
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.19
15:21
Як створив Господь Адама, то пустив до раю
І він там у тому раї і турбот не знає.
Є що їсти, є що пити, де лягти, поспати.
Та вже скоро Адам в раї почав сумувати.
Ніщо йому не цікаво, все набридло досі.
- Дай мені якесь заняття?! – у Господа просить.
І він там у тому раї і турбот не знає.
Є що їсти, є що пити, де лягти, поспати.
Та вже скоро Адам в раї почав сумувати.
Ніщо йому не цікаво, все набридло досі.
- Дай мені якесь заняття?! – у Господа просить.
2025.10.19
14:53
Димчастий дощ зливається із жовтнем:
То дріботить, то плаче водоспадом.
Не просушив ніхто сльозину жодну,
І омиває кожна - листя саду.
Осінній холод і мокрінь журлива
Закрастися у душу підло прагнуть,
А сад почув мелодію тужливу,
То дріботить, то плаче водоспадом.
Не просушив ніхто сльозину жодну,
І омиває кожна - листя саду.
Осінній холод і мокрінь журлива
Закрастися у душу підло прагнуть,
А сад почув мелодію тужливу,
2025.10.19
13:54
Тліє третя світова
і не тільки тліє.
Запалає і Москва,
світ зігріє.
Кочегарять два чорти:
Дональд Трамп і Путін.
Від чортячої чети
всі країни скуті.
і не тільки тліє.
Запалає і Москва,
світ зігріє.
Кочегарять два чорти:
Дональд Трамп і Путін.
Від чортячої чети
всі країни скуті.
2025.10.19
11:48
Ти візьми мою руку, коли в тому буде потреба.
Якщо я захитаюся навіть від зайвої ноші,
То не бійся, устоюй. Тонкі під ромашками стебла,
А негода лише нагинає, зламати не може.
Опирайся на плечі. Вагаєшся - що за рамена,
Бо на них ніби й хустка шаля
Якщо я захитаюся навіть від зайвої ноші,
То не бійся, устоюй. Тонкі під ромашками стебла,
А негода лише нагинає, зламати не може.
Опирайся на плечі. Вагаєшся - що за рамена,
Бо на них ніби й хустка шаля
2025.10.19
09:43
Для тебе також, любий, я змогла б
зірвати з хмари айстри вересневі;
вмочити у безмежжя два весла
і витягти з безодні повний невід;
звільнити з сіті рибку золоту,
серпанок непроглядний загадати,
щоб ворог не знайшов і за верству
на мапі всесвіту коо
зірвати з хмари айстри вересневі;
вмочити у безмежжя два весла
і витягти з безодні повний невід;
звільнити з сіті рибку золоту,
серпанок непроглядний загадати,
щоб ворог не знайшов і за верству
на мапі всесвіту коо
2025.10.19
09:25
Я мало жив і жив у лісі.
Це вам не те, що в шоубізі,
Де завжди їжу знайде ніс.
А тут, у лісі – тільки ліс.
Щось їстівне шукаю завжди –
Усі стежинки перетовк.
Куди не глянь – сумний пейзаж, де
Онука, Бабка є і Вовк.
Це вам не те, що в шоубізі,
Де завжди їжу знайде ніс.
А тут, у лісі – тільки ліс.
Щось їстівне шукаю завжди –
Усі стежинки перетовк.
Куди не глянь – сумний пейзаж, де
Онука, Бабка є і Вовк.
2025.10.19
06:14
Білопері, сизокрилі,
Ненаситні голуби, -
Кусень хліба не поділять
Під балконом півдоби.
Галасують, метушаться
Поруч скиби й навпаки, -
Кожна птаха хоче вкрасти
Дуже ситні грудочки.
Ненаситні голуби, -
Кусень хліба не поділять
Під балконом півдоби.
Галасують, метушаться
Поруч скиби й навпаки, -
Кожна птаха хоче вкрасти
Дуже ситні грудочки.
2025.10.19
00:31
Звинувачуєш… а кого?
І завбачуєш без "ого"
Черга виникне… зачекаєте
Страхокриками… ще пізнаєте
Відхрестилися, як ото…
Звідки й хто ви є… по можливості
Виє поштовх той без поживностей
Розірву…
І завбачуєш без "ого"
Черга виникне… зачекаєте
Страхокриками… ще пізнаєте
Відхрестилися, як ото…
Звідки й хто ви є… по можливості
Виє поштовх той без поживностей
Розірву…
2025.10.18
22:28
Світ знавіснілих торгашів
Я так ненавиджу страшенно.
Хіба в нім є щось для душі?
Все - для бездонної кишені.
Ти слухаєш музичний твір --
Сяйну Бетховена сонату...
Вривається реклами звір --
Я так ненавиджу страшенно.
Хіба в нім є щось для душі?
Все - для бездонної кишені.
Ти слухаєш музичний твір --
Сяйну Бетховена сонату...
Вривається реклами звір --
2025.10.18
22:14
Пара ніби єдина,
але між ними розверзлася
прірва. Голос потонув
у сплетінні чагарників,
тепло розтануло
у всесильному розпаді.
Пара ніби єдина,
але кожен - волаючий
але між ними розверзлася
прірва. Голос потонув
у сплетінні чагарників,
тепло розтануло
у всесильному розпаді.
Пара ніби єдина,
але кожен - волаючий
2025.10.18
21:53
Коли тебе шматують крадькома
І гнізда в’ють в душі твоїй надмірно
Ти, видно, цілувався з багатьма
До виснаження висновку покірно…
Коли тебе, не ти, гнівили тим,
Що між людьми живе ще й параноя —
Ти радужно плескався до тих Рим,
І гнізда в’ють в душі твоїй надмірно
Ти, видно, цілувався з багатьма
До виснаження висновку покірно…
Коли тебе, не ти, гнівили тим,
Що між людьми живе ще й параноя —
Ти радужно плескався до тих Рим,
2025.10.18
15:36
Всіх потворних істот видаляю з життя,
не з'ясовуючи в чому справа.
Вимітаю із серця токсичне сміття
й тих, у кого душа порохнява.
Підлість не визнаю, як у спину плювки,
зневажаю Іуд лицемірних.
Не подам психопату я більше руки —
не з'ясовуючи в чому справа.
Вимітаю із серця токсичне сміття
й тих, у кого душа порохнява.
Підлість не визнаю, як у спину плювки,
зневажаю Іуд лицемірних.
Не подам психопату я більше руки —
2025.10.18
04:38
Шановна Редакція Майстерень! Наш видатний покидьок (ой, вибачте) автор Самослав Желіба під черговим ніком продовжує робити гидоту авторам. На цей раз він образив нашу чудову поетесу Тетяну Левицьку. На її вірш "Щенячий" він написав таку рецензію (текст
2025.10.17
23:05
Вже ні чарів, ні спокуси,
Ні цілунку в темноті.
Навіть спогаду боюся,
Бо і спогади не ті.
А гулялось - так гулялось,
Наче буря - вглиб і вшир,
Нижче пояса дістало
Ні цілунку в темноті.
Навіть спогаду боюся,
Бо і спогади не ті.
А гулялось - так гулялось,
Наче буря - вглиб і вшир,
Нижче пояса дістало
2025.10.17
21:50
Із тиші комори,
набитій різним мотлохом,
лунає голос віків.
Він губиться в шумі,
як у брудних водах.
Його так легко заглушити.
Голос віків тендітний,
як шелест листя,
набитій різним мотлохом,
лунає голос віків.
Він губиться в шумі,
як у брудних водах.
Його так легко заглушити.
Голос віків тендітний,
як шелест листя,
2025.10.17
21:49
Так буває, вір не вір,
Я від щастя сам не свій.
Бо мені таки щастить:
Моя вдача – то є ти.
Приспів:
Круглий світ, як не крути,
Мов клубочок непростий.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я від щастя сам не свій.
Бо мені таки щастить:
Моя вдача – то є ти.
Приспів:
Круглий світ, як не крути,
Мов клубочок непростий.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
Душа, серце, доля (роздуми, цитати)
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 87–94
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Душа, серце, доля (роздуми, цитати)
* * *
Що ми найбільше цінуємо в людині? Душу.
У глибокій душі завжди горить іскра любові.
* * *
Почуй найтихіше зітхання душі, що молиться.
* * *
Людська душа прагне волі вічно.
* * *
Душа ж разом з тілом – колодязь,
з водою чи бе́з рідини.
* * *
Без таїни душі не зрозуміти.
* * *
Люблю душу, підкинуту в небо.
* * *
Ти лівшею лишаєшся чи правшею?
А з ким мрієш одружитися –
з кулею чи з мішенню?
Мабуть, з душею…
* * *
Тихе зло на дні душі – то пекельний рай.
* * *
Судороги душі від зради, болю і печалі.
* * *
У духовному спостереженні
Усе почалося зі слова – і скі́нчиться в слові.
Безмовна душа відійде́ у німі небеса.
Нечу́тно одхиляться двері живої любові –
і тишею тиш заговорить космічна краса!
* * *
Наша душа належить не нам.
* * *
Кожна душа полетить у свої небеса.
* * *
Змішай доброту з любов'ю і розсип у душі, як зерна.
* * *
Душа прагне волі, а серце – любові,
мозок – думки, а тіло – нових відчуттів.
* * *
Між нагромаджених думок
і чакр, зачинених навічно,
душа говіє, мов димок,
про щось сиґналить потойбічно.
* * *
Душа жива – співає і проростає крізь квіти.
* * *
Душею ввийся ввись, бо небеса – основа.
* * *
Серце замкнене так глибоко у грудях,
а любов прихована так далеко в серці.
* * *
Відоме лише одне місце позбавлення волі.
Серце, і тільки серце.
* * *
Серце – годинник.
* * *
Серцю не накажеш ні за що́, бо серце гаряче.
* * *
З гарячим серцем і гарячою головою
чи з холодним серцем і гарячою головою,
чи все ж таки з гарячим серцем і холодною головою?
* * *
Не завше мозок до серця тулиться.
* * *
У кожному серці – жага жити.
* * *
Навіщо ж серцю святкувати роки?
* * *
Серце прагне любові.
* * *
Панове! У кого добре серце?
* * *
Палким серцям – віва́т!
* * *
Серце
Правда, що серце в неволю прагне.
Правда.
Тільки у серця є деякі пільги,
оскільки,
воно – як вино,
одурманює все одно
і веде на власні святки і поми́нки,
без зупинки.
Дійсно, серце нічого не робить навмисне.
Дійсно.
Просто, безліч думок п’ють його кров без тосту.
Просто.
Так, був чоловік з головою, і раптом – інфаркт.
Факт!
Отже,
схоже, що серце нічого не може.
Боже!
* * *
Якщо в серці любові нема – аварія серця.
Аварія серця – найбільша у світі.
* * *
Нестача любові завдає серцю біль.
* * *
Перестрой своє серце –
не терпи нелюбові –
не вчись прощати, її не прощай.
* * *
У серці більше страхів, ніж любові.
* * *
О, серце, навідайся до мене.
Пролийся наскільки можливо
від берега почуттів до крові.
* * *
Життя вишиває гладдю рубці на серці.
* * *
Безліч думок п’ють кров серця без тосту.
* * *
Серце – це місце позбавлення волі,
це біль і прожиті роки.
* * *
Симптоми розбитого серця прикрі.
* * *
Як зняти шви з серця!?
* * *
Скандал – серце без клапана.
* * *
Суворі очі глибоко прорізають м'якість серця.
* * *
На залізному серці іржа, залізні нерви – корозія.
* * *
Розум ніколи не втішить серце, примушене йти.
* * *
Серце прокляне кожну дію злу,
кожну частку «не-», збільшено малу.
* * *
Хай серце вірить в чудеса,
а світом править красота.
* * *
Не зачиняйте двері серця,
нехай вони будуть відкриті.
* * *
Ніколи не пізно стати тим, ким судилося бути.
* * *
Доля:
то в чорну воду на колоду –
то за найцарший стіл.
* * *
Доля ніколи не лестить.
* * *
Не розумію. Що це? Фатум?
Зла доля чи такий собі маразм
як дивний прояв особистої історії
у схемах світових надбань?
* * *
Небесні стволи та земні розгалуження.
* * *
На неоднаковому полі,
що сяє від зорі́ до сну,
я зустрічав мінливу долю,
нечисту і ясну.
Вона то в санях серед снігу,
застрягне, лізе чи повзе,
то в яґуаровому бігу
на Сонце завезе.
Я не збагну її природу
між маятників, цифр і стріл.
То в чорну воду на колоду –
то за найцарший стіл.
* * *
Щаслива доля примхлива.
* * *
О, доле, ти – вершина й діл.
Свята, мов німб, земна, як куля.
Для душ – мембрана з тіл.
* * *
Жебрак
– …а все ж таки, мене жаліли дуже…–
упав на землю і втонув в калюжі…
* * *
Хто сказав, що доля не твоя тобі подарована?
* * *
Не хвалися долею, а долю спокутуй.
* * *
Чекаєш долі золотої,
на ранок випестившись скною.
* * *
На фото хлопчик з примхливою посмішкою
його майбутньої долі.
* * *
Зірка ночами – талан і талант розвиває.
* * *
Скажи «люблю» своїй змученій долі.
* * *
Потураючи долі, невпинно живи.
* * *
Господен кілок – не стеблинка.
* * *
Наші долі вже у вимірах нових,
бо не стоїть на місці світовий прогрес.
Що ми найбільше цінуємо в людині? Душу.
У глибокій душі завжди горить іскра любові.
* * *
Почуй найтихіше зітхання душі, що молиться.
* * *
Людська душа прагне волі вічно.
* * *
Душа ж разом з тілом – колодязь,
з водою чи бе́з рідини.
* * *
Без таїни душі не зрозуміти.
* * *
Люблю душу, підкинуту в небо.
* * *
Ти лівшею лишаєшся чи правшею?
А з ким мрієш одружитися –
з кулею чи з мішенню?
Мабуть, з душею…
* * *
Тихе зло на дні душі – то пекельний рай.
* * *
Судороги душі від зради, болю і печалі.
* * *
У духовному спостереженні
Усе почалося зі слова – і скі́нчиться в слові.
Безмовна душа відійде́ у німі небеса.
Нечу́тно одхиляться двері живої любові –
і тишею тиш заговорить космічна краса!
* * *
Наша душа належить не нам.
* * *
Кожна душа полетить у свої небеса.
* * *
Змішай доброту з любов'ю і розсип у душі, як зерна.
* * *
Душа прагне волі, а серце – любові,
мозок – думки, а тіло – нових відчуттів.
* * *
Між нагромаджених думок
і чакр, зачинених навічно,
душа говіє, мов димок,
про щось сиґналить потойбічно.
* * *
Душа жива – співає і проростає крізь квіти.
* * *
Душею ввийся ввись, бо небеса – основа.
* * *
Серце замкнене так глибоко у грудях,
а любов прихована так далеко в серці.
* * *
Відоме лише одне місце позбавлення волі.
Серце, і тільки серце.
* * *
Серце – годинник.
* * *
Серцю не накажеш ні за що́, бо серце гаряче.
* * *
З гарячим серцем і гарячою головою
чи з холодним серцем і гарячою головою,
чи все ж таки з гарячим серцем і холодною головою?
* * *
Не завше мозок до серця тулиться.
* * *
У кожному серці – жага жити.
* * *
Навіщо ж серцю святкувати роки?
* * *
Серце прагне любові.
* * *
Панове! У кого добре серце?
* * *
Палким серцям – віва́т!
* * *
Серце
Правда, що серце в неволю прагне.
Правда.
Тільки у серця є деякі пільги,
оскільки,
воно – як вино,
одурманює все одно
і веде на власні святки і поми́нки,
без зупинки.
Дійсно, серце нічого не робить навмисне.
Дійсно.
Просто, безліч думок п’ють його кров без тосту.
Просто.
Так, був чоловік з головою, і раптом – інфаркт.
Факт!
Отже,
схоже, що серце нічого не може.
Боже!
* * *
Якщо в серці любові нема – аварія серця.
Аварія серця – найбільша у світі.
* * *
Нестача любові завдає серцю біль.
* * *
Перестрой своє серце –
не терпи нелюбові –
не вчись прощати, її не прощай.
* * *
У серці більше страхів, ніж любові.
* * *
О, серце, навідайся до мене.
Пролийся наскільки можливо
від берега почуттів до крові.
* * *
Життя вишиває гладдю рубці на серці.
* * *
Безліч думок п’ють кров серця без тосту.
* * *
Серце – це місце позбавлення волі,
це біль і прожиті роки.
* * *
Симптоми розбитого серця прикрі.
* * *
Як зняти шви з серця!?
* * *
Скандал – серце без клапана.
* * *
Суворі очі глибоко прорізають м'якість серця.
* * *
На залізному серці іржа, залізні нерви – корозія.
* * *
Розум ніколи не втішить серце, примушене йти.
* * *
Серце прокляне кожну дію злу,
кожну частку «не-», збільшено малу.
* * *
Хай серце вірить в чудеса,
а світом править красота.
* * *
Не зачиняйте двері серця,
нехай вони будуть відкриті.
* * *
Ніколи не пізно стати тим, ким судилося бути.
* * *
Доля:
то в чорну воду на колоду –
то за найцарший стіл.
* * *
Доля ніколи не лестить.
* * *
Не розумію. Що це? Фатум?
Зла доля чи такий собі маразм
як дивний прояв особистої історії
у схемах світових надбань?
* * *
Небесні стволи та земні розгалуження.
* * *
На неоднаковому полі,
що сяє від зорі́ до сну,
я зустрічав мінливу долю,
нечисту і ясну.
Вона то в санях серед снігу,
застрягне, лізе чи повзе,
то в яґуаровому бігу
на Сонце завезе.
Я не збагну її природу
між маятників, цифр і стріл.
То в чорну воду на колоду –
то за найцарший стіл.
* * *
Щаслива доля примхлива.
* * *
О, доле, ти – вершина й діл.
Свята, мов німб, земна, як куля.
Для душ – мембрана з тіл.
* * *
Жебрак
– …а все ж таки, мене жаліли дуже…–
упав на землю і втонув в калюжі…
* * *
Хто сказав, що доля не твоя тобі подарована?
* * *
Не хвалися долею, а долю спокутуй.
* * *
Чекаєш долі золотої,
на ранок випестившись скною.
* * *
На фото хлопчик з примхливою посмішкою
його майбутньої долі.
* * *
Зірка ночами – талан і талант розвиває.
* * *
Скажи «люблю» своїй змученій долі.
* * *
Потураючи долі, невпинно живи.
* * *
Господен кілок – не стеблинка.
* * *
Наші долі вже у вимірах нових,
бо не стоїть на місці світовий прогрес.
https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-душа-серце-доля-роздуми-вірші-цитати.html
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 87–94
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію