Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.18
22:13
Весна-рясна, схопила серце в руки,
Неначе навкруги сказилися:
Щоби нiхто не вiдчував розлуки,
Метеликом у скло не билися.
Цвiтуть сади та аромат розпуки.
Пташки спiвати вже втомилися.
Весняний вiтер пiдхопив пiд руки
Неначе навкруги сказилися:
Щоби нiхто не вiдчував розлуки,
Метеликом у скло не билися.
Цвiтуть сади та аромат розпуки.
Пташки спiвати вже втомилися.
Весняний вiтер пiдхопив пiд руки
2026.04.18
21:00
мої мізки тобі не машина
для цього придуманий ші
у нього є точні рими
а також вірші для душі
не питай про ормузьку кризу
про кордицепс і мікропластик
про те чи майбутній антихрист
буде сином ілона маска
для цього придуманий ші
у нього є точні рими
а також вірші для душі
не питай про ормузьку кризу
про кордицепс і мікропластик
про те чи майбутній антихрист
буде сином ілона маска
2026.04.18
19:57
Ідуть у засвіти поети
великі, і свої, й чужі,
і безрозмірної душі,
та не усіх піймає Лета,
неуловимі силуети
багатобожжя – міражі.
У вирій рано ще летіти,
а як немає вороття,
великі, і свої, й чужі,
і безрозмірної душі,
та не усіх піймає Лета,
неуловимі силуети
багатобожжя – міражі.
У вирій рано ще летіти,
а як немає вороття,
2026.04.18
19:50
Біла голубка з червоними ніжками –
Польща здалека.
Польща зблизька –
Тихої ночі, наче причаєні,
В польську вчаровані,
Польську вивчаємо.
Мов відчиняємо навстежінь вікна,
Аби вдихнути свіже повітря,
Польща здалека.
Польща зблизька –
Тихої ночі, наче причаєні,
В польську вчаровані,
Польську вивчаємо.
Мов відчиняємо навстежінь вікна,
Аби вдихнути свіже повітря,
2026.04.18
18:01
А у місті богами забутому,
Дзвонить гучно в неділю дзвіниця.
Ми з тобою зав’язані путами,
Що не можемо вкотре звільнитись?
Хоч життя розділило нас смугою,
Та мені чомусь стало замало.
Я все більше завівся та слухаю,
Дзвонить гучно в неділю дзвіниця.
Ми з тобою зав’язані путами,
Що не можемо вкотре звільнитись?
Хоч життя розділило нас смугою,
Та мені чомусь стало замало.
Я все більше завівся та слухаю,
2026.04.18
17:34
Насипані кургани* милі,
бо серце міць бере від них
і воскресає в новій силі
вогнем курганів вікових.
Як сонце в хмарах чи туманах
дає лиш знать, що є воно,
так і Жар-птиця в цих курганах
бо серце міць бере від них
і воскресає в новій силі
вогнем курганів вікових.
Як сонце в хмарах чи туманах
дає лиш знать, що є воно,
так і Жар-птиця в цих курганах
2026.04.18
13:44
І
Неповторимі доля і судьба
і очевидно – це одне й те саме,
як човник із паперу – орігамі,
так само, як життя – це боротьба,
як сум, жура і туга – це журба
поета над печальними рядками...
...............................
Неповторимі доля і судьба
і очевидно – це одне й те саме,
як човник із паперу – орігамі,
так само, як життя – це боротьба,
як сум, жура і туга – це журба
поета над печальними рядками...
...............................
2026.04.18
13:06
У Музеї Заповіту в Переяславі презентували акварель «Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві» Тараса Шевченка, яка тривалий час вважалася втраченою.
Комплексна експертиза підтвердила: картину створено у 1840-х роках, і вона належить пензлю Кобзаря.
Комплексна експертиза підтвердила: картину створено у 1840-х роках, і вона належить пензлю Кобзаря.
2026.04.18
12:59
Безпритульний іде під дощем.
Пропікає вода до основи.
Він від світу закрився плащем,
Не знайшовши для неба обнови.
Безпритульний іде без мети,
В ліс густий, в безпритульності морок.
Не дано ж бо думкам розцвісти
Пропікає вода до основи.
Він від світу закрився плащем,
Не знайшовши для неба обнови.
Безпритульний іде без мети,
В ліс густий, в безпритульності морок.
Не дано ж бо думкам розцвісти
2026.04.18
11:27
Король води й повітря - тільки він,
Становища хазяїн і прислуга,
І має право ставити на кін
Життя землян -
від ворога до друга.
Не виступай ні "за", ні "проти", -
Собі кажу, - живи й терпи,
Становища хазяїн і прислуга,
І має право ставити на кін
Життя землян -
від ворога до друга.
Не виступай ні "за", ні "проти", -
Собі кажу, - живи й терпи,
2026.04.18
07:54
Володимир Диховичний (1911-1963),
Моріс Слободськой (1913-1991)
Коли не знавали досягнень казкових,
у давні, минулі часи –
чекаючи коней по трактах поштових,
співали мандрівці усі:
Моріс Слободськой (1913-1991)
Коли не знавали досягнень казкових,
у давні, минулі часи –
чекаючи коней по трактах поштових,
співали мандрівці усі:
2026.04.17
20:42
Як не втомивсь ти на роботі
(боровсь зі сном та протирав штани),
То не Америку з Європою вини,
Що не цілком беруть на себе наші клопоти,
А ледарів таких, як ти, та казнокрадів усесильних,
Та жевжиків, пролізлих в Раду бозна яким чином,
Та тих, хто н
(боровсь зі сном та протирав штани),
То не Америку з Європою вини,
Що не цілком беруть на себе наші клопоти,
А ледарів таких, як ти, та казнокрадів усесильних,
Та жевжиків, пролізлих в Раду бозна яким чином,
Та тих, хто н
2026.04.17
18:44
білий брудний голуб
із тьмяними рожево яскравими
лапами
сторожкий мов отруювач
у якого при собі
отрута і намір
скрадається підскоком
межею тіні й осоння
із тьмяними рожево яскравими
лапами
сторожкий мов отруювач
у якого при собі
отрута і намір
скрадається підскоком
межею тіні й осоння
2026.04.17
17:32
живе на лав стріт
любить свою лав стріт
у неї дім і сад є
всі нагоди і пригоди
у неї є халати й мавпи
лінтюхи у діамантах
має мудрість і відає суть
любить свою лав стріт
у неї дім і сад є
всі нагоди і пригоди
у неї є халати й мавпи
лінтюхи у діамантах
має мудрість і відає суть
2026.04.17
15:34
троє нас
набралося на віче
на безлюдді повному
корчма
де за біль
розносить вина
відчай
павутиння тче
набралося на віче
на безлюдді повному
корчма
де за біль
розносить вина
відчай
павутиння тче
2026.04.17
15:06
І знов сидить в півоберта та абрис ніжного плеча
На стінці тінню крізь зачинене фіранкою вікно.
В руці фужер, а там настоянка холодна та терпка,
Невже влаштовує на даний час її все це цілком ?
На білій шкірі видно анемічні сині русла вен,
На шиї об
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На стінці тінню крізь зачинене фіранкою вікно.
В руці фужер, а там настоянка холодна та терпка,
Невже влаштовує на даний час її все це цілком ?
На білій шкірі видно анемічні сині русла вен,
На шиї об
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
Душа, серце, доля (роздуми, цитати)
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 87–94
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Душа, серце, доля (роздуми, цитати)
* * *
Що ми найбільше цінуємо в людині? Душу.
У глибокій душі завжди горить іскра любові.
* * *
Почуй найтихіше зітхання душі, що молиться.
* * *
Людська душа прагне волі вічно.
* * *
Душа ж разом з тілом – колодязь,
з водою чи бе́з рідини.
* * *
Без таїни душі не зрозуміти.
* * *
Люблю душу, підкинуту в небо.
* * *
Ти лівшею лишаєшся чи правшею?
А з ким мрієш одружитися –
з кулею чи з мішенню?
Мабуть, з душею…
* * *
Тихе зло на дні душі – то пекельний рай.
* * *
Судороги душі від зради, болю і печалі.
* * *
У духовному спостереженні
Усе почалося зі слова – і скі́нчиться в слові.
Безмовна душа відійде́ у німі небеса.
Нечу́тно одхиляться двері живої любові –
і тишею тиш заговорить космічна краса!
* * *
Наша душа належить не нам.
* * *
Кожна душа полетить у свої небеса.
* * *
Змішай доброту з любов'ю і розсип у душі, як зерна.
* * *
Душа прагне волі, а серце – любові,
мозок – думки, а тіло – нових відчуттів.
* * *
Між нагромаджених думок
і чакр, зачинених навічно,
душа говіє, мов димок,
про щось сиґналить потойбічно.
* * *
Душа жива – співає і проростає крізь квіти.
* * *
Душею ввийся ввись, бо небеса – основа.
* * *
Серце замкнене так глибоко у грудях,
а любов прихована так далеко в серці.
* * *
Відоме лише одне місце позбавлення волі.
Серце, і тільки серце.
* * *
Серце – годинник.
* * *
Серцю не накажеш ні за що́, бо серце гаряче.
* * *
З гарячим серцем і гарячою головою
чи з холодним серцем і гарячою головою,
чи все ж таки з гарячим серцем і холодною головою?
* * *
Не завше мозок до серця тулиться.
* * *
У кожному серці – жага жити.
* * *
Навіщо ж серцю святкувати роки?
* * *
Серце прагне любові.
* * *
Панове! У кого добре серце?
* * *
Палким серцям – віва́т!
* * *
Серце
Правда, що серце в неволю прагне.
Правда.
Тільки у серця є деякі пільги,
оскільки,
воно – як вино,
одурманює все одно
і веде на власні святки і поми́нки,
без зупинки.
Дійсно, серце нічого не робить навмисне.
Дійсно.
Просто, безліч думок п’ють його кров без тосту.
Просто.
Так, був чоловік з головою, і раптом – інфаркт.
Факт!
Отже,
схоже, що серце нічого не може.
Боже!
* * *
Якщо в серці любові нема – аварія серця.
Аварія серця – найбільша у світі.
* * *
Нестача любові завдає серцю біль.
* * *
Перестрой своє серце –
не терпи нелюбові –
не вчись прощати, її не прощай.
* * *
У серці більше страхів, ніж любові.
* * *
О, серце, навідайся до мене.
Пролийся наскільки можливо
від берега почуттів до крові.
* * *
Життя вишиває гладдю рубці на серці.
* * *
Безліч думок п’ють кров серця без тосту.
* * *
Серце – це місце позбавлення волі,
це біль і прожиті роки.
* * *
Симптоми розбитого серця прикрі.
* * *
Як зняти шви з серця!?
* * *
Скандал – серце без клапана.
* * *
Суворі очі глибоко прорізають м'якість серця.
* * *
На залізному серці іржа, залізні нерви – корозія.
* * *
Розум ніколи не втішить серце, примушене йти.
* * *
Серце прокляне кожну дію злу,
кожну частку «не-», збільшено малу.
* * *
Хай серце вірить в чудеса,
а світом править красота.
* * *
Не зачиняйте двері серця,
нехай вони будуть відкриті.
* * *
Ніколи не пізно стати тим, ким судилося бути.
* * *
Доля:
то в чорну воду на колоду –
то за найцарший стіл.
* * *
Доля ніколи не лестить.
* * *
Не розумію. Що це? Фатум?
Зла доля чи такий собі маразм
як дивний прояв особистої історії
у схемах світових надбань?
* * *
Небесні стволи та земні розгалуження.
* * *
На неоднаковому полі,
що сяє від зорі́ до сну,
я зустрічав мінливу долю,
нечисту і ясну.
Вона то в санях серед снігу,
застрягне, лізе чи повзе,
то в яґуаровому бігу
на Сонце завезе.
Я не збагну її природу
між маятників, цифр і стріл.
То в чорну воду на колоду –
то за найцарший стіл.
* * *
Щаслива доля примхлива.
* * *
О, доле, ти – вершина й діл.
Свята, мов німб, земна, як куля.
Для душ – мембрана з тіл.
* * *
Жебрак
– …а все ж таки, мене жаліли дуже…–
упав на землю і втонув в калюжі…
* * *
Хто сказав, що доля не твоя тобі подарована?
* * *
Не хвалися долею, а долю спокутуй.
* * *
Чекаєш долі золотої,
на ранок випестившись скною.
* * *
На фото хлопчик з примхливою посмішкою
його майбутньої долі.
* * *
Зірка ночами – талан і талант розвиває.
* * *
Скажи «люблю» своїй змученій долі.
* * *
Потураючи долі, невпинно живи.
* * *
Господен кілок – не стеблинка.
* * *
Наші долі вже у вимірах нових,
бо не стоїть на місці світовий прогрес.
Що ми найбільше цінуємо в людині? Душу.
У глибокій душі завжди горить іскра любові.
* * *
Почуй найтихіше зітхання душі, що молиться.
* * *
Людська душа прагне волі вічно.
* * *
Душа ж разом з тілом – колодязь,
з водою чи бе́з рідини.
* * *
Без таїни душі не зрозуміти.
* * *
Люблю душу, підкинуту в небо.
* * *
Ти лівшею лишаєшся чи правшею?
А з ким мрієш одружитися –
з кулею чи з мішенню?
Мабуть, з душею…
* * *
Тихе зло на дні душі – то пекельний рай.
* * *
Судороги душі від зради, болю і печалі.
* * *
У духовному спостереженні
Усе почалося зі слова – і скі́нчиться в слові.
Безмовна душа відійде́ у німі небеса.
Нечу́тно одхиляться двері живої любові –
і тишею тиш заговорить космічна краса!
* * *
Наша душа належить не нам.
* * *
Кожна душа полетить у свої небеса.
* * *
Змішай доброту з любов'ю і розсип у душі, як зерна.
* * *
Душа прагне волі, а серце – любові,
мозок – думки, а тіло – нових відчуттів.
* * *
Між нагромаджених думок
і чакр, зачинених навічно,
душа говіє, мов димок,
про щось сиґналить потойбічно.
* * *
Душа жива – співає і проростає крізь квіти.
* * *
Душею ввийся ввись, бо небеса – основа.
* * *
Серце замкнене так глибоко у грудях,
а любов прихована так далеко в серці.
* * *
Відоме лише одне місце позбавлення волі.
Серце, і тільки серце.
* * *
Серце – годинник.
* * *
Серцю не накажеш ні за що́, бо серце гаряче.
* * *
З гарячим серцем і гарячою головою
чи з холодним серцем і гарячою головою,
чи все ж таки з гарячим серцем і холодною головою?
* * *
Не завше мозок до серця тулиться.
* * *
У кожному серці – жага жити.
* * *
Навіщо ж серцю святкувати роки?
* * *
Серце прагне любові.
* * *
Панове! У кого добре серце?
* * *
Палким серцям – віва́т!
* * *
Серце
Правда, що серце в неволю прагне.
Правда.
Тільки у серця є деякі пільги,
оскільки,
воно – як вино,
одурманює все одно
і веде на власні святки і поми́нки,
без зупинки.
Дійсно, серце нічого не робить навмисне.
Дійсно.
Просто, безліч думок п’ють його кров без тосту.
Просто.
Так, був чоловік з головою, і раптом – інфаркт.
Факт!
Отже,
схоже, що серце нічого не може.
Боже!
* * *
Якщо в серці любові нема – аварія серця.
Аварія серця – найбільша у світі.
* * *
Нестача любові завдає серцю біль.
* * *
Перестрой своє серце –
не терпи нелюбові –
не вчись прощати, її не прощай.
* * *
У серці більше страхів, ніж любові.
* * *
О, серце, навідайся до мене.
Пролийся наскільки можливо
від берега почуттів до крові.
* * *
Життя вишиває гладдю рубці на серці.
* * *
Безліч думок п’ють кров серця без тосту.
* * *
Серце – це місце позбавлення волі,
це біль і прожиті роки.
* * *
Симптоми розбитого серця прикрі.
* * *
Як зняти шви з серця!?
* * *
Скандал – серце без клапана.
* * *
Суворі очі глибоко прорізають м'якість серця.
* * *
На залізному серці іржа, залізні нерви – корозія.
* * *
Розум ніколи не втішить серце, примушене йти.
* * *
Серце прокляне кожну дію злу,
кожну частку «не-», збільшено малу.
* * *
Хай серце вірить в чудеса,
а світом править красота.
* * *
Не зачиняйте двері серця,
нехай вони будуть відкриті.
* * *
Ніколи не пізно стати тим, ким судилося бути.
* * *
Доля:
то в чорну воду на колоду –
то за найцарший стіл.
* * *
Доля ніколи не лестить.
* * *
Не розумію. Що це? Фатум?
Зла доля чи такий собі маразм
як дивний прояв особистої історії
у схемах світових надбань?
* * *
Небесні стволи та земні розгалуження.
* * *
На неоднаковому полі,
що сяє від зорі́ до сну,
я зустрічав мінливу долю,
нечисту і ясну.
Вона то в санях серед снігу,
застрягне, лізе чи повзе,
то в яґуаровому бігу
на Сонце завезе.
Я не збагну її природу
між маятників, цифр і стріл.
То в чорну воду на колоду –
то за найцарший стіл.
* * *
Щаслива доля примхлива.
* * *
О, доле, ти – вершина й діл.
Свята, мов німб, земна, як куля.
Для душ – мембрана з тіл.
* * *
Жебрак
– …а все ж таки, мене жаліли дуже…–
упав на землю і втонув в калюжі…
* * *
Хто сказав, що доля не твоя тобі подарована?
* * *
Не хвалися долею, а долю спокутуй.
* * *
Чекаєш долі золотої,
на ранок випестившись скною.
* * *
На фото хлопчик з примхливою посмішкою
його майбутньої долі.
* * *
Зірка ночами – талан і талант розвиває.
* * *
Скажи «люблю» своїй змученій долі.
* * *
Потураючи долі, невпинно живи.
* * *
Господен кілок – не стеблинка.
* * *
Наші долі вже у вимірах нових,
бо не стоїть на місці світовий прогрес.
https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-душа-серце-доля-роздуми-вірші-цитати.html
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 87–94
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
