ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.12.03 18:52
Зима ударила у бруд
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.

Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух

Тетяна Левицька
2025.12.03 15:31
Якби лише земля мала
тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою в розквіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.

Юрій Лазірко
2025.12.03 01:01
хотів тобі я наспівати
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол

Іван Потьомкін
2025.12.02 22:34
Потойбіч і посейбіч – все це ти.
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М

Тетяна Левицька
2025.12.02 22:17
Насправді грудень не зігріє,
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть

Олександр Буй
2025.12.02 21:18
Поворожи мені на гущі кавовій!
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...

На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих

Володимир Мацуцький
2025.12.02 20:34
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання

В Горова Леся
2025.12.02 17:20
Грудень сіє на сито дощ,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.

Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,

Борис Костиря
2025.12.02 14:53
Дивлюсь у туман непроглядний, дівочий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.

Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,

Сергій Губерначук
2025.12.02 10:58
Дехто, хто де.
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,

Вікторія Лимар
2025.12.01 23:04
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи  лоно.

Повітря холодним  вкриває рядном.
Відчутна  пронизлива  туга.
Зима  перетнула  швиденько кордон.

С М
2025.12.01 12:00
Двадцять літ минає від часів
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас

Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!

Борис Костиря
2025.12.01 11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує

Софія Кримовська
2025.12.01 09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.

Микола Дудар
2025.12.01 09:33
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по

Тетяна Левицька
2025.12.01 08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Губерначук (1969 - 2017) / Проза

 Душа, серце, доля (роздуми, цитати)
* * *
Що ми найбільше цінуємо в людині? Душу.
У глибокій душі завжди горить іскра любові.

* * *
Почуй найтихіше зітхання душі, що молиться.

* * *
Людська душа прагне волі вічно.

* * *
Душа ж разом з тілом – колодязь,
з водою чи бе́з рідини.

* * *
Без таїни душі не зрозуміти.

* * *
Люблю душу, підкинуту в небо.

* * *
Ти лівшею лишаєшся чи правшею?
А з ким мрієш одружитися –
з кулею чи з мішенню?
Мабуть, з душею…

* * *
Тихе зло на дні душі – то пекельний рай.

* * *
Судороги душі від зради, болю і печалі.

* * *
У духовному спостереженні

Усе почалося зі слова – і скі́нчиться в слові.
Безмовна душа відійде́ у німі небеса.
Нечу́тно одхиляться двері живої любові –
і тишею тиш заговорить космічна краса!

* * *
Наша душа належить не нам.

* * *
Кожна душа полетить у свої небеса.

* * *
Змішай доброту з любов'ю і розсип у душі, як зерна.

* * *
Душа прагне волі, а серце – любові,
мозок – думки, а тіло – нових відчуттів.

* * *
Між нагромаджених думок
і чакр, зачинених навічно,
душа говіє, мов димок,
про щось сиґналить потойбічно.

* * *
Душа жива – співає і проростає крізь квіти.

* * *
Душею ввийся ввись, бо небеса – основа.

* * *
Серце замкнене так глибоко у грудях,
а любов прихована так далеко в серці.

* * *
Відоме лише одне місце позбавлення волі.
Серце, і тільки серце.

* * *
Серце – годинник.

* * *
Серцю не накажеш ні за що́, бо серце гаряче.

* * *
З гарячим серцем і гарячою головою
чи з холодним серцем і гарячою головою,
чи все ж таки з гарячим серцем і холодною головою?

* * *
Не завше мозок до серця тулиться.

* * *
У кожному серці – жага жити.

* * *
Навіщо ж серцю святкувати роки?

* * *
Серце прагне любові.

* * *
Панове! У кого добре серце?

* * *
Палким серцям – віва́т!

* * *
Серце

Правда, що серце в неволю прагне.
Правда.
Тільки у серця є деякі пільги,
оскільки,
воно – як вино,
одурманює все одно
і веде на власні святки і поми́нки,
без зупинки.

Дійсно, серце нічого не робить навмисне.
Дійсно.
Просто, безліч думок п’ють його кров без тосту.
Просто.
Так, був чоловік з головою, і раптом – інфаркт.
Факт!
Отже,
схоже, що серце нічого не може.
Боже!

* * *
Якщо в серці любові нема – аварія серця.
Аварія серця – найбільша у світі.

* * *
Нестача любові завдає серцю біль.

* * *
Перестрой своє серце –
не терпи нелюбові –
не вчись прощати, її не прощай.

* * *
У серці більше страхів, ніж любові.

* * *
О, серце, навідайся до мене.
Пролийся наскільки можливо
від берега почуттів до крові.

* * *
Життя вишиває гладдю рубці на серці.

* * *
Безліч думок п’ють кров серця без тосту.

* * *
Серце – це місце позбавлення волі,
це біль і прожиті роки.

* * *
Симптоми розбитого серця прикрі.

* * *
Як зняти шви з серця!?

* * *
Скандал – серце без клапана.

* * *
Суворі очі глибоко прорізають м'якість серця.

* * *
На залізному серці іржа, залізні нерви – корозія.

* * *
Розум ніколи не втішить серце, примушене йти.

* * *
Серце прокляне кожну дію злу,
кожну частку «не-», збільшено малу.

* * *
Хай серце вірить в чудеса,
а світом править красота.

* * *
Не зачиняйте двері серця,
нехай вони будуть відкриті.

* * *
Ніколи не пізно стати тим, ким судилося бути.

* * *
Доля:
то в чорну воду на колоду –
то за найцарший стіл.

* * *
Доля ніколи не лестить.

* * *
Не розумію. Що це? Фатум?
Зла доля чи такий собі маразм
як дивний прояв особистої історії
у схемах світових надбань?

* * *
Небесні стволи та земні розгалуження.

* * *
На неоднаковому полі,
що сяє від зорі́ до сну,
я зустрічав мінливу долю,
нечисту і ясну.

Вона то в санях серед снігу,
застрягне, лізе чи повзе,
то в яґуаровому бігу
на Сонце завезе.

Я не збагну її природу
між маятників, цифр і стріл.
То в чорну воду на колоду –
то за найцарший стіл.

* * *
Щаслива доля примхлива.

* * *
О, доле, ти – вершина й діл.
Свята, мов німб, земна, як куля.
Для душ – мембрана з тіл.

* * *
Жебрак

– …а все ж таки, мене жаліли дуже…–
упав на землю і втонув в калюжі…

* * *
Хто сказав, що доля не твоя тобі подарована?

* * *
Не хвалися долею, а долю спокутуй.

* * *
Чекаєш долі золотої,
на ранок випестившись скною.

* * *
На фото хлопчик з примхливою посмішкою
його майбутньої долі.

* * *
Зірка ночами – талан і талант розвиває.

* * *
Скажи «люблю» своїй змученій долі.

* * *
Потураючи долі, невпинно живи.

* * *
Господен кілок – не стеблинка.

* * *
Наші долі вже у вимірах нових,
бо не стоїть на місці світовий прогрес.

https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-душа-серце-доля-роздуми-вірші-цитати.html
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497


Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 87–94


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2023-04-21 10:51:02
Переглядів сторінки твору 506
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.077 / 5.75)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.130 / 5.85)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.763
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми КЛАСИКА
Автор востаннє на сайті 2025.12.02 11:12
Автор у цю хвилину відсутній