Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.03
18:52
Зима ударила у бруд
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.
Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.
Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух
2025.12.03
15:31
Якби лише земля мала
тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою в розквіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.
тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою в розквіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.
2025.12.03
01:01
хотів тобі я наспівати
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
2025.12.02
22:34
Потойбіч і посейбіч – все це ти.
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
2025.12.02
22:17
Насправді грудень не зігріє,
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
2025.12.02
21:18
Поворожи мені на гущі кавовій!
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
2025.12.02
20:34
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
17:20
Грудень сіє на сито дощ,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
2025.12.02
14:53
Дивлюсь у туман непроглядний, дівочий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
2025.12.02
10:58
Дехто, хто де.
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
2025.12.01
23:04
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
2025.12.01
12:00
Двадцять літ минає від часів
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
2025.12.01
11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
2025.12.01
09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
2025.12.01
09:33
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
2025.12.01
08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
Душа, серце, доля (роздуми, цитати)
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 87–94
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Душа, серце, доля (роздуми, цитати)
* * *
Що ми найбільше цінуємо в людині? Душу.
У глибокій душі завжди горить іскра любові.
* * *
Почуй найтихіше зітхання душі, що молиться.
* * *
Людська душа прагне волі вічно.
* * *
Душа ж разом з тілом – колодязь,
з водою чи бе́з рідини.
* * *
Без таїни душі не зрозуміти.
* * *
Люблю душу, підкинуту в небо.
* * *
Ти лівшею лишаєшся чи правшею?
А з ким мрієш одружитися –
з кулею чи з мішенню?
Мабуть, з душею…
* * *
Тихе зло на дні душі – то пекельний рай.
* * *
Судороги душі від зради, болю і печалі.
* * *
У духовному спостереженні
Усе почалося зі слова – і скі́нчиться в слові.
Безмовна душа відійде́ у німі небеса.
Нечу́тно одхиляться двері живої любові –
і тишею тиш заговорить космічна краса!
* * *
Наша душа належить не нам.
* * *
Кожна душа полетить у свої небеса.
* * *
Змішай доброту з любов'ю і розсип у душі, як зерна.
* * *
Душа прагне волі, а серце – любові,
мозок – думки, а тіло – нових відчуттів.
* * *
Між нагромаджених думок
і чакр, зачинених навічно,
душа говіє, мов димок,
про щось сиґналить потойбічно.
* * *
Душа жива – співає і проростає крізь квіти.
* * *
Душею ввийся ввись, бо небеса – основа.
* * *
Серце замкнене так глибоко у грудях,
а любов прихована так далеко в серці.
* * *
Відоме лише одне місце позбавлення волі.
Серце, і тільки серце.
* * *
Серце – годинник.
* * *
Серцю не накажеш ні за що́, бо серце гаряче.
* * *
З гарячим серцем і гарячою головою
чи з холодним серцем і гарячою головою,
чи все ж таки з гарячим серцем і холодною головою?
* * *
Не завше мозок до серця тулиться.
* * *
У кожному серці – жага жити.
* * *
Навіщо ж серцю святкувати роки?
* * *
Серце прагне любові.
* * *
Панове! У кого добре серце?
* * *
Палким серцям – віва́т!
* * *
Серце
Правда, що серце в неволю прагне.
Правда.
Тільки у серця є деякі пільги,
оскільки,
воно – як вино,
одурманює все одно
і веде на власні святки і поми́нки,
без зупинки.
Дійсно, серце нічого не робить навмисне.
Дійсно.
Просто, безліч думок п’ють його кров без тосту.
Просто.
Так, був чоловік з головою, і раптом – інфаркт.
Факт!
Отже,
схоже, що серце нічого не може.
Боже!
* * *
Якщо в серці любові нема – аварія серця.
Аварія серця – найбільша у світі.
* * *
Нестача любові завдає серцю біль.
* * *
Перестрой своє серце –
не терпи нелюбові –
не вчись прощати, її не прощай.
* * *
У серці більше страхів, ніж любові.
* * *
О, серце, навідайся до мене.
Пролийся наскільки можливо
від берега почуттів до крові.
* * *
Життя вишиває гладдю рубці на серці.
* * *
Безліч думок п’ють кров серця без тосту.
* * *
Серце – це місце позбавлення волі,
це біль і прожиті роки.
* * *
Симптоми розбитого серця прикрі.
* * *
Як зняти шви з серця!?
* * *
Скандал – серце без клапана.
* * *
Суворі очі глибоко прорізають м'якість серця.
* * *
На залізному серці іржа, залізні нерви – корозія.
* * *
Розум ніколи не втішить серце, примушене йти.
* * *
Серце прокляне кожну дію злу,
кожну частку «не-», збільшено малу.
* * *
Хай серце вірить в чудеса,
а світом править красота.
* * *
Не зачиняйте двері серця,
нехай вони будуть відкриті.
* * *
Ніколи не пізно стати тим, ким судилося бути.
* * *
Доля:
то в чорну воду на колоду –
то за найцарший стіл.
* * *
Доля ніколи не лестить.
* * *
Не розумію. Що це? Фатум?
Зла доля чи такий собі маразм
як дивний прояв особистої історії
у схемах світових надбань?
* * *
Небесні стволи та земні розгалуження.
* * *
На неоднаковому полі,
що сяє від зорі́ до сну,
я зустрічав мінливу долю,
нечисту і ясну.
Вона то в санях серед снігу,
застрягне, лізе чи повзе,
то в яґуаровому бігу
на Сонце завезе.
Я не збагну її природу
між маятників, цифр і стріл.
То в чорну воду на колоду –
то за найцарший стіл.
* * *
Щаслива доля примхлива.
* * *
О, доле, ти – вершина й діл.
Свята, мов німб, земна, як куля.
Для душ – мембрана з тіл.
* * *
Жебрак
– …а все ж таки, мене жаліли дуже…–
упав на землю і втонув в калюжі…
* * *
Хто сказав, що доля не твоя тобі подарована?
* * *
Не хвалися долею, а долю спокутуй.
* * *
Чекаєш долі золотої,
на ранок випестившись скною.
* * *
На фото хлопчик з примхливою посмішкою
його майбутньої долі.
* * *
Зірка ночами – талан і талант розвиває.
* * *
Скажи «люблю» своїй змученій долі.
* * *
Потураючи долі, невпинно живи.
* * *
Господен кілок – не стеблинка.
* * *
Наші долі вже у вимірах нових,
бо не стоїть на місці світовий прогрес.
Що ми найбільше цінуємо в людині? Душу.
У глибокій душі завжди горить іскра любові.
* * *
Почуй найтихіше зітхання душі, що молиться.
* * *
Людська душа прагне волі вічно.
* * *
Душа ж разом з тілом – колодязь,
з водою чи бе́з рідини.
* * *
Без таїни душі не зрозуміти.
* * *
Люблю душу, підкинуту в небо.
* * *
Ти лівшею лишаєшся чи правшею?
А з ким мрієш одружитися –
з кулею чи з мішенню?
Мабуть, з душею…
* * *
Тихе зло на дні душі – то пекельний рай.
* * *
Судороги душі від зради, болю і печалі.
* * *
У духовному спостереженні
Усе почалося зі слова – і скі́нчиться в слові.
Безмовна душа відійде́ у німі небеса.
Нечу́тно одхиляться двері живої любові –
і тишею тиш заговорить космічна краса!
* * *
Наша душа належить не нам.
* * *
Кожна душа полетить у свої небеса.
* * *
Змішай доброту з любов'ю і розсип у душі, як зерна.
* * *
Душа прагне волі, а серце – любові,
мозок – думки, а тіло – нових відчуттів.
* * *
Між нагромаджених думок
і чакр, зачинених навічно,
душа говіє, мов димок,
про щось сиґналить потойбічно.
* * *
Душа жива – співає і проростає крізь квіти.
* * *
Душею ввийся ввись, бо небеса – основа.
* * *
Серце замкнене так глибоко у грудях,
а любов прихована так далеко в серці.
* * *
Відоме лише одне місце позбавлення волі.
Серце, і тільки серце.
* * *
Серце – годинник.
* * *
Серцю не накажеш ні за що́, бо серце гаряче.
* * *
З гарячим серцем і гарячою головою
чи з холодним серцем і гарячою головою,
чи все ж таки з гарячим серцем і холодною головою?
* * *
Не завше мозок до серця тулиться.
* * *
У кожному серці – жага жити.
* * *
Навіщо ж серцю святкувати роки?
* * *
Серце прагне любові.
* * *
Панове! У кого добре серце?
* * *
Палким серцям – віва́т!
* * *
Серце
Правда, що серце в неволю прагне.
Правда.
Тільки у серця є деякі пільги,
оскільки,
воно – як вино,
одурманює все одно
і веде на власні святки і поми́нки,
без зупинки.
Дійсно, серце нічого не робить навмисне.
Дійсно.
Просто, безліч думок п’ють його кров без тосту.
Просто.
Так, був чоловік з головою, і раптом – інфаркт.
Факт!
Отже,
схоже, що серце нічого не може.
Боже!
* * *
Якщо в серці любові нема – аварія серця.
Аварія серця – найбільша у світі.
* * *
Нестача любові завдає серцю біль.
* * *
Перестрой своє серце –
не терпи нелюбові –
не вчись прощати, її не прощай.
* * *
У серці більше страхів, ніж любові.
* * *
О, серце, навідайся до мене.
Пролийся наскільки можливо
від берега почуттів до крові.
* * *
Життя вишиває гладдю рубці на серці.
* * *
Безліч думок п’ють кров серця без тосту.
* * *
Серце – це місце позбавлення волі,
це біль і прожиті роки.
* * *
Симптоми розбитого серця прикрі.
* * *
Як зняти шви з серця!?
* * *
Скандал – серце без клапана.
* * *
Суворі очі глибоко прорізають м'якість серця.
* * *
На залізному серці іржа, залізні нерви – корозія.
* * *
Розум ніколи не втішить серце, примушене йти.
* * *
Серце прокляне кожну дію злу,
кожну частку «не-», збільшено малу.
* * *
Хай серце вірить в чудеса,
а світом править красота.
* * *
Не зачиняйте двері серця,
нехай вони будуть відкриті.
* * *
Ніколи не пізно стати тим, ким судилося бути.
* * *
Доля:
то в чорну воду на колоду –
то за найцарший стіл.
* * *
Доля ніколи не лестить.
* * *
Не розумію. Що це? Фатум?
Зла доля чи такий собі маразм
як дивний прояв особистої історії
у схемах світових надбань?
* * *
Небесні стволи та земні розгалуження.
* * *
На неоднаковому полі,
що сяє від зорі́ до сну,
я зустрічав мінливу долю,
нечисту і ясну.
Вона то в санях серед снігу,
застрягне, лізе чи повзе,
то в яґуаровому бігу
на Сонце завезе.
Я не збагну її природу
між маятників, цифр і стріл.
То в чорну воду на колоду –
то за найцарший стіл.
* * *
Щаслива доля примхлива.
* * *
О, доле, ти – вершина й діл.
Свята, мов німб, земна, як куля.
Для душ – мембрана з тіл.
* * *
Жебрак
– …а все ж таки, мене жаліли дуже…–
упав на землю і втонув в калюжі…
* * *
Хто сказав, що доля не твоя тобі подарована?
* * *
Не хвалися долею, а долю спокутуй.
* * *
Чекаєш долі золотої,
на ранок випестившись скною.
* * *
На фото хлопчик з примхливою посмішкою
його майбутньої долі.
* * *
Зірка ночами – талан і талант розвиває.
* * *
Скажи «люблю» своїй змученій долі.
* * *
Потураючи долі, невпинно живи.
* * *
Господен кілок – не стеблинка.
* * *
Наші долі вже у вимірах нових,
бо не стоїть на місці світовий прогрес.
https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-душа-серце-доля-роздуми-вірші-цитати.html
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 87–94
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
