Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.18
20:56
Ібрагіме, світ не справедливий -
світ не справедливий, Ібрагі...
Ти хіба не сам ту правду зриму,
вчив мене, стискаючи круги
надовкіл моїх непевних кроків
і навколо щойно зійшлих сил.
Паргали, гречине сяйноокий,
світ не справедливий, Ібрагі...
Ти хіба не сам ту правду зриму,
вчив мене, стискаючи круги
надовкіл моїх непевних кроків
і навколо щойно зійшлих сил.
Паргали, гречине сяйноокий,
2026.07.18
17:24
Life stops… where silent e’s are craggy.
Define a quota for the sky and squint.
Make clouded music free and shaggy
by blowing out the note, a key imprint.
An obit finds in me a cover.
Am I a globe for lovers to be spun?
If there can be no way to h
Define a quota for the sky and squint.
Make clouded music free and shaggy
by blowing out the note, a key imprint.
An obit finds in me a cover.
Am I a globe for lovers to be spun?
If there can be no way to h
2026.07.18
16:58
Навіщо я поглянув на цей сніг,
Що спопеляє блиском потойбічним
До глибини душі й кладе до ніг
Дари небес у сяйві споконвічнім?
Я щось важливе загубив на нім,
Пощезнули нюанси і відтінки.
Так слово сяє, як величний німб,
Що спопеляє блиском потойбічним
До глибини душі й кладе до ніг
Дари небес у сяйві споконвічнім?
Я щось важливе загубив на нім,
Пощезнули нюанси і відтінки.
Так слово сяє, як величний німб,
2026.07.18
11:10
розжарені піски балі
обвуглені тубільні пальми
тобі не сяяли ні разу
ти в курсі звісно і без мене
доступний вітчизняний ром
з карибським смаком
ну хімічним
а що лишилося до втіхи
обвуглені тубільні пальми
тобі не сяяли ні разу
ти в курсі звісно і без мене
доступний вітчизняний ром
з карибським смаком
ну хімічним
а що лишилося до втіхи
2026.07.18
11:00
Розділ V: Скарабей на дні Нілу
Повернення в Єгипет після Березневих ід було довгим і мовчазним. Натовп в Александрії зустрічав її криками радості, але Клеопатра не чула їх. Вона сиділа на своїх ношах, за зачиненими завісами, міцно стискаючи в кулаці ш
2026.07.18
10:57
Розділ ІV: Ніч перед ідами
Листи з Александрії приходили на пергаменті, який пах нільською сіллю та нічним вітром, коли вона знову повернулася додому. Клеопатра не писала про кохання. Вона знала, що п'ятдесятирічному чоловікові, який засинає під шепі
2026.07.18
07:18
Ординських дій скривавлені сліди
Моїй землі несила приховати, -
Лежить повсюди дух гіркий біди,
Я досі сплю в чужій гостинній хаті.
Вгортаючись у ковдру не свою,
До сну заплющить намагаюсь очі,
Але, в безсонні маючись, не сплю,
Лише думками голову
Моїй землі несила приховати, -
Лежить повсюди дух гіркий біди,
Я досі сплю в чужій гостинній хаті.
Вгортаючись у ковдру не свою,
До сну заплющить намагаюсь очі,
Але, в безсонні маючись, не сплю,
Лише думками голову
2026.07.18
04:53
ГОЛОСИ МИНУЛОГО УКРАЇНСЬКОГО ФІЛОСОФА АРТУРА КУРДІНОВСЬКОГО
"Слова читайте у ранкових росах,
У кольорі осінньої іржі.
Обходьте стороною безголосих!
Цінуйте слово щирої душі!"
Відомий, прекрасний, вдумливий письменник, який написав дві передмови
2026.07.17
21:38
У жодну віру не вкладається життя.
Усі вони – лиш скалки мудрості Всевишнього.
Усі вони – одне лиш каяття
За скоєні й нескоєні гріхи супроти Істини.
***
Як поєднать здоровий глузд із вірою,
Аби лишилася ще й шпарка на дива,
Усі вони – лиш скалки мудрості Всевишнього.
Усі вони – одне лиш каяття
За скоєні й нескоєні гріхи супроти Істини.
***
Як поєднать здоровий глузд із вірою,
Аби лишилася ще й шпарка на дива,
2026.07.17
18:48
Місяць золотою щукою
Упірнув в Неккар,
Бризки розлетілись зорями —
Дивоночі дар.
Замок — синьоокий велетень —
Задививсь на міст,
Вітер награє мелодію:
Упірнув в Неккар,
Бризки розлетілись зорями —
Дивоночі дар.
Замок — синьоокий велетень —
Задививсь на міст,
Вітер награє мелодію:
2026.07.17
16:19
Червона макова пелюстка. Де взялася?
Злетіла, як метелик до руки.
Цей літній вітер - до легкого ласий,
Таку тендітність, бавлячись, образив:
Зірвав і кинув порухом хвиським
В подвійний спін повітряного вальсу.
А може піддалася на поталу
Злетіла, як метелик до руки.
Цей літній вітер - до легкого ласий,
Таку тендітність, бавлячись, образив:
Зірвав і кинув порухом хвиським
В подвійний спін повітряного вальсу.
А може піддалася на поталу
2026.07.17
16:15
Частина I: Стрибок Закоханого
Рухаючись вітальнею
Я вимикаю телевізор
Дивлюсь на тебе
Усівшися напроти
Поки звук автомоторів
Щеза в нічну мить
Рухаючись вітальнею
Я вимикаю телевізор
Дивлюсь на тебе
Усівшися напроти
Поки звук автомоторів
Щеза в нічну мить
2026.07.17
13:36
Він тікав у далеку місцевість,
Кігті рвав, ніби загнаний звір.
І жадана мета, ніби церква,
Все манила кудись від зневір.
Сподівався в далекому місті
Збудувати кар'єру і дім.
Та не виліпиш генія з тіста
Кігті рвав, ніби загнаний звір.
І жадана мета, ніби церква,
Все манила кудись від зневір.
Сподівався в далекому місті
Збудувати кар'єру і дім.
Та не виліпиш генія з тіста
2026.07.17
11:40
богемний сплін любов і ницість
протанцювали й шо тепер
вікно відбите у зіницях
вечірні сутінки
четвер
заводитись немає смислу
писати тексти ні про що
не надихають стіл ні крісло
протанцювали й шо тепер
вікно відбите у зіницях
вечірні сутінки
четвер
заводитись немає смислу
писати тексти ні про що
не надихають стіл ні крісло
2026.07.17
07:28
Пітьма густіла і зростала тиша,
І прохолода ширилась навкруг, -
Десь у стіжку попискували миші
Та запах косовиці повнив луг.
Снопами іскор бризкало багаття,
Потріскував ледь-чутно й слізно хмиз,
А я сидів, як вартовий на чаті
І цю красу любити кращ
І прохолода ширилась навкруг, -
Десь у стіжку попискували миші
Та запах косовиці повнив луг.
Снопами іскор бризкало багаття,
Потріскував ледь-чутно й слізно хмиз,
А я сидів, як вартовий на чаті
І цю красу любити кращ
2026.07.17
06:14
Розділ ІІІ: Царський пурпур над Субурою
Коли над Нілом зійшов Сиріус, палац затих. Навіть римські вартові біля воріт пересувалися навшпиньки. У глибокій внутрішній кімнаті, де стіни були викладені холодним зеленкуватим порфіром, Клеопатра народила син
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
Душа, серце, доля (роздуми, цитати)
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 87–94
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Душа, серце, доля (роздуми, цитати)
* * *
Що ми найбільше цінуємо в людині? Душу.
У глибокій душі завжди горить іскра любові.
* * *
Почуй найтихіше зітхання душі, що молиться.
* * *
Людська душа прагне волі вічно.
* * *
Душа ж разом з тілом – колодязь,
з водою чи бе́з рідини.
* * *
Без таїни душі не зрозуміти.
* * *
Люблю душу, підкинуту в небо.
* * *
Ти лівшею лишаєшся чи правшею?
А з ким мрієш одружитися –
з кулею чи з мішенню?
Мабуть, з душею…
* * *
Тихе зло на дні душі – то пекельний рай.
* * *
Судороги душі від зради, болю і печалі.
* * *
У духовному спостереженні
Усе почалося зі слова – і скі́нчиться в слові.
Безмовна душа відійде́ у німі небеса.
Нечу́тно одхиляться двері живої любові –
і тишею тиш заговорить космічна краса!
* * *
Наша душа належить не нам.
* * *
Кожна душа полетить у свої небеса.
* * *
Змішай доброту з любов'ю і розсип у душі, як зерна.
* * *
Душа прагне волі, а серце – любові,
мозок – думки, а тіло – нових відчуттів.
* * *
Між нагромаджених думок
і чакр, зачинених навічно,
душа говіє, мов димок,
про щось сиґналить потойбічно.
* * *
Душа жива – співає і проростає крізь квіти.
* * *
Душею ввийся ввись, бо небеса – основа.
* * *
Серце замкнене так глибоко у грудях,
а любов прихована так далеко в серці.
* * *
Відоме лише одне місце позбавлення волі.
Серце, і тільки серце.
* * *
Серце – годинник.
* * *
Серцю не накажеш ні за що́, бо серце гаряче.
* * *
З гарячим серцем і гарячою головою
чи з холодним серцем і гарячою головою,
чи все ж таки з гарячим серцем і холодною головою?
* * *
Не завше мозок до серця тулиться.
* * *
У кожному серці – жага жити.
* * *
Навіщо ж серцю святкувати роки?
* * *
Серце прагне любові.
* * *
Панове! У кого добре серце?
* * *
Палким серцям – віва́т!
* * *
Серце
Правда, що серце в неволю прагне.
Правда.
Тільки у серця є деякі пільги,
оскільки,
воно – як вино,
одурманює все одно
і веде на власні святки і поми́нки,
без зупинки.
Дійсно, серце нічого не робить навмисне.
Дійсно.
Просто, безліч думок п’ють його кров без тосту.
Просто.
Так, був чоловік з головою, і раптом – інфаркт.
Факт!
Отже,
схоже, що серце нічого не може.
Боже!
* * *
Якщо в серці любові нема – аварія серця.
Аварія серця – найбільша у світі.
* * *
Нестача любові завдає серцю біль.
* * *
Перестрой своє серце –
не терпи нелюбові –
не вчись прощати, її не прощай.
* * *
У серці більше страхів, ніж любові.
* * *
О, серце, навідайся до мене.
Пролийся наскільки можливо
від берега почуттів до крові.
* * *
Життя вишиває гладдю рубці на серці.
* * *
Безліч думок п’ють кров серця без тосту.
* * *
Серце – це місце позбавлення волі,
це біль і прожиті роки.
* * *
Симптоми розбитого серця прикрі.
* * *
Як зняти шви з серця!?
* * *
Скандал – серце без клапана.
* * *
Суворі очі глибоко прорізають м'якість серця.
* * *
На залізному серці іржа, залізні нерви – корозія.
* * *
Розум ніколи не втішить серце, примушене йти.
* * *
Серце прокляне кожну дію злу,
кожну частку «не-», збільшено малу.
* * *
Хай серце вірить в чудеса,
а світом править красота.
* * *
Не зачиняйте двері серця,
нехай вони будуть відкриті.
* * *
Ніколи не пізно стати тим, ким судилося бути.
* * *
Доля:
то в чорну воду на колоду –
то за найцарший стіл.
* * *
Доля ніколи не лестить.
* * *
Не розумію. Що це? Фатум?
Зла доля чи такий собі маразм
як дивний прояв особистої історії
у схемах світових надбань?
* * *
Небесні стволи та земні розгалуження.
* * *
На неоднаковому полі,
що сяє від зорі́ до сну,
я зустрічав мінливу долю,
нечисту і ясну.
Вона то в санях серед снігу,
застрягне, лізе чи повзе,
то в яґуаровому бігу
на Сонце завезе.
Я не збагну її природу
між маятників, цифр і стріл.
То в чорну воду на колоду –
то за найцарший стіл.
* * *
Щаслива доля примхлива.
* * *
О, доле, ти – вершина й діл.
Свята, мов німб, земна, як куля.
Для душ – мембрана з тіл.
* * *
Жебрак
– …а все ж таки, мене жаліли дуже…–
упав на землю і втонув в калюжі…
* * *
Хто сказав, що доля не твоя тобі подарована?
* * *
Не хвалися долею, а долю спокутуй.
* * *
Чекаєш долі золотої,
на ранок випестившись скною.
* * *
На фото хлопчик з примхливою посмішкою
його майбутньої долі.
* * *
Зірка ночами – талан і талант розвиває.
* * *
Скажи «люблю» своїй змученій долі.
* * *
Потураючи долі, невпинно живи.
* * *
Господен кілок – не стеблинка.
* * *
Наші долі вже у вимірах нових,
бо не стоїть на місці світовий прогрес.
Що ми найбільше цінуємо в людині? Душу.
У глибокій душі завжди горить іскра любові.
* * *
Почуй найтихіше зітхання душі, що молиться.
* * *
Людська душа прагне волі вічно.
* * *
Душа ж разом з тілом – колодязь,
з водою чи бе́з рідини.
* * *
Без таїни душі не зрозуміти.
* * *
Люблю душу, підкинуту в небо.
* * *
Ти лівшею лишаєшся чи правшею?
А з ким мрієш одружитися –
з кулею чи з мішенню?
Мабуть, з душею…
* * *
Тихе зло на дні душі – то пекельний рай.
* * *
Судороги душі від зради, болю і печалі.
* * *
У духовному спостереженні
Усе почалося зі слова – і скі́нчиться в слові.
Безмовна душа відійде́ у німі небеса.
Нечу́тно одхиляться двері живої любові –
і тишею тиш заговорить космічна краса!
* * *
Наша душа належить не нам.
* * *
Кожна душа полетить у свої небеса.
* * *
Змішай доброту з любов'ю і розсип у душі, як зерна.
* * *
Душа прагне волі, а серце – любові,
мозок – думки, а тіло – нових відчуттів.
* * *
Між нагромаджених думок
і чакр, зачинених навічно,
душа говіє, мов димок,
про щось сиґналить потойбічно.
* * *
Душа жива – співає і проростає крізь квіти.
* * *
Душею ввийся ввись, бо небеса – основа.
* * *
Серце замкнене так глибоко у грудях,
а любов прихована так далеко в серці.
* * *
Відоме лише одне місце позбавлення волі.
Серце, і тільки серце.
* * *
Серце – годинник.
* * *
Серцю не накажеш ні за що́, бо серце гаряче.
* * *
З гарячим серцем і гарячою головою
чи з холодним серцем і гарячою головою,
чи все ж таки з гарячим серцем і холодною головою?
* * *
Не завше мозок до серця тулиться.
* * *
У кожному серці – жага жити.
* * *
Навіщо ж серцю святкувати роки?
* * *
Серце прагне любові.
* * *
Панове! У кого добре серце?
* * *
Палким серцям – віва́т!
* * *
Серце
Правда, що серце в неволю прагне.
Правда.
Тільки у серця є деякі пільги,
оскільки,
воно – як вино,
одурманює все одно
і веде на власні святки і поми́нки,
без зупинки.
Дійсно, серце нічого не робить навмисне.
Дійсно.
Просто, безліч думок п’ють його кров без тосту.
Просто.
Так, був чоловік з головою, і раптом – інфаркт.
Факт!
Отже,
схоже, що серце нічого не може.
Боже!
* * *
Якщо в серці любові нема – аварія серця.
Аварія серця – найбільша у світі.
* * *
Нестача любові завдає серцю біль.
* * *
Перестрой своє серце –
не терпи нелюбові –
не вчись прощати, її не прощай.
* * *
У серці більше страхів, ніж любові.
* * *
О, серце, навідайся до мене.
Пролийся наскільки можливо
від берега почуттів до крові.
* * *
Життя вишиває гладдю рубці на серці.
* * *
Безліч думок п’ють кров серця без тосту.
* * *
Серце – це місце позбавлення волі,
це біль і прожиті роки.
* * *
Симптоми розбитого серця прикрі.
* * *
Як зняти шви з серця!?
* * *
Скандал – серце без клапана.
* * *
Суворі очі глибоко прорізають м'якість серця.
* * *
На залізному серці іржа, залізні нерви – корозія.
* * *
Розум ніколи не втішить серце, примушене йти.
* * *
Серце прокляне кожну дію злу,
кожну частку «не-», збільшено малу.
* * *
Хай серце вірить в чудеса,
а світом править красота.
* * *
Не зачиняйте двері серця,
нехай вони будуть відкриті.
* * *
Ніколи не пізно стати тим, ким судилося бути.
* * *
Доля:
то в чорну воду на колоду –
то за найцарший стіл.
* * *
Доля ніколи не лестить.
* * *
Не розумію. Що це? Фатум?
Зла доля чи такий собі маразм
як дивний прояв особистої історії
у схемах світових надбань?
* * *
Небесні стволи та земні розгалуження.
* * *
На неоднаковому полі,
що сяє від зорі́ до сну,
я зустрічав мінливу долю,
нечисту і ясну.
Вона то в санях серед снігу,
застрягне, лізе чи повзе,
то в яґуаровому бігу
на Сонце завезе.
Я не збагну її природу
між маятників, цифр і стріл.
То в чорну воду на колоду –
то за найцарший стіл.
* * *
Щаслива доля примхлива.
* * *
О, доле, ти – вершина й діл.
Свята, мов німб, земна, як куля.
Для душ – мембрана з тіл.
* * *
Жебрак
– …а все ж таки, мене жаліли дуже…–
упав на землю і втонув в калюжі…
* * *
Хто сказав, що доля не твоя тобі подарована?
* * *
Не хвалися долею, а долю спокутуй.
* * *
Чекаєш долі золотої,
на ранок випестившись скною.
* * *
На фото хлопчик з примхливою посмішкою
його майбутньої долі.
* * *
Зірка ночами – талан і талант розвиває.
* * *
Скажи «люблю» своїй змученій долі.
* * *
Потураючи долі, невпинно живи.
* * *
Господен кілок – не стеблинка.
* * *
Наші долі вже у вимірах нових,
бо не стоїть на місці світовий прогрес.
https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-душа-серце-доля-роздуми-вірші-цитати.html
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 87–94
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
