ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &
                            І
               &
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
2024.11.20
05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
2024.11.19
21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
2024.11.19
18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
Душа, серце, доля (роздуми, цитати)
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 87–94
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Душа, серце, доля (роздуми, цитати)
* * *
Що ми найбільше цінуємо в людині? Душу.
У глибокій душі завжди горить іскра любові.
* * *
Почуй найтихіше зітхання душі, що молиться.
* * *
Людська душа прагне волі вічно.
* * *
Душа ж разом з тілом – колодязь,
з водою чи бе́з рідини.
* * *
Без таїни душі не зрозуміти.
* * *
Люблю душу, підкинуту в небо.
* * *
Ти лівшею лишаєшся чи правшею?
А з ким мрієш одружитися –
з кулею чи з мішенню?
Мабуть, з душею…
* * *
Тихе зло на дні душі – то пекельний рай.
* * *
Судороги душі від зради, болю і печалі.
* * *
У духовному спостереженні
Усе почалося зі слова – і скі́нчиться в слові.
Безмовна душа відійде́ у німі небеса.
Нечу́тно одхиляться двері живої любові –
і тишею тиш заговорить космічна краса!
* * *
Наша душа належить не нам.
* * *
Кожна душа полетить у свої небеса.
* * *
Змішай доброту з любов'ю і розсип у душі, як зерна.
* * *
Душа прагне волі, а серце – любові,
мозок – думки, а тіло – нових відчуттів.
* * *
Між нагромаджених думок
і чакр, зачинених навічно,
душа говіє, мов димок,
про щось сиґналить потойбічно.
* * *
Душа жива – співає і проростає крізь квіти.
* * *
Душею ввийся ввись, бо небеса – основа.
* * *
Серце замкнене так глибоко у грудях,
а любов прихована так далеко в серці.
* * *
Відоме лише одне місце позбавлення волі.
Серце, і тільки серце.
* * *
Серце – годинник.
* * *
Серцю не накажеш ні за що́, бо серце гаряче.
* * *
З гарячим серцем і гарячою головою
чи з холодним серцем і гарячою головою,
чи все ж таки з гарячим серцем і холодною головою?
* * *
Не завше мозок до серця тулиться.
* * *
У кожному серці – жага жити.
* * *
Навіщо ж серцю святкувати роки?
* * *
Серце прагне любові.
* * *
Панове! У кого добре серце?
* * *
Палким серцям – віва́т!
* * *
Серце
Правда, що серце в неволю прагне.
Правда.
Тільки у серця є деякі пільги,
оскільки,
воно – як вино,
одурманює все одно
і веде на власні святки і поми́нки,
без зупинки.
Дійсно, серце нічого не робить навмисне.
Дійсно.
Просто, безліч думок п’ють його кров без тосту.
Просто.
Так, був чоловік з головою, і раптом – інфаркт.
Факт!
Отже,
схоже, що серце нічого не може.
Боже!
* * *
Якщо в серці любові нема – аварія серця.
Аварія серця – найбільша у світі.
* * *
Нестача любові завдає серцю біль.
* * *
Перестрой своє серце –
не терпи нелюбові –
не вчись прощати, її не прощай.
* * *
У серці більше страхів, ніж любові.
* * *
О, серце, навідайся до мене.
Пролийся наскільки можливо
від берега почуттів до крові.
* * *
Життя вишиває гладдю рубці на серці.
* * *
Безліч думок п’ють кров серця без тосту.
* * *
Серце – це місце позбавлення волі,
це біль і прожиті роки.
* * *
Симптоми розбитого серця прикрі.
* * *
Як зняти шви з серця!?
* * *
Скандал – серце без клапана.
* * *
Суворі очі глибоко прорізають м'якість серця.
* * *
На залізному серці іржа, залізні нерви – корозія.
* * *
Розум ніколи не втішить серце, примушене йти.
* * *
Серце прокляне кожну дію злу,
кожну частку «не-», збільшено малу.
* * *
Хай серце вірить в чудеса,
а світом править красота.
* * *
Не зачиняйте двері серця,
нехай вони будуть відкриті.
* * *
Ніколи не пізно стати тим, ким судилося бути.
* * *
Доля:
то в чорну воду на колоду –
то за найцарший стіл.
* * *
Доля ніколи не лестить.
* * *
Не розумію. Що це? Фатум?
Зла доля чи такий собі маразм
як дивний прояв особистої історії
у схемах світових надбань?
* * *
Небесні стволи та земні розгалуження.
* * *
На неоднаковому полі,
що сяє від зорі́ до сну,
я зустрічав мінливу долю,
нечисту і ясну.
Вона то в санях серед снігу,
застрягне, лізе чи повзе,
то в яґуаровому бігу
на Сонце завезе.
Я не збагну її природу
між маятників, цифр і стріл.
То в чорну воду на колоду –
то за найцарший стіл.
* * *
Щаслива доля примхлива.
* * *
О, доле, ти – вершина й діл.
Свята, мов німб, земна, як куля.
Для душ – мембрана з тіл.
* * *
Жебрак
– …а все ж таки, мене жаліли дуже…–
упав на землю і втонув в калюжі…
* * *
Хто сказав, що доля не твоя тобі подарована?
* * *
Не хвалися долею, а долю спокутуй.
* * *
Чекаєш долі золотої,
на ранок випестившись скною.
* * *
На фото хлопчик з примхливою посмішкою
його майбутньої долі.
* * *
Зірка ночами – талан і талант розвиває.
* * *
Скажи «люблю» своїй змученій долі.
* * *
Потураючи долі, невпинно живи.
* * *
Господен кілок – не стеблинка.
* * *
Наші долі вже у вимірах нових,
бо не стоїть на місці світовий прогрес.
Що ми найбільше цінуємо в людині? Душу.
У глибокій душі завжди горить іскра любові.
* * *
Почуй найтихіше зітхання душі, що молиться.
* * *
Людська душа прагне волі вічно.
* * *
Душа ж разом з тілом – колодязь,
з водою чи бе́з рідини.
* * *
Без таїни душі не зрозуміти.
* * *
Люблю душу, підкинуту в небо.
* * *
Ти лівшею лишаєшся чи правшею?
А з ким мрієш одружитися –
з кулею чи з мішенню?
Мабуть, з душею…
* * *
Тихе зло на дні душі – то пекельний рай.
* * *
Судороги душі від зради, болю і печалі.
* * *
У духовному спостереженні
Усе почалося зі слова – і скі́нчиться в слові.
Безмовна душа відійде́ у німі небеса.
Нечу́тно одхиляться двері живої любові –
і тишею тиш заговорить космічна краса!
* * *
Наша душа належить не нам.
* * *
Кожна душа полетить у свої небеса.
* * *
Змішай доброту з любов'ю і розсип у душі, як зерна.
* * *
Душа прагне волі, а серце – любові,
мозок – думки, а тіло – нових відчуттів.
* * *
Між нагромаджених думок
і чакр, зачинених навічно,
душа говіє, мов димок,
про щось сиґналить потойбічно.
* * *
Душа жива – співає і проростає крізь квіти.
* * *
Душею ввийся ввись, бо небеса – основа.
* * *
Серце замкнене так глибоко у грудях,
а любов прихована так далеко в серці.
* * *
Відоме лише одне місце позбавлення волі.
Серце, і тільки серце.
* * *
Серце – годинник.
* * *
Серцю не накажеш ні за що́, бо серце гаряче.
* * *
З гарячим серцем і гарячою головою
чи з холодним серцем і гарячою головою,
чи все ж таки з гарячим серцем і холодною головою?
* * *
Не завше мозок до серця тулиться.
* * *
У кожному серці – жага жити.
* * *
Навіщо ж серцю святкувати роки?
* * *
Серце прагне любові.
* * *
Панове! У кого добре серце?
* * *
Палким серцям – віва́т!
* * *
Серце
Правда, що серце в неволю прагне.
Правда.
Тільки у серця є деякі пільги,
оскільки,
воно – як вино,
одурманює все одно
і веде на власні святки і поми́нки,
без зупинки.
Дійсно, серце нічого не робить навмисне.
Дійсно.
Просто, безліч думок п’ють його кров без тосту.
Просто.
Так, був чоловік з головою, і раптом – інфаркт.
Факт!
Отже,
схоже, що серце нічого не може.
Боже!
* * *
Якщо в серці любові нема – аварія серця.
Аварія серця – найбільша у світі.
* * *
Нестача любові завдає серцю біль.
* * *
Перестрой своє серце –
не терпи нелюбові –
не вчись прощати, її не прощай.
* * *
У серці більше страхів, ніж любові.
* * *
О, серце, навідайся до мене.
Пролийся наскільки можливо
від берега почуттів до крові.
* * *
Життя вишиває гладдю рубці на серці.
* * *
Безліч думок п’ють кров серця без тосту.
* * *
Серце – це місце позбавлення волі,
це біль і прожиті роки.
* * *
Симптоми розбитого серця прикрі.
* * *
Як зняти шви з серця!?
* * *
Скандал – серце без клапана.
* * *
Суворі очі глибоко прорізають м'якість серця.
* * *
На залізному серці іржа, залізні нерви – корозія.
* * *
Розум ніколи не втішить серце, примушене йти.
* * *
Серце прокляне кожну дію злу,
кожну частку «не-», збільшено малу.
* * *
Хай серце вірить в чудеса,
а світом править красота.
* * *
Не зачиняйте двері серця,
нехай вони будуть відкриті.
* * *
Ніколи не пізно стати тим, ким судилося бути.
* * *
Доля:
то в чорну воду на колоду –
то за найцарший стіл.
* * *
Доля ніколи не лестить.
* * *
Не розумію. Що це? Фатум?
Зла доля чи такий собі маразм
як дивний прояв особистої історії
у схемах світових надбань?
* * *
Небесні стволи та земні розгалуження.
* * *
На неоднаковому полі,
що сяє від зорі́ до сну,
я зустрічав мінливу долю,
нечисту і ясну.
Вона то в санях серед снігу,
застрягне, лізе чи повзе,
то в яґуаровому бігу
на Сонце завезе.
Я не збагну її природу
між маятників, цифр і стріл.
То в чорну воду на колоду –
то за найцарший стіл.
* * *
Щаслива доля примхлива.
* * *
О, доле, ти – вершина й діл.
Свята, мов німб, земна, як куля.
Для душ – мембрана з тіл.
* * *
Жебрак
– …а все ж таки, мене жаліли дуже…–
упав на землю і втонув в калюжі…
* * *
Хто сказав, що доля не твоя тобі подарована?
* * *
Не хвалися долею, а долю спокутуй.
* * *
Чекаєш долі золотої,
на ранок випестившись скною.
* * *
На фото хлопчик з примхливою посмішкою
його майбутньої долі.
* * *
Зірка ночами – талан і талант розвиває.
* * *
Скажи «люблю» своїй змученій долі.
* * *
Потураючи долі, невпинно живи.
* * *
Господен кілок – не стеблинка.
* * *
Наші долі вже у вимірах нових,
бо не стоїть на місці світовий прогрес.
https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-душа-серце-доля-роздуми-вірші-цитати.html
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 87–94
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію