ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.04.27 11:45
Час іде скрадливо і неспішно
Хижим звіром, птахом, павуком,
Протікаючи у вічні вірші
І б'ючись об скелі літаком.

Його плин прискорюється звучно,
Не спитавши дозволу у нас.
Тигром невситимим стрімко, рвучко

Вячеслав Руденко
2026.04.27 10:59
Хто постіль розстеляє?
Хміль чи боги?
Вівчар блаженний ?
Мармуру жарина?

Бажання, сенс,
Питоме животіння,
Маяк в молитві

Тетяна Левицька
2026.04.27 10:34
Знайди розраду, де її нема в помині.
В минуле стежка лопухами заросла.
На роздоріжжі рип'яхи і конюшина,
А на бруківці - кропива і ковила.

Ковтають сиві небеса хмарини спілі,
Немов колись зефір місцеві дітлахи.
Покинутих приміщень сходи задубілі

хома дідим
2026.04.27 06:34
гуляти із батьками в парк роззиратися на каруселі на інших людей із дітьми скриньки із морозивом а ще там сухий лід · оркестр із репродукторів виконує щось життєстверджувальне чим не едем але морозива ніколи не досить · роззиратися на газетний автомат 60х

Віктор Кучерук
2026.04.27 05:51
Там немає ні вікон, ні стін,
Ні упертої в небо покрівлі, -
Тільки плач господині, як дзвін,
Б'ється навкруг руїни будівлі.
Там немає нічого уже,
Крім побитої цегли і тиньки,
Які сумно щодня стереже
Від біди збожеволіла жінка...

Володимир Бойко
2026.04.26 23:37
На свято життя абонемент не купиш. Старечий маразм правителів успішно пережив часи СРСР і досі в світовому тренді. Кремлівський медвежатник міняє пуйло на бухло. Заполоханий диктатор міняє клаустрофобію на бункерофілію. Хто панічно боїться ни

Ігор Шоха
2026.04.26 20:41
                    І
Повільно не вмирає Україна
і поки ще воює, то жива,
та марно не міняємо слова
позиченого у поляків гімну,
аби не в’яла слава бойова.
Коли усе покладено на карту,
цей засіб оправдовує мету.

хома дідим
2026.04.26 17:26
хотів би обійняти друзів
яких все менше рік у рік
щось відкладав усе не встиг
сказати
наче би не мусив
повіщо врочити
загин загуба згин
усякий в космосі своїм

Євген Федчук
2026.04.26 17:11
Коли на нас напали москалі,
То багатьом то дивним видавалось.
Вони ж своїми, начебто здавались,
Мов рідні діти одної землі.
Звідкіль у них жорстокість та взялась?
Тож на монголів, іго їх звертали,
Мовляв, від них їх предки нахапали.
Вони ж слов‘яни

Вячеслав Руденко
2026.04.26 17:08
ти знову бігаєш по колу
і бачиш спалах у вікні
який збігає по стіні
в кімнату тиху , захололу
де вже шукає валідолу
рука для серця у борні,

щоб стати враз котигорошком -

Борис Костиря
2026.04.26 13:52
Коли впаду осіннім листям
У суєту, у сонми снів,
Коли нудьга моторним лисом
Увірветься у магму днів,
Коли проб'є жорстоким списом
Прозріння серце у вогні,

Тоді прийди у ці простори

Охмуд Песецький
2026.04.26 11:19
Ще тримається 
ця дивна звичка
думати про втрачене,
обминаючи себе.
А воно чекає на всіх
зі знахідками
у печерах наших помилок,
ні – не зі скелетами 

Вячеслав Руденко
2026.04.26 10:31
Весляр потребує репостів,
Крізь поклик землі забобонів,
Пройдисвіти точного зросту
Йому тут плетуть котильйони.

На юті рожевім – наяди,
Легкі зрозумілі, як полька,
Йому віднайдуть тут розраду

Володимир Невесенко
2026.04.26 09:45
Не стримать років цибатих,
хоч долю скартай саму...
Я знову у цих пенатах,
як декілька літ тому.

Ні смутку, ні сліз, ні горя
і нібито входжу в раж...
Грайливо іду вздовж моря,

Тетяна Левицька
2026.04.26 09:01
В уяві літає жар-птиця.
пір'їни - руді, голубі.
Не спиться, не спиться, не спиться…
Хоч виколи очі собі.

Повітря просякло жасмином,
парфуми люпин розілляв.
З видіння плету павутину

Костянтин Ватульов
2026.04.26 08:34
А місто дитинства шумить соковитим березовим листям,
Де ранішнє сонце пускає крізь нього червоні коралі.
Та ледве трамвая дзвіночок у небо напружено звівся
У кронах круки починають кричати, хоч щойно мовчали.

А в місті дитинства усміхнена мама н
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 ГАЛА

- Видел ли ты генерала с манной кашей на усах?- спросил меня приятель, только что возвратившийся после отпуска из Крыма.
- Но как ты оказался в обществе генерала?
…Приехав во Фрунзенское со старшим сыном, я снял комнату неподалеку от моря. Вечером хозяева пригласили к себе отужинать. Разговорились. Я пожаловался на дороговизну общепита и потерю драгоценного времени на стояние в очереди.
- Это поправимо,- сказала хозяйка.- Я работаю в военном санатории и постараюсь достать пропуск на его территорию. А там будете пользоваться и закрытым пляжем, и столовой.
И вскорости я позабыл о тяготах простого отдыхающего. Никаких тебе долгих стояний под лучами палящего солнца да еще с досадой на тех, кто нарушает очередь. Большой выбор блюд, все вкусно… Привольно и на пляже. Не нужно ранним утром занимать лежак, пробиваться к нему всякий раз через лежбища отдыхающих, за которыми еле-еле просматривалось море. А крики детей, а ругань… Ничего этого не было на закрытом ведомственном пляже.
Но, как водится в нашей жизни, за все надо платить. За благополучие тоже. Пока я читал что-то отложенное на отпуск, мой дошкольник-сын успел познакомиться со своей сверстницей и преспокойно играл с ней. С девочки не спускала глаз сухопарая бабушка, рядом с которой возлежал ее муж - грузный седовласый мужчина.
Оторвавшись на какое-то мгновение от книжки, вижу, что мой сыночек преспокойно лакомится чужим виноградом.
По тем нескольким дням, которые мы провели на городском пляже, я не переставал удивляться детской непосредственности своего первенца: как ни в чем не бывало подходил он к семейству, перед которым полыхал только что разрезанный на ломти огромный арбуз, и спрашивал:
«Вы что едите?»
«Арбуз».
«А можно попробовать?»
Или же останавливался возле компании преферансистов и предлагал:
«Давайте и я сыграю с вами!»
Но там дело заканчивалось для меня извинениями, а тут пришлось позабыть о чтении и не просто знакомиться с бабушкой и дедушкой девочки, но и выслушивать с сильным грузинским акцентом рассказ о том, как он, генерал, командовал чуть ли не армией на уборке урожая, которым порадовала бывшая целина Казахстана. Это было скучно, но пока что не касалось моего скудного кошелька. А вот знакомство детей, переросшее в обоюдную привязанность, вынудило и меня раскошеливаться, чтобы хоть как-нибудь восстановить дисбаланс гостеприимства: грузинское семейство выносило на пляж огромные гроздья винограда, персики, груши, яблоки…Доступные для генерала заоблачные цены рынка с каждым днем облегчали мой кошелек и в конце концов заставили обратиться за помощью к киевским приятелям. Слава Богу, они тоже отдыхали во Фрунзенском.
-Но причем тут манная каша на генеральских усах?- перебил я рассказчика.
- А при том, что его внучка, наверняка Галя ( в генеральском произношении Гала), оказалась девочкой с характером. Да еще каким!.. Возле нее собирались и постарше дети. Как заправская артистка, она рассказывала что-то забавное, и слушатели сидели вокруг нее, не проронив ни слова. А Боря, казалось, просто влюбился в эту хрупкую неказистую девчонку. Да и она, видимо, не была равнодушна к моему сыну, уделяя ему намного больше, чем другим, внимания: научила делать «колесо», стоять на руках, а главное – лежать распластавшись на воде, которое она называла «лягушкой».
…В столовой я теперь вынужден был садиться только по соседству с новыми знакомыми.Так пожелала Гала.
И вот как-то за завтраком наблюдаю такую картину:
-Баба,- говорит Гала властным тоном,- ты ешь яйцо. Ты, дед,- манную кашу. А я – чай.
Распорядясь, девочка подошла к нашему столику и на полном серьезе обращается к моему сыну, который после неоднократных моих напоминаний приниматься за пищу лишь набивал рот едой и смотрел по сторонам.
- Боря!- по-командирски говорит Гала.- Как ты сможешь быть космонавтом, летчиком, танкистом или же моряком, когда даже не притронулся ни к яичнице, ни к творогу?
И тут мой сын с необычной для него скоростью начал уплетать все, к чему до сих пор не прикоснулся. Гала смотрела на него своими большими карими глазами, не обращая никакого внимания на деда и бабу. А я возьми да и посмотри в их сторону. Каково же было мое удивление: генерал с трудом доедал манную кашу, оставляя ее и на своих пышных усах…
С трудом удержался, чтобы не рассмеяться. Согласись – ситуация и в самом деле комичная. Такое нарочно не выдумаешь…




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2023-05-05 09:34:03
Переглядів сторінки твору 216
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.050 / 5.62)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.242 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.762
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.04.27 11:18
Автор у цю хвилину відсутній