ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

С М
2026.06.11 21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це

Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про

Роксолана Вірлан
2026.06.11 20:02
В позачассі згадаєш, як тиша вагітніла звуком,
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась і ти стезі отій довіряв.

Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі під но

Євген Федчук
2026.06.11 17:34
Як чубляться князі поміж собою,
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при

Ігор Терен
2026.06.11 15:56
Коли пора іти до дна
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.

***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...

Борис Костиря
2026.06.11 15:44
Я у царстві ялинок бреду.
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.

Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,

Володимир Ляшкевич
2026.06.11 13:22
Щоденність – тиха, непримітно-звична плином.
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.

Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - майбуття.

Злітають звідтіля провіщення всілякі -

Тетяна Левицька
2026.06.11 08:10
Везувій винищив Помпеї
і виноградні вина.
Під порохом жаркого глею
похована причина.
Содом й Гоморру покарали
за блуд і сластолюбство.
Від грізного меча моралі
на пласі гине людство.

Охмуд Песецький
2026.06.11 07:41
Як інакше назвати довге чекання чогось для тебе важливого? Певно, хворобою, яку треба перенести, знаючи, що вона не марна і колись відпустить. Ти ковтаєш казенні ліки у палаті своєї байдужості до всього, що є довкола, і слухаєш лікаря часу. Він лікує мов

хома дідим
2026.06.11 06:54
верлібри дуже навіть
експортний артикул
якщо у тебе є
чого продати
їм
читачам трактатів
молодняку на слемі
панночкам серпанковим

Віктор Кучерук
2026.06.11 05:55
Лисуватий, крутолобий,
У незміннім кожушку, -
Спозарана дід худобу
Доглядає на лужку.
З-під верби спостерігає,
Добре бачачи здаля,
Що наблизилось до гаю
Недосвідчене теля.

М Менянин
2026.06.10 23:58
Нумо в коло йдіть до нас,
раді бачити тут вас.
В ритмі з рухом гучні гуки,
хто зна де ті ноги й руки…

Бубон тут як тулумбас**
грувом*** покриває нас.
Коло витримати в русі

Іван Потьомкін
2026.06.10 21:26
Стільки причин в юдеїв для печалі.
Стільки постів і молитов сумних.
Та все ж не знайдеш серед них
Оту, аби гірке минуле не вертало.
Як зненависть здолати безпричинну,
Одвічну зненависть людини до людини?
Почата Каїном, що так і не розкаявсь,
Як Аве

Ігор Шоха
2026.06.10 19:47
Поки ворог протягує лапи,
порятунок лише в боротьбі.
Святе діло – убити ка*апа
і не так у бою як в собі.

***
Важко бути поетом епохи
де в болоті зав’яз криголам,

Артур Сіренко
2026.06.10 19:19
Час квітучих чилійських суниць
Зачинені всі двері крамниць:
Вітер зітхає –
Щось шепоче про човен
В зеленому морі вишень,
А може про крихітку
Яку звуть Нетреба.
Рахую свічки-зірки

Костянтин Ватульов
2026.06.10 19:10
Господи, ти ж говорив, що все забудеться,
Замолиться, заспокоїться, завершиться тризною,
Але уважно поглянь на мої руки:
Жодних відбитків від обручок,
Шлейфів шрамів та ліній життя.
На обличчі сонмище зморшок,
У відцвілих очах жодної сльози,
Бо ча

Тетяна Левицька
2026.06.10 18:21
Напевно, що ти не така, як усі,
і маєш на все — незатьмарений погляд.
Що коїться у потаємній душі —
не знає ніхто, окрім чуйного Бога.
Ти любиш повторювати: «Не така!»
Так! — Зіткана з ніжної квітки і криці.
Образи прощаєш, та підла рука
не
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 ГАЛА

- Видел ли ты генерала с манной кашей на усах?- спросил меня приятель, только что возвратившийся после отпуска из Крыма.
- Но как ты оказался в обществе генерала?
…Приехав во Фрунзенское со старшим сыном, я снял комнату неподалеку от моря. Вечером хозяева пригласили к себе отужинать. Разговорились. Я пожаловался на дороговизну общепита и потерю драгоценного времени на стояние в очереди.
- Это поправимо,- сказала хозяйка.- Я работаю в военном санатории и постараюсь достать пропуск на его территорию. А там будете пользоваться и закрытым пляжем, и столовой.
И вскорости я позабыл о тяготах простого отдыхающего. Никаких тебе долгих стояний под лучами палящего солнца да еще с досадой на тех, кто нарушает очередь. Большой выбор блюд, все вкусно… Привольно и на пляже. Не нужно ранним утром занимать лежак, пробиваться к нему всякий раз через лежбища отдыхающих, за которыми еле-еле просматривалось море. А крики детей, а ругань… Ничего этого не было на закрытом ведомственном пляже.
Но, как водится в нашей жизни, за все надо платить. За благополучие тоже. Пока я читал что-то отложенное на отпуск, мой дошкольник-сын успел познакомиться со своей сверстницей и преспокойно играл с ней. С девочки не спускала глаз сухопарая бабушка, рядом с которой возлежал ее муж - грузный седовласый мужчина.
Оторвавшись на какое-то мгновение от книжки, вижу, что мой сыночек преспокойно лакомится чужим виноградом.
По тем нескольким дням, которые мы провели на городском пляже, я не переставал удивляться детской непосредственности своего первенца: как ни в чем не бывало подходил он к семейству, перед которым полыхал только что разрезанный на ломти огромный арбуз, и спрашивал:
«Вы что едите?»
«Арбуз».
«А можно попробовать?»
Или же останавливался возле компании преферансистов и предлагал:
«Давайте и я сыграю с вами!»
Но там дело заканчивалось для меня извинениями, а тут пришлось позабыть о чтении и не просто знакомиться с бабушкой и дедушкой девочки, но и выслушивать с сильным грузинским акцентом рассказ о том, как он, генерал, командовал чуть ли не армией на уборке урожая, которым порадовала бывшая целина Казахстана. Это было скучно, но пока что не касалось моего скудного кошелька. А вот знакомство детей, переросшее в обоюдную привязанность, вынудило и меня раскошеливаться, чтобы хоть как-нибудь восстановить дисбаланс гостеприимства: грузинское семейство выносило на пляж огромные гроздья винограда, персики, груши, яблоки…Доступные для генерала заоблачные цены рынка с каждым днем облегчали мой кошелек и в конце концов заставили обратиться за помощью к киевским приятелям. Слава Богу, они тоже отдыхали во Фрунзенском.
-Но причем тут манная каша на генеральских усах?- перебил я рассказчика.
- А при том, что его внучка, наверняка Галя ( в генеральском произношении Гала), оказалась девочкой с характером. Да еще каким!.. Возле нее собирались и постарше дети. Как заправская артистка, она рассказывала что-то забавное, и слушатели сидели вокруг нее, не проронив ни слова. А Боря, казалось, просто влюбился в эту хрупкую неказистую девчонку. Да и она, видимо, не была равнодушна к моему сыну, уделяя ему намного больше, чем другим, внимания: научила делать «колесо», стоять на руках, а главное – лежать распластавшись на воде, которое она называла «лягушкой».
…В столовой я теперь вынужден был садиться только по соседству с новыми знакомыми.Так пожелала Гала.
И вот как-то за завтраком наблюдаю такую картину:
-Баба,- говорит Гала властным тоном,- ты ешь яйцо. Ты, дед,- манную кашу. А я – чай.
Распорядясь, девочка подошла к нашему столику и на полном серьезе обращается к моему сыну, который после неоднократных моих напоминаний приниматься за пищу лишь набивал рот едой и смотрел по сторонам.
- Боря!- по-командирски говорит Гала.- Как ты сможешь быть космонавтом, летчиком, танкистом или же моряком, когда даже не притронулся ни к яичнице, ни к творогу?
И тут мой сын с необычной для него скоростью начал уплетать все, к чему до сих пор не прикоснулся. Гала смотрела на него своими большими карими глазами, не обращая никакого внимания на деда и бабу. А я возьми да и посмотри в их сторону. Каково же было мое удивление: генерал с трудом доедал манную кашу, оставляя ее и на своих пышных усах…
С трудом удержался, чтобы не рассмеяться. Согласись – ситуация и в самом деле комичная. Такое нарочно не выдумаешь…




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2023-05-05 09:34:03
Переглядів сторінки твору 234
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.050 / 5.62)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.242 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.762
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.06.11 20:08
Автор у цю хвилину відсутній