Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.05
22:16
Мене тягне чомусь у минуле,
В ті епохи, які відцвіли,
Мене тягне у мушлі заснулі,
Мене тягне у сон ковили.
Мене тягне в забуті сторінки,
У пожовклі книжки, в патефон.
Мене тягне в далекі століття,
В ті епохи, які відцвіли,
Мене тягне у мушлі заснулі,
Мене тягне у сон ковили.
Мене тягне в забуті сторінки,
У пожовклі книжки, в патефон.
Мене тягне в далекі століття,
2025.12.05
17:03
місячного сяйва мілина
ти і я
не випиті до дна
ти і я
бурхлива течія
ти моя ти моя ти моя
приспів:
ти і я
не випиті до дна
ти і я
бурхлива течія
ти моя ти моя ти моя
приспів:
2025.12.05
15:26
Потанцюймо полонез палкий,
Пристрасний, примхливий... Прошу, пані!
Перший поцілунок пестить пряно,
Перервавши пафосні плітки.
Потіснився пірует п'янкий
Подихом повільної павани.
Потанцюймо полонез палкий,
Пристрасний, примхливий... Прошу, пані!
Перший поцілунок пестить пряно,
Перервавши пафосні плітки.
Потіснився пірует п'янкий
Подихом повільної павани.
Потанцюймо полонез палкий,
2025.12.05
14:59
Ти жарина з циганського вогнища,
давно відгорілого, відспіваного.
Його розтоптали дикі коні.
І ти вирвалася з-під їхніх копит
і врятувалася.
Була ніч, ти нічого не бачила.
Тільки те, що могла осяяти
давно відгорілого, відспіваного.
Його розтоптали дикі коні.
І ти вирвалася з-під їхніх копит
і врятувалася.
Була ніч, ти нічого не бачила.
Тільки те, що могла осяяти
2025.12.05
14:15
Ви, звісно, пам'ятаєте, безсила
забути саме той, один із днів.
Схвильована кімнатою ходили,
Різке в обличчя кидали мені.
"Нам треба розлучитись", - Ви казали.
Життя моє шалене не для Вас.
Мені донизу падати і далі,
забути саме той, один із днів.
Схвильована кімнатою ходили,
Різке в обличчя кидали мені.
"Нам треба розлучитись", - Ви казали.
Життя моє шалене не для Вас.
Мені донизу падати і далі,
2025.12.05
11:02
Почнімо так сей раз, хоча й не хочеться.
«Пташиний базар» на Куренівці – ключове всьому. Завжди я просив батьків туди хоча би подивитися. На вході корм, нашийники, сачки, гачки, вудки, піддувалки та інші причандали: а за тим поступово – черва на ловлю, р
2025.12.05
09:16
Не джерело, джерельце ти…
Живого всесвіту, що поруч
Розквіт, цвіту, сто літ цвісти
До того як рвану угору…
Нірвана всіх нірван моїх,
Що поруч квітли розцвітали
Чужі сприймались за своїх
Ми їх не радужно сприймали…
Живого всесвіту, що поруч
Розквіт, цвіту, сто літ цвісти
До того як рвану угору…
Нірвана всіх нірван моїх,
Що поруч квітли розцвітали
Чужі сприймались за своїх
Ми їх не радужно сприймали…
2025.12.05
09:00
Не ламай мене під себе —
Хмара сіра на півнеба,
Інша чорна, наче слива,
Мабуть, буде скоро злива.
Не цілуй мене жадано,
Поцілунок не розтане.
Звикну дихати тобою,
Укривати сон габою,
Хмара сіра на півнеба,
Інша чорна, наче слива,
Мабуть, буде скоро злива.
Не цілуй мене жадано,
Поцілунок не розтане.
Звикну дихати тобою,
Укривати сон габою,
2025.12.04
21:40
Вишні кудлаті - клубки єгози,
Мокрі, сумні та знімілі.
Бути веселою і не проси,
Я прикидатись не вмію.
Не обминеш ні голок ні шипів.
З того самій мені важко.
Завтра у дяку, що перетерпів
Мокрі, сумні та знімілі.
Бути веселою і не проси,
Я прикидатись не вмію.
Не обминеш ні голок ні шипів.
З того самій мені важко.
Завтра у дяку, що перетерпів
2025.12.04
19:59
Обступили парубки дідуся старого
Та й питатися взялись всі гуртом у нього:
- Кажуть, діду, що колись ви козакували,
В чужих землях і краях частенько бували.
Чи то правда, чи то ні? Може, люди брешуть
Та даремно лиш про вас язиками чешуть?
- Ні, брех
Та й питатися взялись всі гуртом у нього:
- Кажуть, діду, що колись ви козакували,
В чужих землях і краях частенько бували.
Чи то правда, чи то ні? Може, люди брешуть
Та даремно лиш про вас язиками чешуть?
- Ні, брех
2025.12.04
17:58
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
2025.12.04
13:42
Тільки через певний час
ти даси мені свою руку.
Але це знову будуть сновидіння.
Це знову буде дзвоник,
до якого я не добіжу,
бо я писатиму ці вірші,
які набагато важливіші,
ніж те, що я… тебе люблю.
ти даси мені свою руку.
Але це знову будуть сновидіння.
Це знову буде дзвоник,
до якого я не добіжу,
бо я писатиму ці вірші,
які набагато важливіші,
ніж те, що я… тебе люблю.
2025.12.04
13:12
В неволі я відшукую свободу,
А у свободі - пута кам'яні.
Отримуєш найвищу нагороду -
Із ноосфери квіти неземні.
У рабстві ти відшукуєш бунтарство,
А в бунті - підступ, зраду і удар,
У ницості - величність, в черні - панство,
А у свободі - пута кам'яні.
Отримуєш найвищу нагороду -
Із ноосфери квіти неземні.
У рабстві ти відшукуєш бунтарство,
А в бунті - підступ, зраду і удар,
У ницості - величність, в черні - панство,
2025.12.04
10:51
Привіт, зима! Я знову входжу в тебе.
Ти зустрічаєш, відкриваючись мені
безкраїм полотном живого неба,
в якім горять немеркнучі вогні,
в якім ростуть дива і дивовижі,
з якого сипле ласка і дари.
в якім живе тепло глибоких зближень,
де тануть нашаров
Ти зустрічаєш, відкриваючись мені
безкраїм полотном живого неба,
в якім горять немеркнучі вогні,
в якім ростуть дива і дивовижі,
з якого сипле ласка і дари.
в якім живе тепло глибоких зближень,
де тануть нашаров
2025.12.04
06:06
Щось ухопив на око, гадав, що збагнув
Але залишив усе це позаду
Якби я знав тоді, що знаю зараз
Гадаєш, я сліпим зостався би?
Перемовлюся із колодязем бажань
Про своє останнє бажання ще
Якщо ідеш за мною, ділися надбаннями
Бо настала ніч, я в ній г
Але залишив усе це позаду
Якби я знав тоді, що знаю зараз
Гадаєш, я сліпим зостався би?
Перемовлюся із колодязем бажань
Про своє останнє бажання ще
Якщо ідеш за мною, ділися надбаннями
Бо настала ніч, я в ній г
2025.12.04
05:01
Вкрути ж мені, вкрути,
Бо все перегоріло,
Врятуй від темноти,
Щоб в грудях зажевріло,
Завібрували щоб
Енергії вібрацій,
Щоб як нова копійка
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Бо все перегоріло,
Врятуй від темноти,
Щоб в грудях зажевріло,
Завібрували щоб
Енергії вібрацій,
Щоб як нова копійка
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Петро РУДЬ (1964) /
Проза
Поважний та малий птахи
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Поважний та малий птахи
(оповідання-казка)
Якось на околиці баварського старого лісу поважний Філін, в густому пір'ї якого вже пробивалась сивина, запитав у молоденького Жайворонка:
- Чому ти так рано сідаєш спати? Адже в ночі виходять зі своїх схованок миші, вилітають різні жуки, якими можна так гарно поживитись. А вже після того, наситившись, сидячи на гілці високої ялини любоватись нічним зоряним небом з місячним сяйвом, під яким відкриваються краєвиди сонних полів, лісів, всієї сільської місцевості Баварії. Ти багато втрачаєш з того. Я ж бо цим всим давно насолоджуюсь. Нічне життя цікаве своєю непередбачуваністю, де адреналін своїми сплесками може заставити твоє серце відчайдушно бриніти і цим діставати кожну клітинку твого тіла. А це для мене така насолода, яку я не можу передати тобі маленькому, хоча й дзвінкому птаху.
- Життя нічного птаха, то не для мене. Защебетав Жайворонок.
- Адже, що може бути прекраснішим так прокидатись і купатись в теплих і купатись
в теплих променях вранішнього сонечка. Заспівати пісню радісного ранку і покликати всю живу істоту приєднатись до сонячного світла, яке дарує життя всьому живому.
А вже потім вилітати зі своїми побратимами, денними птахами на пошуки чогось їстівного, якого вдосталь і в світлу пору доби. А адреналіну нам і не треба. Хоча його за день теж може вистачати, бо на нас може незамітно чатувати якийсь звір чи хижий птах з вашого сімейства. То ж, поважний Ви наш дядечку Філіне, перевагами свого життя може вихвалятись кожен із нас, та воно не приведе до істини. А вона, істина така. Жити на цій планеті у вірі в Господа Бога нашого, в мирі та добрі, в повазі кожної живої істоти одне одного, а значить і до всієї спільноти.
- Чую, малий, що ти розумник не по віку своєму та не по зросту. Почав свою мову дядечко Філін. - Хотів щось перечити твоїй розмові зі мною, бо бачиш, який я в віці та поважний. Але сперечатись ми надалі тут не будемо. Я відкину геть свої амбіції і мушу підтвердити вже тобою сказане: Істина є наш Господь Бог,"Die Wahrheit ist unser
Herrgott".
З цими словами він піднявся в небо і обертаючись вже тихо промовив маленькому Жайворонку:
- В твоїх словах є правда, "In deinen Worten liegt Wahrheit ",- так на нашій баварській землі мудрі кажуть.
Він відлітав. І не чутно було помахів його крил, а тільки відлунням доносилось "угу, угу",наче ствердження слів малого, дзвінкого, але такого розумного птаха.
27.06.2023 р.
Якось на околиці баварського старого лісу поважний Філін, в густому пір'ї якого вже пробивалась сивина, запитав у молоденького Жайворонка:
- Чому ти так рано сідаєш спати? Адже в ночі виходять зі своїх схованок миші, вилітають різні жуки, якими можна так гарно поживитись. А вже після того, наситившись, сидячи на гілці високої ялини любоватись нічним зоряним небом з місячним сяйвом, під яким відкриваються краєвиди сонних полів, лісів, всієї сільської місцевості Баварії. Ти багато втрачаєш з того. Я ж бо цим всим давно насолоджуюсь. Нічне життя цікаве своєю непередбачуваністю, де адреналін своїми сплесками може заставити твоє серце відчайдушно бриніти і цим діставати кожну клітинку твого тіла. А це для мене така насолода, яку я не можу передати тобі маленькому, хоча й дзвінкому птаху.
- Життя нічного птаха, то не для мене. Защебетав Жайворонок.
- Адже, що може бути прекраснішим так прокидатись і купатись в теплих і купатись
в теплих променях вранішнього сонечка. Заспівати пісню радісного ранку і покликати всю живу істоту приєднатись до сонячного світла, яке дарує життя всьому живому.
А вже потім вилітати зі своїми побратимами, денними птахами на пошуки чогось їстівного, якого вдосталь і в світлу пору доби. А адреналіну нам і не треба. Хоча його за день теж може вистачати, бо на нас може незамітно чатувати якийсь звір чи хижий птах з вашого сімейства. То ж, поважний Ви наш дядечку Філіне, перевагами свого життя може вихвалятись кожен із нас, та воно не приведе до істини. А вона, істина така. Жити на цій планеті у вірі в Господа Бога нашого, в мирі та добрі, в повазі кожної живої істоти одне одного, а значить і до всієї спільноти.
- Чую, малий, що ти розумник не по віку своєму та не по зросту. Почав свою мову дядечко Філін. - Хотів щось перечити твоїй розмові зі мною, бо бачиш, який я в віці та поважний. Але сперечатись ми надалі тут не будемо. Я відкину геть свої амбіції і мушу підтвердити вже тобою сказане: Істина є наш Господь Бог,"Die Wahrheit ist unser
Herrgott".
З цими словами він піднявся в небо і обертаючись вже тихо промовив маленькому Жайворонку:
- В твоїх словах є правда, "In deinen Worten liegt Wahrheit ",- так на нашій баварській землі мудрі кажуть.
Він відлітав. І не чутно було помахів його крил, а тільки відлунням доносилось "угу, угу",наче ствердження слів малого, дзвінкого, але такого розумного птаха.
27.06.2023 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
