* * *
Перед любов’ю завмирає час,
наповсякчас і ще на повсякчас.

* * *
Невимовний і незліченний світ любові.

* * *
Любов свята, як Церква.

* * *
Любов – почуття Христове.

* * *
Любов – вершина великодніх мрій.

* * *
З любові лише починається дорога у зоряний рай,
і саме з Землі починається дорога у зоряний рай.

* * *
Любов ладаном дише.

* * *
Любов не йде, а струменить віковно.

* * *
Любов – оркестр.

* * *
Диво народження слова «люблю» –
у таїні неймовірно глибокій.

* * *
Лише любов є випадковим винятком, є винятковим випадком у (життєвій) дорозі.

* * *
Уявіть собі, що весь світ – Любов.

* * *
Лише Любов рятує нас.

* * *
Любов безсмертна, як справжня поезія.

* * *
Любов – це тривке джерело.

* * *
Любов – вічний двигун.

* * *
Страшна помста Любов’ю.

* * *
Любов (душі) не має статі.

* * *
Аби любов – буде все гаразд.

* * *
Запорукою високої любові є душевна краса людини та її велика вдача.

* * *
Любов…
Обережно, обережно, двері відкриваються,
можете ввійти в країну, де усе збувається.

* * *
Любов ховається мелодією в словах.

* * *
Любов – чиста, як сльоза, її образити не можна.

* * *
Полюбилися двоє.
І немає вже сну,
і немає вже дня
без молитви…

Помолилися двоє.
І немає вже сну,
і немає вже дня
без любові…

* * *
З любов'ю справдиться все, що інакше не справдиться.

* * *
Без любові нікуди-нікуди не йди.
Не знайти без неї благословенної путі.

* * *
Без любові втрачаються дні.

* * *
Багато любові не буває.

* * *
Бережи любов, немов причастя.

* * *
Там, де любов, збудеться все, що інакше не збудеться.
Там, де любов, здається рідною будь-яка вулиця.

* * *
Спробуй, зачепи сильне почуття любові,
і воно, як грім серед ясного неба, вибухне
чи то рясним дощем сліз коханої дівчини,
чи то гнівною блискавкою промайне і зникне назавжди.

* * *
Май любов свою і серце май.

* * *
Без любові ми самі́ і безцільно минають дні.

* * *
Моя любове, не сліпа, а зряча.
Чому ж мене ти обійшла неначе?
Чому від мене ти все далі одступаєш?
Невже і краплі у душі тепла не маєш?
Куди тепер? Так щастя ти не зловиш…
Невже і слова більше не промовиш?
А може, ти кохання загубила?
Моя любове, може, й не любила?
Любове, ти ж.., ти не сліпа, а зряча.
Я ж бачу – твої очі плачуть.
Я ж чую – твоє серце б’ється…
Воно повернеться, воно знайдеться…

* * *
Моя душа з твоєю полетіла,
тримаючи зв’язок міжгалактичний.

* * *
Святкувати мир між мною й тобою –
я величаю святою любов'ю.

* * *
Мости любові, як веселки на небі.

* * *
Я з тобою, як з Богом ця ікона при стіні.

* * *
Склади мене у рухи неповторні,
як Дух Святий, повз пальці відпусти,
а всі думки мої, мов землі орні,
осяй-осій зерном густо-густим!

* * *
Хор вогнів осяє наш шлях.
Хор вогнів буде музикою у дорозі.

* * *
Та – ти,
до кого в змозі довго йти.

* * *
Йду від тебе до тебе.

* * *
Ми пройдемо крізь мільйони шипів
і мільйони троянд.

* * *
Ти без мене, ти без мене, а я з тобою.

* * *
По-перше – ти, по-друге – ти, по-третє – ти, по-соте – я.

* * *
Любов – не кривда, достоїнство – не скверна.

* * *
Любов – золота, а кохання – червінне.

* * *
Кохання красний квіт
сяйне й благословить любити цілий світ.

* * *
Де ти, щастя?!
Золоте причастя?
Молоде кохання, перше і останнє?

* * *
Так і я лишаюсь лікувати крила,
десь моїй любові пора не ступила.

* * *
Кохання – Церква,
тільки-от свою я не возведу на диких пустирях.

* * *
У коханні стільки таємниць,
як у морі – риб, а в небі – птиць.

* * *
Від кохання – нерівна дорога.
До кохання – одна лише зустріч.

* * *
Можливо, зустріч, – можливо, згуба.

* * *
Кохання ладаном пахне.

* * *
Кохання сховане мелодією в слові.

* * *
Холодна зброя гарячого кохання.

* * *
Коли тебе чекати? В яку весну?

* * *
Чи буває кохати невчасно?

* * *
Не поспішай, не поспішай, інакше – ми не зрозуміємо любові.

* * *
Проблеми всі вирішуються швидко?..
З любов’ю.

* * *
Якби ти знала, хто ти є така!..
Твоя душа давно живе у мене.
Я – щастям переповнена ріка.
Ти – кров моя, що випинає вени.

* * *
Кохання – це завжди політ.

* * *
У коханні пройде непоміченим зло,
і покора солодкою за́вжди здається.

* * *
Святе надкохання.

* * *
Лиш кохання одне допоможе подолати розбіжність світів.

* * *
Коли коханню – край, любові – са́ме час.

* * *
Як прекрасні упущення!

* * *
Обі́йми більш жадані, якщо в них кохана.

* * *
Смак щастя в обіймах твоїх.

* * *
Заколисав не пристрасть, а біль в обіймах.

* * *
З тобою я завжди і всюди в своєму домі.

* * *
З любов’ю – в одній небесній упряжці.

* * *
Передчуття

На кінчиках пальців твоїх
миттєвості, стиснені в вічність.
Лише доторкнися смичком –
і ти їм даси свободу…
Вони утічуть аритмічно
повз нерви натягнених струн.
Це буде твій власний струм
із звуків чужого століття…
Це сльози моєї скрипки
на кінчиках пальців твоїх…

* * *
Гімн твого сміху та щастя торжествує зранку.

* * *
Вранці я подарую коханій квіти.
Весь день її стіл нагадуватиме
найкращий з букетів палісадник.
А з вечора, що йде на всю ніч,
знову вийде щасливий ранок.

* * *
Я в траві золотій був до пояса
і літнє сонце стрічав,
вранці слухав твій лагідний голос
і здивований мовчав.

* * *
Твоє серце б’ється у моїх грудях.

* * *
Ластівка звила гніздо на скелі, неприступно гладкій.
Ти – ластівка. Я – скеля.

* * *
На високій горі, де синій птах щастя, я збудую наш замок кохання.

* * *
Коралове намисто для тебе збираю я по краплі.

* * *
Моя любов через плоть і кров розливалась золотим вогнем.

* * *
Моя любов – одна – на кілометр,
де я збираю всю критичну масу.

* * *
Два кохання – це на двох одна любов.

* * *
Я скучив за твоєю посмішкою.

* * *
Яскраво осяється розум – що до́ля ти –
й ледь не вискочить серце з живого порогу.

* * *
Ти біля входу в рай руку мені подай.

* * *
Твій білий стан вустами розмалюю.

* * *
Кожен поцілунок – зіронька з пітьми́.

* * *
Поцілунок, поцілунок,
по мені губами ти малюнок,
ти не їдь: між нами наш малюнок
про любов.

* * *
З вустами цими розмовляв,
з моїм я щастям розмовляв –
у губи щастя цілував.

* * *
Твій поцілунок, мов дим, зникав.

* * *
Солодка сльоза – гіркий поцілунок.

* * *
Врятуй мене для нас.

* * *
Немає любові без любові.

* * *
У неї – своє життя з глибокою душевною раною –
десь посередині чи збоку! – колись вона любила.

* * *
Ти загубила оберіг,
який я завжди сам стеріг,
який за щастя я купляв
і сам на тебе почіпляв.
То був споріднення рушій,
то теплий маятник душі,
то праведна поверхня серця.
то те, об що все зло зітреться,
то знак і візерунок долі,
то доказ літ, що йшли поволі,
то враз з твоєї шиї зник
мого кохання провідник.

* * *
У голосі моєму згоряє хворий нерв: винний я в тобі, тебе я не віддам.

* * *
Боже, любов бережи, адже від неї усі біди.

* * *
Я прощу тебе між чорним дощем і білою зливою, щоб сонце світило нам.

* * *
Ти… якось крила мав обрізані до крові
і присягнув чужій любові.

* * *
Не пали любов, адже після вогню навіть земля чорна.

* * *
Ревнощі стиха підточують щастя скирту,
немов миші, нала́джують хо́ди повсюди.

* * *
Нищать ревнощі факти і аксесуари,
палять пам’ять, листи, цигарки, мемуари.

* * *
Нема війни – але й немає миру
між нами, мій ревнивий.

* * *
Уламки ревнощів твоїх на дні осінніх днів.

* * *
Не ревную, бо не люблю.

* * *
Хай відверне Господь муки в просторі й часі.
Закінчилось кохання, а ніч почала́ся.

* * *
Вірність – не порок, а лише пролог великого кохання.

* * *
А вірність, як пташка-затворниця.
Рятуйся! Лети – а не хочеться.

* * *
Любов – наш міст.
Він лиш тоді впаде,
коли по ньому інший хтось пройде.

* * *
Кохання і зрада б’ються на мечах.

* * *
Від зради до любові – кілометри.

* * *
Як зрадиш хоч раз, – не пробачу вини.
Тільки дім свій замкну і тебе проведу
до найближчої зірки, з якої впаду.

* * *
Сліди зради – це зуби, а розплата – це кров.

* * *
Обра́за, як лід, замерзає й чекає.
Як же можна забути?..
Тільки пам'ять спливає –
вона всі рахунки зведе.
І обра́за моя всі рахунки зведе –
вся образа моя, а не я, а не я...

* * *
Там, де зрада, – з болем зітхання,
там, де зрада, – лише мовчання.

* * *
Моє віросповідання – твоє мовчання.

* * *
Шкода – любов лише погостювала і пішла.

* * *
Розлука, мов ріка, мов снігом ніч пере́рвана.

* * *
Любов під впливом – не просте злодійство –
панічний час з преображенним гадом.

* * *
Обряд прощання – світлий не кінець,
а тільки крок до звільнення сердець.

* * *
Промчалося кохання – почався горизонт.

* * *
Між зорями твоїми і моїми буває тільки ніч.

* * *
Твоя і моя любов – це дві любові.

* * *
Від тебе холоду буває стільки, що, Боже мій, я мертвим почуваюсь.

* * *
Ти – вода? То на́що ж серце точиш?
Міць моя – то не камі́нна твердь.

* * *
Твій океан великий, як безумство,
як Всесвіт поміж мною і тобою.
Його любов’ю звати я не смію,
він – скоєна луна мойого болю.

* * *
Є – система любові і еґоїзму.

* * *
Де ти?! Повернись!
Ти ж мені болиш.

* * *
Тільки торкнися мого «прощай»…

* * *
Роза любові, як роза вітрів.

* * *
Карай лише любов'ю.

* * *
За зраду плачу́ незрадливістю.

* * *
Не зароби «незадовільно» з любові.

* * *
Навіть вітер калатає у дзво́ни забутого кохання.

* * *
Забути кохання – не просто помста, не тільки гріх, печаль і біль.

* * *
Вівтар любові полум'ям покритий.

* * *
Прости́ прасотнею «прощай».

* * *
В обох очах я біль твій розцілую і розщеплю любов на дві любові.

* * *
Знімаю шви з серця.

* * *
Забуду тебе в любові.

* * *
Ось – я очистив любов свою.
У спокої.

* * *
Віки минуть і ти мене забудеш.
Настане мить і ти мене відчуєш.

* * *
Ти мене тихесенько поклич – і побачиш лик моєї любові.

* * *
Уміння відстоювати свою любов, свої погляди на любов треба вистраждати.

* * *
Вилікував я знов минулу любов.

* * *
Сміливим рукостисканням
заповідаю – жити
усім розлюбившим браттям.

* * *
Там, де любов, час – дрібниця, а відстань смішна.

* * *
Без тебе світ – розбурхана пустеля.
З тобою – розцвітають дні веселі.

* * *
Ти – любов моя, а я – її сила.

* * *
Перехрестися серцем і любов’ю, закохана собою по мені.

* * *
Таємниця любові так і не зрозуміла.

* * *
Тільки любов нам в оправдання.

* * *
За все тобі є прощенням любов…
я серце віддаю тобі і кров.

https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-любов-кохання-вірність-роздуми-вірші-цитати.html
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497