ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
11:45
Блакитна квітка при дорозі
На мить мій зупинила погляд.
Стебло тягнулося до Бога,
А з неба накрапляли сльози.
Самотньо серед мрій віджилих
Та сухостою сподівання
Зітхала в мареві бажання
На мить мій зупинила погляд.
Стебло тягнулося до Бога,
А з неба накрапляли сльози.
Самотньо серед мрій віджилих
Та сухостою сподівання
Зітхала в мареві бажання
2024.03.29
11:26
А таки... буває де-не-де,
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
2024.03.29
10:06
Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
2024.03.29
07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
2024.03.29
05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.03.28
2024.03.26
2024.03.26
2024.03.20
2024.03.18
2024.03.15
2024.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Окремі вірші зарубіжних поетів
Едмунд Спенсер Із циклу "Аморетті"
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Едмунд Спенсер Із циклу "Аморетті"
9
З чим порівнять їх -- довго я вагавсь, --
Ці всеосяйні, ці всесильні очі;
Та не знайшов навкруг, як не старавсь,
Щось схоже на два світочі дівочі.
Не сонце -- бо сяйнуть і серед ночі,
Не місяць -- бо їх світла не затьмить,
Не зорі -- бо ще більш вони пророчі,
І не вогонь -- бо їх не загасить;
Не блискавка -- сяйне та лиш на мить,
Не діамант -- тепла в їх блиску більше,
І не кришталь -- нічим їх не розбить,
Не скло -- їх це образило б ще гірше.
Хіба що порівняю із Творцем,
Що й в сяйві сяєв є для нас взірцем.
15
Що світ увесь засиплете скарбами --
Купці, не вірю вашій похвальбі:
Дві Індії спустошені вже вами,
Й даремно час марнуєте в плавбі.
Кохана ж все вмістила це в собі,
Багатства світу всі ті дивовижні:
Сапфіри -- її очі голубі,
Рубіни -- губи пистрасні і ніжні,
Мов низка перлів -- зуби білосніжні,
Слонова кість -- чоло її ясне,
А кучері -- мов золото, -- розкішні,
І руки білі -- срібло осяйне.
Найкраще ж, зриме для кількох сердець, --
Чеснот її нев'янучий вінець.
19
Зозулі голос, славлячи весну,
В гаю вже тричі весело лунав
І всіх закоханих позбавив сну:
Явивсь кохання бог -- він нагадав.
А що за гвалт пернатих хор здійняв:
В любовних гімнах їх -- мольба й хвала,
А ліс відлуння ехом повторяв,
Мов їх нестяма відгук в нім знайшла.
Між них одна лиш мовчазна була,
Хоч борг любовний мала більший всіх;
Вона свій спів в хорал цей не влила,
Глуха й німа до славословлень їх.
Любове, не верне борги свої --
Свавільницею затавруй її.
26
Красива роза, та росте з сміття;
Прекрасний ялівець, та вузлуватий;
Шипшина гарна, та в колючках вся;
Сосна красна, та стовбур сучкуватий;
Розкішний кипарис, та твердуватий;
Горіх чудовий, та в ядрі гіркий;
Рокитник пишний, та шереховатий;
Чудне чар-зілля, корінь же слабкий; --
В красі так всякій домішок тонкий
Бридкого, що лиш множить домагання;
Здобуток вже не тішить, як легкий --
До щастя шлях проліг через страждання.
Забудеш все -- і біль колишній теж,
Як осяйнешся радістю без меж.
30
Мов лід, кохана, я ж -- як той вогонь.
Чому ж тоді ніяк не розтоплю
Гарячим серцем лід її долонь,
Хоч до грудей багаття їх тулю?
Чому і сам свій жар не умалю
Від холоду її -- лишень торкнись?
Вмиваюсь потом, майже в нім киплю,
А полум'я ще дужче рветься ввись.
Дива: вогонь, що плавив все колись,
Морозить лід, й стає той ще міцніш;
А лід, де холод і вода злились,
Роздмухує вогонь іще сильніш.
Таку могуть явля любов щодня,
Що й хід речей природний відміня.
60
Той, хто небесній сфері й цифрам друг,
Планеті кожній дасть перелік строків,
В які вона свій пробігає круг,
Як Марс за шість десятків земних років.
З тих пір, як бог любові в світ широкий
Послав й мою планету, збіг вже рік,
Та здавсь він довшим сорока тих кроків,
Якими доля зміряла мій вік.
О, це любов так здійснювала лік,
Що сорок літ Амур свій круг долав;
Ще довшими здались, бо серце пік
Любовних мук вогонь, що він наслав.
Планета милої блукань хай дні
Вкоротить, а як ні -- життя мені.
З чим порівнять їх -- довго я вагавсь, --
Ці всеосяйні, ці всесильні очі;
Та не знайшов навкруг, як не старавсь,
Щось схоже на два світочі дівочі.
Не сонце -- бо сяйнуть і серед ночі,
Не місяць -- бо їх світла не затьмить,
Не зорі -- бо ще більш вони пророчі,
І не вогонь -- бо їх не загасить;
Не блискавка -- сяйне та лиш на мить,
Не діамант -- тепла в їх блиску більше,
І не кришталь -- нічим їх не розбить,
Не скло -- їх це образило б ще гірше.
Хіба що порівняю із Творцем,
Що й в сяйві сяєв є для нас взірцем.
15
Що світ увесь засиплете скарбами --
Купці, не вірю вашій похвальбі:
Дві Індії спустошені вже вами,
Й даремно час марнуєте в плавбі.
Кохана ж все вмістила це в собі,
Багатства світу всі ті дивовижні:
Сапфіри -- її очі голубі,
Рубіни -- губи пистрасні і ніжні,
Мов низка перлів -- зуби білосніжні,
Слонова кість -- чоло її ясне,
А кучері -- мов золото, -- розкішні,
І руки білі -- срібло осяйне.
Найкраще ж, зриме для кількох сердець, --
Чеснот її нев'янучий вінець.
19
Зозулі голос, славлячи весну,
В гаю вже тричі весело лунав
І всіх закоханих позбавив сну:
Явивсь кохання бог -- він нагадав.
А що за гвалт пернатих хор здійняв:
В любовних гімнах їх -- мольба й хвала,
А ліс відлуння ехом повторяв,
Мов їх нестяма відгук в нім знайшла.
Між них одна лиш мовчазна була,
Хоч борг любовний мала більший всіх;
Вона свій спів в хорал цей не влила,
Глуха й німа до славословлень їх.
Любове, не верне борги свої --
Свавільницею затавруй її.
26
Красива роза, та росте з сміття;
Прекрасний ялівець, та вузлуватий;
Шипшина гарна, та в колючках вся;
Сосна красна, та стовбур сучкуватий;
Розкішний кипарис, та твердуватий;
Горіх чудовий, та в ядрі гіркий;
Рокитник пишний, та шереховатий;
Чудне чар-зілля, корінь же слабкий; --
В красі так всякій домішок тонкий
Бридкого, що лиш множить домагання;
Здобуток вже не тішить, як легкий --
До щастя шлях проліг через страждання.
Забудеш все -- і біль колишній теж,
Як осяйнешся радістю без меж.
30
Мов лід, кохана, я ж -- як той вогонь.
Чому ж тоді ніяк не розтоплю
Гарячим серцем лід її долонь,
Хоч до грудей багаття їх тулю?
Чому і сам свій жар не умалю
Від холоду її -- лишень торкнись?
Вмиваюсь потом, майже в нім киплю,
А полум'я ще дужче рветься ввись.
Дива: вогонь, що плавив все колись,
Морозить лід, й стає той ще міцніш;
А лід, де холод і вода злились,
Роздмухує вогонь іще сильніш.
Таку могуть явля любов щодня,
Що й хід речей природний відміня.
60
Той, хто небесній сфері й цифрам друг,
Планеті кожній дасть перелік строків,
В які вона свій пробігає круг,
Як Марс за шість десятків земних років.
З тих пір, як бог любові в світ широкий
Послав й мою планету, збіг вже рік,
Та здавсь він довшим сорока тих кроків,
Якими доля зміряла мій вік.
О, це любов так здійснювала лік,
Що сорок літ Амур свій круг долав;
Ще довшими здались, бо серце пік
Любовних мук вогонь, що він наслав.
Планета милої блукань хай дні
Вкоротить, а як ні -- життя мені.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію