КРІСТОФЕР МАРЛОУ

ПРИСТРАСНИЙ ПАСТУХ СВОЇЙ КОХАНІЙ

Прийди й будь любкою мені,
Й блаженством сповняться нам дні,
Де шир долин і схили гір,
Поля й ліси милують зір.

Тут будем на горбку сидіть
І пастухів й овець їх зріть,
Де ручаї дзвінкі течуть
Й з гаїв пташині гімни чуть.

Зроблю тобі постіль з квіток,
А з кращих ще й сплету вінок,
Й прикрасить також буду рад
Я листям з мирта твій наряд.

Найтоншу сукню будеш мать
Із вовни ніжної ягнят,
Й дам туфельки, та не прості,
А що в них пряжки золоті;

З плющу й соломи поясок,
Й на нім з бурштину завиток.
Як рада втіхам і весні --
Прийди й будь любкою мені.

Піснями й танцями лужки
Озвучать в травні пастушки.
Як ждеш блаженств цих й уві сні --
Прийди й будь любкою мені.

ВОЛТЕР РЕЛІ

ВІДПОВІДЬ НІМФИ ПАСТУХОВІ

Не знали б змін любові дні,
А мова пастухів -- брехні,
Я цим би звабитись могла
Й тобі б стать любкою прийшла.

Та прожене час травня чар
Й отари з гір в тепло кошар;
Як змовкнуть в лузі солов'ї,
Чуть вухам скарги лиш свої.

Зів'януть квіти, й плин води
Скують зимою холоди;
Дій жовч затьмарить мед розмов --
Весну міняє осінь знов.

Вінок той, сукня, з квітів ложе,
Ті туфельки, вбрання все гоже
Змарнують, знищать час і тлін
В постійній круговерті змін.

З плющу й соломи поясок,
Що в нім з бурштину завиток...
Мене не звабить цій хвальбі
Прийти й стать любкою тобі.

Як постарієш -- вже не люб:
Чи ж хтось уник цих втрат і згуб?
Могла б лиш, як про це забуть,
Прийти й за любку тобі буть.