ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.11.09 22:05
Зелене листя
Зелене листя опадає,
Як вічний неоплатний борг.
Це значить, що життя трває,
Що в ньому поселився Бог.

Зелене листя передчасно
Покинуло свої місця.
Людське тепло у листі згасло.

Олег Герман
2025.11.09 17:48
І чому я не хірург? Про "презумпцію невинності" у психіатрії
Мені вже набридло. Дійсно, набридло. Я — лікар-психіатр, який провів роки в університеті, вивчаючи неврологію, психіатрію, біохімію, анатомію, фармакологію, фізіологію. Мені вдається відрізнити генералізований тривожний розлад від ситуативної тривожності,

С М
2025.11.09 16:06
Конкістадоре (Procol Harum)
Конкістадоре, у самоті
Чекає огир твій
І мов від німба ангельського
Повіває святим
Броньована твоя кіраса
Утратила свій вилиск
Обличчя – смерті маска
Хоча було живе колись

Артур Курдіновський
2025.11.09 15:43
Вилікуюсь!
Я знову прокидаюсь на світанні,
До мене завітало крізь дощі
Таке кохання, що і не кохання,
Така собі тортура для душі.

"Усе на світі має власну вартість".
Я добре вивчив цей закон життя.
Чи треба божевіллю піддаватись?

Євген Федчук
2025.11.09 12:20
Битва під Вишнівцем 1512 року
Дорога то спускалася униз,
То знову піднімалася угору.
Воли плелися по шляху не споро,
Тягли набитий всяким крамом віз.
На возі двоє: уже сивий дід
Сидить собі попереду, дрімає.
Він, начебто волами управляє,
Хоч ті самі чвалають куди слід.

Олександр Сушко
2025.11.09 11:59
Не журися!
Догорає сонячна юга
У горнилі втраченого миру.
У вітрилах долі - пилюга,
А над головою небо сіре.

Без війни піввіку я прожив,
А тепер спокутую провину:
Московити кидають ножі

Микола Дудар
2025.11.09 02:41
Як-не-як...
З неземної красоти
Він ліпив себе для себе.
Все було: і тил, й фронти…
Зацікавився Макс Вебер.
Як-не-як філософ Макс…
Як-не-як політісторик…
Макс запхав його в тлумак
Й підписав: тут хворий.

Ігор Шоха
2025.11.08 23:25
Небилиці
А евенки і чукчі Аляски
полюбили опудало казки
і лишилися боси-
ми... не ескімоси,
а евенки і чукчі Аляски.

***
А зі США надійдуть томагавки

Ігор Терен
2025.11.08 22:39
Одним миром мазані
А величний, хоча й не високий,
запроваджує вето на спокій,
і вважає народ,
що це не ідіот,
а величний, хоча й не високий.

***
А занозою електорату

Борис Костиря
2025.11.08 22:01
* * *
Луг укрився туманом,
як вічним сном.
Туман прийшов несподівано,
невчасно, зненацька,
мов апоплексичний удар.
Туман укрив нас
вічними міфами і легендами.
Туман проникає

Олег Герман
2025.11.08 21:08
Ціна діагнозу
Довгі роки Олеся жила, відчуваючи, що її життя є своєрідною постійною репетицією. Протягом більше десяти років кожен день починався з ритуалу перевірки: чи замкнені двері, чи вимкнена плита, чи рівно лежать речі. Це займало години. Вона розуміла, що справ

Юлія Щербатюк
2025.11.08 16:18
Незакінчене
Сіріє небо, гублячи блакить.
Іржа вражає вже пожовкле листя.
Що стрімко долу падає, летить.
А з ним і літніх днів пора барвиста.
Стікає в небуття. І тане час,
Що кожному відведений у долі.
Невже пісень веселих
світоч згас,

В Горова Леся
2025.11.08 15:39
Сомельє
Там, де сонце торкає землі, помічаю дива:
Розливає лафіт незнайомий мені сомельє.
"Добрий вечір"- вітає. Киваю і я - "Навзаєм"
Завмирає і дивиться, ніби мене впізнає.
Ніби я - той бувалець, якого давно чатував.

Так і хочу йому простягнути у рук

Микола Дудар
2025.11.08 11:46
***
Дозимове дієслово цвітом стелить…
А маршрутки, як дикунки, топчуть листя…
Ну а джмелик, (від Анжели) подивився
І подумав, що дострелить… Помилився.
24.10.2025.

Борис Костиря
2025.11.07 21:47
* * *
Поодинокі дерева
із перемішаним жовтим
і зеленим листям,
ніби перемішаними
смугами долі.
Вони стоять
і чогось чекають.
Можливо, пришестя Месії.

С М
2025.11.07 16:48
Мавпа (The Rolling Stones)
я – дрібна блошива мавпа
а друзі мої – нарики
(усе це жартома)
або я – схолола піца
ще б сюди лимон згодився
а як сама?
і мною поторбасували
усі щурихи в цім кварталі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Іван Гонта / Вірші

 ***
Ця апріорна тимчасовість,
Недоотриманих утіх,
І приколисувана совість,
І недовиплеканий гріх...

Все інше просто й тривіально,
Як у дешевому кіні:
Мовчу самотньо і печально,
Бо ти дісталась не мені.
04.07.07




Найвища оцінка Редакція Майстерень 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Валентин Бендюг 5 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2007-12-04 11:31:24
Переглядів сторінки твору 5251
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.950 / 5.31  (4.853 / 5.4)
* Рейтинг "Майстерень" 5.051 / 5.5  (4.675 / 5.28)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.800
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Маньєризм, Галантний та Куртуазний Маньєризми
Автор востаннє на сайті 2010.10.16 15:44
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-04 11:39:13 ]
І недовиплеканий гріх... Оригінально, оригінальн... Не каяття, не замолювання, а плекання гріха. Мо* то й не такий вже гріх, пане Іване? Лукавенький цей залицяльник.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гонта (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-04 12:35:34 ]
:) А чого ж це лукавенький? :) Може часом і залицявся, але ж цілком щиро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-04 13:26:11 ]
Самі, пане Іване винні. Памятаєте у Тараса: Великомученице кумо (...)
Хоч роз сердешна согріши.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Бро (Л.П./М.К.) [ 2007-12-04 17:08:04 ]
"дісталась" - слово якесь таке... за асоціативним рядом поряд з "дістала":) може, "належиш"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Янка Яковенко (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-04 17:23:43 ]
продовжу словами поета Лютого:
В житті таку не часто стрінеш -
І не підійдеш: не про нас...
А потім дивишся, та пізно -
Дісталась гіршому в сто раз...




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2007-12-04 17:26:44 ]
Ех... так чосто буває... Чекаєш поки підійдуть, а вони бояться почути "ні"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Янка Яковенко (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-04 17:31:13 ]
чоловіки, ну ви хоч моргайте, коли ми подобаємося.:)
а то чекаєш чекаєш отакого золотого, та й заміж вискочиш не за того.:(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2007-12-04 17:33:11 ]
Та ні, які там золоті)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гонта (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-04 17:35:22 ]
Юля Бро, цілком з Вами згоден, що останніх два рядка нікуди не годяться. Може щось порадите?
Валентину: дуже люблю цей вірш Шевченка. Один з найбільш улюблених.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-01-17 21:47:59 ]
Починається так вишукано - "недоотриманих утіх", а кінець - "коротко, сильно", не страшно, але гірко - "ти дісталась не мені". У простоті своя вишуканість. Написала сто років назад: "Невже колись ці неповторні руки обнімуть неминуче не мене"... Цось такего...Чого б ото боятись простоти Й топитися у псевдоскладності?