Ці світлини зроблені 31січня 2022р в роті інженерної підготовки, нині це 1-а аеромобільна рота 25бр.
Я ніколи не хотіла описувати той день і що насправді ми тоді з Сергієм Ніконовим почули від Воїнів. Пам’ятаю що ми побували тоді в Мар’їнці в Добробаті «Волинь», бо ми продовжували їх підтримувати попри заборону добровольчих батальйонів, розуміючи що попереду миром і не пахне. Після цього заїхали в Красногорівку в 74-й ОРБ і насамкінець в Авдіївку де на нас чекали два підрозділи – рота інженерної підготовки і підрозділ розвідників 74-ї ОРБ.
І тут в Авдіївці наших Захисників буквально прорвало за усе і найбільше, що ворог накопичив зовсім поряд великі сили і що буде війна. Ще розповідали що днями до них на базування приходили делегація жінок, які мешкали в Авдіївці і просили вразі нападу дати їм зброю, щоб стати на захист міста, бо влада нічого не робить для цього. Довго ми тоді розмовляли, Воїни озвучували проблеми і з харчуванням і що масово не подовжують контракт, бо в останні місяці у них зарплата в деяких підрозділах менша ніж в касира АТБ і тому не вистачає водіїв щоб техніку перегнати на ротацію. Сергій Степанович навіть запропонував свої послуги, на що йому відповіли, що не мають права садити в автомобіль невійськового. Я ще книгу «Краплина добра» їм подарувала, героями якої були і Вони.
Їхали назад з важким серцем і передчуттями. По приїзду додому я терміново зателефонувала доброму знайомому комбату, який на той час був уже радником в Яроша і виклала йому усе почуте, а ще дуже просила щоб усе було донесено до Головнокомандувача Валерія Залужного, а Він в свою чергу повідомив в ОП. Комбат мені тоді відповів, що усі все знають але в ОП попередження Головнокомандувача Залужного не чують, на жаль.
Я не хочу сьогодні нікого засуджувати за їх злочинну бездіяльність, та паплюжити Валерія Залужного сьогодні можуть тільки вороги України, тому що прийнявши в жовтні напіврозвалену армію фізично і морально, Він, як і сотні тисяч Добровольців став на захист України і не здав її всупереч бажанню деяких високопосадовців.
І ставити у вину, що Він буде захищати докторську дисертацію в час війни, то це як? Усі в Україні повинні бути середнього розумового рівня, або і нижче, щоб команді слуг не соромно було за свій рівень розумового розвитку. Чи починати обговорювати тему дисертації, при тому засекреченої, не ознайомившись з нею, пустивши в хід усі свої недолугі свої домисли. Тобто відпрацьовувати завдання по дискредитації людини.
Найперше усім критикам потрібно вивчити посадові обов’язки МОУ, уважно, вдумливо їх прочитати і обов’язки Головнокомандувача і відразу відпаде охота писати недолугі коментарі, це в тому випадку, якщо дописувач не проплачений бот .
На цих світлинах не усі живі і перед пам’яттю тих, хто ціною свого життя дав нам можливість жити на своїй не окупованій ворогом території, будьмо гідними та послідовними незалежно від того, хто яку політичну силу підтримує.
Слава ЗСУ!!!