Клас! Навіть гумору додали)))))
Ідею цього вірша я виношувала роки два, мабуть.
Постійно в голові кружляла ідея про пацієнтку Фрейда (здається це щось відгукнулось з плином часу після перегляду фільму з Річардом Гіром і його студентки ( не пригадаю назви ))

Написала вірш і не опублікувала, бо щось мені там не дописаним вважалось... Тягнула з тим віршем, поки у мене не згорів телефон з усіма нотатками. За цим віршем я дуже жалкувала, тому довелось писати наново. Попередній вірш був інакшим))))...

Отака довга і вистраждана історія цього вірша, а ви свій класнючий експромт отак за 5хв написали. Я в шоці. Хто ви? Робот з майбутнього? Людина з надможливостями?

У мене вірші 5тихвилинки вкрай рідкісне явище. Я взагалі колись заздрила людям, які пишуть по декілька віршів в день. Але потім зрозуміла, що мене б розірвала така емоційність. Я дуже стримана персона. )))

Радію, що Вам сподобалось, леді Олено)
Воно того варте - дуже захоплюючий вірш Вам вдався, моє шанування!
Знаєте, це дуже прикро, звичайно. Але все на краще! Певно, саме ця версія повинна була оприлюднитися. Взагалі і рукописи не горять, і вірші далі, аніж у підсвідомість, не підуть. В свій час вони повернуться. То в мене буває, що прийшла ідея - не встиг записати, забув... Спочатку жалкував, а тепер ставлюся по-філософські.

От цікаво) В мене був колись вірш) Але там у психіатра-жінки пацієнт-чоловік) Теж фільм надихнув - Дон Хуан де Марко з Брандо і Деппом; і вишуканий саундтрек Brian Adams - Have you ever really loved a woman) Враження таке, що теми Вас і мене цікавлять подібні, але ми їх бачимо з різних боків) Тому мене так зацікавила Ваша творчість)

О, то музичні смаки у нас - повний збіг. Все це моє! Від Депеш Мод (особливо In your room, навіть вірш їм присвятив на базі історії відео до цього треку) до Кренберіз (світла пам'ять Долорес, дуже шкода... А посмертний альбом прекрасний - не гірший за платівки 90-х, Wake me when it`s over, Got it, All over now - шедевральні пісні!)...

Ну тут можна чимало писати) І наше обожнюю ще з часів 12-2 на "Промені" і Території А) І зараз слухаю - від Каті Сhilly до Ann in Black. Хоча засилля репу та інді-попси мене не дуже тішить, я більше люблю альтернативку, от як нинішній Бумбокс. Та в нас і таке часто з нашим колоритом. А от російське не слухав ніколи взагалі.
Ой, леді Олено, був би я юний, може, і намагався б справити враження гучними фразами, мовляв, я віршотворча машина) Але це була б неправда) Я звичайна людина. Такий же любитель поезії, як Ви – не більше. Просто руку трішки набив. І взагалі я рідко пишу. В середньому, так би мовити) То густо, то пусто. Буває – як от вчора. А можу рік не римувати взагалі. Що Бог дає)
І мені з Вами дуже приємно спілкуватися, чарівна пані Олено) А насправді це, думаю, більше, ніж спогади. Це наша суть, це щось первісне, це той імпульс, що додає наснаги через роки. Тому от і зустріч з душею, енергія якої пульсує в тих самих ритмах, тоді сприйнятих – це наче робить знов повним тих сил, але вже трохи досвідченішим) Тому цей етап життя теж чудовий. І спогади може лишати не гірші)

Люблю роздуми, як от ваші. І за пораду фільму дякую, подивлюсь - цікаво. )))
А вірш той про пацієнта можете опублікувати на свої сторінці?

Ваше "Занадто" також відгукнулося)
Здається, доволі позитивно, а десь і жартівливо!

Хай кажуть, що любов сліпа.
Але у всіх є свої вади.
Рішуча? Пуркуа б не па?
Я теж не дуже вайлуватий.
Занадто горда? Леді Бос –
Точніше. Що ж, я досить мудрий,
Щоб знати: хай чимало поз
Є в українських камасутрах,
Найсексуальніша – коли
Стає кохана «руки в боки»!
З тобою б точно ми були
Не просто пара – втіха Богу.
Ми надто вперті для рабів,
Занадто ніжні для тиранів.
Хто нас би, окрім нас, стерпів?
Такі вже ми багатогранні.
Хай неприступна, бо ціну
Собі провідала тепер ти.
Я делікатно натякну:
Це радше плюс, я досить впертий,
То і ціную не плоди,
Що радо падають в долоні.
То гниль. На штурм не раз іти,
Щоб опинитися в полоні
Тієї гарної мети –
Це гідний акт капітуляцій.
Лякай «занадто» цими ти –
Я «досить», аби не лякаться.
Нехай з тобою і наб’ю
Найбільшу із можливих гулю.
Я ж досить вірний – оnly you.
Завжди в кишені гідну дулю
Тримаю проти лівих чар.
Не відхреститися від мене.
Галантний – то й не яничар.
Та запальний для джентльмена.
Блудити? Вища в нас мораль.
Аскети? Надто вже розпусні.
Я демон-інтелектуал,
А не банальний біс-спокусник,
Щоб бути ангелом простим,
Ти зваба надто сексуальна.
Любов – вогонь, а вірші – дим.
Страсть -фіміам, а храм – це спальня.
Любов тримає терези.
На шальках наші всі контрасти.
За рівноваги шанс даси,
А може й відповідь «Гаразд», ти)

Дуже дякую, пані Олено)
Ну а якщо цей комент залишати також зайве - туди йому й дорога) Я його написав радше щоб побажати Вам сонячного і якомога більше усміхненого тижня)

Дякую за дуже доречне побажання. В моїх загублених днях цікаво бачити проміння вашого натхнення. Та читати ваші поетичні відгуки. А ще цікаво спостерігати, Міша за вашими думками. Прям торнадо якесь закрутилось у вас в дуеті з поезією.
За вами не поспіти.
Я залишу всі ці коментарі. Бо зараз, на жаль, не можу заглибитись у них. Буду перечитувати, як ви казали, при можливості, і шукати своє.

))) Тепер я посміхаюсь)
Ну не гірша асоціація, нехай я і не те щоб суперфанат Деппа)
Якщо чесно, мені це чути, мабуть,у душі приємно, бо ж взагалі той дон - дуже своєрідна особистість і радше бунтар проти лицемірної тогочасної католицької моралі)
Але здебільшого цей образ сприймать як тавро спокусника. А я від цього ще більш далекий, ніж від робота) Я за своїм характером більше історик-філософ, тобто дослідник, аніж якийсь мачо в пончо) Герої, можливо, інколи десь трішечки)

Але, звичайно, це лишень моє самосприйняття - леді видніше, то як скажете, пані Олено) Це набагато приємніше, аніж, наприклад, асоціація з героями Кримінального чтива)))

Даруйте, пані Олено, виникла проблема із зв'язком і перервала мена на півслові. Точніше, вчора та проблема увесь вечір була. Потім ніби щось налагодилось, я вже й зрадів і прийшов сюди та почав Вам відповідати, але все знов занурилось у темряву аж до ранку. Дуже прикро, але такі реалії - не все від нас залежить, на жаль((

Щодо торнадо – знаєте, я вважаю так: у кожної людини є біоенергетика; творчість – її неабиякий прояв. Якщо два біополя мають високі частоти, які співпадають, може бути резонанс. І тоді можливе таке своєрідне торнадо – на щастя, цей резонанс дуже креативний)

Хай буде, як чарівна леді воліє! Якщо Вас десь щось зацікавить, я буду дуже-дуже щасливий, звичайно!!!)