Дякую, шановний пане Іване, що і Ви проникаєте в суть історичних колізій.

Хочу виразніше прояснити, що саме видається мені проблемним. І, попри вашу очевидну майстерність, торкнутися суперечливих, як на мене, світоглядних моментів по-суті.
1) "месія - арамейський іудей".
"Рамей" - "люд Ра",так звали в пізніші часи громадян вже на той час розділеного союзу світлих народів. Ці гуртувалися навколо тодішньої столиці - нині знаної, як місто Константинополь-Стамбул, тоді там був Рум-Рим (вже другий). І для них месією, визволителем був Гор.
Альтернативою їм стали арамеї, вихідці з ординських околиць, і в цьому випадку йшлося саме про тих, що прийшли з півдня, шляхом, протореним вже їхньою релігією.
І той, хто зрозумів історію стосунків Сета з Осірісом (Усе-Ра), і знає, чим вона завершилася, буде шукати і третю силу, що наявна й донині...

1.1. Тож єдинобогом і повелителем цих окраїнних варварів, покликаних сюди природою в часи Калі, вважався демонічний Сет, знаний і як Ба_Ал (перший господь ординців). Ось з його діянь і почався юдаїзм, що проник згодом ледь не у всі краї вслід за своїм антиподом, первинним «Ра-ведизмом», що становився під впливом Усе_Ра-Осіріса (господа союзу світлих), далі Гора (месії).
Тож новий цар-повелитель ординців, вочевидь, мав нагадувати саме Ба_Ала?

1.1. – Чи був Ісус, а це його дійсне галльсько-кельтське ім’я - арамеєм? Та ніколи. Як і юдеєм теж. А ким був? Невже він не пройшовся ледь не всіма краями підтверджуючи Світле, а не темне?
А хто ж його називав Йе-Шуа? Ті, що прийшли і на землі галло-кельтів, і щелепи-горлянка яких вимовляли звуки інакше. Це виразне шипіння досі властиве нащадкам ординців, звідси й Іша і Йе-шуа, тощо…

Тож у жодному випадку, не дивлячись на церковну проблематику, українці не поклонялися і не поклоняються ординському месії – і це бачиться серйозною проблемою вашої публікації.

2. Чи саме демони чи чорти Талмуду й Кабали знайшли й підсунули нашого недогероя масовому пожирачу розмаїтої мирської отрути?
Якщо хто й підсунув, то, нмсд, таки «біси». А вони, на відміну від демонів (яких ще звуть і геніями) з чортами, нині (приблизно з 1600-х) мають зовсім інше підпорядкування – передусім, підвладні чорним егрегорами зовсім іншої сили. З якою боровся як первинний «Ра-ведизм», так і вищі демони в часи Калі-Юги.
Тому, нмсд, усе ж не «Анциболи Талмуду й Кабали» знайшли і виховали нашого героя, а таки «біси» і злі егрегори, і та сила, що за ними ховається.

3. Та чи не під цими бісами нині і значна частина наших виборців, які готові вибирати будь-яке лайно і країні й собі на шкоду?Чи випадково таке стається? І чого хочуть сили, під якими ми бісіємо?
Бо це ще й кармічний злочин, обирати у владу гендлярів-міняйл і шудр-скоморохів, не кажучи вже про бандитське і інше бидло. Кармічний злочин означає смерть, самознищення народу. ( Згідно "Ведизму" (а Україна більшу частину своєї історії, аж до 17 ст.н.е. була ведичною) до керування придатні тільки особи, які мають заслуги перед народом, як визначні воєначальники, або видатні мудреці. Виключно. Інакше жорстке покарання, яке ми нині й отримуємо за повною програмою, аж доки не зникнемо, якщо не одумаємося... (

Та й сам Ісус був цілком ведичним – звідси і його окремі досконалості (бо він стримувався від зайвого людині), стиль життя - в міста й поселення він приходи рідко, і тільки вершити свої таїнства, відтак жив в гармонії з природою, лікував, чинив дива!
А ще виганяв з Храму отих самих торговців і міняйл, інших, яких ми їх разом з бандюками навпаки сунемо до керування Україною, в наш Храм? Бо ж йдеться саме про Храм країни і непотріб бісівських сходів.
Та й ординці ніколи не будували свій Храм, а захоплювали чужі.

Хотілося б, аби не тільки ви глибше побачили проблемну дійсність. Але розумію, що спершу це б мала зробити дійсна еліта, а не глядачі кварталів…
Тож в нас є що й кого любити, і кого оздоровлювати. А нас скеровують зовсім на інше. І ваша ця публікація, на жаль, на мою скромну думку, діє повністю в темному руслі. (

А що поганого в цьому темному руслі, точніше в течії у цьому руслі, яка направлена проти 71% недоумкуватого електорату і його обранця?
Якби цей твір був анонсований в рубриці типу духовна чи метафізична поезія – то ваша правда 100%, але ж це чорний гумор та інші дошкульності і тому явну іронію я не показую в лапках, як це, можливо, було потрібно.
Маю сумний досвід спілкування з людьми, які всерйоз вважають, що наш слуга, як особистість, більший, ніж будь-який гетьман в нашій історії, хоч насправді його можна порівнювати(гротескно) не з месією, а хіба що з полковником Носом. Згоден, це місце некоректне, спробую виправити.
Відносно імені і реального походження сина Марії судити важко. Місто Назарет було розташоване в Галілеї, яку населяли арамеї, іудеї, а де-не-де й самаритяни. Як його іменували в Єгипті, де переховували від Ірода, потім в Індії, Тибеті(мовчу про Галію, Галичину) – невідомо, в Корані він Іса, у Булгакова Іє-шуа, ще десь – Ієґошоуа, тобто насправді, як Ісус, пророк, належить всьому світу.
Я не володію настільки глибоко як ви історією релігії від язичництва до християнства, думаю, як і більшість наших читачів, сприйняття яких того, що лежить на поверхні, залежить як мінімум від рівня їхньої свідомості.
Надіюсь, що наша мирна полеміка комусь буде цікавою.

Так, дуже важлива річ - уважне дослідження. З бажаним дотриманням і Дхарми, і Логосу, та особливо - Гармонії. І ще багато чого різного. )
Як я помітив, важливо, щоби наші твори були таки і в Образі, і в Подібності. І це саме, нмсд, про Гармонію з Дхармою і Логосом.
Так ось, все більше фактів свідчать про Ісуса, як європейця (звичний для нас європейський образ), певно таки 12 ст. н.є. земний час існування - Галія, але нині французька. Єрусалим - острів Сіде в центрі Парижу, тоді Лютеція.
Що цікаво, євангельські події і назви досі збережені навколо Парижа. Та й у ті часи - тепла і нижчих вод земного океану (-150 метрів), отой загадковий Єгипет тягнувся аж до Тулузи, включаючи і Паладіум, наступний третій, нинішній Рим.
Маю сподівання, що за нашого життя історія таки проясниться.
Та маємо жити і майбутнім, а не минулим. А майбутнє в розвитку світлих основ, і творчого, а не паразитичного підходу.
Чомусь вважаю, що й майбутнє не за технічним прогресом, а за особистим зростанням. Принаймні, саме так було в древні часи раз за разом по кругу Юг.
Тож я про те, аби ми собі самі не шкодили не гармонійними рішеннями.
А народ, хотілося б, аби більше не обирав торгашів або лицедіїв...