Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.16
13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
2025.11.16
12:42
Розкажи-но нам, Миколо, як там було діло?
Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді
Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді
2025.11.16
11:46
В сфері внутрішніх відносин —
Вівці, гуси і кролі…
Кожне з них поїсти просить
І стареча, і малі…
В сфері зовнішніх відносин —
Поле, ліс, кущі, ріка…
Що не день, свої покоси
Кожним з них своя рука…
Вівці, гуси і кролі…
Кожне з них поїсти просить
І стареча, і малі…
В сфері зовнішніх відносин —
Поле, ліс, кущі, ріка…
Що не день, свої покоси
Кожним з них своя рука…
2025.11.16
10:21
Лечу крізь час за обрій золотий
Туди, де колисає сонце тишу.
Немає там злостивої шопти,
Мелодії лишень, пісні та вірші.
Мажорний лад обарвлює печаль,
Пастельні фарби тонуть у веселці.
Мого життя не згасла ще свіча,
Туди, де колисає сонце тишу.
Немає там злостивої шопти,
Мелодії лишень, пісні та вірші.
Мажорний лад обарвлює печаль,
Пастельні фарби тонуть у веселці.
Мого життя не згасла ще свіча,
2025.11.16
02:27
Під прицілом чарівної Геби*
блискавка не вдарила тебе?
Будеш жити поки є потреба
зачерпнути море голубе.
Мрій затято про Гаваї тихі,
в фінікових пальмах острови.
Щоб яругою блукало лихо
блискавка не вдарила тебе?
Будеш жити поки є потреба
зачерпнути море голубе.
Мрій затято про Гаваї тихі,
в фінікових пальмах острови.
Щоб яругою блукало лихо
2025.11.15
22:18
Хлопець вирвшив улаштувати
похорон свого кохання
і поклав жалобний вінок
до хвіртки своєї пасії.
Дівчина вийшла з двору
і нічого не розуміє:
хто це міг зробити?
Лише тут небо
похорон свого кохання
і поклав жалобний вінок
до хвіртки своєї пасії.
Дівчина вийшла з двору
і нічого не розуміє:
хто це міг зробити?
Лише тут небо
2025.11.15
18:28
Відтоді, як з ночов кленових
Мене життя закинуло в цей світ,
Не пригадаю дядька Хведося
Без стружок та олівця за вухом.
Теслею був знаний
Дядько на Канівщину всю.
А в Грищенцях
Його вважали ще й диваком.
Мене життя закинуло в цей світ,
Не пригадаю дядька Хведося
Без стружок та олівця за вухом.
Теслею був знаний
Дядько на Канівщину всю.
А в Грищенцях
Його вважали ще й диваком.
2025.11.15
13:36
Ще, напевне, мене пам'ятає
та, що знає – між нами війна,
та луною у небі витає:
« Це вона... це вона... це вона...»
І якби не дароване фото,
що не відаю, де заховав,
то не вірив би, нехотя, хто то
невідправлений лист написав,
та, що знає – між нами війна,
та луною у небі витає:
« Це вона... це вона... це вона...»
І якби не дароване фото,
що не відаю, де заховав,
то не вірив би, нехотя, хто то
невідправлений лист написав,
2025.11.15
10:30
Як я ходив іще у семінарську школу
Була особа там, напучувала, буцім
Як оце звернутися до Бога молитвою
Звернутися до Бога молитвою
Звернутися до Бога молитвою
Ти не у змозі звернутися до Бога молитвою!
Хто надасть мені притулок? Місце, де ховатис
Була особа там, напучувала, буцім
Як оце звернутися до Бога молитвою
Звернутися до Бога молитвою
Звернутися до Бога молитвою
Ти не у змозі звернутися до Бога молитвою!
Хто надасть мені притулок? Місце, де ховатис
2025.11.15
10:16
Я - мов раб...
Близькість з котрим
компрометує.
Ти - наче
високопоставлена
Персона...
Не дай Боже,
побачать
Близькість з котрим
компрометує.
Ти - наче
високопоставлена
Персона...
Не дай Боже,
побачать
2025.11.15
09:10
Заради забавки — маклює.
Заради вибриків — клює…
І один одного вартує,
Як жаль, по-правді, не моє…
Зірвали б куш і розділили б.
Третину їм, а решту тим,
Хто так охоче насмітили
Своїм замовленням «святим»…
Заради вибриків — клює…
І один одного вартує,
Як жаль, по-правді, не моє…
Зірвали б куш і розділили б.
Третину їм, а решту тим,
Хто так охоче насмітили
Своїм замовленням «святим»…
2025.11.14
22:47
Є ще люди на білому світі.
що не вимерли у суєті
і несуть із минулого дітям
естафету доби неоліту,
де малюють горшки не святі.
ІІ
Із минулого бачу сьогодні
що не вимерли у суєті
і несуть із минулого дітям
естафету доби неоліту,
де малюють горшки не святі.
ІІ
Із минулого бачу сьогодні
2025.11.14
21:53
Самотній пожовклий листок
Упав на підлогу печально.
Як човен у морі думок,
Лежить він один безпричально.
Самотній пожовклий листок -
Це лист невідомо від кого.
Проклав невідчутний місток
Упав на підлогу печально.
Як човен у морі думок,
Лежить він один безпричально.
Самотній пожовклий листок -
Це лист невідомо від кого.
Проклав невідчутний місток
2025.11.14
12:58
кров застрягає в жилах
треба її розганяти
додивитися старе порно
чи сміття винести з хати
у фейсбуку брудними словами
напишу старому політику
як дожити із цими козлами
треба її розганяти
додивитися старе порно
чи сміття винести з хати
у фейсбуку брудними словами
напишу старому політику
як дожити із цими козлами
2025.11.14
12:55
Коли на біле кажуть чорне,
а світлу застує пітьма,
линяють коміки – придворні
і зеленаві, зокрема,
яким аплодували хором,
а нині, хто не ідіот,
іспанський відчуває сором
за неотесаний народ,
а світлу застує пітьма,
линяють коміки – придворні
і зеленаві, зокрема,
яким аплодували хором,
а нині, хто не ідіот,
іспанський відчуває сором
за неотесаний народ,
2025.11.14
12:46
От-от почнеться літо.
Буде спека, інколи аномальна.
Ми готові до цього. Як завжди.
Важке дихання міського асфальту.
Сонце від якого наїжачуються перехожі
Дивляться сердито і втомлено
Висихають та вигорають.
І цей шум, гудіння, грім.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Буде спека, інколи аномальна.
Ми готові до цього. Як завжди.
Важке дихання міського асфальту.
Сонце від якого наїжачуються перехожі
Дивляться сердито і втомлено
Висихають та вигорають.
І цей шум, гудіння, грім.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Валентин Бендюг (1954) /
Проза
Архієпископ Варлаам, що присягнув Наполеонові
Архієпископ Варлаам, що присягнув Наполеонові
Першим самостійним єпископом Волинським і Житомирським Російської православної церкви наприкінці вісімнадцятого та на початку дев’ятнадцятого сторіч був Варлаам (в миру Григорій) Шишацький. До його єпархії належала північна (Волинська) частина сучасної Хмельниччини. Народився він у селянській родині на Чернігівщині (Козелецький повіт с.Красилівка). Освіту здобув у Переяславській семінарії та Київській академії. Пострижений у монахи 1776 року. Був префектом і ректором Переяславської семінарії (1776-1780), ігуменом Мінського Мошногорського та Переяславського Михайлівського монастирів (1780-1785), ректором новозаснованої Новгород-Сіверської семінарії, а одночасно й настоятелем Мокошинського монастиря (1785-1787); був управителем Віленського Святодухівського монастиря та інших приписаних до нього монастирів (1787-1790); через польські повстання і небезпеку від них переїхав у Могильов; був архімандритом Новгородського Вяжицького монастиря (1791) і префектом Новгородської семінарії (1792); 1793 року призначений був настоятелем Дятловицького Преображенського монастиря та помічником Мінського архієпископа Віктора у справі приєднання уніатів до православ’я. Хіротонізований 3 червня1795 року на єпископа Житомирського – вікарія (заступника) Мінської єпархії, а від 16 жовтня 1799 року став самостійним єпископом Волинським і Житомирським. 1805 року, 20 грудня, переміщений у Могильов (на місце відомого архієпископа Анастасія Братовицького). 23 березня1808 року він отримав сан архієпископа. Тут і сталася доленосна подія. Під час нашестя на Росію Наполеона I, війська котрого зайняли Могильов, архієпископ Варлаам порушив вірнопідданську присягу: 14 липня 1812 року він “з усіма консисторськими членами, секретарем, канцелярськими службовцями та з усім народом” в Іосифівському кафедральному соборі склав присягу на вірнопідданство імператору Наполеону I, під час літургії та молебню поминав не Олександра I, а Наполеона Бонапарта і його дружину Марію Луїзу, розсилав з консисторії укази про виконання цього усім підлеглим місцям і особам. За це його було позбавлено (29 червня 1813 року у Чернігівському Спасопреображенському кафедральному соборі) архієрейства і священства, і як простого монаха заслано у Новгород-Сіверський монастир, де він помер у вересні 1823 року на 73 році свого життя.
Так написав про Варлаама Шишацького викладач Волинської духовної семінарії Микола Теодорович 1888 року. Є й інші версії, за якими Варлаам Шишацький як таємний в’язень утримувався в Острозі на Рівненщині, де осліп і помер, доживши до глибокої старості. На жаль, ніхто не пояснив причини вчинку архієпископа Варлаама. Це могла бути й християнська “покірність вищим властям”, але міг бути й свідомий акт освіченого українця, що сподівався на повалення російського деспотизму.
Валентин Бендюг
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Архієпископ Варлаам, що присягнув Наполеонові
Архієпископ Варлаам, що присягнув Наполеонові
Першим самостійним єпископом Волинським і Житомирським Російської православної церкви наприкінці вісімнадцятого та на початку дев’ятнадцятого сторіч був Варлаам (в миру Григорій) Шишацький. До його єпархії належала північна (Волинська) частина сучасної Хмельниччини. Народився він у селянській родині на Чернігівщині (Козелецький повіт с.Красилівка). Освіту здобув у Переяславській семінарії та Київській академії. Пострижений у монахи 1776 року. Був префектом і ректором Переяславської семінарії (1776-1780), ігуменом Мінського Мошногорського та Переяславського Михайлівського монастирів (1780-1785), ректором новозаснованої Новгород-Сіверської семінарії, а одночасно й настоятелем Мокошинського монастиря (1785-1787); був управителем Віленського Святодухівського монастиря та інших приписаних до нього монастирів (1787-1790); через польські повстання і небезпеку від них переїхав у Могильов; був архімандритом Новгородського Вяжицького монастиря (1791) і префектом Новгородської семінарії (1792); 1793 року призначений був настоятелем Дятловицького Преображенського монастиря та помічником Мінського архієпископа Віктора у справі приєднання уніатів до православ’я. Хіротонізований 3 червня1795 року на єпископа Житомирського – вікарія (заступника) Мінської єпархії, а від 16 жовтня 1799 року став самостійним єпископом Волинським і Житомирським. 1805 року, 20 грудня, переміщений у Могильов (на місце відомого архієпископа Анастасія Братовицького). 23 березня1808 року він отримав сан архієпископа. Тут і сталася доленосна подія. Під час нашестя на Росію Наполеона I, війська котрого зайняли Могильов, архієпископ Варлаам порушив вірнопідданську присягу: 14 липня 1812 року він “з усіма консисторськими членами, секретарем, канцелярськими службовцями та з усім народом” в Іосифівському кафедральному соборі склав присягу на вірнопідданство імператору Наполеону I, під час літургії та молебню поминав не Олександра I, а Наполеона Бонапарта і його дружину Марію Луїзу, розсилав з консисторії укази про виконання цього усім підлеглим місцям і особам. За це його було позбавлено (29 червня 1813 року у Чернігівському Спасопреображенському кафедральному соборі) архієрейства і священства, і як простого монаха заслано у Новгород-Сіверський монастир, де він помер у вересні 1823 року на 73 році свого життя.
Так написав про Варлаама Шишацького викладач Волинської духовної семінарії Микола Теодорович 1888 року. Є й інші версії, за якими Варлаам Шишацький як таємний в’язень утримувався в Острозі на Рівненщині, де осліп і помер, доживши до глибокої старості. На жаль, ніхто не пояснив причини вчинку архієпископа Варлаама. Це могла бути й християнська “покірність вищим властям”, але міг бути й свідомий акт освіченого українця, що сподівався на повалення російського деспотизму.
Валентин Бендюг
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
