
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.21
21:40
Я хочу пірнути в сніги,
У сон, невідомість, пургу,
В пекельне обличчя жаги,
У білу безмежну труху.
Я питиму сніжне вино,
До краплі, до самого дна.
Простелеться біле руно,
У сон, невідомість, пургу,
В пекельне обличчя жаги,
У білу безмежну труху.
Я питиму сніжне вино,
До краплі, до самого дна.
Простелеться біле руно,
2025.06.21
20:15
Фіалка ночі - матіола.
Бузковий колір щастя, ніжний пах.
Зірчасті квіточки довкола,
Медовість поцілунків на вустах.
У темряві - любові світло.
Обійми душ єднають щиро нас.
І матіолова привітність
Бузковий колір щастя, ніжний пах.
Зірчасті квіточки довкола,
Медовість поцілунків на вустах.
У темряві - любові світло.
Обійми душ єднають щиро нас.
І матіолова привітність
2025.06.21
17:06
Трамвай запашного літа
Стукотить по чужій вулиці Янголів
В самотині – рікою буття – в самотині
Порожній, наче руїна крику волошок,
Бо це місто – притулок позичений
Заблукалої Еврідіки-невдахи,
Що шукала чи то Арахну, чи то Сапфо,
Бо слова загуби
Стукотить по чужій вулиці Янголів
В самотині – рікою буття – в самотині
Порожній, наче руїна крику волошок,
Бо це місто – притулок позичений
Заблукалої Еврідіки-невдахи,
Що шукала чи то Арахну, чи то Сапфо,
Бо слова загуби
2025.06.21
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Ілюзія
О
Ілюзія
О
2025.06.21
15:16
Маючи за плечима 12 років досвіду роботи в психіатрії та 9 — у психотерапії, я щодня стикаюся зі складністю людських переживань. Поряд із цією професійною діяльністю моє життя завжди супроводжує любов до поезії — як до читання, так і до написання. Нерідко
2025.06.21
12:57
І виростають покоління,
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко
Війни невигойні стигмати.
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко
Війни невигойні стигмати.
2025.06.21
05:06
Хлопчик має хом’яка, –
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.
2025.06.20
21:58
Мовчання, як вулкан.
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
2025.06.20
15:51
Начебто дві голови у тебе
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
2025.06.20
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Панно Фа
Панно Фа
2025.06.20
14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.
2025.06.20
07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
2025.06.19
21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
2025.06.19
20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
2025.06.19
12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
2025.06.19
09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Валентин Бендюг (1954) /
Проза
Архієпископ Варлаам, що присягнув Наполеонові
Архієпископ Варлаам, що присягнув Наполеонові
Першим самостійним єпископом Волинським і Житомирським Російської православної церкви наприкінці вісімнадцятого та на початку дев’ятнадцятого сторіч був Варлаам (в миру Григорій) Шишацький. До його єпархії належала північна (Волинська) частина сучасної Хмельниччини. Народився він у селянській родині на Чернігівщині (Козелецький повіт с.Красилівка). Освіту здобув у Переяславській семінарії та Київській академії. Пострижений у монахи 1776 року. Був префектом і ректором Переяславської семінарії (1776-1780), ігуменом Мінського Мошногорського та Переяславського Михайлівського монастирів (1780-1785), ректором новозаснованої Новгород-Сіверської семінарії, а одночасно й настоятелем Мокошинського монастиря (1785-1787); був управителем Віленського Святодухівського монастиря та інших приписаних до нього монастирів (1787-1790); через польські повстання і небезпеку від них переїхав у Могильов; був архімандритом Новгородського Вяжицького монастиря (1791) і префектом Новгородської семінарії (1792); 1793 року призначений був настоятелем Дятловицького Преображенського монастиря та помічником Мінського архієпископа Віктора у справі приєднання уніатів до православ’я. Хіротонізований 3 червня1795 року на єпископа Житомирського – вікарія (заступника) Мінської єпархії, а від 16 жовтня 1799 року став самостійним єпископом Волинським і Житомирським. 1805 року, 20 грудня, переміщений у Могильов (на місце відомого архієпископа Анастасія Братовицького). 23 березня1808 року він отримав сан архієпископа. Тут і сталася доленосна подія. Під час нашестя на Росію Наполеона I, війська котрого зайняли Могильов, архієпископ Варлаам порушив вірнопідданську присягу: 14 липня 1812 року він “з усіма консисторськими членами, секретарем, канцелярськими службовцями та з усім народом” в Іосифівському кафедральному соборі склав присягу на вірнопідданство імператору Наполеону I, під час літургії та молебню поминав не Олександра I, а Наполеона Бонапарта і його дружину Марію Луїзу, розсилав з консисторії укази про виконання цього усім підлеглим місцям і особам. За це його було позбавлено (29 червня 1813 року у Чернігівському Спасопреображенському кафедральному соборі) архієрейства і священства, і як простого монаха заслано у Новгород-Сіверський монастир, де він помер у вересні 1823 року на 73 році свого життя.
Так написав про Варлаама Шишацького викладач Волинської духовної семінарії Микола Теодорович 1888 року. Є й інші версії, за якими Варлаам Шишацький як таємний в’язень утримувався в Острозі на Рівненщині, де осліп і помер, доживши до глибокої старості. На жаль, ніхто не пояснив причини вчинку архієпископа Варлаама. Це могла бути й християнська “покірність вищим властям”, але міг бути й свідомий акт освіченого українця, що сподівався на повалення російського деспотизму.
Валентин Бендюг
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Архієпископ Варлаам, що присягнув Наполеонові
Архієпископ Варлаам, що присягнув Наполеонові
Першим самостійним єпископом Волинським і Житомирським Російської православної церкви наприкінці вісімнадцятого та на початку дев’ятнадцятого сторіч був Варлаам (в миру Григорій) Шишацький. До його єпархії належала північна (Волинська) частина сучасної Хмельниччини. Народився він у селянській родині на Чернігівщині (Козелецький повіт с.Красилівка). Освіту здобув у Переяславській семінарії та Київській академії. Пострижений у монахи 1776 року. Був префектом і ректором Переяславської семінарії (1776-1780), ігуменом Мінського Мошногорського та Переяславського Михайлівського монастирів (1780-1785), ректором новозаснованої Новгород-Сіверської семінарії, а одночасно й настоятелем Мокошинського монастиря (1785-1787); був управителем Віленського Святодухівського монастиря та інших приписаних до нього монастирів (1787-1790); через польські повстання і небезпеку від них переїхав у Могильов; був архімандритом Новгородського Вяжицького монастиря (1791) і префектом Новгородської семінарії (1792); 1793 року призначений був настоятелем Дятловицького Преображенського монастиря та помічником Мінського архієпископа Віктора у справі приєднання уніатів до православ’я. Хіротонізований 3 червня1795 року на єпископа Житомирського – вікарія (заступника) Мінської єпархії, а від 16 жовтня 1799 року став самостійним єпископом Волинським і Житомирським. 1805 року, 20 грудня, переміщений у Могильов (на місце відомого архієпископа Анастасія Братовицького). 23 березня1808 року він отримав сан архієпископа. Тут і сталася доленосна подія. Під час нашестя на Росію Наполеона I, війська котрого зайняли Могильов, архієпископ Варлаам порушив вірнопідданську присягу: 14 липня 1812 року він “з усіма консисторськими членами, секретарем, канцелярськими службовцями та з усім народом” в Іосифівському кафедральному соборі склав присягу на вірнопідданство імператору Наполеону I, під час літургії та молебню поминав не Олександра I, а Наполеона Бонапарта і його дружину Марію Луїзу, розсилав з консисторії укази про виконання цього усім підлеглим місцям і особам. За це його було позбавлено (29 червня 1813 року у Чернігівському Спасопреображенському кафедральному соборі) архієрейства і священства, і як простого монаха заслано у Новгород-Сіверський монастир, де він помер у вересні 1823 року на 73 році свого життя.
Так написав про Варлаама Шишацького викладач Волинської духовної семінарії Микола Теодорович 1888 року. Є й інші версії, за якими Варлаам Шишацький як таємний в’язень утримувався в Острозі на Рівненщині, де осліп і помер, доживши до глибокої старості. На жаль, ніхто не пояснив причини вчинку архієпископа Варлаама. Це могла бути й християнська “покірність вищим властям”, але міг бути й свідомий акт освіченого українця, що сподівався на повалення російського деспотизму.
Валентин Бендюг
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію