ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
2024.11.20
05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
2024.11.19
21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
2024.11.19
18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.05.20
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Низовий (1942 - 2011) /
Критика | Аналітика
"Я – СИН УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇЇ": ПАТРІОТИЧНИЙ МОТИВ У ЛІРИЦІ ІВАНА НИЗОВОГО
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Я – СИН УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇЇ": ПАТРІОТИЧНИЙ МОТИВ У ЛІРИЦІ ІВАНА НИЗОВОГО
Творчість видатного українського поета, письменника, публіциста, громадського діяча Івана Даниловича Низового наскрізь пронизана духом патріотизму. Цей патріотичний мотив міститься в усіх тематичних групах його поезії: 1) безумовно і головним чином у громадянській ліриці, що характеризується гострою публіцистичністю; 2) у пейзажній ліриці, де автор з виразним захопленням змальовує колоритні картини рідної Батьківщини; 3) у філософській ліриці, де доля рідної держави та її народу розглядається з філософських позицій; 4) у творах інтимної лірики, де особисті почуття та переживання з приводу долі рідної землі та її мешканців чергуються з поезіями любовного змісту, де оспівується краса і неповторність української жінки; 5) у творах для дітей, де адаптовано вивчається природа рідних авторові місцин, з любов’ю описуються її мешканці, багатство водних ресурсів, цілющі рослини тощо. В одній зі своїх поезій автор відмічає неможливість цілковитого поділу своєї творчості на тематичні групи, адже це суперечило би самій її сутності: „О лірико душі!.. / Я ні на мить / Тебе / На громадянську та інтимну / Не можу й не захочу / Розділить!” („О лірико душі!..”) [2, с. 3].
У багатьох ліричних творах І. Низовий називає себе сином своєї Батьківщини, а Україну, відповідно – своєю матір’ю, ненькою: „Я – син української нації…” („Я – син української нації…”) [4, с. 3]; „Я – син країни, / Яку ніхто й ніколи не злама, / Я все, що міг, зробив для України, / Не мавши з цього зиску, задарма…” („Заледве дотягнув до ювілею…”) [4, с. 8].
Для поета є невіддільними поняття „Батьківщина” та „рідний край”. У поезії „Згадується давнє і далеке…” І. Низовий, описуючи своє дитиняче світосприйняття, будує такий асоціативний ряд: „Широко відкритими очима / Я вбираю сонячний розмай: / Отчий дім, / Вітчизна, / Батьківщина, / Ріднокрай…” [7, с. 3].
У численних віршах автора можна помітити сакралізацію образів як малої батьківщини, так і Батьківщини взагалі. І. Низовий нерідко порівнює Україну з раєм, як-от у поезії „Ця мова могла…”, де митець стверджує про єдиноможливість зародження української мови в раю, яким, відповідно, і є Україна: „Ця мова могла / Зародитися тільки в раю / Для того, / Щоб люди створили любов і сім’ю, / І пісню таку, / Що натхнення дає солов’ю…” [5, с. 14]. І. Низовий вірить, що Бог не полишить Україну в біді, і збудить її, приспану, до Великодня-свята: „…Сам Господь розбудить Україну / і щиро похристосається з нею, / як з донькою найкращою своєю…” („Не хочу помирати в цій державі…”) [3, с. 79].
Неодноразово в ліриці І. Низового лунають і молитовні мотиви стосовно Батьківщини: „Молюся щоранку: “Мій Боже, великий, єдиний, / Храни Україну!”” („Спасибі за сонячний усміх…”) [5, с. 20]; „Між землею і небом розіп’ятий я, / напівгрішний у помислах, напівсвятенний, / молитовно до серця тулю образ твій, / Україно моя, / фантастична замріє життя мого, / біль мій щоденний!” („Нижче мене, в підвалі, живуть бомжі…”) [3, с. 41].
Щиро, палко, гучноголосо звучать авторські заклики до єднання українців. І. Низовий неодноразово спонукає своїх співвітчизників жити в мирі та злагоді на благо своєї Батьківщини, адже лише у мирі, єдності та братерстві запорука міцної держави, свободи, спокою та гармонії: „На Сході проженімо чорні хмари, / На Заході розвіймо млаву тьму, / На Півночі пробиймося до світла, / На Півдні заспіваймо: “І не вмре…” / Тоді Вкраїну, / Що ізнов розквітла, / Ніяке забуття не приоре, / Імперія ніяка не пригнітить / Одвічну нашу вольність степову…” („Гуртуймося…”) [1, с. 22].
Отже, політематична лірика І. Низового є глибоко патріотичною. Із синівською щирістю та відданістю автор у своїх творах оспівує Батьківщину та свій мальовничий рідний край зокрема. Багато поезій І. Низового вражають своїм пророчим звучанням та є актуальними в наш час. Палкий поборник свободи, незалежності своєї країни, її національної єдності, борець за рідну мову – Іван Низовий є гідним наступником свого величного й талановитого предка – Тараса Шевченка.
Манько А. М. «Я – син української нації»: патріотичний мотив у ліриці Івана Низового / А. М. Манько // Слобожанська бесіда: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Старобільськ, 9 листопада 2016 року / ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка»; за ред. проф. К.Д. Глуховцевої. – Випуск 9. – Старобільськ, 2016. – С. 191 – 193.
У багатьох ліричних творах І. Низовий називає себе сином своєї Батьківщини, а Україну, відповідно – своєю матір’ю, ненькою: „Я – син української нації…” („Я – син української нації…”) [4, с. 3]; „Я – син країни, / Яку ніхто й ніколи не злама, / Я все, що міг, зробив для України, / Не мавши з цього зиску, задарма…” („Заледве дотягнув до ювілею…”) [4, с. 8].
Для поета є невіддільними поняття „Батьківщина” та „рідний край”. У поезії „Згадується давнє і далеке…” І. Низовий, описуючи своє дитиняче світосприйняття, будує такий асоціативний ряд: „Широко відкритими очима / Я вбираю сонячний розмай: / Отчий дім, / Вітчизна, / Батьківщина, / Ріднокрай…” [7, с. 3].
У численних віршах автора можна помітити сакралізацію образів як малої батьківщини, так і Батьківщини взагалі. І. Низовий нерідко порівнює Україну з раєм, як-от у поезії „Ця мова могла…”, де митець стверджує про єдиноможливість зародження української мови в раю, яким, відповідно, і є Україна: „Ця мова могла / Зародитися тільки в раю / Для того, / Щоб люди створили любов і сім’ю, / І пісню таку, / Що натхнення дає солов’ю…” [5, с. 14]. І. Низовий вірить, що Бог не полишить Україну в біді, і збудить її, приспану, до Великодня-свята: „…Сам Господь розбудить Україну / і щиро похристосається з нею, / як з донькою найкращою своєю…” („Не хочу помирати в цій державі…”) [3, с. 79].
Неодноразово в ліриці І. Низового лунають і молитовні мотиви стосовно Батьківщини: „Молюся щоранку: “Мій Боже, великий, єдиний, / Храни Україну!”” („Спасибі за сонячний усміх…”) [5, с. 20]; „Між землею і небом розіп’ятий я, / напівгрішний у помислах, напівсвятенний, / молитовно до серця тулю образ твій, / Україно моя, / фантастична замріє життя мого, / біль мій щоденний!” („Нижче мене, в підвалі, живуть бомжі…”) [3, с. 41].
Щиро, палко, гучноголосо звучать авторські заклики до єднання українців. І. Низовий неодноразово спонукає своїх співвітчизників жити в мирі та злагоді на благо своєї Батьківщини, адже лише у мирі, єдності та братерстві запорука міцної держави, свободи, спокою та гармонії: „На Сході проженімо чорні хмари, / На Заході розвіймо млаву тьму, / На Півночі пробиймося до світла, / На Півдні заспіваймо: “І не вмре…” / Тоді Вкраїну, / Що ізнов розквітла, / Ніяке забуття не приоре, / Імперія ніяка не пригнітить / Одвічну нашу вольність степову…” („Гуртуймося…”) [1, с. 22].
Отже, політематична лірика І. Низового є глибоко патріотичною. Із синівською щирістю та відданістю автор у своїх творах оспівує Батьківщину та свій мальовничий рідний край зокрема. Багато поезій І. Низового вражають своїм пророчим звучанням та є актуальними в наш час. Палкий поборник свободи, незалежності своєї країни, її національної єдності, борець за рідну мову – Іван Низовий є гідним наступником свого величного й талановитого предка – Тараса Шевченка.
Манько А. М. «Я – син української нації»: патріотичний мотив у ліриці Івана Низового / А. М. Манько // Слобожанська бесіда: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Старобільськ, 9 листопада 2016 року / ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка»; за ред. проф. К.Д. Глуховцевої. – Випуск 9. – Старобільськ, 2016. – С. 191 – 193.
Література
1. Низовий І. Д. Від травня до травня: поезії / І. Д. Низовий. – Луганськ: Глобус, 2002. – 84 с. 2. Низовий І. Д. Горобина ніч / І. Д. Низовий. – Луганськ: Видання автора, 1992. – 64 с. 3. Низовий І. Д. Під жайворами, під журавлями: поезії в ретроспективі / І. Д. Низовий. – Луганськ: ЧП Сувальдо В. Р., 2010. – 121 с. 4. Низовий І. Д. Сонях на осонні / І. Д. Низовий. – Луганськ: Глобус, 2003. – 51 с. 5. Низовий І. Д. Це мій вертеп… Лірика відчаю і надії / І. Д. Низовий. – Луганськ: Луганська обласна організація спілки письменників України, 1996. – 75 с. 6. Низовий І. Д. Чекання ранку / І. Д. Низовий. – Донецьк: Донбас, 1986. – 72 с.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"“БІЛЬШЕ, НІЖ ПРОСТО ЛІРИЧНІ, БІЛЬШЕ, НІЖ ПРО ЛЮБОВ”. ІНТИМНА ЛІРИКА ІВАНА НИЗОВОГО"
• Перейти на сторінку •
"ФІЛОСОФСЬКА ЛІРИКА ІВАНА НИЗОВОГО ЯК РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ПАНТЕЇСТИЧНОГО НАПРЯМУ ЛІРИЧНОЇ НАТУРФІЛОСОФІЇ"
• Перейти на сторінку •
"ФІЛОСОФСЬКА ЛІРИКА ІВАНА НИЗОВОГО ЯК РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ПАНТЕЇСТИЧНОГО НАПРЯМУ ЛІРИЧНОЇ НАТУРФІЛОСОФІЇ"
Про публікацію