Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.05
19:35
Найперше зійшлась грищенецька рідня,
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч
2026.04.05
17:54
Мовчазна жура у домі
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.
Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.
Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом
2026.04.05
17:51
Скажу чесно, без дешевої доброти і цехової фамільярності: модернізм, як Ви зазначили у таблиці, у цього вірша є, але "легкий", така собі модерністська стилізація експериментальної поезії без ознак високого модерну.
Втім, є модерністські риси, які у в
2026.04.05
17:31
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука
2026.04.05
17:01
ніч постає
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є
2026.04.05
14:32
Шум вітрів долинає з вікна
В заметілі епох і формацій.
Прозвучить незглибима вина,
Над якою не владний Горацій.
Шум часів у шаленості снів,
В какофонії дикій, нестерпній,
В мерехтінні безжалісних днів,
В заметілі епох і формацій.
Прозвучить незглибима вина,
Над якою не владний Горацій.
Шум часів у шаленості снів,
В какофонії дикій, нестерпній,
В мерехтінні безжалісних днів,
2026.04.05
14:22
Часи лихі і непевні для краю настали,
Коли ляхи погромили козаків повсталих.
Павлюка і Остряниці полки подолали.
«Золоте десятиліття» для ляхів настало.
Навіть, Січ козацьку ляська залога зайняла,
Козаків по всіх усюдах звідти розігнала.
Хто у плавн
Коли ляхи погромили козаків повсталих.
Павлюка і Остряниці полки подолали.
«Золоте десятиліття» для ляхів настало.
Навіть, Січ козацьку ляська залога зайняла,
Козаків по всіх усюдах звідти розігнала.
Хто у плавн
2026.04.05
11:12
Знову заплачуть верби,
Тужних пісень еліта.
І розпочнеться дербі
Явищ погодних і літа.
Квестія життєдайна -
Хто добіжить останнім.
Інфа - це вже не тайна,
Тужних пісень еліта.
І розпочнеться дербі
Явищ погодних і літа.
Квестія життєдайна -
Хто добіжить останнім.
Інфа - це вже не тайна,
2026.04.05
10:14
Ще сплять ліси в туманному серпанку,
Та вільха вже вільніша без снігів.
Сьогодні сонце випило до ранку
Холодну синь заснулих берегів.
"Не я б’ю — верба б’є!" — лунає нині,
Від хати і до хати летить спів.
Пухнасті котики в дитячій жмені —
Та вільха вже вільніша без снігів.
Сьогодні сонце випило до ранку
Холодну синь заснулих берегів.
"Не я б’ю — верба б’є!" — лунає нині,
Від хати і до хати летить спів.
Пухнасті котики в дитячій жмені —
2026.04.05
10:02
Ледь чутно відкрився кімнатний хідник. Одинадцята тридцять.
«Не можу влягтися. Посидимо біля віконця удвох?
Бо ходжу собі по квартирі нервово та зовсім не спиться,
Збираю світила, що падають з неба, складаю в куток.
Вони несподівано різні: спочатку
«Не можу влягтися. Посидимо біля віконця удвох?
Бо ходжу собі по квартирі нервово та зовсім не спиться,
Збираю світила, що падають з неба, складаю в куток.
Вони несподівано різні: спочатку
2026.04.05
07:30
І знову квітень... Зеленіє,
Теплу радіючи, трава, -
Від сну звільнилася замрія
І щастя звабно виграва.
Його будь-де щоденно ловить
Мій зір з появою весни
І водить радісно розмови
З ним про закінчення війни.
Теплу радіючи, трава, -
Від сну звільнилася замрія
І щастя звабно виграва.
Його будь-де щоденно ловить
Мій зір з появою весни
І водить радісно розмови
З ним про закінчення війни.
2026.04.05
02:33
Історією стали хуртовини,
Виставу грає березень-актор.
Згадай, моє стареньке піаніно,
Адажіо дитинства ля мінор!
У нотній збірці, після сонатини,
Для мене одного співає хор
Ту давню пісню, наче лебедину...
Виставу грає березень-актор.
Згадай, моє стареньке піаніно,
Адажіо дитинства ля мінор!
У нотній збірці, після сонатини,
Для мене одного співає хор
Ту давню пісню, наче лебедину...
2026.04.04
14:33
Н.Лабковський (1908-1989), Б.Ласкін (1914-1983)
Через гори, ріки та долини,
крізь пожежі, крізь югу та сніг
ми вели машини
й обминали міни
на шляхах-дорогах фронтових.
Через гори, ріки та долини,
крізь пожежі, крізь югу та сніг
ми вели машини
й обминали міни
на шляхах-дорогах фронтових.
2026.04.04
13:27
Так люди відпускать не хочуть
Це літо, що лишає нас.
Вони вовтузяться, мов оси,
Шукаючи убитий час.
У метушні і марнославстві
Шукаєм залишки тих днів,
Які минули так безславно,
Це літо, що лишає нас.
Вони вовтузяться, мов оси,
Шукаючи убитий час.
У метушні і марнославстві
Шукаєм залишки тих днів,
Які минули так безславно,
2026.04.04
11:35
Нами правлять владолюби
та корупціонери.
Пошесть ця країну губить,
виснажує нерви.
Цим вона Майдан приспала,
ще й приспала правду,
що колись-то владу знала
за козацьку Раду.
та корупціонери.
Пошесть ця країну губить,
виснажує нерви.
Цим вона Майдан приспала,
ще й приспала правду,
що колись-то владу знала
за козацьку Раду.
2026.04.04
09:58
За вікном інсценівки похмурі,
Де серпневе убрання пройшло.
У степу золотисті козулі
Шурхотять пересохлим листком.
Налетіли небесні фіранки.
Ось виднівся і щойно пропав
Ілюстрацій відбиток квітчастий
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Де серпневе убрання пройшло.
У степу золотисті козулі
Шурхотять пересохлим листком.
Налетіли небесні фіранки.
Ось виднівся і щойно пропав
Ілюстрацій відбиток квітчастий
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Низовий (1942 - 2011) /
Критика | Аналітика
"Я – СИН УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇЇ": ПАТРІОТИЧНИЙ МОТИВ У ЛІРИЦІ ІВАНА НИЗОВОГО
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Я – СИН УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇЇ": ПАТРІОТИЧНИЙ МОТИВ У ЛІРИЦІ ІВАНА НИЗОВОГО
Творчість видатного українського поета, письменника, публіциста, громадського діяча Івана Даниловича Низового наскрізь пронизана духом патріотизму. Цей патріотичний мотив міститься в усіх тематичних групах його поезії: 1) безумовно і головним чином у громадянській ліриці, що характеризується гострою публіцистичністю; 2) у пейзажній ліриці, де автор з виразним захопленням змальовує колоритні картини рідної Батьківщини; 3) у філософській ліриці, де доля рідної держави та її народу розглядається з філософських позицій; 4) у творах інтимної лірики, де особисті почуття та переживання з приводу долі рідної землі та її мешканців чергуються з поезіями любовного змісту, де оспівується краса і неповторність української жінки; 5) у творах для дітей, де адаптовано вивчається природа рідних авторові місцин, з любов’ю описуються її мешканці, багатство водних ресурсів, цілющі рослини тощо. В одній зі своїх поезій автор відмічає неможливість цілковитого поділу своєї творчості на тематичні групи, адже це суперечило би самій її сутності: „О лірико душі!.. / Я ні на мить / Тебе / На громадянську та інтимну / Не можу й не захочу / Розділить!” („О лірико душі!..”) [2, с. 3].
У багатьох ліричних творах І. Низовий називає себе сином своєї Батьківщини, а Україну, відповідно – своєю матір’ю, ненькою: „Я – син української нації…” („Я – син української нації…”) [4, с. 3]; „Я – син країни, / Яку ніхто й ніколи не злама, / Я все, що міг, зробив для України, / Не мавши з цього зиску, задарма…” („Заледве дотягнув до ювілею…”) [4, с. 8].
Для поета є невіддільними поняття „Батьківщина” та „рідний край”. У поезії „Згадується давнє і далеке…” І. Низовий, описуючи своє дитиняче світосприйняття, будує такий асоціативний ряд: „Широко відкритими очима / Я вбираю сонячний розмай: / Отчий дім, / Вітчизна, / Батьківщина, / Ріднокрай…” [7, с. 3].
У численних віршах автора можна помітити сакралізацію образів як малої батьківщини, так і Батьківщини взагалі. І. Низовий нерідко порівнює Україну з раєм, як-от у поезії „Ця мова могла…”, де митець стверджує про єдиноможливість зародження української мови в раю, яким, відповідно, і є Україна: „Ця мова могла / Зародитися тільки в раю / Для того, / Щоб люди створили любов і сім’ю, / І пісню таку, / Що натхнення дає солов’ю…” [5, с. 14]. І. Низовий вірить, що Бог не полишить Україну в біді, і збудить її, приспану, до Великодня-свята: „…Сам Господь розбудить Україну / і щиро похристосається з нею, / як з донькою найкращою своєю…” („Не хочу помирати в цій державі…”) [3, с. 79].
Неодноразово в ліриці І. Низового лунають і молитовні мотиви стосовно Батьківщини: „Молюся щоранку: “Мій Боже, великий, єдиний, / Храни Україну!”” („Спасибі за сонячний усміх…”) [5, с. 20]; „Між землею і небом розіп’ятий я, / напівгрішний у помислах, напівсвятенний, / молитовно до серця тулю образ твій, / Україно моя, / фантастична замріє життя мого, / біль мій щоденний!” („Нижче мене, в підвалі, живуть бомжі…”) [3, с. 41].
Щиро, палко, гучноголосо звучать авторські заклики до єднання українців. І. Низовий неодноразово спонукає своїх співвітчизників жити в мирі та злагоді на благо своєї Батьківщини, адже лише у мирі, єдності та братерстві запорука міцної держави, свободи, спокою та гармонії: „На Сході проженімо чорні хмари, / На Заході розвіймо млаву тьму, / На Півночі пробиймося до світла, / На Півдні заспіваймо: “І не вмре…” / Тоді Вкраїну, / Що ізнов розквітла, / Ніяке забуття не приоре, / Імперія ніяка не пригнітить / Одвічну нашу вольність степову…” („Гуртуймося…”) [1, с. 22].
Отже, політематична лірика І. Низового є глибоко патріотичною. Із синівською щирістю та відданістю автор у своїх творах оспівує Батьківщину та свій мальовничий рідний край зокрема. Багато поезій І. Низового вражають своїм пророчим звучанням та є актуальними в наш час. Палкий поборник свободи, незалежності своєї країни, її національної єдності, борець за рідну мову – Іван Низовий є гідним наступником свого величного й талановитого предка – Тараса Шевченка.
Манько А. М. «Я – син української нації»: патріотичний мотив у ліриці Івана Низового / А. М. Манько // Слобожанська бесіда: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Старобільськ, 9 листопада 2016 року / ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка»; за ред. проф. К.Д. Глуховцевої. – Випуск 9. – Старобільськ, 2016. – С. 191 – 193.
У багатьох ліричних творах І. Низовий називає себе сином своєї Батьківщини, а Україну, відповідно – своєю матір’ю, ненькою: „Я – син української нації…” („Я – син української нації…”) [4, с. 3]; „Я – син країни, / Яку ніхто й ніколи не злама, / Я все, що міг, зробив для України, / Не мавши з цього зиску, задарма…” („Заледве дотягнув до ювілею…”) [4, с. 8].
Для поета є невіддільними поняття „Батьківщина” та „рідний край”. У поезії „Згадується давнє і далеке…” І. Низовий, описуючи своє дитиняче світосприйняття, будує такий асоціативний ряд: „Широко відкритими очима / Я вбираю сонячний розмай: / Отчий дім, / Вітчизна, / Батьківщина, / Ріднокрай…” [7, с. 3].
У численних віршах автора можна помітити сакралізацію образів як малої батьківщини, так і Батьківщини взагалі. І. Низовий нерідко порівнює Україну з раєм, як-от у поезії „Ця мова могла…”, де митець стверджує про єдиноможливість зародження української мови в раю, яким, відповідно, і є Україна: „Ця мова могла / Зародитися тільки в раю / Для того, / Щоб люди створили любов і сім’ю, / І пісню таку, / Що натхнення дає солов’ю…” [5, с. 14]. І. Низовий вірить, що Бог не полишить Україну в біді, і збудить її, приспану, до Великодня-свята: „…Сам Господь розбудить Україну / і щиро похристосається з нею, / як з донькою найкращою своєю…” („Не хочу помирати в цій державі…”) [3, с. 79].
Неодноразово в ліриці І. Низового лунають і молитовні мотиви стосовно Батьківщини: „Молюся щоранку: “Мій Боже, великий, єдиний, / Храни Україну!”” („Спасибі за сонячний усміх…”) [5, с. 20]; „Між землею і небом розіп’ятий я, / напівгрішний у помислах, напівсвятенний, / молитовно до серця тулю образ твій, / Україно моя, / фантастична замріє життя мого, / біль мій щоденний!” („Нижче мене, в підвалі, живуть бомжі…”) [3, с. 41].
Щиро, палко, гучноголосо звучать авторські заклики до єднання українців. І. Низовий неодноразово спонукає своїх співвітчизників жити в мирі та злагоді на благо своєї Батьківщини, адже лише у мирі, єдності та братерстві запорука міцної держави, свободи, спокою та гармонії: „На Сході проженімо чорні хмари, / На Заході розвіймо млаву тьму, / На Півночі пробиймося до світла, / На Півдні заспіваймо: “І не вмре…” / Тоді Вкраїну, / Що ізнов розквітла, / Ніяке забуття не приоре, / Імперія ніяка не пригнітить / Одвічну нашу вольність степову…” („Гуртуймося…”) [1, с. 22].
Отже, політематична лірика І. Низового є глибоко патріотичною. Із синівською щирістю та відданістю автор у своїх творах оспівує Батьківщину та свій мальовничий рідний край зокрема. Багато поезій І. Низового вражають своїм пророчим звучанням та є актуальними в наш час. Палкий поборник свободи, незалежності своєї країни, її національної єдності, борець за рідну мову – Іван Низовий є гідним наступником свого величного й талановитого предка – Тараса Шевченка.
Манько А. М. «Я – син української нації»: патріотичний мотив у ліриці Івана Низового / А. М. Манько // Слобожанська бесіда: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Старобільськ, 9 листопада 2016 року / ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка»; за ред. проф. К.Д. Глуховцевої. – Випуск 9. – Старобільськ, 2016. – С. 191 – 193.
Література
1. Низовий І. Д. Від травня до травня: поезії / І. Д. Низовий. – Луганськ: Глобус, 2002. – 84 с. 2. Низовий І. Д. Горобина ніч / І. Д. Низовий. – Луганськ: Видання автора, 1992. – 64 с. 3. Низовий І. Д. Під жайворами, під журавлями: поезії в ретроспективі / І. Д. Низовий. – Луганськ: ЧП Сувальдо В. Р., 2010. – 121 с. 4. Низовий І. Д. Сонях на осонні / І. Д. Низовий. – Луганськ: Глобус, 2003. – 51 с. 5. Низовий І. Д. Це мій вертеп… Лірика відчаю і надії / І. Д. Низовий. – Луганськ: Луганська обласна організація спілки письменників України, 1996. – 75 с. 6. Низовий І. Д. Чекання ранку / І. Д. Низовий. – Донецьк: Донбас, 1986. – 72 с.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"“БІЛЬШЕ, НІЖ ПРОСТО ЛІРИЧНІ, БІЛЬШЕ, НІЖ ПРО ЛЮБОВ”. ІНТИМНА ЛІРИКА ІВАНА НИЗОВОГО"
• Перейти на сторінку •
"ФІЛОСОФСЬКА ЛІРИКА ІВАНА НИЗОВОГО ЯК РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ПАНТЕЇСТИЧНОГО НАПРЯМУ ЛІРИЧНОЇ НАТУРФІЛОСОФІЇ"
• Перейти на сторінку •
"ФІЛОСОФСЬКА ЛІРИКА ІВАНА НИЗОВОГО ЯК РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ПАНТЕЇСТИЧНОГО НАПРЯМУ ЛІРИЧНОЇ НАТУРФІЛОСОФІЇ"
Про публікацію
