Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.26
15:57
Розбитий необачно телефон -
Тяжка і неймовірна катастрофа,
Кошмарний, хворобливий, душний сон,
В якому втрачені великі строфи.
Розбитий світ у звалищі планет,
Армагеддон здійснився на паркеті,
Обірваний невтілений кларнет,
Зупинений квартет пішов у
Тяжка і неймовірна катастрофа,
Кошмарний, хворобливий, душний сон,
В якому втрачені великі строфи.
Розбитий світ у звалищі планет,
Армагеддон здійснився на паркеті,
Обірваний невтілений кларнет,
Зупинений квартет пішов у
2026.09.26
13:33
Судилось їм нести перший дощ Святій Землі.
Тож поки в куренях з галуззям замість даху
Юдеї згадують минуле свого дому,
Долаючи і біль, і неймовірну втому,
Крильми гуртують птахи хмари.
Щороку виряджає їх Всевишній,
Щоб пораділи праведні і грішні.
Тож поки в куренях з галуззям замість даху
Юдеї згадують минуле свого дому,
Долаючи і біль, і неймовірну втому,
Крильми гуртують птахи хмари.
Щороку виряджає їх Всевишній,
Щоб пораділи праведні і грішні.
2026.09.26
12:02
В кабінеті холоднім, що кликали вдома «Сибіром»,
де сторіночку кожну пронизливий протяг гортав,
порятунок рудий, з муркотінням, що варте довіри —
кіт Мурлика терпляче зап’ястя Франка зігрівав.
Уже сутінки вкрили шпилі усіх львівських домівок,
вже
де сторіночку кожну пронизливий протяг гортав,
порятунок рудий, з муркотінням, що варте довіри —
кіт Мурлика терпляче зап’ястя Франка зігрівав.
Уже сутінки вкрили шпилі усіх львівських домівок,
вже
2026.09.26
07:51
VIIІ. СКИНУТИЙ З ПРЕСТОЛУ
У розкішних термах – міських лазнях Помпей – ранок минав у лінивій млості. Багатий патрицій Секст відпочивав у басейні з теплою водою. Два темношкірі раби-чужинці без упину обмахували його пальмовим листям, а третій розтирав
2026.09.26
07:30
Вересневої ночі
Не засну, як на сміх, -
То заплющую очі,
То розплющую їх.
Я крізь темряву кличу
Марно душу німу,
Бо мовчиш таємниче
Невідомо чому.
Не засну, як на сміх, -
То заплющую очі,
То розплющую їх.
Я крізь темряву кличу
Марно душу німу,
Бо мовчиш таємниче
Невідомо чому.
2026.09.26
01:43
Немовби в зошит в лінію косу
Ще ледве пише дощик букви вкрап.
А між рядками осінь губить сум,
Плете до школи тяжко дітвора.
В калюж дзеркалах нас ховає день.
У хвилях жовтих кленів тане тиш.
І сонця крихти вороння краде.
Ще ледве пише дощик букви вкрап.
А між рядками осінь губить сум,
Плете до школи тяжко дітвора.
В калюж дзеркалах нас ховає день.
У хвилях жовтих кленів тане тиш.
І сонця крихти вороння краде.
2026.09.25
23:25
за горми за морями
де гарують моряки
хтось нашукує нестями
чи марніє навпаки
як би не було порядно
чи парадно залюбки
чуєш перебір гітарний
поринаєш у думки
де гарують моряки
хтось нашукує нестями
чи марніє навпаки
як би не було порядно
чи парадно залюбки
чуєш перебір гітарний
поринаєш у думки
2026.09.25
17:24
поки ви не плачете
небо чисте
як же гірко бачити
пале листя
як же любо дихати
добрим словом
що лягає тихо так
небо чисте
як же гірко бачити
пале листя
як же любо дихати
добрим словом
що лягає тихо так
2026.09.25
15:52
Beeper – таємне ночі,
Тої, що в хутрі Неба,
Чорним струмком лоскоче
Річку життя, як щербу.
Де від Плеяд захмарних
Юний Гаврило босий,
Наче вівчар отари,
Тої, що в хутрі Неба,
Чорним струмком лоскоче
Річку життя, як щербу.
Де від Плеяд захмарних
Юний Гаврило босий,
Наче вівчар отари,
2026.09.25
13:45
Це так важливо - не проґавить час
Натхнень, прозрінь, осяянь і пророцтва,
Великий, ніби трепетний Тарас,
Не згаявши хвилини первородства.
Ця мить нечутно, тихо спалахне
І кане в час, мов крапля миготлива.
Не втопиш у озерах реноме,
Натхнень, прозрінь, осяянь і пророцтва,
Великий, ніби трепетний Тарас,
Не згаявши хвилини первородства.
Ця мить нечутно, тихо спалахне
І кане в час, мов крапля миготлива.
Не втопиш у озерах реноме,
2026.09.25
12:46
Красуне, знов нова і неповторна.
Твої тумани і дощі у час тривог,
А липа з кленом обіймаються удвох
Тоді, як вітер грає на валторні.
Глибинна? Так, тебе не осягнути,
Бо не спинити і не випити до дна.
Осіння звабо, ти така лише одна.
Твої тумани і дощі у час тривог,
А липа з кленом обіймаються удвох
Тоді, як вітер грає на валторні.
Глибинна? Так, тебе не осягнути,
Бо не спинити і не випити до дна.
Осіння звабо, ти така лише одна.
2026.09.25
12:37
Війна дає шалені бариші
олігархії будь-якого краю,
де правду і свободу убивають,
а телеботи інтермережі,
буває, що від щирої душі
дияволу во плоті помагають.
Система влади має реноме
лукавого пройдисвіта і чорта.
олігархії будь-якого краю,
де правду і свободу убивають,
а телеботи інтермережі,
буває, що від щирої душі
дияволу во плоті помагають.
Система влади має реноме
лукавого пройдисвіта і чорта.
2026.09.25
07:54
VIІ. « РИМ ПОЧЕКАЄ! »
Кімната молодого Плінія була завалена сувоями. Тут були вірші Вергілія, праці істориків і його власні начерки. Юнак гарячково пакував речі в шкіряну сумку.
Завтра вранці в порту на нього чекав корабель до Остії. Пліній
2026.09.25
07:16
До сонця усміхається земля,
Діждавшись врешті просвіту в тумані, -
Вже росами вмиваються поля
І обсихають в теплому сіянні.
Усе навколо скинуло свій жаль,
Розвіялися сумніви й тривоги, -
Душа світліє, як прозора даль,
І стелиться життя нова дорога.
Діждавшись врешті просвіту в тумані, -
Вже росами вмиваються поля
І обсихають в теплому сіянні.
Усе навколо скинуло свій жаль,
Розвіялися сумніви й тривоги, -
Душа світліє, як прозора даль,
І стелиться життя нова дорога.
2026.09.24
23:59
Лунатик на траві, дивись
Лунатик на траві, дивись
Згадавши як сміявся й грав колись
Інші диваки за ним велись
Лунатик у передпокої
Лунатики в передпокої
В газеті їх обличчя звернуті додолу
Лунатик на траві, дивись
Згадавши як сміявся й грав колись
Інші диваки за ним велись
Лунатик у передпокої
Лунатики в передпокої
В газеті їх обличчя звернуті додолу
2026.09.24
23:03
обережно акуратно
непоспішно
оминаючи закинуті кути
де чаїться бозна-що
пантрує нищить
залишає непривабливі
сліди
вийшовши нарешті
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...непоспішно
оминаючи закинуті кути
де чаїться бозна-що
пантрує нищить
залишає непривабливі
сліди
вийшовши нарешті
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Низовий (1942 - 2011) /
Критика | Аналітика
"Я – СИН УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇЇ": ПАТРІОТИЧНИЙ МОТИВ У ЛІРИЦІ ІВАНА НИЗОВОГО
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Я – СИН УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇЇ": ПАТРІОТИЧНИЙ МОТИВ У ЛІРИЦІ ІВАНА НИЗОВОГО
Творчість видатного українського поета, письменника, публіциста, громадського діяча Івана Даниловича Низового наскрізь пронизана духом патріотизму. Цей патріотичний мотив міститься в усіх тематичних групах його поезії: 1) безумовно і головним чином у громадянській ліриці, що характеризується гострою публіцистичністю; 2) у пейзажній ліриці, де автор з виразним захопленням змальовує колоритні картини рідної Батьківщини; 3) у філософській ліриці, де доля рідної держави та її народу розглядається з філософських позицій; 4) у творах інтимної лірики, де особисті почуття та переживання з приводу долі рідної землі та її мешканців чергуються з поезіями любовного змісту, де оспівується краса і неповторність української жінки; 5) у творах для дітей, де адаптовано вивчається природа рідних авторові місцин, з любов’ю описуються її мешканці, багатство водних ресурсів, цілющі рослини тощо. В одній зі своїх поезій автор відмічає неможливість цілковитого поділу своєї творчості на тематичні групи, адже це суперечило би самій її сутності: „О лірико душі!.. / Я ні на мить / Тебе / На громадянську та інтимну / Не можу й не захочу / Розділить!” („О лірико душі!..”) [2, с. 3].
У багатьох ліричних творах І. Низовий називає себе сином своєї Батьківщини, а Україну, відповідно – своєю матір’ю, ненькою: „Я – син української нації…” („Я – син української нації…”) [4, с. 3]; „Я – син країни, / Яку ніхто й ніколи не злама, / Я все, що міг, зробив для України, / Не мавши з цього зиску, задарма…” („Заледве дотягнув до ювілею…”) [4, с. 8].
Для поета є невіддільними поняття „Батьківщина” та „рідний край”. У поезії „Згадується давнє і далеке…” І. Низовий, описуючи своє дитиняче світосприйняття, будує такий асоціативний ряд: „Широко відкритими очима / Я вбираю сонячний розмай: / Отчий дім, / Вітчизна, / Батьківщина, / Ріднокрай…” [7, с. 3].
У численних віршах автора можна помітити сакралізацію образів як малої батьківщини, так і Батьківщини взагалі. І. Низовий нерідко порівнює Україну з раєм, як-от у поезії „Ця мова могла…”, де митець стверджує про єдиноможливість зародження української мови в раю, яким, відповідно, і є Україна: „Ця мова могла / Зародитися тільки в раю / Для того, / Щоб люди створили любов і сім’ю, / І пісню таку, / Що натхнення дає солов’ю…” [5, с. 14]. І. Низовий вірить, що Бог не полишить Україну в біді, і збудить її, приспану, до Великодня-свята: „…Сам Господь розбудить Україну / і щиро похристосається з нею, / як з донькою найкращою своєю…” („Не хочу помирати в цій державі…”) [3, с. 79].
Неодноразово в ліриці І. Низового лунають і молитовні мотиви стосовно Батьківщини: „Молюся щоранку: “Мій Боже, великий, єдиний, / Храни Україну!”” („Спасибі за сонячний усміх…”) [5, с. 20]; „Між землею і небом розіп’ятий я, / напівгрішний у помислах, напівсвятенний, / молитовно до серця тулю образ твій, / Україно моя, / фантастична замріє життя мого, / біль мій щоденний!” („Нижче мене, в підвалі, живуть бомжі…”) [3, с. 41].
Щиро, палко, гучноголосо звучать авторські заклики до єднання українців. І. Низовий неодноразово спонукає своїх співвітчизників жити в мирі та злагоді на благо своєї Батьківщини, адже лише у мирі, єдності та братерстві запорука міцної держави, свободи, спокою та гармонії: „На Сході проженімо чорні хмари, / На Заході розвіймо млаву тьму, / На Півночі пробиймося до світла, / На Півдні заспіваймо: “І не вмре…” / Тоді Вкраїну, / Що ізнов розквітла, / Ніяке забуття не приоре, / Імперія ніяка не пригнітить / Одвічну нашу вольність степову…” („Гуртуймося…”) [1, с. 22].
Отже, політематична лірика І. Низового є глибоко патріотичною. Із синівською щирістю та відданістю автор у своїх творах оспівує Батьківщину та свій мальовничий рідний край зокрема. Багато поезій І. Низового вражають своїм пророчим звучанням та є актуальними в наш час. Палкий поборник свободи, незалежності своєї країни, її національної єдності, борець за рідну мову – Іван Низовий є гідним наступником свого величного й талановитого предка – Тараса Шевченка.
Манько А. М. «Я – син української нації»: патріотичний мотив у ліриці Івана Низового / А. М. Манько // Слобожанська бесіда: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Старобільськ, 9 листопада 2016 року / ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка»; за ред. проф. К.Д. Глуховцевої. – Випуск 9. – Старобільськ, 2016. – С. 191 – 193.
У багатьох ліричних творах І. Низовий називає себе сином своєї Батьківщини, а Україну, відповідно – своєю матір’ю, ненькою: „Я – син української нації…” („Я – син української нації…”) [4, с. 3]; „Я – син країни, / Яку ніхто й ніколи не злама, / Я все, що міг, зробив для України, / Не мавши з цього зиску, задарма…” („Заледве дотягнув до ювілею…”) [4, с. 8].
Для поета є невіддільними поняття „Батьківщина” та „рідний край”. У поезії „Згадується давнє і далеке…” І. Низовий, описуючи своє дитиняче світосприйняття, будує такий асоціативний ряд: „Широко відкритими очима / Я вбираю сонячний розмай: / Отчий дім, / Вітчизна, / Батьківщина, / Ріднокрай…” [7, с. 3].
У численних віршах автора можна помітити сакралізацію образів як малої батьківщини, так і Батьківщини взагалі. І. Низовий нерідко порівнює Україну з раєм, як-от у поезії „Ця мова могла…”, де митець стверджує про єдиноможливість зародження української мови в раю, яким, відповідно, і є Україна: „Ця мова могла / Зародитися тільки в раю / Для того, / Щоб люди створили любов і сім’ю, / І пісню таку, / Що натхнення дає солов’ю…” [5, с. 14]. І. Низовий вірить, що Бог не полишить Україну в біді, і збудить її, приспану, до Великодня-свята: „…Сам Господь розбудить Україну / і щиро похристосається з нею, / як з донькою найкращою своєю…” („Не хочу помирати в цій державі…”) [3, с. 79].
Неодноразово в ліриці І. Низового лунають і молитовні мотиви стосовно Батьківщини: „Молюся щоранку: “Мій Боже, великий, єдиний, / Храни Україну!”” („Спасибі за сонячний усміх…”) [5, с. 20]; „Між землею і небом розіп’ятий я, / напівгрішний у помислах, напівсвятенний, / молитовно до серця тулю образ твій, / Україно моя, / фантастична замріє життя мого, / біль мій щоденний!” („Нижче мене, в підвалі, живуть бомжі…”) [3, с. 41].
Щиро, палко, гучноголосо звучать авторські заклики до єднання українців. І. Низовий неодноразово спонукає своїх співвітчизників жити в мирі та злагоді на благо своєї Батьківщини, адже лише у мирі, єдності та братерстві запорука міцної держави, свободи, спокою та гармонії: „На Сході проженімо чорні хмари, / На Заході розвіймо млаву тьму, / На Півночі пробиймося до світла, / На Півдні заспіваймо: “І не вмре…” / Тоді Вкраїну, / Що ізнов розквітла, / Ніяке забуття не приоре, / Імперія ніяка не пригнітить / Одвічну нашу вольність степову…” („Гуртуймося…”) [1, с. 22].
Отже, політематична лірика І. Низового є глибоко патріотичною. Із синівською щирістю та відданістю автор у своїх творах оспівує Батьківщину та свій мальовничий рідний край зокрема. Багато поезій І. Низового вражають своїм пророчим звучанням та є актуальними в наш час. Палкий поборник свободи, незалежності своєї країни, її національної єдності, борець за рідну мову – Іван Низовий є гідним наступником свого величного й талановитого предка – Тараса Шевченка.
Манько А. М. «Я – син української нації»: патріотичний мотив у ліриці Івана Низового / А. М. Манько // Слобожанська бесіда: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Старобільськ, 9 листопада 2016 року / ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка»; за ред. проф. К.Д. Глуховцевої. – Випуск 9. – Старобільськ, 2016. – С. 191 – 193.
Література
1. Низовий І. Д. Від травня до травня: поезії / І. Д. Низовий. – Луганськ: Глобус, 2002. – 84 с. 2. Низовий І. Д. Горобина ніч / І. Д. Низовий. – Луганськ: Видання автора, 1992. – 64 с. 3. Низовий І. Д. Під жайворами, під журавлями: поезії в ретроспективі / І. Д. Низовий. – Луганськ: ЧП Сувальдо В. Р., 2010. – 121 с. 4. Низовий І. Д. Сонях на осонні / І. Д. Низовий. – Луганськ: Глобус, 2003. – 51 с. 5. Низовий І. Д. Це мій вертеп… Лірика відчаю і надії / І. Д. Низовий. – Луганськ: Луганська обласна організація спілки письменників України, 1996. – 75 с. 6. Низовий І. Д. Чекання ранку / І. Д. Низовий. – Донецьк: Донбас, 1986. – 72 с.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"“БІЛЬШЕ, НІЖ ПРОСТО ЛІРИЧНІ, БІЛЬШЕ, НІЖ ПРО ЛЮБОВ”. ІНТИМНА ЛІРИКА ІВАНА НИЗОВОГО"
• Перейти на сторінку •
"ФІЛОСОФСЬКА ЛІРИКА ІВАНА НИЗОВОГО ЯК РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ПАНТЕЇСТИЧНОГО НАПРЯМУ ЛІРИЧНОЇ НАТУРФІЛОСОФІЇ"
• Перейти на сторінку •
"ФІЛОСОФСЬКА ЛІРИКА ІВАНА НИЗОВОГО ЯК РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ПАНТЕЇСТИЧНОГО НАПРЯМУ ЛІРИЧНОЇ НАТУРФІЛОСОФІЇ"
Про публікацію
