Творчість видатного українського поета, письменника, публіциста, громадського діяча Івана Даниловича Низового наскрізь пронизана духом патріотизму. Цей патріотичний мотив міститься в усіх тематичних групах його поезії: 1) безумовно і головним чином у громадянській ліриці, що характеризується гострою публіцистичністю; 2) у пейзажній ліриці, де автор з виразним захопленням змальовує колоритні картини рідної Батьківщини; 3) у філософській ліриці, де доля рідної держави та її народу розглядається з філософських позицій; 4) у творах інтимної лірики, де особисті почуття та переживання з приводу долі рідної землі та її мешканців чергуються з поезіями любовного змісту, де оспівується краса і неповторність української жінки; 5) у творах для дітей, де адаптовано вивчається природа рідних авторові місцин, з любов’ю описуються її мешканці, багатство водних ресурсів, цілющі рослини тощо. В одній зі своїх поезій автор відмічає неможливість цілковитого поділу своєї творчості на тематичні групи, адже це суперечило би самій її сутності: „О лірико душі!.. / Я ні на мить / Тебе / На громадянську та інтимну / Не можу й не захочу / Розділить!” („О лірико душі!..”) [2, с. 3].
У багатьох ліричних творах І. Низовий називає себе сином своєї Батьківщини, а Україну, відповідно – своєю матір’ю, ненькою: „Я – син української нації…” („Я – син української нації…”) [4, с. 3]; „Я – син країни, / Яку ніхто й ніколи не злама, / Я все, що міг, зробив для України, / Не мавши з цього зиску, задарма…” („Заледве дотягнув до ювілею…”) [4, с. 8].
Для поета є невіддільними поняття „Батьківщина” та „рідний край”. У поезії „Згадується давнє і далеке…” І. Низовий, описуючи своє дитиняче світосприйняття, будує такий асоціативний ряд: „Широко відкритими очима / Я вбираю сонячний розмай: / Отчий дім, / Вітчизна, / Батьківщина, / Ріднокрай…” [7, с. 3].
У численних віршах автора можна помітити сакралізацію образів як малої батьківщини, так і Батьківщини взагалі. І. Низовий нерідко порівнює Україну з раєм, як-от у поезії „Ця мова могла…”, де митець стверджує про єдиноможливість зародження української мови в раю, яким, відповідно, і є Україна: „Ця мова могла / Зародитися тільки в раю / Для того, / Щоб люди створили любов і сім’ю, / І пісню таку, / Що натхнення дає солов’ю…” [5, с. 14]. І. Низовий вірить, що Бог не полишить Україну в біді, і збудить її, приспану, до Великодня-свята: „…Сам Господь розбудить Україну / і щиро похристосається з нею, / як з донькою найкращою своєю…” („Не хочу помирати в цій державі…”) [3, с. 79].
Неодноразово в ліриці І. Низового лунають і молитовні мотиви стосовно Батьківщини: „Молюся щоранку: “Мій Боже, великий, єдиний, / Храни Україну!”” („Спасибі за сонячний усміх…”) [5, с. 20]; „Між землею і небом розіп’ятий я, / напівгрішний у помислах, напівсвятенний, / молитовно до серця тулю образ твій, / Україно моя, / фантастична замріє життя мого, / біль мій щоденний!” („Нижче мене, в підвалі, живуть бомжі…”) [3, с. 41].
Щиро, палко, гучноголосо звучать авторські заклики до єднання українців. І. Низовий неодноразово спонукає своїх співвітчизників жити в мирі та злагоді на благо своєї Батьківщини, адже лише у мирі, єдності та братерстві запорука міцної держави, свободи, спокою та гармонії: „На Сході проженімо чорні хмари, / На Заході розвіймо млаву тьму, / На Півночі пробиймося до світла, / На Півдні заспіваймо: “І не вмре…” / Тоді Вкраїну, / Що ізнов розквітла, / Ніяке забуття не приоре, / Імперія ніяка не пригнітить / Одвічну нашу вольність степову…” („Гуртуймося…”) [1, с. 22].
Отже, політематична лірика І. Низового є глибоко патріотичною. Із синівською щирістю та відданістю автор у своїх творах оспівує Батьківщину та свій мальовничий рідний край зокрема. Багато поезій І. Низового вражають своїм пророчим звучанням та є актуальними в наш час. Палкий поборник свободи, незалежності своєї країни, її національної єдності, борець за рідну мову – Іван Низовий є гідним наступником свого величного й талановитого предка – Тараса Шевченка.




Манько А. М. «Я – син української нації»: патріотичний мотив у ліриці Івана Низового / А. М. Манько // Слобожанська бесіда: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Старобільськ, 9 листопада 2016 року / ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка»; за ред. проф. К.Д. Глуховцевої. – Випуск 9. – Старобільськ, 2016. – С. 191 – 193.

Література

1. Низовий І. Д. Від травня до травня: поезії / І. Д. Низовий. – Луганськ: Глобус, 2002. – 84 с. 2. Низовий І. Д. Горобина ніч / І. Д. Низовий. – Луганськ: Видання автора, 1992. – 64 с. 3. Низовий І. Д. Під жайворами, під журавлями: поезії в ретроспективі / І. Д. Низовий. – Луганськ: ЧП Сувальдо В. Р., 2010. – 121 с. 4. Низовий І. Д. Сонях на осонні / І. Д. Низовий. – Луганськ: Глобус, 2003. – 51 с. 5. Низовий І. Д. Це мій вертеп… Лірика відчаю і надії / І. Д. Низовий. – Луганськ: Луганська обласна організація спілки письменників України, 1996. – 75 с. 6. Низовий І. Д. Чекання ранку / І. Д. Низовий. – Донецьк: Донбас, 1986. – 72 с.