Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
у чесність повернути віру,
не красти і багатим буть!
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ МОТИВИ ЯК ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ ФІЛОСОФСЬКОГО БАЧЕННЯ СВІТУ У ТВОРЧОСТІ ІВАНА НИЗОВОГО
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Н. Ковальчук [3], О. Коломієць [4], І. Нечиталюк [8], М. Янкова [21] у своїх працях дослідили екзистенційний спосіб мислення у творах української художньої літератури. Екзистенційні мотиви у творчості І. Низового досі не були представлені в дослідницьких колах наукової спільноти. Вивченням окремих літературознавчих аспектів у творчості І. Низового займались Г. Виноградська [1], Н. Кошель [5], А. Манько [6], О. Неживий [7], Л. Низова [8], Т. Пінчук [19].
Мета статті. Дослідити особливості прояву екзистенційних мотивів у поезіях І. Низового.
Виклад основного матеріалу. Екзистенційні мотиви у творчості українських письменників і поетів є досить поширеним явищем. Зокрема яскраві екзистенційні фарби можна побачити у творах Івана Багряного, В. Винниченка, В. Підмогильного, В. Стефаника, Миколи Хвильового та ін. Н. Ференц із цього приводу зазначає: «Екзистенціалізм – підґрунтя української філософії... Тривале проживання на межі ворожого кочового степу виробило в українців специфічне «екзистенціально-межове» світовідчуття...» [20].
У творчості видатного українського поета І. Низового екзистенційні мотиви проходять червоною ниткою. У центрі уваги митця в багатьох поезіях постає особистість ліричного героя (самого автора або інших поетів), скута кайданами меланхолії, страждання, самотності, страху. Це сприяє витісненню ліричного персонажа за межі тогочасної суспільної круговерті та перетворення його на маргінала-нонконформіста, усамітненого, бунтівного чи навпаки песимістично налаштованого: «Справжні поети живуть / поза часом і простором, / адже в реальному вимірі / місця для них / не знаходиться…» («Справжні поети живуть...» [10, с. 20].
Абсурдність світу, проблеми зі здоров’ям, фінансові труднощі породжують у ліричних творах І. Низового меланхолійні настрої, зневіру: «Прогресує моя сліпота / І навколишній світ регресує, /... / Чорна хмара морою суне / На життєві мої літа» («Прогресує моя сліпота...») [11, с. 61]; «Можливо, хоч по другому пришесті / Ізнов закозакують Низові...» («Прошу прощення») [14, с. 157].
Поезії такого ідейно-змістового наповнення часто підсилені гіркою іронією: «Температура бізнесова / В житті моєму, як завжди, / Песимістично-мінусова: / Йдуть холоди – чекай біди! / Біда ж приходить за бідою – / Вже ледь витримую удар...» («Температура бізнесова...») [11, с. 44].
Самотній – один із ключових епітетів, що характеризують образ автора в його поезіях. «Саме існування людини наодинці з «буттям» і є, на думку екзистенціалістів, єдиною достовірною реальністю» [2, с. 424].
Самотність І. Низового має декілька пластів:
1) самотність серед людей: «Прожив життя, немов через війну / пройшов лиш дивом з безліччю контузій / і втратою своїх найкращих друзів, / яких оце самотньо й пом’яну» («Прожив життя, немов через війну...») [16, с. 33]; «Тебе я вигадав знічев’я, / Коли самотньо бідував / Серед юрмовища» («Тебе я вигадав знічев’я...») [18, с. 10]; «Самотній, / Непомітний у юрбі, / Терплячий і негордий» («Все повернулось «на круги своя»...») [18, с. 15];
2) самотність у просторах «холодного» міста: «...вже чекає на мене пропахлий вітрами / потяг Луганський / в якому відчуюсь самотнім / і неприкаяним і непригрітим як завше...» («Не люблю я суботньо-недільний Київ...») [10, с. 66]; «Я – сам. / Тісніше обступають стіни. / ... / В душі самотній безіконно / Й безмолитовно так давно!» («Я сам. Вікно. А за вікном...») [17, с. 59]; «Зіщулилась моя самотня тінь. / Я – в Ірпені. Та це не мій Ірпінь!» («Ані жалів ніяких, ні хотінь?..») [15, с. 3];
3) самотність у ворожій державі (варто підкреслити, що поет упродовж усього життя був глибоким патріотом своєї Батьківщини, однак палким борцем проти політичних систем своєї країни): «З мужами державними ручкаюсь нині – / В такому гурті щось і я ніби значу, / Не те що в злиденнім своїм самотинні / В глухому куті, де і світла не бачу. / Всесильні вони – депутати народні, А я, хоч малий, все ж частинка народу...» («З мужами державними ручкаюсь нині...») [13, с. 87];
4) самотність у всьому світі: «Мені – самотньо… / А тепер і ти / До самоти звикай, / До німоти, / До глухоти довкола / І в собі, / До повної безлюдності / В юрбі, / До каяття і до несприйняття / Реальності й примарності / Буття…» («Мені – самотньо…») [18, с. 39]; «І махаю руками, / Мов веслами, / В океані моєї самотності» («Катерино, ти знов приходила...») [12, с. 46].
Висновки і пропозиції. Отже, екзистенційні мотиви безперечно займають одне з провідних місць у ліриці І. Низового. Подальші дослідження цієї теми дадуть змогу більш широко розкрити особливості екзистенційних вкраплень у поезіях митця.
Література
1. Виноградська Г. Спогади Івана Низового як одне з джерел до вивчення... [Електронний ресурс] / Г. Виноградська // «Поетичні майстерні». – Самвидав. – Режим доступу: http://maysterni.com/publication.php?id=116519
2. Галич О. А. Теорія літератури: підручник для вузів / О. А. Галич, В. М. Назарець, Є. М. Васильєв. – 2-ге вид., стереотип . – К.: Либідь, 2005. – 487 с.
3. Ковальчук Н. Буття на межі: екзистенційна проблематика новел В. Чередниченко (збірка «Жужіль») / Н. Ковальчук // Сучасні літературознавчі студії. – 2015. – Вип. 12. – С. 279 – 288.
4. Коломієць О. В. Екзистенційна основа образів прірви, безодні як осмислення в літературі кризового стану суспільства / О. В. Коломієць // Література. Фольклор. Проблеми поетики. – Вип. 36. – К.: ВГЦ «Київський університет», 2012. – С. 131 – 137.
5. Кошель Н. І. «Ніхто й ніщо не похитне моєї віри в Україну!» [Електронний ресурс] / Н. І. Кошель // Краєзнавство Запоріжжя. – 2017. – № 4. – С. 94 – 114. – Режим доступу: http://zpkrai.jimdo.com/2017/07/17/ніхто-й-ніщо-не-похитне-моєї-віри-в-україну/
6. Манько А. М. «Україно моя!.. Атлантидо моя!» Творчість Івана Низового [Електронний ресурс] / А. М. Манько // Краєзнавство Запоріжжя. – 2017. – № 4. – С. 122 – 131. – Режим доступу: http://zpkrai.jimdo.com/2017/07/17/україно-моя-атлантидо-моя/
7. Неживий О. І. Художній світ і життєва правда Івана Низового [Електронний ресурс] / О. І. Неживий // Сайт Полтавської обласної організації Національної спілки письменників України. – Режим доступу: http://www.poo-nspu.ltava.org/2015/10/pravda-ivana-nyzovogo-nezhyvyj.html
8. Нечиталюк І. В. Літературний мотив смерті в системі екзистенційного філософствування кінця ХІХ – початку ХХ століття / І. В. Нечиталюк // Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. Сер.: Філологічні науки. – 2015. – Вип. 7. – С. 232 – 242.
9. Низова Л. «Життя моє трива!» [Електронний ресурс] / Л. Низова // «Поетичні майстерні». – Самвидав. – Режим доступу: http://maysterni.com/publication.php?id=123972
10. Низовий І. Д. Біла вежа – рідний Вавілон / І. Д. Низовий. – Луганськ: ПП Афанасьєва В.І., 2007. – 116 с.
11. Низовий І. Д. Білолебедія / І. Д. Низовий. – Луганськ: ПП Афанасьєва В.І., 2008. – 108 с.
12. Низовий І. Д. Горобина ніч / І. Д. Низовий. – Луганськ: Видання автора, 1992. – 64 с.
13. Низовий І. Д. Жура за журавлями / І. Д. Низовий. – Луганськ: Глобус, 2003. – 100 с.
14. Низовий І. Д. Калини жар на полотні снігів / І. Д. Низовий. – Луганськ: Глобус, 2007. – 168 с.
15. Низовий І. Д. Остання електричка на Ірпінь / І. Д. Низовий. – Луганськ: Укрроспроммаш, 2001. – 88 с.
16. Низовий І. Д. Під жайворами, під журавлями / І. Д. Низовий. – Луганськ: ЧП Сувальдо В.Р., 2010. – 120 с.
17. Низовий І. Д. Побудь зі мною / І. Д. Низовий. – Луганськ: Шлях, 1998. – 64 с.
18. Низовий І. Д. Свіча на вітрі / І. Д. Низовий. – Луганськ: Світлиця, 1996. – 46 с.
19. Пінчук Т. С. Мотив рідного краю як смислова домінанта у поетичному доробку Івана Низового / Т. С. Пінчук // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (філологічні науки). – 2014. – № 1(284). – Ч. І. – С. 96 – 104.
20. Ференц Н. С. Теорія літератури і основи естетики: навч. посіб. [Електронний ресурс] / Н. С. Ференц. – К.: Знання, 2014. – 511 с. – Режим доступу: http://libfree.com/119004478_literaturaekzistentsializm.html
21. Янкова М. А. Буття на межі: екзистенційна проблематика малої прози В. Винниченка та Ю. Ґудзя / М. А. Янкова // Літературознавчі студії Київського національного університету імені Тараса Шевченка: зб. наук. праць / редкол.: Г. Ф. Семенюк (відп. ред.) та ін. – К. : ВПЦ «Київський університет», 2012. – Вип. 32. – С. 312 – 322.
Манько А. М. Екзистенційні мотиви як віддзеркалення філософського бачення світу у творчості Івана Низового / А. М. Манько // International research and practice conference «Modern philology: relevant issues and prospects of research»: Conference proceeding, October 20 – 21, 2017. Lublin: Izdevnieciba Baltija Publishing, pp. 45 – 48.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"БІПОЛЯРНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ В ПІДКОНЦЕПТАХ „НАЦІЯ” ТА „ГАНЬБА НАЦІЇ” У ТВОРЧОСТІ ІВАНА НИЗО"