Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.
Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,
Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.
Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча
Попри слюнь від всячини —
Я не згоден, не прощу,
Краще б розтлумачили…
Попередження своє,
Попри зауваженням,
Настрій кожен з них псує
В мінус зоощадженням…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ МОТИВИ ЯК ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ ФІЛОСОФСЬКОГО БАЧЕННЯ СВІТУ У ТВОРЧОСТІ ІВАНА НИЗОВОГО
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Н. Ковальчук [3], О. Коломієць [4], І. Нечиталюк [8], М. Янкова [21] у своїх працях дослідили екзистенційний спосіб мислення у творах української художньої літератури. Екзистенційні мотиви у творчості І. Низового досі не були представлені в дослідницьких колах наукової спільноти. Вивченням окремих літературознавчих аспектів у творчості І. Низового займались Г. Виноградська [1], Н. Кошель [5], А. Манько [6], О. Неживий [7], Л. Низова [8], Т. Пінчук [19].
Мета статті. Дослідити особливості прояву екзистенційних мотивів у поезіях І. Низового.
Виклад основного матеріалу. Екзистенційні мотиви у творчості українських письменників і поетів є досить поширеним явищем. Зокрема яскраві екзистенційні фарби можна побачити у творах Івана Багряного, В. Винниченка, В. Підмогильного, В. Стефаника, Миколи Хвильового та ін. Н. Ференц із цього приводу зазначає: «Екзистенціалізм – підґрунтя української філософії... Тривале проживання на межі ворожого кочового степу виробило в українців специфічне «екзистенціально-межове» світовідчуття...» [20].
У творчості видатного українського поета І. Низового екзистенційні мотиви проходять червоною ниткою. У центрі уваги митця в багатьох поезіях постає особистість ліричного героя (самого автора або інших поетів), скута кайданами меланхолії, страждання, самотності, страху. Це сприяє витісненню ліричного персонажа за межі тогочасної суспільної круговерті та перетворення його на маргінала-нонконформіста, усамітненого, бунтівного чи навпаки песимістично налаштованого: «Справжні поети живуть / поза часом і простором, / адже в реальному вимірі / місця для них / не знаходиться…» («Справжні поети живуть...» [10, с. 20].
Абсурдність світу, проблеми зі здоров’ям, фінансові труднощі породжують у ліричних творах І. Низового меланхолійні настрої, зневіру: «Прогресує моя сліпота / І навколишній світ регресує, /... / Чорна хмара морою суне / На життєві мої літа» («Прогресує моя сліпота...») [11, с. 61]; «Можливо, хоч по другому пришесті / Ізнов закозакують Низові...» («Прошу прощення») [14, с. 157].
Поезії такого ідейно-змістового наповнення часто підсилені гіркою іронією: «Температура бізнесова / В житті моєму, як завжди, / Песимістично-мінусова: / Йдуть холоди – чекай біди! / Біда ж приходить за бідою – / Вже ледь витримую удар...» («Температура бізнесова...») [11, с. 44].
Самотній – один із ключових епітетів, що характеризують образ автора в його поезіях. «Саме існування людини наодинці з «буттям» і є, на думку екзистенціалістів, єдиною достовірною реальністю» [2, с. 424].
Самотність І. Низового має декілька пластів:
1) самотність серед людей: «Прожив життя, немов через війну / пройшов лиш дивом з безліччю контузій / і втратою своїх найкращих друзів, / яких оце самотньо й пом’яну» («Прожив життя, немов через війну...») [16, с. 33]; «Тебе я вигадав знічев’я, / Коли самотньо бідував / Серед юрмовища» («Тебе я вигадав знічев’я...») [18, с. 10]; «Самотній, / Непомітний у юрбі, / Терплячий і негордий» («Все повернулось «на круги своя»...») [18, с. 15];
2) самотність у просторах «холодного» міста: «...вже чекає на мене пропахлий вітрами / потяг Луганський / в якому відчуюсь самотнім / і неприкаяним і непригрітим як завше...» («Не люблю я суботньо-недільний Київ...») [10, с. 66]; «Я – сам. / Тісніше обступають стіни. / ... / В душі самотній безіконно / Й безмолитовно так давно!» («Я сам. Вікно. А за вікном...») [17, с. 59]; «Зіщулилась моя самотня тінь. / Я – в Ірпені. Та це не мій Ірпінь!» («Ані жалів ніяких, ні хотінь?..») [15, с. 3];
3) самотність у ворожій державі (варто підкреслити, що поет упродовж усього життя був глибоким патріотом своєї Батьківщини, однак палким борцем проти політичних систем своєї країни): «З мужами державними ручкаюсь нині – / В такому гурті щось і я ніби значу, / Не те що в злиденнім своїм самотинні / В глухому куті, де і світла не бачу. / Всесильні вони – депутати народні, А я, хоч малий, все ж частинка народу...» («З мужами державними ручкаюсь нині...») [13, с. 87];
4) самотність у всьому світі: «Мені – самотньо… / А тепер і ти / До самоти звикай, / До німоти, / До глухоти довкола / І в собі, / До повної безлюдності / В юрбі, / До каяття і до несприйняття / Реальності й примарності / Буття…» («Мені – самотньо…») [18, с. 39]; «І махаю руками, / Мов веслами, / В океані моєї самотності» («Катерино, ти знов приходила...») [12, с. 46].
Висновки і пропозиції. Отже, екзистенційні мотиви безперечно займають одне з провідних місць у ліриці І. Низового. Подальші дослідження цієї теми дадуть змогу більш широко розкрити особливості екзистенційних вкраплень у поезіях митця.
Література
1. Виноградська Г. Спогади Івана Низового як одне з джерел до вивчення... [Електронний ресурс] / Г. Виноградська // «Поетичні майстерні». – Самвидав. – Режим доступу: http://maysterni.com/publication.php?id=116519
2. Галич О. А. Теорія літератури: підручник для вузів / О. А. Галич, В. М. Назарець, Є. М. Васильєв. – 2-ге вид., стереотип . – К.: Либідь, 2005. – 487 с.
3. Ковальчук Н. Буття на межі: екзистенційна проблематика новел В. Чередниченко (збірка «Жужіль») / Н. Ковальчук // Сучасні літературознавчі студії. – 2015. – Вип. 12. – С. 279 – 288.
4. Коломієць О. В. Екзистенційна основа образів прірви, безодні як осмислення в літературі кризового стану суспільства / О. В. Коломієць // Література. Фольклор. Проблеми поетики. – Вип. 36. – К.: ВГЦ «Київський університет», 2012. – С. 131 – 137.
5. Кошель Н. І. «Ніхто й ніщо не похитне моєї віри в Україну!» [Електронний ресурс] / Н. І. Кошель // Краєзнавство Запоріжжя. – 2017. – № 4. – С. 94 – 114. – Режим доступу: http://zpkrai.jimdo.com/2017/07/17/ніхто-й-ніщо-не-похитне-моєї-віри-в-україну/
6. Манько А. М. «Україно моя!.. Атлантидо моя!» Творчість Івана Низового [Електронний ресурс] / А. М. Манько // Краєзнавство Запоріжжя. – 2017. – № 4. – С. 122 – 131. – Режим доступу: http://zpkrai.jimdo.com/2017/07/17/україно-моя-атлантидо-моя/
7. Неживий О. І. Художній світ і життєва правда Івана Низового [Електронний ресурс] / О. І. Неживий // Сайт Полтавської обласної організації Національної спілки письменників України. – Режим доступу: http://www.poo-nspu.ltava.org/2015/10/pravda-ivana-nyzovogo-nezhyvyj.html
8. Нечиталюк І. В. Літературний мотив смерті в системі екзистенційного філософствування кінця ХІХ – початку ХХ століття / І. В. Нечиталюк // Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. Сер.: Філологічні науки. – 2015. – Вип. 7. – С. 232 – 242.
9. Низова Л. «Життя моє трива!» [Електронний ресурс] / Л. Низова // «Поетичні майстерні». – Самвидав. – Режим доступу: http://maysterni.com/publication.php?id=123972
10. Низовий І. Д. Біла вежа – рідний Вавілон / І. Д. Низовий. – Луганськ: ПП Афанасьєва В.І., 2007. – 116 с.
11. Низовий І. Д. Білолебедія / І. Д. Низовий. – Луганськ: ПП Афанасьєва В.І., 2008. – 108 с.
12. Низовий І. Д. Горобина ніч / І. Д. Низовий. – Луганськ: Видання автора, 1992. – 64 с.
13. Низовий І. Д. Жура за журавлями / І. Д. Низовий. – Луганськ: Глобус, 2003. – 100 с.
14. Низовий І. Д. Калини жар на полотні снігів / І. Д. Низовий. – Луганськ: Глобус, 2007. – 168 с.
15. Низовий І. Д. Остання електричка на Ірпінь / І. Д. Низовий. – Луганськ: Укрроспроммаш, 2001. – 88 с.
16. Низовий І. Д. Під жайворами, під журавлями / І. Д. Низовий. – Луганськ: ЧП Сувальдо В.Р., 2010. – 120 с.
17. Низовий І. Д. Побудь зі мною / І. Д. Низовий. – Луганськ: Шлях, 1998. – 64 с.
18. Низовий І. Д. Свіча на вітрі / І. Д. Низовий. – Луганськ: Світлиця, 1996. – 46 с.
19. Пінчук Т. С. Мотив рідного краю як смислова домінанта у поетичному доробку Івана Низового / Т. С. Пінчук // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (філологічні науки). – 2014. – № 1(284). – Ч. І. – С. 96 – 104.
20. Ференц Н. С. Теорія літератури і основи естетики: навч. посіб. [Електронний ресурс] / Н. С. Ференц. – К.: Знання, 2014. – 511 с. – Режим доступу: http://libfree.com/119004478_literaturaekzistentsializm.html
21. Янкова М. А. Буття на межі: екзистенційна проблематика малої прози В. Винниченка та Ю. Ґудзя / М. А. Янкова // Літературознавчі студії Київського національного університету імені Тараса Шевченка: зб. наук. праць / редкол.: Г. Ф. Семенюк (відп. ред.) та ін. – К. : ВПЦ «Київський університет», 2012. – Вип. 32. – С. 312 – 322.
Манько А. М. Екзистенційні мотиви як віддзеркалення філософського бачення світу у творчості Івана Низового / А. М. Манько // International research and practice conference «Modern philology: relevant issues and prospects of research»: Conference proceeding, October 20 – 21, 2017. Lublin: Izdevnieciba Baltija Publishing, pp. 45 – 48.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"БІПОЛЯРНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ В ПІДКОНЦЕПТАХ „НАЦІЯ” ТА „ГАНЬБА НАЦІЇ” У ТВОРЧОСТІ ІВАНА НИЗО"
