
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Тепло в щічку цілував:
"Сину мій, рости великий,
Усміхайся сонцелико!
Славний, дужий богатир
Будеш ти, синок, повір,
Станеш воїном ти грізним -
Захистиш свою Вітчизу.
Солом'яне з
у чудернацькій сукні вересневій.
Через плече химерна сумка-клатч.
Одежа, ніби знята з манекена.
А туфлі модні з жовтим ланцюжком,
і цокають легкі підбори вправно.
Злетілись серпокрильці табуном,
але у вирій їм ще,
Пророчить журбу
(Бо осінь – як тінь неминуча)
(Бо трохи малярством
Заповнює вічність
Гончар кулястих глеків
Бородатий філософ –
Майстер Бо).
не віриться — «зурочив хтось.»
Що мало статися, те сталось,
що мало бути те збулось.
В собі копатися не буду,
шукати винних не берусь.
Невже зробили ляльку-вуду
щоб розчути далекі звуки,
як божественну музику, буду слухати
грядущого серця стукіт…
2025 рік
І перебір завжди чогось, -
То в небі птиць усяких зграї,
То в перельоті крук, чи дрозд.
Уже давно нема балансу
В художній творчості моїй,
Бо щодоби пишу романси,
А п'єсам - зась у їхній стрій.
Та так, що ти ледве встигаєш
Ступить на небесний поріг.
Луна пронесеться над гаєм.
І як же писати, творить,
Коли навіть столу немає?
Така зачарована мить
за радістю дихати щастям,
за тим, кого згадую всує
на сповіді перед причастям.
За світло розкішними днями,
що небо стелили під п'яти,
спливали у даль журавлями
Які з кривавих не прийшли полів,
В блакитне небо вознеслись крилато,
Перетворились в білих журавлів.
Вони і дотепер з часів далеких
Летять і озиваються до нас.
Чи не тому, ми, дивлячись на небо,
ночі ділять день
чи ховайся чи біжи
проривайся на інший бік
проривайся на інший бік
проривайся на інший бік ей
Пензликом
Зазвичай приносять зиск, –
Серце б’ється рівномірно
І стає стабільним тиск.
Вже без помочі цигарки,
Віршам змісту надаю, –
Букви сіються на аркуш,
Наче зерна у ріллю.
Всміхається маска в загрозі.
Простягне подібність руки
Сатир у вигадливій позі.
В палкому натхненні спектакль
Розігрує хтось у абсурді.
В нім кожен намічений такт
У багрянім заході сонця.
Зачиняли бутони квіти
І згасали в хатах віконця.
Прохолода, така приємна,
Денну спеку заколисала.
Ще хвилина – і стало темно,
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ МОТИВИ ЯК ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ ФІЛОСОФСЬКОГО БАЧЕННЯ СВІТУ У ТВОРЧОСТІ ІВАНА НИЗОВОГО
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Н. Ковальчук [3], О. Коломієць [4], І. Нечиталюк [8], М. Янкова [21] у своїх працях дослідили екзистенційний спосіб мислення у творах української художньої літератури. Екзистенційні мотиви у творчості І. Низового досі не були представлені в дослідницьких колах наукової спільноти. Вивченням окремих літературознавчих аспектів у творчості І. Низового займались Г. Виноградська [1], Н. Кошель [5], А. Манько [6], О. Неживий [7], Л. Низова [8], Т. Пінчук [19].
Мета статті. Дослідити особливості прояву екзистенційних мотивів у поезіях І. Низового.
Виклад основного матеріалу. Екзистенційні мотиви у творчості українських письменників і поетів є досить поширеним явищем. Зокрема яскраві екзистенційні фарби можна побачити у творах Івана Багряного, В. Винниченка, В. Підмогильного, В. Стефаника, Миколи Хвильового та ін. Н. Ференц із цього приводу зазначає: «Екзистенціалізм – підґрунтя української філософії... Тривале проживання на межі ворожого кочового степу виробило в українців специфічне «екзистенціально-межове» світовідчуття...» [20].
У творчості видатного українського поета І. Низового екзистенційні мотиви проходять червоною ниткою. У центрі уваги митця в багатьох поезіях постає особистість ліричного героя (самого автора або інших поетів), скута кайданами меланхолії, страждання, самотності, страху. Це сприяє витісненню ліричного персонажа за межі тогочасної суспільної круговерті та перетворення його на маргінала-нонконформіста, усамітненого, бунтівного чи навпаки песимістично налаштованого: «Справжні поети живуть / поза часом і простором, / адже в реальному вимірі / місця для них / не знаходиться…» («Справжні поети живуть...» [10, с. 20].
Абсурдність світу, проблеми зі здоров’ям, фінансові труднощі породжують у ліричних творах І. Низового меланхолійні настрої, зневіру: «Прогресує моя сліпота / І навколишній світ регресує, /... / Чорна хмара морою суне / На життєві мої літа» («Прогресує моя сліпота...») [11, с. 61]; «Можливо, хоч по другому пришесті / Ізнов закозакують Низові...» («Прошу прощення») [14, с. 157].
Поезії такого ідейно-змістового наповнення часто підсилені гіркою іронією: «Температура бізнесова / В житті моєму, як завжди, / Песимістично-мінусова: / Йдуть холоди – чекай біди! / Біда ж приходить за бідою – / Вже ледь витримую удар...» («Температура бізнесова...») [11, с. 44].
Самотній – один із ключових епітетів, що характеризують образ автора в його поезіях. «Саме існування людини наодинці з «буттям» і є, на думку екзистенціалістів, єдиною достовірною реальністю» [2, с. 424].
Самотність І. Низового має декілька пластів:
1) самотність серед людей: «Прожив життя, немов через війну / пройшов лиш дивом з безліччю контузій / і втратою своїх найкращих друзів, / яких оце самотньо й пом’яну» («Прожив життя, немов через війну...») [16, с. 33]; «Тебе я вигадав знічев’я, / Коли самотньо бідував / Серед юрмовища» («Тебе я вигадав знічев’я...») [18, с. 10]; «Самотній, / Непомітний у юрбі, / Терплячий і негордий» («Все повернулось «на круги своя»...») [18, с. 15];
2) самотність у просторах «холодного» міста: «...вже чекає на мене пропахлий вітрами / потяг Луганський / в якому відчуюсь самотнім / і неприкаяним і непригрітим як завше...» («Не люблю я суботньо-недільний Київ...») [10, с. 66]; «Я – сам. / Тісніше обступають стіни. / ... / В душі самотній безіконно / Й безмолитовно так давно!» («Я сам. Вікно. А за вікном...») [17, с. 59]; «Зіщулилась моя самотня тінь. / Я – в Ірпені. Та це не мій Ірпінь!» («Ані жалів ніяких, ні хотінь?..») [15, с. 3];
3) самотність у ворожій державі (варто підкреслити, що поет упродовж усього життя був глибоким патріотом своєї Батьківщини, однак палким борцем проти політичних систем своєї країни): «З мужами державними ручкаюсь нині – / В такому гурті щось і я ніби значу, / Не те що в злиденнім своїм самотинні / В глухому куті, де і світла не бачу. / Всесильні вони – депутати народні, А я, хоч малий, все ж частинка народу...» («З мужами державними ручкаюсь нині...») [13, с. 87];
4) самотність у всьому світі: «Мені – самотньо… / А тепер і ти / До самоти звикай, / До німоти, / До глухоти довкола / І в собі, / До повної безлюдності / В юрбі, / До каяття і до несприйняття / Реальності й примарності / Буття…» («Мені – самотньо…») [18, с. 39]; «І махаю руками, / Мов веслами, / В океані моєї самотності» («Катерино, ти знов приходила...») [12, с. 46].
Висновки і пропозиції. Отже, екзистенційні мотиви безперечно займають одне з провідних місць у ліриці І. Низового. Подальші дослідження цієї теми дадуть змогу більш широко розкрити особливості екзистенційних вкраплень у поезіях митця.
Література
1. Виноградська Г. Спогади Івана Низового як одне з джерел до вивчення... [Електронний ресурс] / Г. Виноградська // «Поетичні майстерні». – Самвидав. – Режим доступу: http://maysterni.com/publication.php?id=116519
2. Галич О. А. Теорія літератури: підручник для вузів / О. А. Галич, В. М. Назарець, Є. М. Васильєв. – 2-ге вид., стереотип . – К.: Либідь, 2005. – 487 с.
3. Ковальчук Н. Буття на межі: екзистенційна проблематика новел В. Чередниченко (збірка «Жужіль») / Н. Ковальчук // Сучасні літературознавчі студії. – 2015. – Вип. 12. – С. 279 – 288.
4. Коломієць О. В. Екзистенційна основа образів прірви, безодні як осмислення в літературі кризового стану суспільства / О. В. Коломієць // Література. Фольклор. Проблеми поетики. – Вип. 36. – К.: ВГЦ «Київський університет», 2012. – С. 131 – 137.
5. Кошель Н. І. «Ніхто й ніщо не похитне моєї віри в Україну!» [Електронний ресурс] / Н. І. Кошель // Краєзнавство Запоріжжя. – 2017. – № 4. – С. 94 – 114. – Режим доступу: http://zpkrai.jimdo.com/2017/07/17/ніхто-й-ніщо-не-похитне-моєї-віри-в-україну/
6. Манько А. М. «Україно моя!.. Атлантидо моя!» Творчість Івана Низового [Електронний ресурс] / А. М. Манько // Краєзнавство Запоріжжя. – 2017. – № 4. – С. 122 – 131. – Режим доступу: http://zpkrai.jimdo.com/2017/07/17/україно-моя-атлантидо-моя/
7. Неживий О. І. Художній світ і життєва правда Івана Низового [Електронний ресурс] / О. І. Неживий // Сайт Полтавської обласної організації Національної спілки письменників України. – Режим доступу: http://www.poo-nspu.ltava.org/2015/10/pravda-ivana-nyzovogo-nezhyvyj.html
8. Нечиталюк І. В. Літературний мотив смерті в системі екзистенційного філософствування кінця ХІХ – початку ХХ століття / І. В. Нечиталюк // Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. Сер.: Філологічні науки. – 2015. – Вип. 7. – С. 232 – 242.
9. Низова Л. «Життя моє трива!» [Електронний ресурс] / Л. Низова // «Поетичні майстерні». – Самвидав. – Режим доступу: http://maysterni.com/publication.php?id=123972
10. Низовий І. Д. Біла вежа – рідний Вавілон / І. Д. Низовий. – Луганськ: ПП Афанасьєва В.І., 2007. – 116 с.
11. Низовий І. Д. Білолебедія / І. Д. Низовий. – Луганськ: ПП Афанасьєва В.І., 2008. – 108 с.
12. Низовий І. Д. Горобина ніч / І. Д. Низовий. – Луганськ: Видання автора, 1992. – 64 с.
13. Низовий І. Д. Жура за журавлями / І. Д. Низовий. – Луганськ: Глобус, 2003. – 100 с.
14. Низовий І. Д. Калини жар на полотні снігів / І. Д. Низовий. – Луганськ: Глобус, 2007. – 168 с.
15. Низовий І. Д. Остання електричка на Ірпінь / І. Д. Низовий. – Луганськ: Укрроспроммаш, 2001. – 88 с.
16. Низовий І. Д. Під жайворами, під журавлями / І. Д. Низовий. – Луганськ: ЧП Сувальдо В.Р., 2010. – 120 с.
17. Низовий І. Д. Побудь зі мною / І. Д. Низовий. – Луганськ: Шлях, 1998. – 64 с.
18. Низовий І. Д. Свіча на вітрі / І. Д. Низовий. – Луганськ: Світлиця, 1996. – 46 с.
19. Пінчук Т. С. Мотив рідного краю як смислова домінанта у поетичному доробку Івана Низового / Т. С. Пінчук // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (філологічні науки). – 2014. – № 1(284). – Ч. І. – С. 96 – 104.
20. Ференц Н. С. Теорія літератури і основи естетики: навч. посіб. [Електронний ресурс] / Н. С. Ференц. – К.: Знання, 2014. – 511 с. – Режим доступу: http://libfree.com/119004478_literaturaekzistentsializm.html
21. Янкова М. А. Буття на межі: екзистенційна проблематика малої прози В. Винниченка та Ю. Ґудзя / М. А. Янкова // Літературознавчі студії Київського національного університету імені Тараса Шевченка: зб. наук. праць / редкол.: Г. Ф. Семенюк (відп. ред.) та ін. – К. : ВПЦ «Київський університет», 2012. – Вип. 32. – С. 312 – 322.
Манько А. М. Екзистенційні мотиви як віддзеркалення філософського бачення світу у творчості Івана Низового / А. М. Манько // International research and practice conference «Modern philology: relevant issues and prospects of research»: Conference proceeding, October 20 – 21, 2017. Lublin: Izdevnieciba Baltija Publishing, pp. 45 – 48.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"БІПОЛЯРНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ В ПІДКОНЦЕПТАХ „НАЦІЯ” ТА „ГАНЬБА НАЦІЇ” У ТВОРЧОСТІ ІВАНА НИЗО"