Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
І шила сповідь жовтими нитками.
Стою на тихій вулиці один...
Тут відчиню собі останню браму.
Всі відзвуки зимових іменин
Оглушені осінніми дощами.
У кожній краплі бачить грішник син
нівроку як кому,
народ наш спадкоємець
віки й віки тому.
На захист має силу
й умову лиш одну:
над ним хто зрушить брилу –
об’єднані ціллю одною,
і люди, що мчать до цієї мети,
назвали її золотою.
Старіє і знов молодіє земля,
і є сподівання на краще,
і промені сонця ще гріють здаля,
минуле у чортополох.
Ще здатна прикрашати шати
хоч уві сні для нас обох,
і згадувати очі сині,
обличчя миле, рук тепло —
від щемної пори й донині,
любити, щоб там не було.
Цю місцевість, таку дорогу,
Він вклонився могилам і нивам,
Залишивши надію благу.
Він вклонився книжкам посивілим
На полицях дрімливих, стійких.
Він лишав не маєтки і вілли,
Невдовзі станемо плодами...»
Згинається гілля, кора мовчить.
Мовчить невидиме коріння…
Мовчать, хоч знають, що сказати крикунам,
Які невдовзі розпрощаються з цим світом.
І тільки ми дамо життя новим суцвіттям.
який учив терпіти зло
і цій науці
у фейсбуці
підтакує якесь пуйло.
***
А де-не-де є мода вічна
Що тихо ллється через скло, -
Радію сонцю, що розквітло,
Землі даруючи тепло.
Вдихаю чисту прохолоду
І свіжість ранньої пори, -
І відчуваю ту свободу,
Яку мені несуть вітри.
Сам я лежав у постелі, умираючи
Ені Бон зі Сейнт-Ейнжел
Казала ”надворі погода шикарна“
Ще вітер тоді завивав у проймі дверній
О, хто ти такий, щоби погоді відмовіти
Мені би спокою, щоби умерти собі
Усміхаються хмаринці.
Вітер віти колихає —
Він ялинку колисає:
— Люлі, люлі, спи гарненько,
Чарівнице зелененька!
Та ялинці геть не спиться:
Мордувався з розпуки статевої.
Бо в селі на горі
Лиш бабусі старі,
А панянки гуляють Женевою.
На стоянці в порту Гонолулу
Бабі Ксенії вухо надуло.
Літає і падає листя-метелик.
І джерги осінні на душі нам стелить.
Не знає ніхто, що за синню й горами,
Бо крутиться світ, наче зірвана хвіртка.
І стіни замовкли, а серце тріпоче.
А далі що буде? Все знає лиш Отче.
Духам вічним спати треба?—
У надриві зволікання
Їх нетлінне — не від Неба!
Хто відчує — буде вільним
Від зневіри і шляхетства,
Буде плавати в ефірі,
Називатися мистецтвом,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
КОНЦЕПТ „УКРАЇНА” ЯК ДОМІНАНТНА СКЛАДОВА КОНЦЕПТОСИСТЕМИ ПОЕТИЧНОЇ СПАДЩИНИ І. НИЗОВОГО
Спираючись на дослідження І. Дишлюк, розглядові підлягають не просто мовні (загальномовні), а саме складні та багатовимірні поетичні концепти І. Низового, які відображають поетичну картину світу в річищі авторського ідіостилю – поетичні образи, які вийшли на вищий рівень узагальнення [3, с. 31].
Для таких концептів у дисертаційній роботі О. Гоменюк було використано складний термін „концептуалізований образ” – концепт у художній мові [2, с. 27].
Концептуалізований образ України займає ключові позиції в концептосфері автора. При цьому його не можна трактувати однобічно.
Стосовно цього концепту у творчості І. Низового можна логічно виділити таке концептуальне гніздо: концепт „Україна” та його підконцепти: „Батьківщина” („Вітчизна”), „мала батьківщина” („рідний край”), „нація” („народ”), „держава” („державний апарат”), „ганьба нації” („запроданці”, „відступники”, „індиферентисти”, „юрба”).
За В. Старком розглядаємо підконцепт як „фрагмент наповнення концепту, який має особливий набір ознак і свій корелят у дійсності” [11, с. 56].
Виокремлення таких підконцептів вмотивоване змістом поезій митця. Варто простежити чітку диференціацію понять „Батьківщина”, „держава”, „мала батьківщина” у межах лірики І. Низового.
„Батьківщина – це країна стосовно до людей, які народилися в ній і є її громадянами; Вітчизна” [1, с. 64].
„Держава – 1) апарат політичної влади в суспільстві; 2) країна з таким апаратом політичної влади” [1, с. 286].
„Мала батьківщина – місце народження кого-небудь” [1, с. 64].
„Мала батьківщина – це та частина ойкумени, яку людина зберігає в серці. Це певною мірою, країна дитячих спогадів, пізнання та сміливих юнацьких мрій” [10].
Ці підконцепти часто переплітаються в канві поетичних творів І. Низового („Батьківщина” – „мала батьківщина”), протистоять один одному („держава” – „Вітчизна”), або переходять один в одного („юрба” –„ народ”).
Стилістичне забарвлення поезії дещо відрізняється при змалюванні трьох підконцептів загального концепту „Україна”. Наприклад, для змалювання підконцепту „рідний край” автором можливе використання демінутивів: „Там-тамечки наша прабатьківська, / Стокровно полита земля… / Тіль-тілечки вмиємось росами – / Відчуємо дух перемін…” („Запрошення в придінцеві степи”) [5 с. 10]; для підконцепту „держава” – використання пейоративної лексики, вульгаризмів або слів з негативною конотацією: „Я віддав тобі все, людожерко-державо, / І готовий останнє віддати – життя...” („Я віддав тобі все, людожерко-державо…”) [6, с. 61], „Ні, я державу не виню, / хоча й не здатна геть вона / носити високо матню / пігмеїстого гетьмана” („Всіма обдурений поет…”) [7, с. 96]; для підконцепту „Батьківщина” – часто піднесеної лексики, контекстуальних експресивів тощо: „І малесеньке „батьківщина” / В найвеличніше перероста: / „Батьківщина!” – / В цім слові мелодія ніжна і грізна. / „Батьківщина!”– / Це слово святе на синівських устах” („…І в усіх словниках…”) [8, с. 6].
Для кожного підконцепту митцем також створені унікальні авторські неологізми: „Батьківщина” – „о Оріяно – окраїно оріїв!” („обрій округлює очі осинені…”) [4, с. 22]; „держава” – „Й прожила ти, державо, / Цей день бездержавно” („Загинув ще один день непомітно…”) [9, с. 27]; „мала батьківщина” – „колючодрітне поле рапсу” („Сільський етюд”) [5, с. 21] та ін.
Кожен із розглянутих концептів до того ж має свій арсенал тропів, фонічних засобів та засобів поетичного синтаксису.
Отже, у концептосфері видатного поета Луганщини І. Низового можна виділити один із домінуючих у його творчості концептів – „Україна”, у межах якого вагоме місце займають підконцепти „Батьківщина”, „держава”, „мала батьківщина”, „нація” та „ганьба нації”. Концепт „Україна” разом з іншими поетичними концептами творять окремий неповторний авторський світ – концептуальну систему бачення І. Низовим навколишньої дійсності та себе в ній.
У наступних розвідках заплановано більш детально проаналізувати концептосистему поетики Івана Низового шляхом виокремлення провідних художніх концептів та їх підконцептів, способів їх вираження в художньому тексті.
Манько А. М. Концепт «Україна» як домінантна складова концептосистеми поетичної спадщини І. Низового / А. М. Манько // Філологія: сучасний погляд на вивчення актуальних проблем: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Запоріжжя, 17 – 18 лютого 2017 р. – Запоріжжя: Класичний приватний університет, 2017. – С. 20 – 23.
Література:
1. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2015. – 1728 с.
2. Гоменюк О. О. Концептосфери флори і фауни в українській дитячій прозі Є. Гуцала і М. Вінграновського: дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: 10.02.01 / О. О. Гоменюк. – Тернопіль, 2015. – 273 с.
3. Дишлюк І. М. Теоретичні аспекти вивчення поетичного концепту / І. М. Дишлюк // Збірник наукових праць за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції „Концептологія в системі гуманітарних наук”. – Полтава: ПДПУ, ФОП Гаража М. Ф. – С. 30 – 33.
4. Низовий І. Д. о, Оріяно… / І. Д. Низовий. – Луганськ: АТ „Укрроспроммаш”, 1997. – 64 с.
5. Низовий І. Д. Оскома осені: лірика / І. Д. Низовий. – К.: Шлях, 2006. – 63 с.
6. Низовий І. Д. Передсвітень / І. Д. Низовий. – Луганськ: ПП Котова, 2003. – 76 с.
7. Низовий І. Д. Під жайворами, під журавлями: поезії в ретроспективі / І. Д. Низовий. – Луганськ: ЧП Сувальдо В. Р., 2010. – 121 с.
8. Низовий І. Д. Рівнодення / І. Д. Низовий. – К.: Радянський письменник, 1982. – 60 с.
9. Низовий І. Д. Сум’яття: лірика та антилірика / І. Д. Низовий. – Луганськ: Луга-принт, 2003. – 55 с.
10. Растворова М. Різниця між поняттями „Мала Батьківщина”, „Батьківщина”, „Вітчизна” та деякі роздуми з приводу українців [Електронний ресурс] / М. Растворова // Блоги географів. – Режим доступу: http://www.geograf.com.ua/blogs/entry/riznitsya-mizh-ponyattyami-qmala-batkivshchinaq-qbatkivshchinaq-qvitchiznaq-ta-deyaki-rozdumi-z-privodu-ukrajintsiv
11. Старко В. Ф. Концепт „ГРА” / В. Ф. Старко. – Луцьк: РВВ „Вежа” Волин. держ. унту ім. Лесі Українки, 2007. – 204 с.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"ІВАН НИЗОВИЙ – РЕПРЕЗЕНТАНТ ПОЕТИЧНОГО СЛОВА ЛУГАНЩИНИ"
