Концептуальна система І. Низового є складним утворенням. Будучи автором більше ста збірок поезії, прози, публіцистики й творів для дітей, митець розкриває широку панораму проблемно-тематичних обріїв. Мотиви багатьох поезій при цьому набувають концептуального значення.
Концептуальний образ України займає ключові позиції в концептосфері автора. При цьому його не можна трактувати однобічно.
Стосовно цього концепту у творчості І. Низового можна логічно виділити таке концептуальне гніздо: концепт «Україна» та його підконцепти: «Батьківщина» («Вітчизна»), «мала батьківщина» («рідний край»), «нація» («народ»), «держава» («державний апарат»), «ганьба нації» («запроданці», «відступники», «індифферентисти», «юрба»). Виокремлення таких підконцептів умотивоване змістом поезій митця.
Стилістичне забарвлення поезії дещо відрізняється при змалюванні трьох підконцептів загального концепту «Україна». Наприклад, для змалювання підконцепту «рідний край» автором можливе використання демінутивів: «Там-тамечки наша прабатьківська, / Стокровно полита земля…/ Тіль-тілечки вмиємось росами – / Відчуємо дух перемін…» («Запрошення в придінцеві степи») [5, с. 10]; для підконцепту «держава» – використання пейоративної лексики, вульгаризмів або слів з негативною конотацією: «Я віддав тобі все, людожерко-державо, / І готовий останнє віддати – життя...» («Я віддав тобі все, людожерко-державо…») [7, с. 61]; для підконцепту «Батьківщина» – поетичної лексики, контекстуальних експресивів тощо: «І малесеньке «батьківщина» / В найвеличніше перероста: / «Батьківщина!» – / В цім слові мелодія ніжна і грізна. / «Батьківщина!» – / Це слово святе на синівських устах» («…І в усіх словниках…») [10, с. 6].
Кожен із розглянутих концептів має свій арсенал тропів, фонічних засобів та засобів поетичного синтаксису.
Окрім домінантного концепту «Україна» поетика І. Низового містить ще цілий ряд концептів, серед багатства якого можна виділити такі приклади:
– «Бог»: «Та як відомо Бог не без терпіння / і милосердя – вічного хохла / в трагічну мить вінчає вознесінням / повище двоголового орла / і шибениць батуринських…» («і храми душ ставали смітниками…») [4, с. 9];
– «природа»: «Вже спалюють листя, – / Аутодафе… / Розвіється дим і зола охолоне, / На зміну колишньому прийде нове – Зелене, жагуче і сонцепоклонне!» («Вже спалюють листя…») [5, с. 16];
– «душа»: «Душа моя, справіку мандрівна, / Занудилась у місті затісному / Для духу для чумацького, / Й не зна, / Куди податись їй» («Душа моя, справіку мандрівна…») [5, с. 55];
– «поет» (виражений, як в узагальненому плані, так і через конкретні образи: Т. Шевченка, Г. Сковороди, І. Савича та ін.): «Режим колишній не довішав / поетів – де-не-де щебечуть, / дарма, що нині не до віршів… / Та ще не вечір, ще не вечір!» («Режим колишній не довішав…») [8, с. 38];
– «мова»: «Як же це страшно, коли у народу / Мову віднято! / Це означає: віднято свободу, / Руки віднято, / Вкрадено землю, отруєно воду, / Хліб і повітря, / Підлого списа / в серце народу / встромлено вістря» («Як же це страшно, коли у народу…») [2, с. 29];
– «любов»: «Промовчала моя любов, / Злякалася, втекла: / Від тебе – прудко, стрімголов, / Від себе – не змогла…» («Промовчала моя любов…») [13, с. 22];
– «жінка»: «А жінка, / Ота, що ніколи не буде моєю, / Приходить до мене вночі, / Сіда в узголів’ї / І дивиться пильно / В мої запечалені очі» («А жінка…») [10, с. 37];
– «батьки»: «Отак мій рід на перевід / Пустили, / На розпил. / Батьків моїх згубився слід / В руйновищі могил» («Один мій дід – Великород…») [2, с. 20];
– «діти»: «Я вік доживаю. І сина, й дочку, / віддавши їм все, на землі цій полишу…» («До своєї біографії») [11, с. 42];
– «хвороба»: «Не такий мій настрій, / Щоби здатись хворобі / Без достойного спротиву / І боротьби» («Не такий мій настрій…») [5, с. 18];
– «втрата»: «Парламент втрачає час. / Держава втрачає можливості. / Народ втрачає державу. / А я втрачаю здоров’я… / Не втрачено лише надію / На час, на можливості і на державу…» («Парламент втрачає час…») [6, с. 19];
– «війна»: «Громадянська війна нагромадила трупів – / Тисячами косила направо й наліво...» («То найбільші страждальці твої, Україно...») [9, с. 24];
– «голодомор»: «Вони виморюють сьогодні / Голодоморами братів / Своїх – свої, не чужородні, / Жорстокіші за всіх катів!» («О скільки «ворогів народу»») [3, с. 90];
– «козацтво»: «А серце – до серця, / Й рука потяглась до руки, / Щоб ліві і праві згадали: / Та ми ж – козаки!» («Відкриття») [3, с. 15 – 16];
– «політика»: «Політика постукала у двері, / В шибки вікна торохнула» («Політика постукала у двері…») [5, с. 42];
– «алкоголь» (часто як «забуття»): «Похмелися, брате, після п’янства, / Видужай на мить від похвальби, / Що в тобі лишиться від слов’янства, Брате, крім плаксивої губи?» («Похмелися, брате, після п’янства…») [14, с. 68];
Ці концепти часто переплітаються в поетичних творах І. Низового, становлячи собою яскраву концептуальну картину авторського світобачення.
Отже, у концептосфері видатного українського поета І. Низового можна виділити один із домінуючих у його творчості концептів – «Україна», у межах якого вагоме місце займають підконцепти «Батьківщина», «держава», «мала батьківщина», «нація» та «ганьба нації». Концепт «Україна» разом із концептами «Бог», «природа», «душа», «поет», «мова», «любов», «жінка», «батьки», «діти», «хвороба», «втрата», «війна», «голодомор», «козацтво», «політика», «алкоголь» та багато інших творять окремий неповторний авторський світ – концептуальну систему його бачення навколишньої дійсності та себе в ній. Перелік концептів у дослідженні є далеко не вичерпним. Він лише узагальнено окреслює концептуальний базис поетики автора. Подальші дослідження у цьому напрямку дадуть змогу більш повно дослідити багату концептосистему І. Низового.


Манько А. М. Концептуальний базис поетики Івана Низового / А. М. Манько // Луганщина: краєзнавчі розвідки: матеріали Регіональної наук.-практ. конф., 20 квітня 2017 року, Старобільськ, Україна / ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка» [та ін.]. – Старобільськ, 2017. – С. 98 – 1

Література

1. Низовий І. Д. Жура за журавлями / І. Д. Низовий. – Луганськ: Глобус, 2003. – 100 с.
2. Низовий І. Д. І калина своя, і тополя / І. Д.Низовий. – Донецьк: Донбас, 2003. – 80 с.
3. Низовий І. Д. Кураїна / І. Д. Низовий. – Луганськ: Луга-принт, 2004. – 116 с.
4. Низовий І. Д. о, Оріяно… / І. Д. Низовий. – Луганськ: АТ «Укрроспроммаш», 1997. – 64 с.
5. Низовий І. Д. Оскома осені / І. Д. Низовий. – К.: Шлях, 2006. – 64 с.
6. Низовий І. Д. Осмути сивої сувій / І. Д. Низовий. – Луганськ: Луга-принт, 2008. – 140 с.
7. Низовий І. Д. Передсвітень / І. Д. Низовий. – Луганськ: ПП Котова, 2003. – 76 с.
8. Низовий І. Д. Під жайворами, під журавлями: поезії в ретроспективі / І. Д. Низовий. – Луганськ: ЧП Сувальдо В. Р., 2010. – 120 с.
9. Низовий І. Д. Пора косовиці / І. Д. Низовий. – Луганськ: Рад. письменник, 1990. – 102 с.
10. Низовий І. Д. Рівнодення / І. Д. Низовий. – К.: Рад. письменник, 1982. – 63 с.
11. Низовий І. Д. Самопізнання / І. Д. Низовий. – Луганськ: ПП Афанасьєва В. І., 2006. – 100 с.
12. Низовий І. Д. Стебло / І. Д. Низовий. – К:. Молодь, 1977. – 64 с.
13. Низовий І. Д. Сум’яття: лірика та антилірика / І. Д. Низовий. – Луганськ: Луга-принт, 2003. – 56 с.
14. Низовий І. Д. Це мій вертеп… Лірика відчаю і надії / І. Д. Низовий. – Луганськ: Луганська обласна організація спілки письменників України, 1996. – 76 с.