Вірш

Наташа

На чужину приходять демони з призирливим виразом обличчя,
Всі пробивалися з боями, атакувавши нас забрудненою кров’ю,
І обманюючи і катуючи ні за що, спочатку здалося маренням, а зараз кошмаром наяву,
І поводяться з ними звірски та по - звірячому вбивали з шаленими очима
То вигадують все більший і страшніший спосіб вбити, знищити…
І змінюючи вигляд у темряві і прийнявши злу усмішку,
То вони люблять дивитися на людські страждання, вважаючи,
Що ми жалюгідні смертники, виявляємо сентиментальність, коли втрачаємо когось.
Сумно не здатні цінувати, те що маємо і ось помітили демони
І кинули на нас ядерну ракету, а ми витримали удар
І зуміли голими руками вбити жорстоких тварюк…
Ми бачили досить багато смертей, обривалися за мить людські життя.
Стали грізні та потрьопані боями обличчя
Та б’ємося в агонії, даємо жару деману…
І навіть коли вирує вир кривавого пекла вуальки, знайшли фішку,
То дає вона протистояння ворогу…Боремося в запеклому бою утримуючи позиції,
І склавши план жорсткої помсти,
Щоб демон міг спокутувати свої страшні гріхи…
І якщо дозволимо собі загинути, то зло переможе,
Все одно йшли довгим темним коридором назустріч білому світлу вуальки…