Учора у мене сталася смішна пригода із телевізором. Йому багато років, він показує канали через тюнер від супутникової антени. Тюнерові років 15. Останнім часом, тобто десь років зо два, на екрані телевізора зображення на повний екран продовжувалося десь пів хвилини. А далі зображення збігалось на чверть екрану. Та і яскравість знизилась, щось темно було. Ми з донею вирішили, що треба новий телевізор. А ціни кусаються.

Коли доня ішла на базар, я віддала їй тюнер і попросила підійти до продавців, що можуть знайти майстра відремонтувати телевізор чи подивитись тюнер. Доня взяла прилад і пішла питати. Коли вона підійшла до продавця з тюнером, той був здивований, побачивши такий раритет. Він запитав, як міг показувати телевізор, якщо тюнер не сприймає сучасні сигнали? Доня відповіла, що ми з нею дивилися всього два канали, інші не показували. Чоловік був у шоці! Він запропонував купити новий тюнер і підключити його, бо це ж дуже легко.

Доня принесла новий тюнер, я підключила його, а телевізор показує лише один канал. Але як показує! Як в кінотеатрі! І зображення чудове на весь екран. Доня телефонує продавцеві, що ми бачимо всього один канал і просить його приїхати. Він каже, що приїхати не може, бо там треба натиснути всього ОДНУ кнопку. І каже, щоб натиснули кнопку ВХОДУ. А на пульті тих кнопок із тридцять. Ми питаємо, де кнопка входу. Він просить натиснути кнопку 1. Ми тиснемо. Він питає, що відображається не екрані. Доня відповідає, що нічого. Він просить натиснути кнопку2. Знову ми не бачимо змін на екрані. Чоловік просить надіслати світлину з екрану телевізора, де написано, що сигналу немає. Ми тиснемо третю кнопку і НІЧОГО не міняється. Чоловік у розпачі. Він каже, що такого не може бути! Щось повинно мінятися на екрані. Доня мені каже, а, може, у пульті немає батарейок? Дивимося – так і є, пульт без батарейок. Доня біжить до магазину за батарейками, а я піднімаюсь із ліжка. І раптом бачу, що на підлозі лежить пульт від нового тюнера. А той, який ми тиснули і без батарейок, був від старого тюнера. Ми вчасно його не викинули і отаке вийшло. Коли доня повернулась із батарейками, я їй розповіла, що батарейки не потрібні, бо в новому пульті від нового тюнера батарейки є.
Ми знову телефонуємо продавцеві, він каже, що телевізор має показувати. А у нас показує тільки один канал. Ми просимо його приїхати, щоби натиснути саме ОТУ потрібну кнопку. Він нарешті погоджується і о 15 годині приходить до нас. Взяв до рук пульта, натиснув ОДНУ кнопку і у мене з’явилося більше 500 каналів. Ми попросили його налаштувати і другий телевізор. Він показав на пультах кнопки входу. От тепер я маю два чудових телевізори, у яких зображення дуже гарне. А ми вже подумали, що треба міняти один із телевізорів. Ось такі ситуації виникли у нас із тюнером.

Далі майстер показав нам свої фільми, які він знімає. Чудові! Потім доня сказала майстрові, що в неї мама теж має відношення до творчості і показала декілька моїх книг. Він їх сфотографував і попросив доню зробити знімки зі мною. Доня зробила і ось, що вийшло. А наостанок я подарувала майстрові свою збірку поезій «Обпалені крила янгола». Він сказав, що його дружина працює в бібліотеці ХПІ і буде рада прочитати книгу авторки.

Ось так через одну кнопку ми познайомилися з чудовою людиною - Олександром Степановичем. Дякуємо йому за те, що не погордував, а приїхав додому до нас, щоби натиснути ОТУ одну кнопку.
11.02.24