Із Володимира Войновича

Тягла бабуся кіш
з городніми речами,
щоб всю сім’ю скоріш
нагодувати щами:

капусточки качан,
картоплю, перець різний,
іще якийсь бур’ян,
для травлення корисний.

Ішла стара, а день
був сонячний, нівроку, –
ну, як завжди сливень
о цій частині року.

Назустріч йшли діди,
й привітних з них чимало...
Здавалося, біди
ніщо не провіщало.

І раптом – треба їй
на інший бік дороги...
Стривай, стара! Постій!
Згадай всі застороги!

Он, зліва – світлофор:
зелений – для бабусі
налагодить зазор
у транспортному русі;

а справа – як і слід
на автомагістралі –
підземний перехід, –
безпечний і так далі...

Та бабка – як той біс,
напереріз полізла.
Диміло з-під коліс,
трощилося залізо...

Був принцип доміно
проявлений достоту:
як у страшнім кіно,
впав байкер під «тойоту»;

якийсь карамбуляж:
одна вантажна «шкода»
впустила свій вантаж
якраз на пішохода;

в тролейбус в’їхав «МАЗ»,
тролейбус вщент зім’явся
й перетворився враз
на банку, повну м’яса;

фургон влетів у стовп,
той гепнувсь на автобус,
а той – стіну продовб,
лишивши в ній свій обрис;

в диму і сум’ятті
кричали пасажири
(найголосніше – ті,
у кого обмаль віри)...

Цікаво по TV
про це розповідали;
ми їли щі нові
й бабусю нахваляли.

(2024)

*** ОРИГІНАЛ ***

Шла бабушка, несла
кошелку с овощами.
Спешила накормить
свое семейство щами

С картошкой молодой,
капустой и морковью
И прочей ерундой,
полезной для здоровья.

Шла бабушка... Был день
воскресный, и погода
Прекрасна, как всегда
в такое время года.

Ей встречная толпа
улыбки излучала,
Казалось бы, ничто
беды не предвещало.

О, бабушка, яви
немного уважения
Хотя бы не к себе,
а к правилам движенья!

Куда там! Подошла
она к проезжей части...
Еще мгновенье – и
произойдет несчастье.

Стоп, старая! Постой!
Не перейди предела!
Неужто тебе жизнь
настолько надоела?

Вон слева светофор.
Зажжется свет зеленый –
Ступай себе вперед
с неспешностью законной.

А справа переход
подземный, им надежно
В любое время дня
воспользоваться можно.

Она не слышит, нет.
И напрямик полезла.
Визжали тормоза,
корежилось железо...

Был домино эффект
вполне наглядно явлен:
Пал велосипедист,
«тойотою» раздавлен...

Сплошной карамбуляж:
«форд» врезался в «тойоту»,
А на «форда́» еще
залез побитый кто-то.

В автобус грузовик
ударился и смялся,
И превратился вмиг
автобус в банку с мясом,

При этом въехав в столб,
столб рухнул на троллейбус,
Троллейбус встал, как столб,
и тут же загорелся.

Стелился черный дым,
визжали пассажиры
(Не все, а только те,
что оказались живы).

Об этом по TV
в обед нам сообщили,
Когда мы ели щи
и бабушку хвалили.