Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
1999. Бабусин обід
Тягла бабуся кіш
з городніми речами,
щоб всю сім’ю скоріш
нагодувати щами:
капусточки качан,
картоплю, перець різний,
іще якийсь бур’ян,
для травлення корисний.
Ішла стара, а день
був сонячний, нівроку, –
ну, як завжди сливень
о цій частині року.
Назустріч йшли діди,
й привітних з них чимало...
Здавалося, біди
ніщо не провіщало.
І раптом – треба їй
на інший бік дороги...
Стривай, стара! Постій!
Згадай всі застороги!
Он, зліва – світлофор:
зелений – для бабусі
налагодить зазор
у транспортному русі;
а справа – як і слід
на автомагістралі –
підземний перехід, –
безпечний і так далі...
Та бабка – як той біс,
напереріз полізла.
Диміло з-під коліс,
трощилося залізо...
Був принцип доміно
проявлений достоту:
як у страшнім кіно,
впав байкер під «тойоту»;
якийсь карамбуляж:
одна вантажна «шкода»
впустила свій вантаж
якраз на пішохода;
в тролейбус в’їхав «МАЗ»,
тролейбус вщент зім’явся
й перетворився враз
на банку, повну м’яса;
фургон влетів у стовп,
той гепнувсь на автобус,
а той – стіну продовб,
лишивши в ній свій обрис;
в диму і сум’ятті
кричали пасажири
(найголосніше – ті,
у кого обмаль віри)...
Цікаво по TV
про це розповідали;
ми їли щі нові
й бабусю нахваляли.
(2024)
*** ОРИГІНАЛ ***
Шла бабушка, несла
кошелку с овощами.
Спешила накормить
свое семейство щами
С картошкой молодой,
капустой и морковью
И прочей ерундой,
полезной для здоровья.
Шла бабушка... Был день
воскресный, и погода
Прекрасна, как всегда
в такое время года.
Ей встречная толпа
улыбки излучала,
Казалось бы, ничто
беды не предвещало.
О, бабушка, яви
немного уважения
Хотя бы не к себе,
а к правилам движенья!
Куда там! Подошла
она к проезжей части...
Еще мгновенье – и
произойдет несчастье.
Стоп, старая! Постой!
Не перейди предела!
Неужто тебе жизнь
настолько надоела?
Вон слева светофор.
Зажжется свет зеленый –
Ступай себе вперед
с неспешностью законной.
А справа переход
подземный, им надежно
В любое время дня
воспользоваться можно.
Она не слышит, нет.
И напрямик полезла.
Визжали тормоза,
корежилось железо...
Был домино эффект
вполне наглядно явлен:
Пал велосипедист,
«тойотою» раздавлен...
Сплошной карамбуляж:
«форд» врезался в «тойоту»,
А на «форда́» еще
залез побитый кто-то.
В автобус грузовик
ударился и смялся,
И превратился вмиг
автобус в банку с мясом,
При этом въехав в столб,
столб рухнул на троллейбус,
Троллейбус встал, как столб,
и тут же загорелся.
Стелился черный дым,
визжали пассажиры
(Не все, а только те,
что оказались живы).
Об этом по TV
в обед нам сообщили,
Когда мы ели щи
и бабушку хвалили.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
