ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2024.06.14 23:32
Я кину вудочку
по той бік Всесвіту,
По той бік розуму,
по той бік серця,
По той бік розпачу,
по той бік лиха,
Яке говорить нам
крізь море тихо.

Олександр Сушко
2024.06.14 21:02
У Юрка проблема: геморой! Непростий - прозово- поетичний! Бо дружок у нього - sexsy-boy, Смертний гріх для хлопців - справа звична. Зразу видко - жевжики - рідня, Та й живуть удвох в сміттєвім баці. Хвалять одне одного щодня, Так і мусить бути у

Володимир Каразуб
2024.06.14 20:36
тому що потрібно вірити хоча б у щось.
Читати псалми над головами і зливати розтоплений віск,
Говорити про те, що фігурки — це те, що тобі здалось,
Про тонку павутинчасту форму страхів, які запеклись
На воді.
Неодмінно потрібно вимовляти чиїсь імена

Самослав Желіба
2024.06.14 18:58
ЗОРЯ. ДОБРА БАГАТО В ЦЬОМУ СЛОВІ
Добра багато, а ще більш любові,
Такої що обійме цілий світ,
Мов руки матері й весняний квіт.
            А що лишилося від нього?
Де? Який в нім слід?
Воно ростануло, як ранок,
Як ранок, що обернувсь днем…

Козак Дума
2024.06.14 16:19
Аби людина отримала повну свободу – вона повинна померти…

Іван Потьомкін
2024.06.14 12:16
Це потім про раббі Тарфона йтиме слава,
Що схожий він на піраміду із горіхів:
Торкнись - і покотяться вони ураз.
А йшлось про те, що притьмом добував він
Із священних книг те, що учні просили.
Але це потім. А поки що був він скупердяй.
Раббі Аківа

Світлана Пирогова
2024.06.14 10:10
В мою весну тендітну тихо стукав,
Як краплі-перли юного дощу.
У подумках душі тягнулись руки,
І сонця проникав крізь землю щуп.

В мою весну проходив лабіринти.
Окрилений ти птахом прилітав.
Гігантське небо квітло гіацинтом

Юрій Гундарєв
2024.06.14 09:08
Пописюн


Учора прочитав новий твір Олександра Сушка, який, на жаль, швидко розчинився в інтернеті. Але запам‘яталося ключове слово - пісюн.
Варто наголосити, що погляд Сушка-художника рідко піднімається вище пояса (жона взяла за шкабарняк, задрав хво

Віктор Кучерук
2024.06.14 05:21
Від такого конфузу
Червонію й журюсь, –
Вчора зрадила Муза,
Не з’явившись чомусь.
Не дотримала слова,
Залишила в ганьбі, –
Тільки біль підшлунковий
Відчуваю в собі.

Артур Курдіновський
2024.06.14 01:09
А ти переможеш! Я знаю!
В жахітті розтрощених снів,
Мов птах білосніжний, Ізраїль
В облозі брудних дикунів.

Тобі дуже боляче, гірко...
Історія пише рядки.
Засяє Давидова зірка

Євген Федчук
2024.06.13 19:57
Розходився дід Свирид, весь двір його чує.
Вранці прогулятись в парк чинно чимчикує,
Аж за столиком сидять уже випивохи,
Вже й півлітру розпили, зосталося трохи.
Де вони грошей беруть? Коли устигають?
Чи то ніяких турбот більш в житті не мають?
Тож

Артур Курдіновський
2024.06.13 16:53
Тому, кому нема ще сорока,
Однолітку сказав би я багато!
А я мовчу. Бо краще - написати...
І до паперу тягнеться рука.

Та не потрібні ті чужі зізнання
Тому, кому нема ще сорока,
Коли в словах останнього рядка

Світлана Пирогова
2024.06.13 09:00
Червоний водоспад трояндовий стікав -
То Муза із колючими шипами.
Її теплом торкала сонячна рука,
Пливли назустріч хмари в білій парі.

А я була твоєю Музою у снах,
Пелюстками лягали поцілунки.
В трояндові бутони ласку пеленав

Микола Соболь
2024.06.13 08:18
Під вікном скорушина стрічає жовтневу зорю,
і злітають поспішно з холодних небес зорепади.
Про осінню красу все частіше тепер говорю,
дістаю недописані вірші весною з шухляди.
Саме час їх убрати, прикрасити всі в оксамит,
загорілись дерева у пущі, на

Віктор Кучерук
2024.06.13 04:51
Нарешті тихо в небі... На землі
Димить лише зруйнована споруда
Та іскорки спалахують в золі,
Де, в гурт зібравшись, плачуть мирні люди.
Кружляє попіл і відчутно гар
В розпеченім пожежею повітрі, -
Мов пам'ятник - обвуглений димар
І бита цегла, як

Ярослав Чорногуз
2024.06.13 04:04
Цілує смерть північна зелень гаю...
Невже у Лету канемо от-от?!
Від цих думок всього перевертає,
Осотом клятим заросте город?!

Із України лишиться окраєць,
Все інше божевільний ідіот
Собі навік в полон позабирає,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Артур Курдіновський
2023.12.07

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Гундарєв (1955) / Проза

 Месія - 23
 Ось читаю щойно опублікований вірш Артура Курдіновського
«Бий москаля!»:

Якщо нарешті вільним хочеш стати,
Щоб вільною була твоя земля, -
Безжалісно, жорстоко та завзято
Бий москаля!

Ти не напав! Це він прийшов до тебе!
Ти бачив. Добре знаєш, звідкіля!
На бій благословило наше небо!
Бий москаля!

Сокирою рубай, стріляй "Вільхою",
Гати "Нептуном", "Хаймарсом" здаля!
Зроби вже з нього купу перегною!
Бий москаля!

За все, що клятий окупант накоїв,
За жінку, чоловіка, немовля
Без паузи, перерви, перебоїв
Бий москаля!

Нічого не питай та не з'ясовуй
І не тягнись до чорного рубля!
Він нищить нас! Тому обов'язково
Бий москаля!

Під звук козацьких переможних кроків
Хай оживають луки та поля!
Бо цій війні вже кілька сотень років...
ВБИЙ МОСКАЛЯ!

Що одразу спадає на думку? Вторинність.
Тобто головне для автора - тема. А виконання - це вже абияк…
Вторинні рими, звична ритміка, образів взагалі немає, інтонація - часів Бумбараша, а рефрен «вбий-убий» можна зустріти у багатьох літераторів - від Дем’яна Бєдного і Маяковського до Тичини і Бажана.

Ось, наприклад, вірш Костянтина Симонова «Убей его!»:
Так УБЕЙ же хоть одного!
Так УБЕЙ же его скорей!
Сколько раз увидишь его,
Столько раз его и УБЕЙ!

Отже, слово «вбий» лишається, а слово «москаль» залежно від обставин можна міняти. Звичайно, автор 16 (!) російськомовних збірок це добре знає.

Після цього вірша читач, напевно, має вбивати ВСІХ москалів - і тих, хто прийшов вбивати, і тих, хто не приходив вбивати: «Нічого не питай і не з‘ясовуй!..»
Чи я повинен вбивати Лію Ахеджакову і Максима Галкіна? Володимира Сорокіна і Бориса Акуніна? Юрія Шевчука і Бориса Гребенщикова? Нарешті, справжню поетку Віру Полозкову, яка на знак протесту покинула рф разом із маленькими діточками?..
Чи я вбиватиму москалів, які, ризикуючи життям, створили фільм на мій вірш «Боль», який я присвятив харківському поетові й архітекторові Юрію Тригубенку, на очах якого руйнуються будинки, зведені за його кресленнями? Чи тих москалів, які, ризикуючи життям, випустили ілюстровану листівку за моєю поезією «Хвилина мовчання»?..

Ось така чергова поетична гра на публіку Артура Курдіновського, майстра твердих форм, як він сам себе називає. Я уточнив би: майстра вторинних форм…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-05-27 14:40:06
Переглядів сторінки твору 643
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.848 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.832 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.767
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми САТИРА Й ГУМОР
Автор востаннє на сайті 2024.06.14 09:49
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Артур Курдіновський (М.К./М.К.) [ 2024-05-27 14:59:05 ]
Нешановний пане Гундарєв! Я розумію, що Ви - професійний провокатор, тому відповідаю на Вашу маячню ВОСТАННЄ. Коли я пишу вірші, я не замислююсь над тим, що було до мене, і писав вже так хтось чи ні. Я пишу те, що думаю і відчуваю. Мені Ваші вірші подобалися, і своєї думки я не змінив, на відміну від Вас. А тепер покажіть мені, будь ласка, де я називав себе "геніальним поетом" чи "майстром твердих форм"? Такого ніде і ніколи не було. Ще раз повторюю: Ви просто брехун і професійний провокатор. Можете писати й далі наклепи, бо Ваші "чисельні читачі" реагують тільки на Ваш бруд, яким Ви поливаєте інших поетів, а на Ваші "первинні" перлини я щось відгуків не бачу. Більше нічого Вашого читати й коментувати не буду. Дуже багато часу на Вас витратив. Забагато честі. Дискусію припиняю.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Самослав Желіба (М.К./Л.П.) [ 2024-05-27 19:10:00 ]
Пан Гундарєв не провокатор. А ось Ви повелися, як.... Називатиму речі своїми іменами. Я й досі не згодний із радикальною оцінкою п. Гундарєва, але й геніальними більше Ваші твори не вважаю. Вже пояснив чому


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Артур Курдіновський (М.К./М.К.) [ 2024-05-27 22:34:31 ]
Якщо навмисно пише гидоту, наклеп чи скаргу, розраховуючи на скандали та обговорення, то звісно, провокатор.
Ви більше не вважаєте мою поезію геніальною? Боже, я тепер спати не буду! Я взагалі обслуговуючий персонал до дискусії не запрошував. Вас я взагалі припинив сприймати серйозно, пане без імені, фото, віку та місця проживання. Коли Ви приперлися на мою сторінку і почали мене хвалити, я подумав, що Ви є кимось. Але тепер бачу, що Ви просто лакей, який облизує чоботи господарю. Та ще й з такими присмоктуваннями, що мене просто нудить. І оцей лакей, коли прийшов до мене на сторінку, раптом забув, що він лакей і почав видавати з себе "наставника" - почав роздавати поради, які ніхто не просив, як писати, що писати, і головне - на кого рівнятися. Я ні на кого рівнятися не буду. Затямте це! В мене авторитетів немає. Я пишу так, як вважаю за потрібне. Ви, вибачте, хто такий і як Вас звати? Якби мені щось сказала Ліна Костенко чи Тарас Григорович (хоча його поезію я не люблю), тоді, може, я б замислився. І то не факт. А Ви хто такий? Хто такий Гундарєв? Істина в останній інстанції? Не смішіть мене. Я прочитав кілька Ваших віршів. Пишете добре. Але перечитувати не буду. Не зачіпило. Тому, як кажуть, не кажіть, що мені робити - і я не скажу, куди Вам йти.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2024-05-27 16:15:58 ]
Захалявна рецензія. І вельми необ'єктивна. Стиць-бздиць, двома словами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Самослав Желіба (М.К./Л.П.) [ 2024-05-27 19:08:39 ]
А ти й лише лаятися гараздий)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2024-05-28 09:35:34 ]
Варто розуміти, що "москаль" - це ніколи не значив "росіянин". А завжди московитський загарбник. Тобто, "москаль" - завжди той, хто на службі в ординський повелителів.
Тому "вбий москаля", котрий прийшов у наш дім - це не лише право, але й обов'язок

З найдревніших часів, до яких ми колись - в новій юзі знову розумово доростемо,!наймудрішими вважалося, що
зло - це те, що не на своєму місці.

Варто порівнювати добре і недобре, сенси понять саме за цим принципом. Кращого не існує.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Щербатюк (Л.П./Л.П.) [ 2024-05-29 08:02:09 ]
Шановний п.Редактор!
Я не згодна з Вашим поясненням слова "москаль", використаним для виправдання кровожерливого віршу А.Курдіновського, прорецензованого тут.
Ви пишете: "Варто розуміти, що "москаль" - це ніколи не значив "росіянин". А завжди московитський загарбник. Тобто, "москаль" - завжди той, хто на службі в ординський повелителів.

Але, є безліч джерел, що свідчать про протилежне і не підтверджують Вашу версію.
Наприклад, Вікіпедія, українською:
Моска́ль (рос. москаль, біл. маскаль, пол. moskal, рум. muscal, угор. muscal, лит. maskolis, івр. מוסקל‎) — історична назва, яку використовують для жителів Великого князівства Московського XII—XV століть[1]. В Україні — неофіційна, побутова назва росіянина[2]. Етнофолізм на означення росіян, уживаний серед українців, білорусів, поляків[3] та галицьких євреїв[4]. Цим терміном називають також військовиків та москвичів.
https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D1%8C.
Таке і подібні пояснення, наряду з деякими іншими можна знайти і у других джерелах. Наприклад, у словнику Б.Грінченка(як великорос), Вікісловнику, Тлумачному словнику, і інших.

Навіть у Тараса Шевченка “Седнівська передмова” закінчується таким закликом: “А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово”.  Слід відзначити, що Т. Шевченко ніколи не вживав терміну “росіянин”.
https://exlibris.org.ua/nakonechny/r13.html
Отже, практично у всіх словникових джерелах спочатку "москаль" - це житель Московії, чи "росіянин", а потім усі інші варіанти ( солдат, кацап, вояк, москвич, жовнір, російськомовна людина).
Про яку цілковиту коректність "вжитих автором понять і вирішень" можна в такому випадку говорити?

Підсумовуючи написане вище, заклик "Вбий москаля!" (читай росіянина) вважаю аморальним.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2024-05-29 10:51:13 ]
Ви знаєте, покладатися на названі вами матеріали в цьому питанні несерйозно. І з багатьох причин. Найперше - вони неточні. Від слова - зовсім.
Одна з вагомих причин, які офіціали не беруть до уваги - до 17 ст. і в Росії, і в нас люди говорили приблизно однаковою мовою, яка майже повністю відповідала тогочасній українській мові.
Та й дозволю собі нагадати, що слово "росія" з'явилася порівняно недавно, а отже, "москаль" аж ніяк не міг значити практично донещодавна "росіянина". Тому і Шевченко не вживав такого слова.
І от тепер маю вам нагадати щодо часу впровадження так званої російської мови - народ говорив тоді на різних мовах, бо в московію тоді позбігалося різнолюду з усіх боків і племен, а верхівка - розмовляла суто французькою. Російської ще не було. І хто її почав впроваджувати? Саме влада. Тому і Шевченко мав на увазі суто поширенння російської від влади, а різних наймитів і служак тої влади і прозивав москалями. Зрештою, як це і робив весь наш народ.
Та й коли ви цитуєте, МОВЛЯВ, "Моска́ль (рос. москаль, біл. маскаль, пол. moskal, рум. muscal, угор. muscal, лит. maskolis, івр. מוסקל‎) — історична назва, яку використовують для жителів Великого князівства Московського XII—XV століть." то ніхто не задає собі запитань про кого йдеться. А йдеться точно не про простих туристів і купців, а саме про владних представників.

Тож підсумовую, коли мова була майже однаковою ( у слов'ян) не вона розділяла. Та й населення в ті часи так не вешталося - в Україну прибували суто владні службовці (армія, бюрократи, тощо) - поневолювачі, котрих і звали і досі звуть "москалями".
Добре знаю це питання приблизно до 4-5 ст. н.е. - і воно геть неправильно описане нашими офіційними "знавцями". Та вони й українців "русами" продовжують називати, як і Київське князівство - "Київською Руссю" - тож посилатися на такі джерела в цьому питанні несерйозно.

Тож А.Курдіновський абсолютно коректно використовує поняття "москаль" без радянської сенсової підміни.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Артур Курдіновський (М.К./М.К.) [ 2024-05-29 15:20:55 ]
Дякую Вам, пане Редакторе, за принципову позицію та недопущення просування на нашому сайті руського миру.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Артур Курдіновський (М.К./М.К.) [ 2024-05-29 15:28:14 ]
А усю коаліцію некровожерливих "письменників" я запрошую до Харкова. Під щоденні бомби. Кілька днів тому дві бомби у будівельному супермаркеті вбили кілька десятків людей. Можу для наших "поетів-всєпрощатєлєй" зорганізувати творчу зустріч із родинами цих загиблих. Нехай вони їм розкажуть, що вірш Курдіновського кровожерливий, а росіяни - наші браття.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Гундарєв (М.К./Л.П.) [ 2024-05-28 20:25:10 ]
Варто хоч інколи заглядати у Тлумачний словник:

МОСКАЛЬ, я, ч., заст. 1. Вояк, солдат. Баба-повитуха в чистій сорочці.. командувала молодицями, неначе генерал москалями (Н.-Лев., III, 1956, 109); Нема нікого, тільки москалі на варті (Коцюб., III, 1956, 350); Не було ні хвилини, щоб Яків не допікав матері, чого вона вдруге заміж пішла й нащо вона його в москалі запроторила (Григ., Вибр., 1959, 140).
2. РОСІЯНИН. - Всяке ледащо норовить, як би козака в грязь затоптати. - Не діждуть вони сього, невірнії душі! - каже Шрам.. - Отже, щоб не діждали, батьку, так треба нам з москалем за руки держатись (П. Куліш, Вибр., 1969, 94); Говорять [галичани-емігранти] увесь час по-російськи, але з таким "акцентами, що навіть не москалям "вуха в'януть" (Л. Укр., V, 1956, 362).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2024-05-29 16:49:32 ]
В словниках інколи зустрічається політично вигідна інформація. І це, пане Юрію, якраз той випадок, коли ще за радянських часів потрібно було відвести увагу від вічно ординських дій влади з москви на начебто позірну нелюбов українців до мирних, дружніх сусідів. Явище переносу і вельми помітне.

Взагалі, я вивчав цей предмет далеко за межами, про які нинішні історики сміють говорити, тому можу надати з цього питання чимало інформації. І про петербурзьке царство і про московське, яка між ними різниця, що там і до чого, і звідки взялося реально, а не надумане недоісториками.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Гундарєв (М.К./Л.П.) [ 2024-05-29 22:18:47 ]
Дуже дивна позиція редакції щодо цього вірша Курдіновського. У художньому вимірі це бліде і майже дослівне запозичення з поезій Дем‘яна Бєдного і Симонова. А за змістом - хіба такі твори сприяють сьогодні згуртуванню суспільства? Хіба не учора мій дуже близький мені хлопець росіянин Андрій Халоїмов загинув за Україну у свої тридцять років за Україну? А водночас його ровесник продовжує цю блюзнірську гру на публіку у словесний бісер. Юлія Щербатюк має стопудову рацію, згадуючи у цьому контексті Шевченка. Можу ще одного «загарбника-ординця» назвати: «Москаль-чарівник». Хіба міг би Іван Петрович так лагідно охрестити свого героя?..
Мені не вперше соромно за Курдіновського і, на жаль, за тих, хто так незграбно намагається його захищати!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2024-05-29 22:42:42 ]
Ще раз - редакція не оцінювала художню сторону зазначеної вами публікації, а просто зауважила, що поняття "москаль" вжите як чужинський кремлівський загарбник. І так завжди було.
Щодо розмов про "росіянина" , то якраз адміністрація ПМ категорично проти віднесення усіх росіян до "москалів". І вас застерігаємо від такого зловживання словесністю.
До речі, ви згадали про "Москаля-чарівника". Смію вас завірити, що Фінтік, як і Возний (інший авторський персонаж), якраз і представляють імперську владу — нехай навіть на «низькому» провінційному рівні.
А це вам посилання, на "москаля", як його бачив Тарас Григорович Шевченко. Всі вказівки на картині "Катерина". "В похід затрубили. Пішов москаль в Туреччину..."
Катрусю накрили."
Позаду Катерини і видніється той самий москаль, що може бути і українського походження


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Гундарєв (М.К./Л.П.) [ 2024-06-07 13:00:39 ]
Тлумачний словник сучасної української мови містить такі значення лексеми «москаль»: 1) вояк, солдат; 2) РОСІЯНИН [Великий тлумачний словник сучасної української мови 2002 : 541]. Обидва значення утверджуються в XVII–XVIII ст., зокрема після зруйнування Запорізької Січі, називаючи представника певної соціальної групи.