Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.24
06:25
Сонця подихи гарячі
Так прогріли злеглий сніг,
Що від болю він аж плаче
Та спливає із доріг.
І брудними потічками
Наповняє рівчаки, -
І вузенькими струмками
Проникає до ріки.
Так прогріли злеглий сніг,
Що від болю він аж плаче
Та спливає із доріг.
І брудними потічками
Наповняє рівчаки, -
І вузенькими струмками
Проникає до ріки.
2026.03.23
21:20
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2026.03.23
15:48
Михайло Рудерман (1905-1984; народився й провів юність в Україні)
Ти лети з дороги, птице,
звіре, й ти з дороги йди:
Бачиш, хмара клубочиться,
коні швидко мчать сюди!
І поціливши з нальоту
Ти лети з дороги, птице,
звіре, й ти з дороги йди:
Бачиш, хмара клубочиться,
коні швидко мчать сюди!
І поціливши з нальоту
2026.03.23
13:23
Вони у згадах не для втіхи –
Квартири наймані й кутки.
Скоріше це сигнальні віхи
В руслі життєвої ріки.
Лимани, плеса та причали,
Протоки, створи та буї...
А судноплавству не навчали
Квартири наймані й кутки.
Скоріше це сигнальні віхи
В руслі життєвої ріки.
Лимани, плеса та причали,
Протоки, створи та буї...
А судноплавству не навчали
2026.03.23
11:25
Я так хотів
упіймати за хвіст ящірку.
Ящірку як остаточний сенс.
Ящірку як остаточний смуток.
Ящірку як Істину,
яка вислизає від нас,
як остаточний голос космосу,
як видимість прозріння,
упіймати за хвіст ящірку.
Ящірку як остаточний сенс.
Ящірку як остаточний смуток.
Ящірку як Істину,
яка вислизає від нас,
як остаточний голос космосу,
як видимість прозріння,
2026.03.23
09:36
Допоки є мама у сина,
він ще дитина.
Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.
…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно
він ще дитина.
Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.
…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно
2026.03.23
07:25
Мене зустріли, як належить
Стрічати, певно, короля,
Бо, наче Ейфелева вежа,
Звелась принадно сулія
Понад закусками в тарелях
На переповненім столі
В гостинній змалечку оселі,
В моєму рідному селі...
Стрічати, певно, короля,
Бо, наче Ейфелева вежа,
Звелась принадно сулія
Понад закусками в тарелях
На переповненім столі
В гостинній змалечку оселі,
В моєму рідному селі...
2026.03.22
23:00
замість ПІСЛЯМОВИ)
Тепер вони троє – мати та її соколи – спочивають у безіменних могилах, але їхні душі щоночі повертаються до Свято-Іллінської церкви, де колись Розанда присягала Тимошеві на вірність.
2026.03.22
17:34
Старий шинок над дорогу недалік Полтави.
Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи
Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи
2026.03.22
15:33
Поки наша колегіальна система не працює, перед "амбразурою" доводиться бути мені, і вихідними днями я маю право на свої маневри у переміщенні.
Сьогодні закінчується тижневе коло, а якими справами буду зайнятий завтра, сказати складно. С
2026.03.22
13:41
То як забути? Чи можливо?
В душі щось дзенькало, лилось.
Твій шепіт доторкавсь сяйливо,
Аж соняшник підняв чоло.
Жагуча спрага розбирала.
Сховався вітерець легкий.
Пташина лопотіла зграя.
В душі щось дзенькало, лилось.
Твій шепіт доторкавсь сяйливо,
Аж соняшник підняв чоло.
Жагуча спрага розбирала.
Сховався вітерець легкий.
Пташина лопотіла зграя.
2026.03.22
12:50
Цукор-рафінад корисний тим, що його важче переплутати з сіллю.
Ідеальний жіночий стан – коли 90х60х90, ідеальний чоловічий стан – коли 3 по 100.
Краще нехай шкварчить олія на пательні, ніж шкварчить жінка з пательнею.
Струнким жінкам так би пасув
2026.03.22
12:18
Колись в осінній глибині
Захочеш літо повернути
І в осені на самім дні
Знайти печаль від м'яти й рути.
В терпкій осінній глибині
Тобі відкриються прозріння
І у мутній нічній воді
Захочеш літо повернути
І в осені на самім дні
Знайти печаль від м'яти й рути.
В терпкій осінній глибині
Тобі відкриються прозріння
І у мутній нічній воді
2026.03.22
11:29
Любив тебе я тоді
Та люблю й сьогодні.
-То чому ж не натякнув
Ані словом жодним?
-Та чи ж зміг я доступиться
За хлопців юрбою?
-А я так же поривалась,
Щоб побуть з тобою...
Та люблю й сьогодні.
-То чому ж не натякнув
Ані словом жодним?
-Та чи ж зміг я доступиться
За хлопців юрбою?
-А я так же поривалась,
Щоб побуть з тобою...
2026.03.22
10:09
Я сонцю вклоняюсь нині,
Йому, як тобі раніше.
Між нами найдовші милі,
Любові моєї ніше.
Не виберусь, певно, звідти.
Замкнуся, щоб не відкритись,
І буде собі сидіти
Йому, як тобі раніше.
Між нами найдовші милі,
Любові моєї ніше.
Не виберусь, певно, звідти.
Замкнуся, щоб не відкритись,
І буде собі сидіти
2026.03.22
08:59
березня 1923 року народився легендарний французький актор-мім єврейського походження і великий громадянин.
Кажуть, це він подарував Майклу Джексону його знамениту «місячну ходу».
А ще існує історія, що ніби сам Чарлі Чаплін запросив його за свій столи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анатолій Цибульський (1947) /
Проза
Галамага, або Історія одного псевдо
Як частенько казав колишній головний редактор "Київської правди" Іван Чумак - народ безсмертний!
Іноді в житті такі історії трапляються, що Штепсель з Тарапунькою - відпочивають.Був у нас,
приміром, випадок.У Васильківському районі одним підприємством керував такий собі добродій на
прізвище Добривечір. Він частенько розігрував по телефону своїх співбесідників, розпочинаючи
розмову будь якої пори дня зі свого прізвища. На тому кінці дроту іноді виникало деяке спантеличення...
Або ще. У одному районі були два колгоспи - мільйонер і відстаючий.
Багатим керував дебелий білявий чоловік на прізвище Биба, бідним - маленький
руденький на прізвище Чмир. Якось на районній нараді із заготівлі яєць для місцевої
інкубаторної головуючий просить керівницю інкубатора коротко розповісти про хід цієї важливої
кампанії. Прямолінійна директорка скоромовкою відповіла: "А що тут багато розповідати, якщо у
Биби яйця великі і чисті, то у Чмира - маленькі і брудні". Присутні лягли від реготу, а
пташниця ніяк не могла второпати, що вона не так сказала. Подібні історії я частенько
використовував у своїх "Мандрівках Гервасія Галамаги", котрі я вів у "КП" впродовж
майже десяти років. Іноді і сам ставав персонажем для таких сцен. Якось пізно увечері
у приймальній задзвонив телефон. Позаяк у редакції уже не було нікого, я взяв слухавку.
Телефонував тодішній Голова Верховної Ради Іван Степанович Плющ, який раніше був головою
облради і особисто знав багатьох у редакції. - Можна Чумака? - Чумак уже пішов, Іване
Степановичу. - А Берника(наш тодішній заступник редактора)? - І Берник з ним, Іване
Степановичу. - А це хто?- Це - Цибульський, Іване Степановичу. - Ааа, то це ти, Галамага? -
У своєму репертуарі!... Так мій авторський псевдонім був "узаконений" на найвищому рівні!...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Галамага, або Історія одного псевдо
Як частенько казав колишній головний редактор "Київської правди" Іван Чумак - народ безсмертний!
Іноді в житті такі історії трапляються, що Штепсель з Тарапунькою - відпочивають.Був у нас,
приміром, випадок.У Васильківському районі одним підприємством керував такий собі добродій на
прізвище Добривечір. Він частенько розігрував по телефону своїх співбесідників, розпочинаючи
розмову будь якої пори дня зі свого прізвища. На тому кінці дроту іноді виникало деяке спантеличення...
Або ще. У одному районі були два колгоспи - мільйонер і відстаючий.
Багатим керував дебелий білявий чоловік на прізвище Биба, бідним - маленький
руденький на прізвище Чмир. Якось на районній нараді із заготівлі яєць для місцевої
інкубаторної головуючий просить керівницю інкубатора коротко розповісти про хід цієї важливої
кампанії. Прямолінійна директорка скоромовкою відповіла: "А що тут багато розповідати, якщо у
Биби яйця великі і чисті, то у Чмира - маленькі і брудні". Присутні лягли від реготу, а
пташниця ніяк не могла второпати, що вона не так сказала. Подібні історії я частенько
використовував у своїх "Мандрівках Гервасія Галамаги", котрі я вів у "КП" впродовж
майже десяти років. Іноді і сам ставав персонажем для таких сцен. Якось пізно увечері
у приймальній задзвонив телефон. Позаяк у редакції уже не було нікого, я взяв слухавку.
Телефонував тодішній Голова Верховної Ради Іван Степанович Плющ, який раніше був головою
облради і особисто знав багатьох у редакції. - Можна Чумака? - Чумак уже пішов, Іване
Степановичу. - А Берника(наш тодішній заступник редактора)? - І Берник з ним, Іване
Степановичу. - А це хто?- Це - Цибульський, Іване Степановичу. - Ааа, то це ти, Галамага? -
У своєму репертуарі!... Так мій авторський псевдонім був "узаконений" на найвищому рівні!...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
