Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.19
22:47
А піймані наразі на м’якині
задумали переділити світ,
та те, що нині
хочуть мати свині,
не тулиться до зайнятих корит.
***
А європейці мовою Езопа
задумали переділити світ,
та те, що нині
хочуть мати свині,
не тулиться до зайнятих корит.
***
А європейці мовою Езопа
2026.02.19
21:13
А воїни не одинокі в полі
утримують і змія на межі,
і тризуб волі
як забрало долі,
що захищає наші рубежі.
***
А демократій остається купка
утримують і змія на межі,
і тризуб волі
як забрало долі,
що захищає наші рубежі.
***
А демократій остається купка
2026.02.19
19:42
Ця вулиця, розради милий шлях, -
Непримиренний ворог злої згуби.
Світився вечір мрією в очах,
Навколо - казка! Подивитись любо!
Шляхетний жовтень, мов сучасний Бах,
З повітря будував органні труби.
Лежали на асфальтових стежках
Непримиренний ворог злої згуби.
Світився вечір мрією в очах,
Навколо - казка! Подивитись любо!
Шляхетний жовтень, мов сучасний Бах,
З повітря будував органні труби.
Лежали на асфальтових стежках
2026.02.19
19:18
У Кам’янці серед ринку в корчмі велелюдно.
Сизий дим висить від стелі майже до підлоги.
Пробивається ледь світло із вікон крізь нього.
Стоїть гомін, що і слово розібрати трудно.
В дальньому кутку усілись за стіл два козаки.
Видно, давно не бачились,
Сизий дим висить від стелі майже до підлоги.
Пробивається ледь світло із вікон крізь нього.
Стоїть гомін, що і слово розібрати трудно.
В дальньому кутку усілись за стіл два козаки.
Видно, давно не бачились,
2026.02.19
18:06
Сумують узбережжя часом
За любим ручаєм.
Чимало в нашім краї висхлих ручаїв.
Я бачив якось узбережжя,
Покинуте й забуте ручаєм,
Лишилося воно з розбитим серцем
Серед піску й каміння.
Також і чоловік,
За любим ручаєм.
Чимало в нашім краї висхлих ручаїв.
Я бачив якось узбережжя,
Покинуте й забуте ручаєм,
Лишилося воно з розбитим серцем
Серед піску й каміння.
Також і чоловік,
2026.02.19
11:02
Вибухи дронів...
Сон - мовби випалена земля
у вирвах від снарядів
і віспою від розривних куль.
Вибухи дістануть тебе
де завгодно,
як наймані вбивці,
як небачена пошесть.
Сон - мовби випалена земля
у вирвах від снарядів
і віспою від розривних куль.
Вибухи дістануть тебе
де завгодно,
як наймані вбивці,
як небачена пошесть.
2026.02.19
10:04
Зітхнули дахи, скинувши гучно срібну парчу,
І небо солодким туманом осіло на скроні.
Я більше про зиму і стужу тепер не шепчу,
Тримаю краплину, мов пульс, у гарячій долоні.
Ще вчора завія крутила свій білий сувій,
А нині калюжі - дзеркала утрачених
І небо солодким туманом осіло на скроні.
Я більше про зиму і стужу тепер не шепчу,
Тримаю краплину, мов пульс, у гарячій долоні.
Ще вчора завія крутила свій білий сувій,
А нині калюжі - дзеркала утрачених
2026.02.19
07:24
Уже повиривались
З оков зими струмки, -
Купається в них галич
Щоденно й залюбки.
Під сонцем сніг підтанув
І став щезати лід, -
І нявкає, мов п'яний,
Чи одурілий, кіт.
З оков зими струмки, -
Купається в них галич
Щоденно й залюбки.
Під сонцем сніг підтанув
І став щезати лід, -
І нявкає, мов п'яний,
Чи одурілий, кіт.
2026.02.19
07:12
Із І.Тургенєва (1818-1883)
Сиве світання, туманом сповите,
ниви зажурливі, снігом укутані...
Раптом згадаєш колись пережите,
й лиця, що довго здавались забутими.
Враз пригадаєш гарячі зізнання,
Сиве світання, туманом сповите,
ниви зажурливі, снігом укутані...
Раптом згадаєш колись пережите,
й лиця, що довго здавались забутими.
Враз пригадаєш гарячі зізнання,
2026.02.18
22:18
Не чекаю на звістку з далеких доріг —
відпустила минуле у вічність.
Є сьогодні, а завтра, цей пористий сніг,
у відлизі потоне циклічно.
Ти мене не читав по складах власноруч;
проковтнув сторінки обважнілі.
Мимохідь прогорнувши та нашвидкуруч
відпустила минуле у вічність.
Є сьогодні, а завтра, цей пористий сніг,
у відлизі потоне циклічно.
Ти мене не читав по складах власноруч;
проковтнув сторінки обважнілі.
Мимохідь прогорнувши та нашвидкуруч
2026.02.18
18:20
На небі – хоча б хмаринка!
Хтось ніби граблями вискріб.
Поникла моя зоринка –
боюся, не згасла в іскрі б.
Розкрилилась ніч привільно,
півсвіту уже накрила,
а місяць блукав безцільно
Хтось ніби граблями вискріб.
Поникла моя зоринка –
боюся, не згасла в іскрі б.
Розкрилилась ніч привільно,
півсвіту уже накрила,
а місяць блукав безцільно
2026.02.18
18:04
Поник в заграві горизонт,
багрянцем хмари обдало,
і, мов згори спускався зонт,
спадала сутінь на село.
Тьмяніла неба бірюза,
дзвенів кришталем ожелест ,
мечем, уткнутим в гарбуза,
багрянцем хмари обдало,
і, мов згори спускався зонт,
спадала сутінь на село.
Тьмяніла неба бірюза,
дзвенів кришталем ожелест ,
мечем, уткнутим в гарбуза,
2026.02.18
17:58
Лізе в очі пітьма тягуча,
біля вуха дзеленька час.
Звисла туча, немов онуча,
закриваючи Волопас.
Тільки й видно: зорить окраєць
закоптілих у тьмі небес.
Он збліднілий мигає Заєць,
ось яріє Великий Пес.
біля вуха дзеленька час.
Звисла туча, немов онуча,
закриваючи Волопас.
Тільки й видно: зорить окраєць
закоптілих у тьмі небес.
Он збліднілий мигає Заєць,
ось яріє Великий Пес.
2026.02.18
17:54
Столочений день утомно
за обрій злетів пелюсткою,
похнюпився звід розлогий
і світоч небесний згас.
Густий опустився морок
і світ закапканив пусткою,
і мов розчинився простір,
і ніби спинився час...
за обрій злетів пелюсткою,
похнюпився звід розлогий
і світоч небесний згас.
Густий опустився морок
і світ закапканив пусткою,
і мов розчинився простір,
і ніби спинився час...
2026.02.18
17:48
Коли вийшов Ізраїль з Єгипту,
Дім Яакова – від чужого народу,
Стала Юдея Йому за святиню,
Ізраїль – підвладним Йому.
Побачило море й побігло,
Йордан порачкував назад,
Гори стрибали, немов барани,
Пагорби – немов ягнята.
Дім Яакова – від чужого народу,
Стала Юдея Йому за святиню,
Ізраїль – підвладним Йому.
Побачило море й побігло,
Йордан порачкував назад,
Гори стрибали, немов барани,
Пагорби – немов ягнята.
2026.02.18
16:34
І розворушили давні київські князі угро-фінське болото на нашу голову.
Хтось зостається у пам’яті, а хтось – у прокльонах.
Поки виборсувався із трясовини давніх ілюзій – вляпався у новітні фантазії.
За кількістю накопиченої отрути деякі токсичні
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.07
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анатолій Цибульський (1947) /
Проза
Галамага, або Історія одного псевдо
Як частенько казав колишній головний редактор "Київської правди" Іван Чумак - народ безсмертний!
Іноді в житті такі історії трапляються, що Штепсель з Тарапунькою - відпочивають.Був у нас,
приміром, випадок.У Васильківському районі одним підприємством керував такий собі добродій на
прізвище Добривечір. Він частенько розігрував по телефону своїх співбесідників, розпочинаючи
розмову будь якої пори дня зі свого прізвища. На тому кінці дроту іноді виникало деяке спантеличення...
Або ще. У одному районі були два колгоспи - мільйонер і відстаючий.
Багатим керував дебелий білявий чоловік на прізвище Биба, бідним - маленький
руденький на прізвище Чмир. Якось на районній нараді із заготівлі яєць для місцевої
інкубаторної головуючий просить керівницю інкубатора коротко розповісти про хід цієї важливої
кампанії. Прямолінійна директорка скоромовкою відповіла: "А що тут багато розповідати, якщо у
Биби яйця великі і чисті, то у Чмира - маленькі і брудні". Присутні лягли від реготу, а
пташниця ніяк не могла второпати, що вона не так сказала. Подібні історії я частенько
використовував у своїх "Мандрівках Гервасія Галамаги", котрі я вів у "КП" впродовж
майже десяти років. Іноді і сам ставав персонажем для таких сцен. Якось пізно увечері
у приймальній задзвонив телефон. Позаяк у редакції уже не було нікого, я взяв слухавку.
Телефонував тодішній Голова Верховної Ради Іван Степанович Плющ, який раніше був головою
облради і особисто знав багатьох у редакції. - Можна Чумака? - Чумак уже пішов, Іване
Степановичу. - А Берника(наш тодішній заступник редактора)? - І Берник з ним, Іване
Степановичу. - А це хто?- Це - Цибульський, Іване Степановичу. - Ааа, то це ти, Галамага? -
У своєму репертуарі!... Так мій авторський псевдонім був "узаконений" на найвищому рівні!...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Галамага, або Історія одного псевдо
Як частенько казав колишній головний редактор "Київської правди" Іван Чумак - народ безсмертний!
Іноді в житті такі історії трапляються, що Штепсель з Тарапунькою - відпочивають.Був у нас,
приміром, випадок.У Васильківському районі одним підприємством керував такий собі добродій на
прізвище Добривечір. Він частенько розігрував по телефону своїх співбесідників, розпочинаючи
розмову будь якої пори дня зі свого прізвища. На тому кінці дроту іноді виникало деяке спантеличення...
Або ще. У одному районі були два колгоспи - мільйонер і відстаючий.
Багатим керував дебелий білявий чоловік на прізвище Биба, бідним - маленький
руденький на прізвище Чмир. Якось на районній нараді із заготівлі яєць для місцевої
інкубаторної головуючий просить керівницю інкубатора коротко розповісти про хід цієї важливої
кампанії. Прямолінійна директорка скоромовкою відповіла: "А що тут багато розповідати, якщо у
Биби яйця великі і чисті, то у Чмира - маленькі і брудні". Присутні лягли від реготу, а
пташниця ніяк не могла второпати, що вона не так сказала. Подібні історії я частенько
використовував у своїх "Мандрівках Гервасія Галамаги", котрі я вів у "КП" впродовж
майже десяти років. Іноді і сам ставав персонажем для таких сцен. Якось пізно увечері
у приймальній задзвонив телефон. Позаяк у редакції уже не було нікого, я взяв слухавку.
Телефонував тодішній Голова Верховної Ради Іван Степанович Плющ, який раніше був головою
облради і особисто знав багатьох у редакції. - Можна Чумака? - Чумак уже пішов, Іване
Степановичу. - А Берника(наш тодішній заступник редактора)? - І Берник з ним, Іване
Степановичу. - А це хто?- Це - Цибульський, Іване Степановичу. - Ааа, то це ти, Галамага? -
У своєму репертуарі!... Так мій авторський псевдонім був "узаконений" на найвищому рівні!...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
