Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.06
07:40
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.
2026.10.05
23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!
2026.10.05
22:38
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем
2026.10.05
16:17
Троє тезок, різних іпостасей
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.
2026.10.05
15:55
І світ спростувався, і зорі недобрі,
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…
Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…
Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля
2026.10.05
13:50
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,
Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,
Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,
2026.10.05
12:19
Нехай же відкидають лизоблюди
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх
2026.10.05
09:36
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!
Зрости одним махом,
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!
Зрости одним махом,
2026.10.05
09:35
Я без щастя — безпорадна,
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.
2026.10.05
09:23
Слава Богу грім гримить
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?
2026.10.05
07:46
За зорями звіряюся вночі,
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко
2026.10.05
06:21
Колиска ця вигойдує печаль
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл
2026.10.04
23:02
вітрисько вщух
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне
2026.10.04
21:27
Незбагненна таємниця,
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.
Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.
Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.
2026.10.04
21:12
Заблукали в фіордах Норвегії
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.
У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.
У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.
2026.10.04
18:40
Марно думкою здіймаю
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.
Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.
Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анатолій Цибульський (1947) /
Проза
Галамага, або Історія одного псевдо
Як частенько казав колишній головний редактор "Київської правди" Іван Чумак - народ безсмертний!
Іноді в житті такі історії трапляються, що Штепсель з Тарапунькою - відпочивають.Був у нас,
приміром, випадок.У Васильківському районі одним підприємством керував такий собі добродій на
прізвище Добривечір. Він частенько розігрував по телефону своїх співбесідників, розпочинаючи
розмову будь якої пори дня зі свого прізвища. На тому кінці дроту іноді виникало деяке спантеличення...
Або ще. У одному районі були два колгоспи - мільйонер і відстаючий.
Багатим керував дебелий білявий чоловік на прізвище Биба, бідним - маленький
руденький на прізвище Чмир. Якось на районній нараді із заготівлі яєць для місцевої
інкубаторної головуючий просить керівницю інкубатора коротко розповісти про хід цієї важливої
кампанії. Прямолінійна директорка скоромовкою відповіла: "А що тут багато розповідати, якщо у
Биби яйця великі і чисті, то у Чмира - маленькі і брудні". Присутні лягли від реготу, а
пташниця ніяк не могла второпати, що вона не так сказала. Подібні історії я частенько
використовував у своїх "Мандрівках Гервасія Галамаги", котрі я вів у "КП" впродовж
майже десяти років. Іноді і сам ставав персонажем для таких сцен. Якось пізно увечері
у приймальній задзвонив телефон. Позаяк у редакції уже не було нікого, я взяв слухавку.
Телефонував тодішній Голова Верховної Ради Іван Степанович Плющ, який раніше був головою
облради і особисто знав багатьох у редакції. - Можна Чумака? - Чумак уже пішов, Іване
Степановичу. - А Берника(наш тодішній заступник редактора)? - І Берник з ним, Іване
Степановичу. - А це хто?- Це - Цибульський, Іване Степановичу. - Ааа, то це ти, Галамага? -
У своєму репертуарі!... Так мій авторський псевдонім був "узаконений" на найвищому рівні!...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Галамага, або Історія одного псевдо
Як частенько казав колишній головний редактор "Київської правди" Іван Чумак - народ безсмертний!
Іноді в житті такі історії трапляються, що Штепсель з Тарапунькою - відпочивають.Був у нас,
приміром, випадок.У Васильківському районі одним підприємством керував такий собі добродій на
прізвище Добривечір. Він частенько розігрував по телефону своїх співбесідників, розпочинаючи
розмову будь якої пори дня зі свого прізвища. На тому кінці дроту іноді виникало деяке спантеличення...
Або ще. У одному районі були два колгоспи - мільйонер і відстаючий.
Багатим керував дебелий білявий чоловік на прізвище Биба, бідним - маленький
руденький на прізвище Чмир. Якось на районній нараді із заготівлі яєць для місцевої
інкубаторної головуючий просить керівницю інкубатора коротко розповісти про хід цієї важливої
кампанії. Прямолінійна директорка скоромовкою відповіла: "А що тут багато розповідати, якщо у
Биби яйця великі і чисті, то у Чмира - маленькі і брудні". Присутні лягли від реготу, а
пташниця ніяк не могла второпати, що вона не так сказала. Подібні історії я частенько
використовував у своїх "Мандрівках Гервасія Галамаги", котрі я вів у "КП" впродовж
майже десяти років. Іноді і сам ставав персонажем для таких сцен. Якось пізно увечері
у приймальній задзвонив телефон. Позаяк у редакції уже не було нікого, я взяв слухавку.
Телефонував тодішній Голова Верховної Ради Іван Степанович Плющ, який раніше був головою
облради і особисто знав багатьох у редакції. - Можна Чумака? - Чумак уже пішов, Іване
Степановичу. - А Берника(наш тодішній заступник редактора)? - І Берник з ним, Іване
Степановичу. - А це хто?- Це - Цибульський, Іване Степановичу. - Ааа, то це ти, Галамага? -
У своєму репертуарі!... Так мій авторський псевдонім був "узаконений" на найвищому рівні!...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
