Як частенько казав колишній головний редактор "Київської правди" Іван Чумак - народ безсмертний!
Іноді в житті такі історії трапляються, що Штепсель з Тарапунькою - відпочивають.Був у нас,
приміром, випадок.У Васильківському районі одним підприємством керував такий собі добродій на
прізвище Добривечір. Він частенько розігрував по телефону своїх співбесідників, розпочинаючи
розмову будь якої пори дня зі свого прізвища. На тому кінці дроту іноді виникало деяке спантеличення...
Або ще. У одному районі були два колгоспи - мільйонер і відстаючий.
Багатим керував дебелий білявий чоловік на прізвище Биба, бідним - маленький
руденький на прізвище Чмир. Якось на районній нараді із заготівлі яєць для місцевої
інкубаторної головуючий просить керівницю інкубатора коротко розповісти про хід цієї важливої
кампанії. Прямолінійна директорка скоромовкою відповіла: "А що тут багато розповідати, якщо у
Биби яйця великі і чисті, то у Чмира - маленькі і брудні". Присутні лягли від реготу, а
пташниця ніяк не могла второпати, що вона не так сказала. Подібні історії я частенько
використовував у своїх "Мандрівках Гервасія Галамаги", котрі я вів у "КП" впродовж
майже десяти років. Іноді і сам ставав персонажем для таких сцен. Якось пізно увечері
у приймальній задзвонив телефон. Позаяк у редакції уже не було нікого, я взяв слухавку.
Телефонував тодішній Голова Верховної Ради Іван Степанович Плющ, який раніше був головою
облради і особисто знав багатьох у редакції. - Можна Чумака? - Чумак уже пішов, Іване
Степановичу. - А Берника(наш тодішній заступник редактора)? - І Берник з ним, Іване
Степановичу. - А це хто?- Це - Цибульський, Іване Степановичу. - Ааа, то це ти, Галамага? -
У своєму репертуарі!... Так мій авторський псевдонім був "узаконений" на найвищому рівні!...