Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.05
22:16
Мене тягне чомусь у минуле,
В ті епохи, які відцвіли,
Мене тягне у мушлі заснулі,
Мене тягне у сон ковили.
Мене тягне в забуті сторінки,
У пожовклі книжки, в патефон.
Мене тягне в далекі століття,
В ті епохи, які відцвіли,
Мене тягне у мушлі заснулі,
Мене тягне у сон ковили.
Мене тягне в забуті сторінки,
У пожовклі книжки, в патефон.
Мене тягне в далекі століття,
2025.12.05
17:03
місячного сяйва мілина
ти і я
не випиті до дна
ти і я
бурхлива течія
ти моя ти моя ти моя
приспів:
ти і я
не випиті до дна
ти і я
бурхлива течія
ти моя ти моя ти моя
приспів:
2025.12.05
15:26
Потанцюймо полонез палкий,
Пристрасний, примхливий... Прошу, пані!
Перший поцілунок пестить пряно,
Перервавши пафосні плітки.
Потіснився пірует п'янкий
Подихом повільної павани.
Потанцюймо полонез палкий,
Пристрасний, примхливий... Прошу, пані!
Перший поцілунок пестить пряно,
Перервавши пафосні плітки.
Потіснився пірует п'янкий
Подихом повільної павани.
Потанцюймо полонез палкий,
2025.12.05
14:59
Ти жарина з циганського вогнища,
давно відгорілого, відспіваного.
Його розтоптали дикі коні.
І ти вирвалася з-під їхніх копит
і врятувалася.
Була ніч, ти нічого не бачила.
Тільки те, що могла осяяти
давно відгорілого, відспіваного.
Його розтоптали дикі коні.
І ти вирвалася з-під їхніх копит
і врятувалася.
Була ніч, ти нічого не бачила.
Тільки те, що могла осяяти
2025.12.05
14:15
Ви, звісно, пам'ятаєте, безсила
забути саме той, один із днів.
Схвильована кімнатою ходили,
Різке в обличчя кидали мені.
"Нам треба розлучитись", - Ви казали.
Життя моє шалене не для Вас.
Мені донизу падати і далі,
забути саме той, один із днів.
Схвильована кімнатою ходили,
Різке в обличчя кидали мені.
"Нам треба розлучитись", - Ви казали.
Життя моє шалене не для Вас.
Мені донизу падати і далі,
2025.12.05
11:02
Почнімо так сей раз, хоча й не хочеться.
«Пташиний базар» на Куренівці – ключове всьому. Завжди я просив батьків туди хоча би подивитися. На вході корм, нашийники, сачки, гачки, вудки, піддувалки та інші причандали: а за тим поступово – черва на ловлю, р
2025.12.05
09:16
Не джерело, джерельце ти…
Живого всесвіту, що поруч
Розквіт, цвіту, сто літ цвісти
До того як рвану угору…
Нірвана всіх нірван моїх,
Що поруч квітли розцвітали
Чужі сприймались за своїх
Ми їх не радужно сприймали…
Живого всесвіту, що поруч
Розквіт, цвіту, сто літ цвісти
До того як рвану угору…
Нірвана всіх нірван моїх,
Що поруч квітли розцвітали
Чужі сприймались за своїх
Ми їх не радужно сприймали…
2025.12.05
09:00
Не ламай мене під себе —
Хмара сіра на півнеба,
Інша чорна, наче слива,
Мабуть, буде скоро злива.
Не цілуй мене жадано,
Поцілунок не розтане.
Звикну дихати тобою,
Укривати сон габою,
Хмара сіра на півнеба,
Інша чорна, наче слива,
Мабуть, буде скоро злива.
Не цілуй мене жадано,
Поцілунок не розтане.
Звикну дихати тобою,
Укривати сон габою,
2025.12.04
21:40
Вишні кудлаті - клубки єгози,
Мокрі, сумні та знімілі.
Бути веселою і не проси,
Я прикидатись не вмію.
Не обминеш ні голок ні шипів.
З того самій мені важко.
Завтра у дяку, що перетерпів
Мокрі, сумні та знімілі.
Бути веселою і не проси,
Я прикидатись не вмію.
Не обминеш ні голок ні шипів.
З того самій мені важко.
Завтра у дяку, що перетерпів
2025.12.04
19:59
Обступили парубки дідуся старого
Та й питатися взялись всі гуртом у нього:
- Кажуть, діду, що колись ви козакували,
В чужих землях і краях частенько бували.
Чи то правда, чи то ні? Може, люди брешуть
Та даремно лиш про вас язиками чешуть?
- Ні, брех
Та й питатися взялись всі гуртом у нього:
- Кажуть, діду, що колись ви козакували,
В чужих землях і краях частенько бували.
Чи то правда, чи то ні? Може, люди брешуть
Та даремно лиш про вас язиками чешуть?
- Ні, брех
2025.12.04
17:58
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
2025.12.04
13:42
Тільки через певний час
ти даси мені свою руку.
Але це знову будуть сновидіння.
Це знову буде дзвоник,
до якого я не добіжу,
бо я писатиму ці вірші,
які набагато важливіші,
ніж те, що я… тебе люблю.
ти даси мені свою руку.
Але це знову будуть сновидіння.
Це знову буде дзвоник,
до якого я не добіжу,
бо я писатиму ці вірші,
які набагато важливіші,
ніж те, що я… тебе люблю.
2025.12.04
13:12
В неволі я відшукую свободу,
А у свободі - пута кам'яні.
Отримуєш найвищу нагороду -
Із ноосфери квіти неземні.
У рабстві ти відшукуєш бунтарство,
А в бунті - підступ, зраду і удар,
У ницості - величність, в черні - панство,
А у свободі - пута кам'яні.
Отримуєш найвищу нагороду -
Із ноосфери квіти неземні.
У рабстві ти відшукуєш бунтарство,
А в бунті - підступ, зраду і удар,
У ницості - величність, в черні - панство,
2025.12.04
10:51
Привіт, зима! Я знову входжу в тебе.
Ти зустрічаєш, відкриваючись мені
безкраїм полотном живого неба,
в якім горять немеркнучі вогні,
в якім ростуть дива і дивовижі,
з якого сипле ласка і дари.
в якім живе тепло глибоких зближень,
де тануть нашаров
Ти зустрічаєш, відкриваючись мені
безкраїм полотном живого неба,
в якім горять немеркнучі вогні,
в якім ростуть дива і дивовижі,
з якого сипле ласка і дари.
в якім живе тепло глибоких зближень,
де тануть нашаров
2025.12.04
06:06
Щось ухопив на око, гадав, що збагнув
Але залишив усе це позаду
Якби я знав тоді, що знаю зараз
Гадаєш, я сліпим зостався би?
Перемовлюся із колодязем бажань
Про своє останнє бажання ще
Якщо ідеш за мною, ділися надбаннями
Бо настала ніч, я в ній г
Але залишив усе це позаду
Якби я знав тоді, що знаю зараз
Гадаєш, я сліпим зостався би?
Перемовлюся із колодязем бажань
Про своє останнє бажання ще
Якщо ідеш за мною, ділися надбаннями
Бо настала ніч, я в ній г
2025.12.04
05:01
Вкрути ж мені, вкрути,
Бо все перегоріло,
Врятуй від темноти,
Щоб в грудях зажевріло,
Завібрували щоб
Енергії вібрацій,
Щоб як нова копійка
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Бо все перегоріло,
Врятуй від темноти,
Щоб в грудях зажевріло,
Завібрували щоб
Енергії вібрацій,
Щоб як нова копійка
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Андрій Будкевич (1962) /
Проза
Сергій Гай: митець - характерник, неоекспресіоніст, невтомний працелюб
Характерник. Яка етимологія слова? Хара – внутрішня сутність, ха – енергія дихання, енергія з нутра, РА – Сонце. Характерний, не такий як усі, вірний своєму духовному «Я».
В кожному з нас є своєрідна універсальна внутрішня форма, архетип. Архетип – форма: то вигляд людської душі (Платон), який не має у собі ніякого змісту, але проявляє себе і наповнюється протягом людського життя. Здобутий досвід заповнює цю форму. Бажано, щоб добрими вчинками та світлими помислами. Архетип – форма по змісту дещо споріднений зі світом ідей. Мають значення – спадкові психологічні характеристики, схильність до творчості, кармічні навантаження.
Сократ закликав бути володарем своїх бажань, адже сильним є той, хто панує над собою, тоді закони взаємовідносин гармонізуються самі по собі.
Мистецтво – це і добродійство, нелегка справа, яку любити треба, і, звісно, без таланту ніяк… Багато залежить від того, якими помислами повняться творчі задуми художника.
До п’яти років Сергій перебував в селі у бабусі. У Львові їх сім’я мешкала поблизу заводу «Сільмаш». Батько працював зварювальником, мама на автопідприємстві. Хлопчика віддали в дитячий садочок, вже тоді любив малювати. Школа йому не сподобалася, тому уроки частенько прогулював. Закінчивши школу, середній бал мав 3,5. Але, від семи років занотовував свої думки, з чотирнадцяти вів щоденник. Мав серйозні захоплення, зокрема, любив читати, виписував цитати з прочитаних книжок, навіть мріяв стати письменником. Зачитувався творами Ернеста Гемінгвея.
Служба в армії. Повернувшись додому, усвідомлював необхідність надолужувати брак необхідних знань, що й робив. Завдяки наполегливій праці, самостійному студіюванню окремих наук - став студентом Львівського інституту декоративного та прикладного мистецтва. У 1986-му завершив навчання. Займався дзюдо, цей спорт навчив покладатися на себе.
Опісля здобуття вищої освіти, Сергій частенько відвідував Львівську наукову бібліотеку імені В. Стефаника. Там переглядав величезну кількість журналів, книжок, ознайомлювався з творчістю різних митців, це заняття давало чимало інформації, найбільший вплив мали англійські художники, йому подобалася стилістика їх письма. Чи не тому роботи цього художника сприймають у США та Англії, не лише там ?!
У 27-ми річному віці у нього народилася донька. Треба було багато працювати, малювати, ще й ще малювати. Це боротьба за виживання. В житті по - всякому буває, потрібно вміти вистояти коли трапляються труднощі на життєвому шляху. Життєві випробування нагадують пірнання в ополонку: пірнув, потрібно випірнути… Немало талановитих творчих осіб не витримують іспитів, перевірок на твердість характеру, занепадають духом. Сергій Гай вистояв.
Малював те, що викликало імпульс. Писав дівчат, не просто змальовував, а у складній манері, створював і портрети. Прийшов час – поїхав до Києва. Туди з’їжджалися митці з усіх куточків України. Важливу роль у промоції творчості художника відіграв Микола Волга, він купував усі картини котрі той привозив. Микола Волга, здобував знання в трьох вищих навчальних закладах, в різні роки працював – завідувачем кафедри архітектури в НАУ, на посаді професора; у власній майстерні на Андріївському узвозі; був і віце – президентом Української Духовної республіки; директором в ОР- галереї. В 1997 році організував художнику поїздку до США, в Гарвардський університет, вважається одним з кращих університетів світу, там зробили виставку, картини продавалися.
Улюблені сюжети творчості митця – жіночі образи, ню, вершники, натюрморти. Це ніяк не ознака одноманітності. Бо у своїх творах він торкається вічних тем. Неоекспресіонізм. Напрямок сучасного мистецтва, виник в країнах Европи наприкінці 70-х років 20 століття. Неоекспресіонізму характерні – образність, фігуративність, жива манера письма, яскраві кольори. Цей напрямок продовжує головні засади експресіонізму: передачу творам суб’єктивного світобачення.
Так, роботи художника експресивні, емоційні, колористично привабливі. Для експресіоністів властива пильна увага до складових філософського, психологічного, етичного підтексту. Споглядаючи картини Сергія Гая зауважуєш - відокремлення від певного місця та часу, персонажі творів позбавлені конкретики та чітких індивідуальних рис. Зате присутня згущена виразність, поєднана з сильною енергетикою. Картини наповнені класичною музикою, письмо розкуте, фактурне, з елементами метафізичності.
У праці «Основи художньої культури», за редакцією В. Лозового та Л. Анучиної йдеться й про таке: «Давненько мистецтву взагалі була властива нерозчленована, органічна єдність різних видів мистецтва – синкретизм. Синкретизм був формою існування давнього мистецтва. Живопис і графіка протягом кількох віків розвивалися як жанри єдиного образотворчого мистецтва…
…. Синкретизм давнього мистецтва проявився у близькості живопису, графіки та їх обох із літературою…». В нашому випадку – живопис, графіка, що випромінюють взірці класичної музики. Малярство цього автора містить також ознаки наїву. В манері письма вбачається прагнення до лаконізму, максимум виразності – мінімум засобів.
У 2000 році поїхав разом з Іваном Твердуном (відомий львівський художник) у США. Український інститут Америки, поруч знамениті музеї, в нього там купили 7 робіт. Придбав квартиру. З’явився менеджер – Cергій Гусовський, платив стипендію, вони стали друзями. Сергій Гусовський, український підприємець, член наглядової ради Києво – Могилянської академії, депутат Київради 7 та 8-го скликань. У 2006 році створена галерея «Гусовський і Міронова», в ній виставляли роботи Сергія Гая. Два роки, від 2006-го – до 2008-го, співпрацював з галеристкою Тетяною Міроновою, тепер: директорка галереї «Лавра», засновниця Mironova Fоundation і Mironova Gallery.
Від 2008 року почали виникати певні негаразди, складний період тривав близько двох років. Згодом все налагодилося, справи пішли на краще. Зараз співпрацює з двома галереями з США, аукціонними домами. Картини на аукціонах продаються, ціни на роботи зростають… Якщо у людини в житті трапляються радісні події – це тому, що вона на них заслужила, вона їх достойна.
Мирські задоволення ніколи не принесуть істинної естетичної насолоди, не дадуть відчути повноту життя, частенько з плином років змінюються депресіями. Ті, що перебувають в полоні скарбів світу матеріального, позбавлені внутрішнього окрилення, натхнення. Їх погляд спрямований на низький рівень реальності. Прекрасно, якщо в людині все поєднано гармонійно. Важливо не втратити себе, хоча й не варто нехтувати матеріальними умовами. Все добре в міру.
Праця, якщо ще й улюблена, дає людині енергію, а остогидла - відбирає. Слушне трактування терміну «праця» дано в одній з книжок І. Каганця: «… українське слово «праця», яке означає радісну, приємну, осмислену (п – раціо) роботу…». Багато історій успіху відомих людей – це історії справжньої любові до своєї справи. Сергій Гай – невтомний працелюб, який завдяки цій рисі характеру і таланту, досягнув визнання як у колах фахівців, так і в середовищах шанувальників мистецтва.
Марія Чумарна у збірці філософських поезій «Відлуння суголось» в одному з віршів писала:
«Це Рух і Спокій –
Це Життя і Смерть:
І вниз, і вгору вічна круговерть, -
Перетікання світла й тіні,
Лід мороку і жар горіння,
Любові дотик – і відчужень біль,
Тверезість розуму – і серця хміль…».
Стояти на варті духовного світу, зробити свій вибір, віднайти свій шлях (дао), та йти ним по життю. Хай буде так!
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ – 4(Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) та БУМ (Брама Українського Мистецтва).
На фото - картина Сергія Гая Без назви.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сергій Гай: митець - характерник, неоекспресіоніст, невтомний працелюб
Характерник. Яка етимологія слова? Хара – внутрішня сутність, ха – енергія дихання, енергія з нутра, РА – Сонце. Характерний, не такий як усі, вірний своєму духовному «Я». В кожному з нас є своєрідна універсальна внутрішня форма, архетип. Архетип – форма: то вигляд людської душі (Платон), який не має у собі ніякого змісту, але проявляє себе і наповнюється протягом людського життя. Здобутий досвід заповнює цю форму. Бажано, щоб добрими вчинками та світлими помислами. Архетип – форма по змісту дещо споріднений зі світом ідей. Мають значення – спадкові психологічні характеристики, схильність до творчості, кармічні навантаження.
Сократ закликав бути володарем своїх бажань, адже сильним є той, хто панує над собою, тоді закони взаємовідносин гармонізуються самі по собі.
Мистецтво – це і добродійство, нелегка справа, яку любити треба, і, звісно, без таланту ніяк… Багато залежить від того, якими помислами повняться творчі задуми художника.
До п’яти років Сергій перебував в селі у бабусі. У Львові їх сім’я мешкала поблизу заводу «Сільмаш». Батько працював зварювальником, мама на автопідприємстві. Хлопчика віддали в дитячий садочок, вже тоді любив малювати. Школа йому не сподобалася, тому уроки частенько прогулював. Закінчивши школу, середній бал мав 3,5. Але, від семи років занотовував свої думки, з чотирнадцяти вів щоденник. Мав серйозні захоплення, зокрема, любив читати, виписував цитати з прочитаних книжок, навіть мріяв стати письменником. Зачитувався творами Ернеста Гемінгвея.
Служба в армії. Повернувшись додому, усвідомлював необхідність надолужувати брак необхідних знань, що й робив. Завдяки наполегливій праці, самостійному студіюванню окремих наук - став студентом Львівського інституту декоративного та прикладного мистецтва. У 1986-му завершив навчання. Займався дзюдо, цей спорт навчив покладатися на себе.
Опісля здобуття вищої освіти, Сергій частенько відвідував Львівську наукову бібліотеку імені В. Стефаника. Там переглядав величезну кількість журналів, книжок, ознайомлювався з творчістю різних митців, це заняття давало чимало інформації, найбільший вплив мали англійські художники, йому подобалася стилістика їх письма. Чи не тому роботи цього художника сприймають у США та Англії, не лише там ?!
У 27-ми річному віці у нього народилася донька. Треба було багато працювати, малювати, ще й ще малювати. Це боротьба за виживання. В житті по - всякому буває, потрібно вміти вистояти коли трапляються труднощі на життєвому шляху. Життєві випробування нагадують пірнання в ополонку: пірнув, потрібно випірнути… Немало талановитих творчих осіб не витримують іспитів, перевірок на твердість характеру, занепадають духом. Сергій Гай вистояв.
Малював те, що викликало імпульс. Писав дівчат, не просто змальовував, а у складній манері, створював і портрети. Прийшов час – поїхав до Києва. Туди з’їжджалися митці з усіх куточків України. Важливу роль у промоції творчості художника відіграв Микола Волга, він купував усі картини котрі той привозив. Микола Волга, здобував знання в трьох вищих навчальних закладах, в різні роки працював – завідувачем кафедри архітектури в НАУ, на посаді професора; у власній майстерні на Андріївському узвозі; був і віце – президентом Української Духовної республіки; директором в ОР- галереї. В 1997 році організував художнику поїздку до США, в Гарвардський університет, вважається одним з кращих університетів світу, там зробили виставку, картини продавалися.
Улюблені сюжети творчості митця – жіночі образи, ню, вершники, натюрморти. Це ніяк не ознака одноманітності. Бо у своїх творах він торкається вічних тем. Неоекспресіонізм. Напрямок сучасного мистецтва, виник в країнах Европи наприкінці 70-х років 20 століття. Неоекспресіонізму характерні – образність, фігуративність, жива манера письма, яскраві кольори. Цей напрямок продовжує головні засади експресіонізму: передачу творам суб’єктивного світобачення.
Так, роботи художника експресивні, емоційні, колористично привабливі. Для експресіоністів властива пильна увага до складових філософського, психологічного, етичного підтексту. Споглядаючи картини Сергія Гая зауважуєш - відокремлення від певного місця та часу, персонажі творів позбавлені конкретики та чітких індивідуальних рис. Зате присутня згущена виразність, поєднана з сильною енергетикою. Картини наповнені класичною музикою, письмо розкуте, фактурне, з елементами метафізичності.
У праці «Основи художньої культури», за редакцією В. Лозового та Л. Анучиної йдеться й про таке: «Давненько мистецтву взагалі була властива нерозчленована, органічна єдність різних видів мистецтва – синкретизм. Синкретизм був формою існування давнього мистецтва. Живопис і графіка протягом кількох віків розвивалися як жанри єдиного образотворчого мистецтва…
…. Синкретизм давнього мистецтва проявився у близькості живопису, графіки та їх обох із літературою…». В нашому випадку – живопис, графіка, що випромінюють взірці класичної музики. Малярство цього автора містить також ознаки наїву. В манері письма вбачається прагнення до лаконізму, максимум виразності – мінімум засобів.
У 2000 році поїхав разом з Іваном Твердуном (відомий львівський художник) у США. Український інститут Америки, поруч знамениті музеї, в нього там купили 7 робіт. Придбав квартиру. З’явився менеджер – Cергій Гусовський, платив стипендію, вони стали друзями. Сергій Гусовський, український підприємець, член наглядової ради Києво – Могилянської академії, депутат Київради 7 та 8-го скликань. У 2006 році створена галерея «Гусовський і Міронова», в ній виставляли роботи Сергія Гая. Два роки, від 2006-го – до 2008-го, співпрацював з галеристкою Тетяною Міроновою, тепер: директорка галереї «Лавра», засновниця Mironova Fоundation і Mironova Gallery.
Від 2008 року почали виникати певні негаразди, складний період тривав близько двох років. Згодом все налагодилося, справи пішли на краще. Зараз співпрацює з двома галереями з США, аукціонними домами. Картини на аукціонах продаються, ціни на роботи зростають… Якщо у людини в житті трапляються радісні події – це тому, що вона на них заслужила, вона їх достойна.
Мирські задоволення ніколи не принесуть істинної естетичної насолоди, не дадуть відчути повноту життя, частенько з плином років змінюються депресіями. Ті, що перебувають в полоні скарбів світу матеріального, позбавлені внутрішнього окрилення, натхнення. Їх погляд спрямований на низький рівень реальності. Прекрасно, якщо в людині все поєднано гармонійно. Важливо не втратити себе, хоча й не варто нехтувати матеріальними умовами. Все добре в міру.
Праця, якщо ще й улюблена, дає людині енергію, а остогидла - відбирає. Слушне трактування терміну «праця» дано в одній з книжок І. Каганця: «… українське слово «праця», яке означає радісну, приємну, осмислену (п – раціо) роботу…». Багато історій успіху відомих людей – це історії справжньої любові до своєї справи. Сергій Гай – невтомний працелюб, який завдяки цій рисі характеру і таланту, досягнув визнання як у колах фахівців, так і в середовищах шанувальників мистецтва.
Марія Чумарна у збірці філософських поезій «Відлуння суголось» в одному з віршів писала:
«Це Рух і Спокій –
Це Життя і Смерть:
І вниз, і вгору вічна круговерть, -
Перетікання світла й тіні,
Лід мороку і жар горіння,
Любові дотик – і відчужень біль,
Тверезість розуму – і серця хміль…».
Стояти на варті духовного світу, зробити свій вибір, віднайти свій шлях (дао), та йти ним по життю. Хай буде так!
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ – 4(Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) та БУМ (Брама Українського Мистецтва).
На фото - картина Сергія Гая Без назви.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Малярські руни Романа Романишина (есе)"
• Перейти на сторінку •
"Приватний музей однієї художниці: про творчість ужгородської мисткині Андреї Павук"
• Перейти на сторінку •
"Приватний музей однієї художниці: про творчість ужгородської мисткині Андреї Павук"
Про публікацію
