Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.22
08:53
А гарячка біла в білім домі
інфікує цілий білий світ...
у дурдомі цьому,
як відомо,
оселився демон із боліт.
***
А знання, наука та освіта
інфікує цілий білий світ...
у дурдомі цьому,
як відомо,
оселився демон із боліт.
***
А знання, наука та освіта
2026.01.21
23:00
Писати сонета - це мука,
Вже краще сапать буряки,
Чи підгортати картоплю,
Чи збирати жуки.
Буває, напишеш сонета,
Глядь- а воно ж не сонет!
Й рука мимоволі підносить
Вже краще сапать буряки,
Чи підгортати картоплю,
Чи збирати жуки.
Буває, напишеш сонета,
Глядь- а воно ж не сонет!
Й рука мимоволі підносить
2026.01.21
21:17
Бувало, пишався, куражився,
Бувало, на щось не наважився –
А підсумок буде простий:
Красива життя ораторія
Завершиться у крематорії.
Як кажуть, «хоч падай, хоч стій»...
Траплялося, жили розтягував,
Бувало, на щось не наважився –
А підсумок буде простий:
Красива життя ораторія
Завершиться у крематорії.
Як кажуть, «хоч падай, хоч стій»...
Траплялося, жили розтягував,
2026.01.21
20:10
Я доторкнувся думкою до тебе.
Від тебе я іще не відчахнувся.
Ти ще моя. І скільки ж сили треба,
щоб я забув тебе, тебе позбувся.
Я що завгодно ладен сотворити,
щоб пам’ять стерла всі твої принади,
щоб і не бачити тебе, не говорити…
Від тебе я іще не відчахнувся.
Ти ще моя. І скільки ж сили треба,
щоб я забув тебе, тебе позбувся.
Я що завгодно ладен сотворити,
щоб пам’ять стерла всі твої принади,
щоб і не бачити тебе, не говорити…
2026.01.21
18:50
Із Леоніда Сергєєва
В якій ненависті горілку п’є на сонці
шахтар, комп’ютерник, розклеювач афіш!
І те, що, нібито, вона виводить стронцій,
її не робить прохолодніш чи смачніш.
В зеніті буйствує загрозливе світило.
В якій ненависті горілку п’є на сонці
шахтар, комп’ютерник, розклеювач афіш!
І те, що, нібито, вона виводить стронцій,
її не робить прохолодніш чи смачніш.
В зеніті буйствує загрозливе світило.
2026.01.21
18:43
Я закоканий в Тетяну,
От мені морока -
Заражать її не стану --
Власним гоноркоком.
Вірш писати поможу я --
Бліх половлю поки.
Хіть свою я замаскую --
От мені морока -
Заражать її не стану --
Власним гоноркоком.
Вірш писати поможу я --
Бліх половлю поки.
Хіть свою я замаскую --
2026.01.21
14:36
Пливу Ахеронтом у тихім човні,
І страшно, і боязко дуже мені:
А раптом оте? А раптом осе?
Ніхто не врятує мене й не спасе.
Сусід мій праворуч сидить в темноті.
Від страху у нього бурчить в животі.
Він теж в невідомість пливе, як і я,
І страшно, і боязко дуже мені:
А раптом оте? А раптом осе?
Ніхто не врятує мене й не спасе.
Сусід мій праворуч сидить в темноті.
Від страху у нього бурчить в животі.
Він теж в невідомість пливе, як і я,
2026.01.21
14:24
Обіцянки... обіцянки
Не про мир, не діалог.
Чисто воплі куртизанки
Моно моно монолог…
Хто б повірив, хто б довірив,
Змоноложив і схитрив,
Обіцянки розчепірив —
Я, їй-богу б, пригостив…
Не про мир, не діалог.
Чисто воплі куртизанки
Моно моно монолог…
Хто б повірив, хто б довірив,
Змоноложив і схитрив,
Обіцянки розчепірив —
Я, їй-богу б, пригостив…
2026.01.21
11:50
Ти не думала зовсім про нього,
Коли я був з тобою на «ти»,
Позабула усі застороги,
Як несила було вже знести.
Я схопив тебе грубо за руку,
Придушив і притис до стіни;
Ти тоді опиралась на муку
Коли я був з тобою на «ти»,
Позабула усі застороги,
Як несила було вже знести.
Я схопив тебе грубо за руку,
Придушив і притис до стіни;
Ти тоді опиралась на муку
2026.01.21
10:34
Повалені дерева, немов царі полеглі,
Спираються на вічність, спираються на страх.
Повалені дерева, що обіймають легко
Свободу і неволю у вічних небесах.
Повалені дерева, як воїни упалі
У грандіозний битві, у січі вогневій,
Спираються на мужніс
Спираються на вічність, спираються на страх.
Повалені дерева, що обіймають легко
Свободу і неволю у вічних небесах.
Повалені дерева, як воїни упалі
У грандіозний битві, у січі вогневій,
Спираються на мужніс
2026.01.21
05:30
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і як захочеш на мене обіпрись
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і якщо хочеш на мене обіпрись
її фальцет ”груди мої невідмовні бейбі
о випади тут якби утомивсь
і завжди на парківці місця доволі є
і як захочеш на мене обіпрись
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і якщо хочеш на мене обіпрись
її фальцет ”груди мої невідмовні бейбі
о випади тут якби утомивсь
і завжди на парківці місця доволі є
2026.01.21
01:09
Начувайтеся, поети!
Римами пихатими
Ваші всі оті сонети
Розберу на атоми.
Сам, щоправда, не пишу я
Надтонку поезію.
А за мене все віршують
Римами пихатими
Ваші всі оті сонети
Розберу на атоми.
Сам, щоправда, не пишу я
Надтонку поезію.
А за мене все віршують
2026.01.20
16:41
Хоча б краплинку справжнього знайти
У білосніжній лютій хуртовині!
Душа занурюється в холоди,
А тіло, ніби в темній домовині.
Рубає навпіл ніч зимовий сон,
Кричить реальність бенефісом фальші.
Нав'язує світанок свій канон,
У білосніжній лютій хуртовині!
Душа занурюється в холоди,
А тіло, ніби в темній домовині.
Рубає навпіл ніч зимовий сон,
Кричить реальність бенефісом фальші.
Нав'язує світанок свій канон,
2026.01.20
15:48
Накликали літній прозорий дощ:
В час посухи:
Стукали в шкіряний козячий бубон,
Співали заклично, по вовчому,
А Небо порожнє, чи то посліпло,
Поглухло, почерствіло.
Думали, що то наше селище,
А то Вавилон – цегляний, стобрамний
В час посухи:
Стукали в шкіряний козячий бубон,
Співали заклично, по вовчому,
А Небо порожнє, чи то посліпло,
Поглухло, почерствіло.
Думали, що то наше селище,
А то Вавилон – цегляний, стобрамний
2026.01.20
12:40
Поїхати б в Арабські Емірати,
Там є тепло, і світло, і вода.
А нам без цього лиш поумирати
Залишилось... Оце така біда.
Та скиглити не будем анітрохи,
А затанцюєм краще на золі.
Для нас це так, мов покусали блохи.
Там є тепло, і світло, і вода.
А нам без цього лиш поумирати
Залишилось... Оце така біда.
Та скиглити не будем анітрохи,
А затанцюєм краще на золі.
Для нас це так, мов покусали блохи.
2026.01.20
11:42
В ніч на двадцяте січня не спалося. Серіали по ютубу не заходили. Задрімав. Очнувся. О другій ночі почалось. Сирена, гул, свист… ба-бах. Я в дерев’яній хатині 1937 року. Погріб поруч, але в хаті тепло і більш спокійно… Кілька разів йокнуло, стіни затремті
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Андрій Будкевич (1962) /
Проза
Сергій Гай: митець - характерник, неоекспресіоніст, невтомний працелюб
Характерник. Яка етимологія слова? Хара – внутрішня сутність, ха – енергія дихання, енергія з нутра, РА – Сонце. Характерний, не такий як усі, вірний своєму духовному «Я».
В кожному з нас є своєрідна універсальна внутрішня форма, архетип. Архетип – форма: то вигляд людської душі (Платон), який не має у собі ніякого змісту, але проявляє себе і наповнюється протягом людського життя. Здобутий досвід заповнює цю форму. Бажано, щоб добрими вчинками та світлими помислами. Архетип – форма по змісту дещо споріднений зі світом ідей. Мають значення – спадкові психологічні характеристики, схильність до творчості, кармічні навантаження.
Сократ закликав бути володарем своїх бажань, адже сильним є той, хто панує над собою, тоді закони взаємовідносин гармонізуються самі по собі.
Мистецтво – це і добродійство, нелегка справа, яку любити треба, і, звісно, без таланту ніяк… Багато залежить від того, якими помислами повняться творчі задуми художника.
До п’яти років Сергій перебував в селі у бабусі. У Львові їх сім’я мешкала поблизу заводу «Сільмаш». Батько працював зварювальником, мама на автопідприємстві. Хлопчика віддали в дитячий садочок, вже тоді любив малювати. Школа йому не сподобалася, тому уроки частенько прогулював. Закінчивши школу, середній бал мав 3,5. Але, від семи років занотовував свої думки, з чотирнадцяти вів щоденник. Мав серйозні захоплення, зокрема, любив читати, виписував цитати з прочитаних книжок, навіть мріяв стати письменником. Зачитувався творами Ернеста Гемінгвея.
Служба в армії. Повернувшись додому, усвідомлював необхідність надолужувати брак необхідних знань, що й робив. Завдяки наполегливій праці, самостійному студіюванню окремих наук - став студентом Львівського інституту декоративного та прикладного мистецтва. У 1986-му завершив навчання. Займався дзюдо, цей спорт навчив покладатися на себе.
Опісля здобуття вищої освіти, Сергій частенько відвідував Львівську наукову бібліотеку імені В. Стефаника. Там переглядав величезну кількість журналів, книжок, ознайомлювався з творчістю різних митців, це заняття давало чимало інформації, найбільший вплив мали англійські художники, йому подобалася стилістика їх письма. Чи не тому роботи цього художника сприймають у США та Англії, не лише там ?!
У 27-ми річному віці у нього народилася донька. Треба було багато працювати, малювати, ще й ще малювати. Це боротьба за виживання. В житті по - всякому буває, потрібно вміти вистояти коли трапляються труднощі на життєвому шляху. Життєві випробування нагадують пірнання в ополонку: пірнув, потрібно випірнути… Немало талановитих творчих осіб не витримують іспитів, перевірок на твердість характеру, занепадають духом. Сергій Гай вистояв.
Малював те, що викликало імпульс. Писав дівчат, не просто змальовував, а у складній манері, створював і портрети. Прийшов час – поїхав до Києва. Туди з’їжджалися митці з усіх куточків України. Важливу роль у промоції творчості художника відіграв Микола Волга, він купував усі картини котрі той привозив. Микола Волга, здобував знання в трьох вищих навчальних закладах, в різні роки працював – завідувачем кафедри архітектури в НАУ, на посаді професора; у власній майстерні на Андріївському узвозі; був і віце – президентом Української Духовної республіки; директором в ОР- галереї. В 1997 році організував художнику поїздку до США, в Гарвардський університет, вважається одним з кращих університетів світу, там зробили виставку, картини продавалися.
Улюблені сюжети творчості митця – жіночі образи, ню, вершники, натюрморти. Це ніяк не ознака одноманітності. Бо у своїх творах він торкається вічних тем. Неоекспресіонізм. Напрямок сучасного мистецтва, виник в країнах Европи наприкінці 70-х років 20 століття. Неоекспресіонізму характерні – образність, фігуративність, жива манера письма, яскраві кольори. Цей напрямок продовжує головні засади експресіонізму: передачу творам суб’єктивного світобачення.
Так, роботи художника експресивні, емоційні, колористично привабливі. Для експресіоністів властива пильна увага до складових філософського, психологічного, етичного підтексту. Споглядаючи картини Сергія Гая зауважуєш - відокремлення від певного місця та часу, персонажі творів позбавлені конкретики та чітких індивідуальних рис. Зате присутня згущена виразність, поєднана з сильною енергетикою. Картини наповнені класичною музикою, письмо розкуте, фактурне, з елементами метафізичності.
У праці «Основи художньої культури», за редакцією В. Лозового та Л. Анучиної йдеться й про таке: «Давненько мистецтву взагалі була властива нерозчленована, органічна єдність різних видів мистецтва – синкретизм. Синкретизм був формою існування давнього мистецтва. Живопис і графіка протягом кількох віків розвивалися як жанри єдиного образотворчого мистецтва…
…. Синкретизм давнього мистецтва проявився у близькості живопису, графіки та їх обох із літературою…». В нашому випадку – живопис, графіка, що випромінюють взірці класичної музики. Малярство цього автора містить також ознаки наїву. В манері письма вбачається прагнення до лаконізму, максимум виразності – мінімум засобів.
У 2000 році поїхав разом з Іваном Твердуном (відомий львівський художник) у США. Український інститут Америки, поруч знамениті музеї, в нього там купили 7 робіт. Придбав квартиру. З’явився менеджер – Cергій Гусовський, платив стипендію, вони стали друзями. Сергій Гусовський, український підприємець, член наглядової ради Києво – Могилянської академії, депутат Київради 7 та 8-го скликань. У 2006 році створена галерея «Гусовський і Міронова», в ній виставляли роботи Сергія Гая. Два роки, від 2006-го – до 2008-го, співпрацював з галеристкою Тетяною Міроновою, тепер: директорка галереї «Лавра», засновниця Mironova Fоundation і Mironova Gallery.
Від 2008 року почали виникати певні негаразди, складний період тривав близько двох років. Згодом все налагодилося, справи пішли на краще. Зараз співпрацює з двома галереями з США, аукціонними домами. Картини на аукціонах продаються, ціни на роботи зростають… Якщо у людини в житті трапляються радісні події – це тому, що вона на них заслужила, вона їх достойна.
Мирські задоволення ніколи не принесуть істинної естетичної насолоди, не дадуть відчути повноту життя, частенько з плином років змінюються депресіями. Ті, що перебувають в полоні скарбів світу матеріального, позбавлені внутрішнього окрилення, натхнення. Їх погляд спрямований на низький рівень реальності. Прекрасно, якщо в людині все поєднано гармонійно. Важливо не втратити себе, хоча й не варто нехтувати матеріальними умовами. Все добре в міру.
Праця, якщо ще й улюблена, дає людині енергію, а остогидла - відбирає. Слушне трактування терміну «праця» дано в одній з книжок І. Каганця: «… українське слово «праця», яке означає радісну, приємну, осмислену (п – раціо) роботу…». Багато історій успіху відомих людей – це історії справжньої любові до своєї справи. Сергій Гай – невтомний працелюб, який завдяки цій рисі характеру і таланту, досягнув визнання як у колах фахівців, так і в середовищах шанувальників мистецтва.
Марія Чумарна у збірці філософських поезій «Відлуння суголось» в одному з віршів писала:
«Це Рух і Спокій –
Це Життя і Смерть:
І вниз, і вгору вічна круговерть, -
Перетікання світла й тіні,
Лід мороку і жар горіння,
Любові дотик – і відчужень біль,
Тверезість розуму – і серця хміль…».
Стояти на варті духовного світу, зробити свій вибір, віднайти свій шлях (дао), та йти ним по життю. Хай буде так!
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ – 4(Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) та БУМ (Брама Українського Мистецтва).
На фото - картина Сергія Гая Без назви.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сергій Гай: митець - характерник, неоекспресіоніст, невтомний працелюб
Характерник. Яка етимологія слова? Хара – внутрішня сутність, ха – енергія дихання, енергія з нутра, РА – Сонце. Характерний, не такий як усі, вірний своєму духовному «Я». В кожному з нас є своєрідна універсальна внутрішня форма, архетип. Архетип – форма: то вигляд людської душі (Платон), який не має у собі ніякого змісту, але проявляє себе і наповнюється протягом людського життя. Здобутий досвід заповнює цю форму. Бажано, щоб добрими вчинками та світлими помислами. Архетип – форма по змісту дещо споріднений зі світом ідей. Мають значення – спадкові психологічні характеристики, схильність до творчості, кармічні навантаження.
Сократ закликав бути володарем своїх бажань, адже сильним є той, хто панує над собою, тоді закони взаємовідносин гармонізуються самі по собі.
Мистецтво – це і добродійство, нелегка справа, яку любити треба, і, звісно, без таланту ніяк… Багато залежить від того, якими помислами повняться творчі задуми художника.
До п’яти років Сергій перебував в селі у бабусі. У Львові їх сім’я мешкала поблизу заводу «Сільмаш». Батько працював зварювальником, мама на автопідприємстві. Хлопчика віддали в дитячий садочок, вже тоді любив малювати. Школа йому не сподобалася, тому уроки частенько прогулював. Закінчивши школу, середній бал мав 3,5. Але, від семи років занотовував свої думки, з чотирнадцяти вів щоденник. Мав серйозні захоплення, зокрема, любив читати, виписував цитати з прочитаних книжок, навіть мріяв стати письменником. Зачитувався творами Ернеста Гемінгвея.
Служба в армії. Повернувшись додому, усвідомлював необхідність надолужувати брак необхідних знань, що й робив. Завдяки наполегливій праці, самостійному студіюванню окремих наук - став студентом Львівського інституту декоративного та прикладного мистецтва. У 1986-му завершив навчання. Займався дзюдо, цей спорт навчив покладатися на себе.
Опісля здобуття вищої освіти, Сергій частенько відвідував Львівську наукову бібліотеку імені В. Стефаника. Там переглядав величезну кількість журналів, книжок, ознайомлювався з творчістю різних митців, це заняття давало чимало інформації, найбільший вплив мали англійські художники, йому подобалася стилістика їх письма. Чи не тому роботи цього художника сприймають у США та Англії, не лише там ?!
У 27-ми річному віці у нього народилася донька. Треба було багато працювати, малювати, ще й ще малювати. Це боротьба за виживання. В житті по - всякому буває, потрібно вміти вистояти коли трапляються труднощі на життєвому шляху. Життєві випробування нагадують пірнання в ополонку: пірнув, потрібно випірнути… Немало талановитих творчих осіб не витримують іспитів, перевірок на твердість характеру, занепадають духом. Сергій Гай вистояв.
Малював те, що викликало імпульс. Писав дівчат, не просто змальовував, а у складній манері, створював і портрети. Прийшов час – поїхав до Києва. Туди з’їжджалися митці з усіх куточків України. Важливу роль у промоції творчості художника відіграв Микола Волга, він купував усі картини котрі той привозив. Микола Волга, здобував знання в трьох вищих навчальних закладах, в різні роки працював – завідувачем кафедри архітектури в НАУ, на посаді професора; у власній майстерні на Андріївському узвозі; був і віце – президентом Української Духовної республіки; директором в ОР- галереї. В 1997 році організував художнику поїздку до США, в Гарвардський університет, вважається одним з кращих університетів світу, там зробили виставку, картини продавалися.
Улюблені сюжети творчості митця – жіночі образи, ню, вершники, натюрморти. Це ніяк не ознака одноманітності. Бо у своїх творах він торкається вічних тем. Неоекспресіонізм. Напрямок сучасного мистецтва, виник в країнах Европи наприкінці 70-х років 20 століття. Неоекспресіонізму характерні – образність, фігуративність, жива манера письма, яскраві кольори. Цей напрямок продовжує головні засади експресіонізму: передачу творам суб’єктивного світобачення.
Так, роботи художника експресивні, емоційні, колористично привабливі. Для експресіоністів властива пильна увага до складових філософського, психологічного, етичного підтексту. Споглядаючи картини Сергія Гая зауважуєш - відокремлення від певного місця та часу, персонажі творів позбавлені конкретики та чітких індивідуальних рис. Зате присутня згущена виразність, поєднана з сильною енергетикою. Картини наповнені класичною музикою, письмо розкуте, фактурне, з елементами метафізичності.
У праці «Основи художньої культури», за редакцією В. Лозового та Л. Анучиної йдеться й про таке: «Давненько мистецтву взагалі була властива нерозчленована, органічна єдність різних видів мистецтва – синкретизм. Синкретизм був формою існування давнього мистецтва. Живопис і графіка протягом кількох віків розвивалися як жанри єдиного образотворчого мистецтва…
…. Синкретизм давнього мистецтва проявився у близькості живопису, графіки та їх обох із літературою…». В нашому випадку – живопис, графіка, що випромінюють взірці класичної музики. Малярство цього автора містить також ознаки наїву. В манері письма вбачається прагнення до лаконізму, максимум виразності – мінімум засобів.
У 2000 році поїхав разом з Іваном Твердуном (відомий львівський художник) у США. Український інститут Америки, поруч знамениті музеї, в нього там купили 7 робіт. Придбав квартиру. З’явився менеджер – Cергій Гусовський, платив стипендію, вони стали друзями. Сергій Гусовський, український підприємець, член наглядової ради Києво – Могилянської академії, депутат Київради 7 та 8-го скликань. У 2006 році створена галерея «Гусовський і Міронова», в ній виставляли роботи Сергія Гая. Два роки, від 2006-го – до 2008-го, співпрацював з галеристкою Тетяною Міроновою, тепер: директорка галереї «Лавра», засновниця Mironova Fоundation і Mironova Gallery.
Від 2008 року почали виникати певні негаразди, складний період тривав близько двох років. Згодом все налагодилося, справи пішли на краще. Зараз співпрацює з двома галереями з США, аукціонними домами. Картини на аукціонах продаються, ціни на роботи зростають… Якщо у людини в житті трапляються радісні події – це тому, що вона на них заслужила, вона їх достойна.
Мирські задоволення ніколи не принесуть істинної естетичної насолоди, не дадуть відчути повноту життя, частенько з плином років змінюються депресіями. Ті, що перебувають в полоні скарбів світу матеріального, позбавлені внутрішнього окрилення, натхнення. Їх погляд спрямований на низький рівень реальності. Прекрасно, якщо в людині все поєднано гармонійно. Важливо не втратити себе, хоча й не варто нехтувати матеріальними умовами. Все добре в міру.
Праця, якщо ще й улюблена, дає людині енергію, а остогидла - відбирає. Слушне трактування терміну «праця» дано в одній з книжок І. Каганця: «… українське слово «праця», яке означає радісну, приємну, осмислену (п – раціо) роботу…». Багато історій успіху відомих людей – це історії справжньої любові до своєї справи. Сергій Гай – невтомний працелюб, який завдяки цій рисі характеру і таланту, досягнув визнання як у колах фахівців, так і в середовищах шанувальників мистецтва.
Марія Чумарна у збірці філософських поезій «Відлуння суголось» в одному з віршів писала:
«Це Рух і Спокій –
Це Життя і Смерть:
І вниз, і вгору вічна круговерть, -
Перетікання світла й тіні,
Лід мороку і жар горіння,
Любові дотик – і відчужень біль,
Тверезість розуму – і серця хміль…».
Стояти на варті духовного світу, зробити свій вибір, віднайти свій шлях (дао), та йти ним по життю. Хай буде так!
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ – 4(Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) та БУМ (Брама Українського Мистецтва).
На фото - картина Сергія Гая Без назви.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Малярські руни Романа Романишина (есе)"
• Перейти на сторінку •
"Приватний музей однієї художниці: про творчість ужгородської мисткині Андреї Павук"
• Перейти на сторінку •
"Приватний музей однієї художниці: про творчість ужгородської мисткині Андреї Павук"
Про публікацію
