Світ із подивом і острахом спостерігає, як на росії відроджується і розквітає тоталітарний маразм, що, здавалось би, міг законсервуватися лише у найпотаємніших закапелках світу на кшталт північної кореї. Людожерські заміри путіна і його поплічників знову заводять росію у хащі дикого сталінізму..
Тим, хто ще застав часи отого «есесесеру», доводилось чути про масову пошесть на революційне іменотворення радянських часів. Геть одурілі громадяни навіть у імена своїх дітей вкладали «радянський» фанатизм. Невідомо хто вигадував оті імена, що були дикою сумішшю революційних вождів, марксизму, комунізму, електрифікації, п’ятирічок та іще казна-чого. Ентузіасти уклали навіть словник імен радянського походження, який налічує їх понад півтисячі.
Лише на честь одного леніна примудрилися вигадати понад півсотні імен. Окрім досить популярних і відносно милозвучних імен Вілен, Владлен, Віль були ще й Вілорги, Вілорди, Вілузи, Вільдани, Вільнури… І годі було здогадатися, що вони насправді означають. Наприклад, ім’я Вільсор утворили від скорочення лозунгу «владимир ильич ленин — создатель октябрьской революции», Вілюр — «владимир ильич любит рабочих», Вінун —«владимир ильич не умрет никогда», ] Иззвил — «изучайте заветы владимира ильича ленина»
А були ж іще крупська, сталін, дзержинський, троцький , бухарін, герої-челюскінці та іще багато чого довколореволюційного. І оті нашвидкоруч зліплені імена інколи звучали напрочуд кумедно.
Наприклад, Маенлест — за першими літерами прізвищ маркс, енгельс, ленин сталін, Побиск — абревіатура від «поколение борцов и строителей коммунизма», Ревма́рк — від скорочення «революционный марксизм», Римида́лв — від зворотного прочитання імені владимир, Тролебузин(а) — від прізвищ троцький, ленін, бухарін, зинов’єв, Успепя — від скорочення «успехи первых пятилеток», Челнальдин(а) — від скорочення «„челюскин“ на льдине», Оюшминальд(а)— від скорочення «отто юльевич шмидт на льдине». А були ще й такі чудернацькі імена, як Даздраперма, Даздрасмыгда, Яатей, Пятьвчет, Догна́т-Перегна́т, які навіть витлумачувати не варто. Отака буяла тоді петрушка.
Здавалося, оті імена, як і ота епоха, давно вже вкрилися пилом. Однак спадкоємці їх духовні і нині живуть і вицвітають. Та ще й волають «Можем повторить!».
Якби вони справді повторили оту ідіотську практику іменотворення, що має таку барвисту історію, було б таки цікаво. Адже які імена пропадають! Лише іноагент Максим Галкін далеко за межами росії робить бодай якісь спроби відродити славні традиції.
А як би зміцнили пресловуті їхні «скрєпи» новітні імена на честь путіна та стовпів путінізму - Сосипут (соловйов, симоньян, путін), Шопумед (шойгу, путін, медведєв), Капут (кабаєва, путін), Присоска (пригожин, соловйов, скабєєва), Сосиска (соловйов, симоньян, скабєєва), Захамара (захарова мария), Терва (терешкова валентина), Пурген (путин – русский гений), Гернафрон (герасимов на фронте).
Любителі «ретро» могли б потішити своє марнославство згадкою про своїх кумирів - Хруник (хрущев никита), Брелеон (брежнев леонид), Юванд (юрий владимирович андропов), Кучер (константин устинович черненко), Гомисер (горбачев михаил сергеевич), Борель (борис ельцин).
Ідейні совки реалізували б свої патріотичні марення в іменах Пидер (продолжатель идей и дела революции), Задрот (защитник дела революции и отечества), Хрен (хранитель единства нации), Гандон (гарант народного достояния – отец нации).
Та як російський корабель не називай – курс його відомий.