Із Юза Алешковського

            Я у Пітері я́кось із другом хильнув,
            потім він на Літейний проспект завернув,
            і все розказує мені, все розказує,
            і показує, і показує.

У вас он чайників не роблять емальованих,
а режисери кращі в на́с, ти вже повір!
Вода у крані – як в Москві ота газована,
а цeй ваш «ГУМ» – вдає, що він Гостиний Двір.

    Для вас «Аврора» – лиш малюнок на медалі,
    а в нас же Невський – не Охотний, сука, Ряд.
    І ти би, дурню, жив тепер при капіталі,
    якби не пітерський стальний пролетар’ят.

        А я – мовчу, не суперечу от ніскілечки,
        і чортзна-що в моїй твориться голові,
        у ній «Московська» наша хлюпає горілочка,
        й нема нудьги в душі по матінці-Москві.

            Я іще в пиріжковій із другом хильнув,
            він пото́му на площу Двірцеву звернув,
            і все розказує мені, все розказує,
            і показує, і показує.
 
Таж емальованих у вас не роблять чайничків,
нема таких, як в Ермітажі в нас, картин.
І взагалі, в Москві повнісінько начальничків,
тоді як Перший секретар у нас – один.
 
    Давай ушкваримо грам триста сервелату!
    Дивись, мости́ які, дивись, покля їси.
    На всіх московських вашим м’ясокомбінатах
    нема копченої такої ковбаси.
 
        А я – мовчу, не суперечу от ніскілечки,
        і чортзна-що в моїй твориться голові,
        у ній «Московська» наша хлюпає горілочка,
        й нема нудьги в душі по матінці-Москві.

            І в закусочній чарку я з другом хильнув,
            потім він на Канавку якусь завернув,
            і все розказує мені, все розказує,
            і показує, і показує.
 
У вас же чайничків не роблять емальованих,
а ніччю білою – в нас видно все, мовляв.
А цими сходами – Раскольников знервовано
у дім лихварки із сокирою збігав.

    Нам ті Луб’янки ваші – зовсім не до ладу.
    Лише у «Норді» подають такі вершки.
    А за решіточкою Літнього, блядь, Саду –
    п’ятнадцять діб сидіти міг би залюбки.

        А я – мовчу, не суперечу от ніскілечки,
        і чортзна-що в моїй твориться голові,
        у ній «Московська» наша хлюпає горілочка,
        й нема нудьги в душі по матінці-Москві.

            Та зненацька патрульний під’їхав до нас,
            я в коляску зваливсь, ну, і друг водноча́с.
            «У відділення!» А він – все розказує,
            і показує, і показує.

У вас же чайничків не роблять емальованих,
а в Ермітажі... не прискіпуйтеся, пси!
А цими сходами – лихварка оштрафована...
Нема копченої такої ковбаси.

(Червень 2024)

*** ОРИГІНАЛ ***

Белые чайнички
                                                    Андрею Битову

             Раз я в Питере с другом хорошим кирнул,
             он потом на Литейный проспект завернул,
             и все рассказывает мне, все рассказывает,
             и показывает, и показывает.

Нет белых чайников в Москве эмалированных,
а Товстоногов¹ — самый левый режиссер.
Вода из кранов лучше вашей газиро́ванной,
а ГУМ — он что? Он не́ Гостиный Двор.

    Вы там «Аврору» лишь на карточках видали,
    а Невский — это не́ Охотный Ряд.
    Дурак, страдал бы ты весь век при капитале,
    когда б не питерский стальной пролетарьят.

        А я иду молчу и возражать не пробую,
        черт знает что в моей творится голове,
        поет и пляшет в ней «Московская особая»,
        и нет в душе тоски по матушке-Москве.
 
            Я еще в пирожковой с кирюхой кирнул,
            он потом на Дворцовую плошадь свернул,
            и все рассказывает мне, все рассказывает,
            и показывает, и показывает.

У вас в Москве эмалированных нет чайничков,
таких, как в Эрмитаже, нет картин.
И вообще, полным-полно начальничков,
а вот у нас – товарищ Толстиков² один.

    Давай заделаем грамм триста сервелата!
    Смотри, дурак, на знаменитые мосты.
    На всех московских ваших мясокомбинатах
    такой не делают копченой колбасы.

        А я иду молчу и возражать не пробую,
        черт знает что в моей творится голове,
        поет и пляшет в ней «Московская особая»,
        и нет в душе тоски по матушке-Москве.

            Я и в рюмочной рюмку с кирюхой кирнул,
            он потом на какой-то проспект завернул,
            и все рассказывает мне, все рассказывает,
            и показывает, и показывает.

Нет белых чайничков в Москве эмалированных,
а ночью белою у на́с светло, как днем.
По этой лестнице старушку обворовывать
всходил Раскольников с огромным топором.

    Лубянок ваших и Бутырок нам не надо.
    Таких, как в «Норде», взбитых сливок ты не ел.
    А за решеткой чудной Летнего, блядь, Сада
    я б все пятнадцать суток отсидел.

        А я иду молчу и возражать не пробую,
        черт знает что в моей творится голове,
        поет и пляшет в ней «Московская особая»,
        и нет в душе тоски по матушке-Москве.

            Мотоцикл патрульный подъехал к нам вдруг,
            я свалился в коляску, а рядом — мой друг...
            «В отделение!» А он все рассказывает,
            и показывает, и показывает.

Нет белых чайничков в Москве эмалированных,
а Товстоногов самый... отпустите, псы!
По этой лестнице старушку обштрафовывать...
Такой не делают копченой колбасы...