Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
1966. Білі чайнички
Я у Пітері я́кось із другом хильнув,
потім він на Літейний проспект завернув,
і все розказує мені, все розказує,
і показує, і показує.
У вас он чайників не роблять емальованих,
а режисери кращі в на́с, ти вже повір!
Вода у крані – як в Москві ота газована,
а цeй ваш «ГУМ» – вдає, що він Гостиний Двір.
Для вас «Аврора» – лиш малюнок на медалі,
а в нас же Невський – не Охотний, сука, Ряд.
І ти би, дурню, жив тепер при капіталі,
якби не пітерський стальний пролетар’ят.
А я – мовчу, не суперечу от ніскілечки,
і чортзна-що в моїй твориться голові,
у ній «Московська» наша хлюпає горілочка,
й нема нудьги в душі по матінці-Москві.
Я іще в пиріжковій із другом хильнув,
він пото́му на площу Двірцеву звернув,
і все розказує мені, все розказує,
і показує, і показує.
Таж емальованих у вас не роблять чайничків,
нема таких, як в Ермітажі в нас, картин.
І взагалі, в Москві повнісінько начальничків,
тоді як Перший секретар у нас – один.
Давай ушкваримо грам триста сервелату!
Дивись, мости́ які, дивись, покля їси.
На всіх московських вашим м’ясокомбінатах
нема копченої такої ковбаси.
А я – мовчу, не суперечу от ніскілечки,
і чортзна-що в моїй твориться голові,
у ній «Московська» наша хлюпає горілочка,
й нема нудьги в душі по матінці-Москві.
І в закусочній чарку я з другом хильнув,
потім він на Канавку якусь завернув,
і все розказує мені, все розказує,
і показує, і показує.
У вас же чайничків не роблять емальованих,
а ніччю білою – в нас видно все, мовляв.
А цими сходами – Раскольников знервовано
у дім лихварки із сокирою збігав.
Нам ті Луб’янки ваші – зовсім не до ладу.
Лише у «Норді» подають такі вершки.
А за решіточкою Літнього, блядь, Саду –
п’ятнадцять діб сидіти міг би залюбки.
А я – мовчу, не суперечу от ніскілечки,
і чортзна-що в моїй твориться голові,
у ній «Московська» наша хлюпає горілочка,
й нема нудьги в душі по матінці-Москві.
Та зненацька патрульний під’їхав до нас,
я в коляску зваливсь, ну, і друг водноча́с.
«У відділення!» А він – все розказує,
і показує, і показує.
У вас же чайничків не роблять емальованих,
а в Ермітажі... не прискіпуйтеся, пси!
А цими сходами – лихварка оштрафована...
Нема копченої такої ковбаси.
(Червень 2024)
*** ОРИГІНАЛ ***
Белые чайнички
Андрею Битову
Раз я в Питере с другом хорошим кирнул,
он потом на Литейный проспект завернул,
и все рассказывает мне, все рассказывает,
и показывает, и показывает.
Нет белых чайников в Москве эмалированных,
а Товстоногов¹ — самый левый режиссер.
Вода из кранов лучше вашей газиро́ванной,
а ГУМ — он что? Он не́ Гостиный Двор.
Вы там «Аврору» лишь на карточках видали,
а Невский — это не́ Охотный Ряд.
Дурак, страдал бы ты весь век при капитале,
когда б не питерский стальной пролетарьят.
А я иду молчу и возражать не пробую,
черт знает что в моей творится голове,
поет и пляшет в ней «Московская особая»,
и нет в душе тоски по матушке-Москве.
Я еще в пирожковой с кирюхой кирнул,
он потом на Дворцовую плошадь свернул,
и все рассказывает мне, все рассказывает,
и показывает, и показывает.
У вас в Москве эмалированных нет чайничков,
таких, как в Эрмитаже, нет картин.
И вообще, полным-полно начальничков,
а вот у нас – товарищ Толстиков² один.
Давай заделаем грамм триста сервелата!
Смотри, дурак, на знаменитые мосты.
На всех московских ваших мясокомбинатах
такой не делают копченой колбасы.
А я иду молчу и возражать не пробую,
черт знает что в моей творится голове,
поет и пляшет в ней «Московская особая»,
и нет в душе тоски по матушке-Москве.
Я и в рюмочной рюмку с кирюхой кирнул,
он потом на какой-то проспект завернул,
и все рассказывает мне, все рассказывает,
и показывает, и показывает.
Нет белых чайничков в Москве эмалированных,
а ночью белою у на́с светло, как днем.
По этой лестнице старушку обворовывать
всходил Раскольников с огромным топором.
Лубянок ваших и Бутырок нам не надо.
Таких, как в «Норде», взбитых сливок ты не ел.
А за решеткой чудной Летнего, блядь, Сада
я б все пятнадцать суток отсидел.
А я иду молчу и возражать не пробую,
черт знает что в моей творится голове,
поет и пляшет в ней «Московская особая»,
и нет в душе тоски по матушке-Москве.
Мотоцикл патрульный подъехал к нам вдруг,
я свалился в коляску, а рядом — мой друг...
«В отделение!» А он все рассказывает,
и показывает, и показывает.
Нет белых чайничков в Москве эмалированных,
а Товстоногов самый... отпустите, псы!
По этой лестнице старушку обштрафовывать...
Такой не делают копченой колбасы...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
