ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.03
10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
2024.05.03
08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
2024.05.03
06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
2024.05.03
05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
2024.05.03
01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п
2024.05.02
22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
2024.05.02
19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
2024.05.02
12:35
Велике пошанування до батька й матері,
бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого…
Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою,
навіть якщо живеш милостинею"
Раббі Шимон бар Йохай
Давно це сталось. Тоді, як в І
2024.05.02
11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
2024.05.02
10:26
Літери
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
2024.05.02
10:19
Нотатки дружини письменника
Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч
2024.05.02
08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
2024.05.02
08:05
Голубі троянди
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
2024.05.02
05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
2024.05.02
04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
2024.05.01
17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
2017.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ярослав Голобородько (1950) /
Рецензії
Анатолій Кичинський - У ФРЕЙМІ ПОШУКУ І СЛОВА
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Анатолій Кичинський - У ФРЕЙМІ ПОШУКУ І СЛОВА
Про збірку Анатолія Кичинського "Бджола на піску"
Поезія, як і будь-яка інша сфера творчості, мистецтва (йдеться про справжню творчість, а не про імітат-мистецтво, не про кітч, що просто-таки заполонили нинішнє повсякдення), перебуває у стані нескінченного розвою й потребує постійного внутрішнього розвитку від тих, хто працює у її царині.
До поетів, які відрізняються концептуально-образною динамікою, належить і Анатолій Кичинський - автор низки вишуканих і по-інтелігентному майстерних збірок, що вони виходять друком вже не одне десятиліття.
Дебютував А.Кичинський у віці, коли в творчій особистості поєднуються молодість духу, зрілість погляду й художня вправність. Перша збірка з цілковито романтичною назвою і такою ж романтично-образною тональністю - "Вулиця закоханих дерев" - вийшла друком, коли поетові було 26 років.
Творчої перерви, що часто спіткає людей мистецтва, після першої книжки, тим більш вдалої, у поета не трапилося. Навпаки, майже форсованими і напрочуд потужними художніми темпами почали виходити нові збірки Анатолія Кичинського, з перервою у два-три роки, а то й частіше.
Збірка "Вулиця закоханих дерев" (1976) променисте й гаряче освітилася книжкою "Світло трави" (1979). Невдовзі поет зазвучав по-новому, бо у перекладі російською мовою вийшла друком його збірка "Средь белого дня" (1980). Незабаром побачила світ ще одна поетична книжка А.Кичинського - "Землі зелена кров" (1982). Після неї проникливими й журливими поезіями ожила збірка "Листоноша-Земля" (1985). Поет ішов ч далі й сформулював своє кредо: "Дорога завдовжки в любов" та "Сотвори свет" - так називалися дві книжки, що були видрукувані 1988року(друга - у перекладі російською мовою). Після цього прийшов час збірки "Повторення непройденого" (1990), а невдовзі побачила світ і книжка "В гості до мами" (1991). Наприкінці минулого століття вийшла друком ще одна збірка А.Кичинського, яка, продовжуючи традиції його ранньої лірики й поетику попередніх поетичних назв, одержала досить метафоричну й розлогу назву - "Жива і скошена тече в мені трава" (1999).
За двадцять три роки літературної діяльності (з 1976 до 1999) вийшло десять поетичних книжок Анатолія Кичинського. Пломенистих, задушевних, мелодійних, ліричних і філософських. Кожна з них засвідчувала талант довгостроковий, небуденний, виразний. Кожна з них відкривала А.Кичинського як творця різних поетичних стилів, форм, інтонацій. Кожна з них ставала помітним кроком у художньому розвитку поета.
І от з'явилася нова збірка поета - "Бджола на піску" (2003), що вона, хочеться вірити, відкриває новий десяток у його творчому доробку.
До книжки "Бджола на піску" ввійшли вірші та дві поеми - "Вишивання хрестиком" й "Пісня про зубра". Хоча поезії та поеми складають приблизно рівні за обсягом частини нової збірки А.Кичинського, усе ж таки саме вірші виступають її духовним концентром.
Анатолій Кичинський є передусім ліриком, і тому ліричні, лірико-філософські, медитативні інтонації домінують у "Бджолі на піску".
У творчості митця простежується помітна тенденція до філософування, і саме ця інтонаційна, ритмостильова, образна стилістика визначає характер його нової книжки.
Поет філософує, він продовжує пошуки істинного слова, начала, істинної сутності. Він продовжує медитувати над питаннями "людина у часі" та "час у людині", "життя як хрест людини" та "життя як імпульси людської свідомості", "почуттєве й драматичне" та "інтелектуальне й трагічне". Буття людини, за концепцією збірки, постає видимою чи не завжди видимою, але від того не меншою драмою її свідомих і несвідомих поривань, почуттів, устремлінь.
Життя й дух людини, за версією поета, сповнені загадок, контрастів, немислимих перепадів фарб і настроїв, ситуацій і психологічних сюжетів, вони густо насичені неясними і не проясненими місцями, натяками, символами. Людське життя й дух варто розгадувати, для того щоб, імовірно, так до кінця і не розгадати. У вірші "Оце - мій меч. А це - мій плуг..." ліричний герой розмірковує, шукаючи виходу між категоріями очевидності й невизначеності:
Оце - мій меч. А це - мій плуг.
Он - ворог мій. А ось - мій друг.
А вся моя тривога -в тім, що ніяк я не збагну,
чи це дорога на війну,
чи це з війни дорога.
Філософічністю звучання відрізняються також вірші "Котиться камінь наріжний...", "Вулиця Блока. Аптека. Ліхтар...", "Ранок недільний. Хрестик натільний...", "І світлий шлях, і темний манівець...", "Гера Квіт", "Тепер ти молодий, а був іще молодший...", триптих "Пустеля" тощо.
Продовжуючи одну з традицій української лірики, Анатолій Кичинський у збірці "Бджола на піску" активно використовує форму римованого вірша. Водночас, усвідомлюючи, що практичний досвід поезії є значно ширшим і багатшим, ніж канонічні поетичні думки й асоціації, "покладені" на ритм і "перехоплені" римою, він актуалізує на українському художньо-образному ґрунті традиції світової поезії, передусім європейської та американської, і звертається до верлібру (неримованого вірша), який у XX столітті став переважати серед розмаїття поетичних форм. Верлібр у новій збірці А.Кичинського репрезентований поезіями "І було Слово. І було сотворіння. І було диво...", "Годинник", "Червоним - по чорному...", "Дні западають, мов клавіші...", "Чорний гумор", "стоїш наче вкопаний", "Все ніколи", "Поглядом, довгим, як сірий осінній дощ...", що засвідчують володіння таврійським митцем і прийомами найсучаснішої манери версифікації.
Поеми, що увійшли до нової книжки А. Кичинського, внутрішньо вирізняються від тональності й образної харизми ліричних віршів. Можливо, тому, що асоціативна культура поеми "Вишивання хрестиком" бере свої витоки в художній ментальності першої половини 80-х років минулого століття, коли вона писалася, а поема "Пісня про зубра", яку автор ще називає "українською версією писаного латиною знаменитого твору одного з найвідоміших слов'янських поетів епохи Відродження Миколи Гусовського", й узагалі укорінена в поетичну стилістику доби Середньовіччя.
Збірці "Бджола на піску" властиві розвинена парадигма тропіки й підсвідомих образних знаків, настанова на стиль відточеного рядка й медитативної строфи. Анатолій Кичинський ще раз підтвердив, що його поетична путь пролягала і пролягає у фреймі ("рамці") сенсових пошуків й асоціативного слова.
Поезія, як і будь-яка інша сфера творчості, мистецтва (йдеться про справжню творчість, а не про імітат-мистецтво, не про кітч, що просто-таки заполонили нинішнє повсякдення), перебуває у стані нескінченного розвою й потребує постійного внутрішнього розвитку від тих, хто працює у її царині.
До поетів, які відрізняються концептуально-образною динамікою, належить і Анатолій Кичинський - автор низки вишуканих і по-інтелігентному майстерних збірок, що вони виходять друком вже не одне десятиліття.
Дебютував А.Кичинський у віці, коли в творчій особистості поєднуються молодість духу, зрілість погляду й художня вправність. Перша збірка з цілковито романтичною назвою і такою ж романтично-образною тональністю - "Вулиця закоханих дерев" - вийшла друком, коли поетові було 26 років.
Творчої перерви, що часто спіткає людей мистецтва, після першої книжки, тим більш вдалої, у поета не трапилося. Навпаки, майже форсованими і напрочуд потужними художніми темпами почали виходити нові збірки Анатолія Кичинського, з перервою у два-три роки, а то й частіше.
Збірка "Вулиця закоханих дерев" (1976) променисте й гаряче освітилася книжкою "Світло трави" (1979). Невдовзі поет зазвучав по-новому, бо у перекладі російською мовою вийшла друком його збірка "Средь белого дня" (1980). Незабаром побачила світ ще одна поетична книжка А.Кичинського - "Землі зелена кров" (1982). Після неї проникливими й журливими поезіями ожила збірка "Листоноша-Земля" (1985). Поет ішов ч далі й сформулював своє кредо: "Дорога завдовжки в любов" та "Сотвори свет" - так називалися дві книжки, що були видрукувані 1988року(друга - у перекладі російською мовою). Після цього прийшов час збірки "Повторення непройденого" (1990), а невдовзі побачила світ і книжка "В гості до мами" (1991). Наприкінці минулого століття вийшла друком ще одна збірка А.Кичинського, яка, продовжуючи традиції його ранньої лірики й поетику попередніх поетичних назв, одержала досить метафоричну й розлогу назву - "Жива і скошена тече в мені трава" (1999).
За двадцять три роки літературної діяльності (з 1976 до 1999) вийшло десять поетичних книжок Анатолія Кичинського. Пломенистих, задушевних, мелодійних, ліричних і філософських. Кожна з них засвідчувала талант довгостроковий, небуденний, виразний. Кожна з них відкривала А.Кичинського як творця різних поетичних стилів, форм, інтонацій. Кожна з них ставала помітним кроком у художньому розвитку поета.
І от з'явилася нова збірка поета - "Бджола на піску" (2003), що вона, хочеться вірити, відкриває новий десяток у його творчому доробку.
До книжки "Бджола на піску" ввійшли вірші та дві поеми - "Вишивання хрестиком" й "Пісня про зубра". Хоча поезії та поеми складають приблизно рівні за обсягом частини нової збірки А.Кичинського, усе ж таки саме вірші виступають її духовним концентром.
Анатолій Кичинський є передусім ліриком, і тому ліричні, лірико-філософські, медитативні інтонації домінують у "Бджолі на піску".
У творчості митця простежується помітна тенденція до філософування, і саме ця інтонаційна, ритмостильова, образна стилістика визначає характер його нової книжки.
Поет філософує, він продовжує пошуки істинного слова, начала, істинної сутності. Він продовжує медитувати над питаннями "людина у часі" та "час у людині", "життя як хрест людини" та "життя як імпульси людської свідомості", "почуттєве й драматичне" та "інтелектуальне й трагічне". Буття людини, за концепцією збірки, постає видимою чи не завжди видимою, але від того не меншою драмою її свідомих і несвідомих поривань, почуттів, устремлінь.
Життя й дух людини, за версією поета, сповнені загадок, контрастів, немислимих перепадів фарб і настроїв, ситуацій і психологічних сюжетів, вони густо насичені неясними і не проясненими місцями, натяками, символами. Людське життя й дух варто розгадувати, для того щоб, імовірно, так до кінця і не розгадати. У вірші "Оце - мій меч. А це - мій плуг..." ліричний герой розмірковує, шукаючи виходу між категоріями очевидності й невизначеності:
Оце - мій меч. А це - мій плуг.
Он - ворог мій. А ось - мій друг.
А вся моя тривога -в тім, що ніяк я не збагну,
чи це дорога на війну,
чи це з війни дорога.
Філософічністю звучання відрізняються також вірші "Котиться камінь наріжний...", "Вулиця Блока. Аптека. Ліхтар...", "Ранок недільний. Хрестик натільний...", "І світлий шлях, і темний манівець...", "Гера Квіт", "Тепер ти молодий, а був іще молодший...", триптих "Пустеля" тощо.
Продовжуючи одну з традицій української лірики, Анатолій Кичинський у збірці "Бджола на піску" активно використовує форму римованого вірша. Водночас, усвідомлюючи, що практичний досвід поезії є значно ширшим і багатшим, ніж канонічні поетичні думки й асоціації, "покладені" на ритм і "перехоплені" римою, він актуалізує на українському художньо-образному ґрунті традиції світової поезії, передусім європейської та американської, і звертається до верлібру (неримованого вірша), який у XX столітті став переважати серед розмаїття поетичних форм. Верлібр у новій збірці А.Кичинського репрезентований поезіями "І було Слово. І було сотворіння. І було диво...", "Годинник", "Червоним - по чорному...", "Дні западають, мов клавіші...", "Чорний гумор", "стоїш наче вкопаний", "Все ніколи", "Поглядом, довгим, як сірий осінній дощ...", що засвідчують володіння таврійським митцем і прийомами найсучаснішої манери версифікації.
Поеми, що увійшли до нової книжки А. Кичинського, внутрішньо вирізняються від тональності й образної харизми ліричних віршів. Можливо, тому, що асоціативна культура поеми "Вишивання хрестиком" бере свої витоки в художній ментальності першої половини 80-х років минулого століття, коли вона писалася, а поема "Пісня про зубра", яку автор ще називає "українською версією писаного латиною знаменитого твору одного з найвідоміших слов'янських поетів епохи Відродження Миколи Гусовського", й узагалі укорінена в поетичну стилістику доби Середньовіччя.
Збірці "Бджола на піску" властиві розвинена парадигма тропіки й підсвідомих образних знаків, настанова на стиль відточеного рядка й медитативної строфи. Анатолій Кичинський ще раз підтвердив, що його поетична путь пролягала і пролягає у фреймі ("рамці") сенсових пошуків й асоціативного слова.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Віртуальна Бібліотека ВАТ УКРТЕЛЕКОМДивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію