Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
                            І
               &
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.
17 липня 1995 р., Київ
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Вільям Карлос Вільямс З КАРТИН БРЕЙГЕЛЯ
І. АВТОПОРТРЕТ
В червоній зимній шапці сині
очі всміхаються
заледве голова і плечі
протиснулися в полотно
схрещені руки одне
велике вухо вправо
злегка нахилене обличчя
цупка вовняна куртка
з грубими гудзиками
охоплюючи шию підкреслює
грушоподібний ніс
та очі з червоними повіками
від непомірної напруги він змусив
їх тяжко працювати
але тонкі зап'ястя
виказують що був він
чоловіком незвиклим
працювати руками неголений
його щетина світла напівобрізана
немає часу для будь-чого
крім живопису.
В. К. Вільямс вважав, що перед ним автопортрет Пітера Брейгеля. Тривалий час авторство приписували Джованні Белліні, Пітеру Брейгелю і Яну ван Ейку. Зараз більшість мистецтвознавців схиляються до думки, що це портрет Пєтро Гонелли - легендарного італійського дотепника, блазня при дворі герцога Феррари д'Есте, автор портрета - французький художник Жан Фуке. На його користь свідчить французький крій шапки блазня, характерний для французьких художників матеріал, на якому написаний портрет - дубова дошка, та ін. Картина зберігається у Музеї історії мистецтв Відня, в каталозі записано "Портрет Гонелли, придворного блазня Феррари, у стилі Альбрехта Дюрера з оригінала Джованні Белліні"..
Жан Фуке (1420 - 1480) "Портрет придворного блазня Гонелли при дворі герцога Феррари Борсо д'Есте" (1450)Б дошка, масло, Музей історії мистецтв, Відень
Jean Fouquet,(1420- 1480) " Portrait of the Ferrara (duke Borso d'Este) Court Jester Gonella" (1450), Kunsthistorisches Museum, Vienna
II. ПЕЙЗАЖ З ПАДІННЯМ ІКАРА
Згідно із Брейгелем
коли упав Ікар
була весна
орач орав
свій лан
у всій пишноті
року йому
щось гостро продзвеніло
поблизу
краю моря
заглиблений
у себе він
потів від сонця
яке розплавило
віск крил
неподалік
від берега
де стався
майже непомітний
сплеск це
потонув Ікар
Історію про втечу Дедала з сином Ікаром з острова Крит від тирана Міноса розповів Овідій у "Метаморфозах". Пастух, орач і рибалка остовпіли, побачивши неземних богів, які вільно проносилися в небі. У Брейгеля пастух, орач і рибалка їх не помітили. Люди збайдужіли до чудес і не звертають увагу на смерть інших людей.Тільки куріпка на гілці біля берега помітила, що Ікар тоне. Дедал був вигнаний з Афін за те, що скинув зі скелі талановитішого за себе племінника Пердікла через заздрість до його таланту. Богиня Афіна перетворила того в куріпку, арятувавши таким чином від загибелі. На картині Брейгеля куріпка на гілці біля берега спокійно спостерігає, як тоне Ікар - за злочин батька заплатив смертю його син.
Пітер Брейгель Старший "Пейзаж з падінням Ікара", 1558?, дерево, масло, можливо хороша копія невідомого художника з оригіналу Брейгеля, Королівський музей витончених мистецтв, Бельгія, Брюссель
Pieter Bruegel the Elder "Landscape with the Fall of Icarus", 1558?, oil on wood, a good early copy by an unknown artist of Bruegel's lost original?, Royal Museums of Fine Arts of Belgium in Brussels
ІІІ. МИСЛИВЦІ НА СНІГУ
Від краю і до краю зимові
гори снігу
на цьому тлі повернення
із полювання вечоріє
зліва
міцні мисливці входять
з їх сворами на вивісці трактиру
яка перекосилась
на зламанім крюку олень з розп'яттям
між його рогами морозний
двір трактиру
пустинний але з гігантським вогнишем
й похилим полум'ям роздмухуваним вітром
з жінками які зібралися
навколо нього праворуч по той бік
пагорба зображення ковзанярів
Брейгель художник
турботливо подбав про все це
обшарпаний зимою кущ у нього
на переднім плані
завершує картину.
З шести картин циклу "Пори року" Брейгеля до наших днів збереглися п'ять. Передостання, п'ята (рік в Голландії починався з Великодня) "Мисливці на снігу" відповідає грудню і січню. В цей час полювали з собаками і піками на кабанів, оленів, ведмедів. Три мисливці і тринадцять голодних собак повертаються з мізерною здобиччю - за плечима одного з них тільки впольована лисиця.
Це час, коли ріжуть свиней і коптять сало й м'ясо. Для копчення (або для мисливської здобичі) готується вогнище у дворі трактиру. Трактир називається "Dit is inden Hert" ("У оленя"). На вивісці олень з розп'яттям між рогами, перед ним на колінах святий Губерт, покровитель мисливців. За легендою єпископ Губерт (римський воєначальник Євстафій Плакіда) полював у Страсну п'ятницю і перед ним постало видіння - олень з хрестом між рогами. Він розкаявся (увірував) і став зразковим християнином.
Типові картини сільського життя доповнені альпійським пейзажем, хоча в Голландії немає гір. Біограф Брейгеля Карел ван Мандер написав: "Говорили про нього, що коли він був в Альпах, він проковтнув всі гори й ущелини, приїхавши додому, вивергнув їх назад на свої полотна".
В "Солярісі" А.Тарковського в бібліотеці на борту космічної станції висять репродукції "Пір року" Брейгеля. Саме "Мисливці на снігу", де зображений сон природи, коли вона найбеззахисніша і найвразливіша, як людина уві сні, підсилюють емоційне враження від контакту мислячого океану з астронавтами через їхні сни.
Пітер Брейгель Старший "Мисливці на снігу (Зима)", 1565, дошка, масло, Музей історії мистецтв, Відень
Pieter Bruegel the Elder "Hunters in the Snow (Winter)", 1565, oil on wood, Kunsthistorisches Museum, Vienna
IV. ПОКЛОНІННЯ ВОЛХВІВ
Після Різдва
яке я вже відсвяткував
Дитя у Матері своєї на руках
Мудреці в їх краденій
пишноті
і Йосип і солдати
обличчя
присутніх недовірливі
сцена утворена за приписом
майстрів з Італії
але з різницею
в майстерності
живопису
і задумі мудрому задумі
що визначає все
жива уява не вдовольняється
запропонованим
й не може
прийняти розповідь і змалювати
її в осяйних
барвах літописця
Діва що опустила очі
є витвором мистецтва гідним
глибокого благоговіння
У ІІ - ІІІ століттях волхвів називали королями, їх було троє - за частинами світу: Європа, Азія, Африка. Приблизно з ІХ столітті вони одержали імена. На картині в них карикатурні обличчя, незграбні постаті і недоладне вбрання. Найстарший, сивобородий Мельхіор дарує Дитю ладан, молодший, безбородий Джаспар (Каспар), дарує миро, і чорнобородий чорношкірий Мелхіор (Бальтазар) - золотий човен, в якому мавпа з люстерком. Дитя наче відмовляється від мира - бальзаму мертвих, символу жертви Христа. Натовп виявляє недовіру до того, що Діва могла народити дитину. Йосип демонструє відстороненість від події, його більше цікавить те, що йому нашіптує на вухо випадкова людина. Солдати з піками нагадують про солдат, які прийдуть за дорослим Христом. Тільки Діва відчуває любов і глибоку пошану до свого Дитяти.
Образ Діви Брейгель змалював зі своєї юної дружини відразу після того, як вона народила первістка - Пітера Брейгеля Молодшого. Це з її обличчя прийшло на картину неєвангелійне почуття любові матері до дитини, яким пронизана картина. Всупереч встановленим канонам, тут немає ні материнської жертовності, ні релігійного піднесення, ні божественного немовляти.
Пітер Брейгель Старший "Поклоніння волхвів", 1564, дерево, масло, Національна Галерея, Лондон
Pieter Bruegel the Elder "The Adoration of the Kings", 1564, oil on wood, National Gallery, London
З КАРТИН БРЕЙГЕЛЯ V. СЕЛЯНСЬКЕ ВЕСІЛЛЯ
Налийте нареченому вина
тут перед ним
на троні наречена її волосся
розпущене вздовж скронь снопи
достиглої пшениці на
стінці біля неї
гості усілися за довгий стіл
волинщики готові
тут і собака під
столом мер з бородою
зображений жінки в своїх
крохмальних головних уборах
всі теревенять крім нареченої
яка зчепила руки на своїх
колінах збентежено мовчить просту
розносить страву обслуга
кисляк та інше
піднос зробили
зі знятих з петель дверей сараю з двох
помічників один в червоній
куртці у його шапці ложка
Час весілля - закінчення жнив. Для весілля обладнали амбар - поставили збитий з неструганих дощок довгий стіл і лаву, на стіні з соломи на вилах закріпили зелене полотнище, яким відмічене місце, де сидить наречена. Її волосся розпущене, голова прикрашена весільним обручем, над головою висить паперова корона, подвійна, бо наречена вагітна. Руки її лежать на колінах - це її свято, їй не можна нічого робити і розмовляти. Майбутні родичі намагаються купити її слова, хто не купить зараз, не матиме права на розмови з нею в майбутньому. Зібрані гроші наречена віддасть свекрусі. Святкові страви, кашу і кисляк, прислуга розносить на знятих з петель дверях. Один з прислуги - бідняк з тих, які наймаються на сезонні роботи. Все його майно - ложка, яку він носить з собою, увіткнувши в шапку. В амбарі просторо, але біля входу товпляться гості, чекають своєї черги сісти за стіл. В середині XVI століття іспанська влада, щоб запобігти масовим заворушенням, видала указ, яким заборонялося селянам збиратися в групи понад двадцять осіб.
Досі ведуться спори про те, де наречений. Висловлюються різні версії. За однією з них йому заборонено бути присутнім на весіллі - це свято нареченої. За іншою версією наречений прислужує гостям - це він розливає вино в глеки в лівому кутку картини. Ще одна версія - жених у червоному головному уборі сидить в торці столу і подає з підносу на стіл тарілки з кашею. Біля нього фалічні символи - ніж і сільниця, рука протягує нареченій тарілку так, що вона опиняється над піхвою нареченої. Є ще одна версія, що наречений - неприємний чоловік у чорному навпроти нареченої. Очевидно багатий, бо всім невдоволений і поводиться як господар свята.
Ймовірно крайній справа чоловік у чорному, який бесідує з монахом, - це сам Брейгель. Він полюбляв під видом гостя приходити на селянські весілля, дарував подарунки молодятам і спостерігав, спостерігав, спостерігав.
Пітер Брейгель Старший "Серянське весілля" 1567, дошка, масло, Музей історії мистецтв, Відень
Pieter Bruegel the Elder "Peasant Wedding", 1567, oil on wood, Kunsthistorisches Museum, Vienna
VI. СІНОКОС
Сенс життя
в розумінні людей
розрізняється
і він потайки стверджується
в мистецтві, мистецтві, мистецтві!
живопису
який Ренесанс
намагався засвоїти
але
він залишається пшеничним полем
над яким
гуляє вітер
чоловіки косами валять
пшеницю
рядами
збиральники вже приступають
це для нього рідне -
сороки
терпеливі коні ніхто
не може взяти це
у нього
Люди знаходять сенс життя в різних заняттях. Для Брейгеля це мистецтво живопису. Для селянина одним з сенсів життя є мистецтво заготівлі сіна. "Сінокос" одна з картин серії "Пори року" і єдина, на якій немає підпису художника і дати. Ймовірно, її обрізали знизу на 3 - 4 см. Саме у Брейгеля на картинах цієї серії ландшафт вперше перестає бути другорядною складовою біблейних і міфічних сцен, навпаки, людина виступає другорядною частиною життя ландшафту, Люди вимушені слідкувати за природним циклом пір року, які визначають умови їх існування. Сіно скошене, його згрібають і вантажать на вози, по дорозі проносять кошики з ягодами, фруктами, в одному з кошиків можна розрізнити стручки гороху. На возі, який тягне кінь, в кошику видно шість яблук - вписані у велике коло шість малих кіл нагадують про шість картин з "Пір року". Праця принесла свої плоди. В яскравому, красивому світі немає тяжкої підневільної праці, жахливої бідності, похмурості північної рівнини. Облагороджують пейзаж гори, ріка впадає в море, сяє сонце. Перед нами частина вічного круговороту життя.
Пітер Брейгель Старший "Сінокос", 1565, масло, дерево, Колекція Лодковича, Палац Лобковича, Прага
Pieter Brueghel the Elder " Haymaking", 1565, Oil on wood, Lobkowicz Collections, Lobkowicz Palace, Prague
VII. ЖНИВА
Літо!
картина вибудована
навколо молодого
женця, який втішається
обіднім відпочинком
повністю
розслаблений
після своєї ранкової праці
розкидався
міцно заснув
розстебнутий
на спині
жінки
йому принесли його обід
можливо
є місце вину
вони пліткують
під деревом
чий затінок
він так легковажно
не використав
відпочинок
центр
їхнього буденного світу
Услід за Рабле і Шекспіром, які ввели в літературу людей з низів, Брейгель першим зробив селян героями своїх картин. Як і в інших картинах „Пір року”, в цій теж світ представлений через сприйняття селянина.
Пітер Брейгель Старший "Жнива", 1565, дерево, масло, Музей Метрополітен, Нью-Йорк
Pieter Bruegel the Elder "The Harvesters", 1565. Oil on wood, The Metropolitan Museum of Art
VIII. ВЕСІЛЬНИЙ ТАНЕЦЬ ПІД ВІДКРИТИМ НЕБОМ
Розставлений художником
іти по колу
і у колі
в святковому вбранні
гріховний веселий натовп
селян і їхніх
товстозадих дівах
заповнює
ринкову площу
в центрі уваги жінки
у їхніх білих
крохмалених чіпцях
вони танцюючи або відкрито
йдуть до краю
лісу
знову й знову
у грубих черевиках й
селянських штанях
роззявлені роти
Ойя!
брикають своїми п'ятками
"Весільний танець" - язичницьке свято, заповнене нестримною хіттю і веселим буйством. Безладний дикунський танець, під час якого фалоси надимають гульфіки чоловіків, жінки радо відгукуються на грубі залицяння, цілуються парочки - все це таке далеке від установ цивілізованого світу і від релігійних норм. Шлюб робить суспільно прийнятними інстинкти тіла, узгоджує їх з суспільною мораллю. День весілля є часом звільнення від будь-яких правил, заборон чи оцінок. В цей день тілесні бажання не караються і не осуджуються, неконтрольована пристрасть стає підставою для буйних веселощів. Картина пронизана сексуальною енергією такої сили, що у листопаді 1951 року в Массачусетсі було забоорнено продавати журнал Time з репродукцією цієї картини. Видавництва, які боролися за суспільну мораль, друкували репродукції з заретушованими непристойними гульфіками.
Знову бачимо підвішене полотно, яким відмічене місце для нареченої і паперову корону на цьому полотні. Знову бачимо наречену у святковому чорному платті з весільним обручем на голові і розпущеним волоссям - тут вона витанцьовує на своєму святі, святі нареченої. Нареченого не видно ніде, йому немає місця на її святі.
Пітер Брейгель Старший "Весільний танець під відкритим небом", 1566, дерево, масло, Інститут мистецтв, Детройт
Pieter Bruegel the Elder "The Wedding Dance in the Open Air", 1566. Oil on wood, nstitute of Arts, Detroit
IX. ПРИТЧА ПРО СЛІПЦІВ
Це жахливе але прекрасне зображення
притча про сліпих
без червоного
в композиції виділена група
жебраків які ведуть
один одного по діагоналі вниз
впоперек полотна
на краю
упавши накінець в болото
де ця картина
і композиція завершується
в ній незрячі люди
показані неголеними
і нужденними з їхніми
жалюгідними
пожитками випраними
в тазу в селянській
хаті видний і шпиль церкви
обличчя повернені
ніби до світла
тут немає зайвих деталей
в композиції один
за одним ідуть палкою
в руці вітаючи біду
У ХVІ столітті в північну Європу прийшов Ренесанс і протестантська Реформація. Протестантська північ підтримала кальвінізм, католицький південь - католицьку церкву. В міжконфесійну війну втягнута величезна кількість людей. Для придушення смути і зміцнення католицької церкви іспанський король призначив намісником Нідерландів герцога Альбу (Залізного герцога).Той створив Раду Смут («Raad van beroerte», «Conseil des troubles»)., прозвану в народі Кривавою Радою. Тільки за перші три місяці вона відправила на ешафот близько 1800 людей. Суспільна еліта, подібно незрячому поводирю, підтримала завойовників. Картина "Притча про сліпців" написана через рік після встановлення в Нідерландах жорстокого терору з боку іспанських правителів.
Попри біблійний сюжет, на картині рівнинний фламандський пейзаж без типових для Брейгеля гір - місце дії, без сумніву, Нідерланди. На задньому плані впізнавана церква Святої Анни з села Сант-Анна-Піде. Між церквою і сліпцями засохле дерево. Сліпці одягнені не в селянське вбрання, при них повні гаманці, а у поводиря є музичний інструмент.
Тема сліпих поводирів древня, як світ
Упанішади (800 - 200 р. до н.е.) Перебуваючи посеред незнання, вважаючи їх мудрими та вчителями, нерозумні безумно йдуть туди чи сюди, як сліпі, на чолі зі сліпими
Горацій (85 - 8 рр. до н.е.): Caecus caeco dux ("Сліпий вождь сліпих")
Євангеліє від Матвія 15:13-14, переклад Івана Огієнка:
13 Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не насадив Отець Мій Небесний, викоріниться.
14 Облиште їх: вони — сліпі вожді сліпців, а коли сліпець веде сліпця, то обидва впадуть в яму.
Пітер Брейгель Старший "Притча про сліпих", 1568, льняне полотно, темпера, Національний Музей Каподімонте, Неаполь, Італія
Pieter Bruegel the Elder "The Parable of the Blind", 1568, Distemper on linen canvas, Museo di Capodimonte, Naples, Italy
Х. ДИТЯЧІ ІГРИ
I
Це шкільний двір
заповнений
дітьми
різного віку біля села
на малому річному
вигині
де дехто з хлопців
голозадих
купається
або залазить на дерево у листя
все перебуває
в русі
старі жінки слідкують
за малою
дітворою
граються в весілля
хрестини
поруч один заліз
кричати
всередині
пустої бочки
ІІ
Малі дівчатка
кружляють у своїх спідничках
доки вони напнуться дзвонами
з піднятим млинком
бігти проти вітру
або крутити дзигу трирівневу
зроблену ними
з шматків шпагату грати
у піжмурки повторювати дії
ведучого ходити
на ходулях і підкидати крем'яшки
висіти на колінах
стояти на власній голові
бігти крізь стрій
дюжини лежачих на спинах
які штовхаються ногами
хлопчик повинен не впасти
обруч котити або
споруджувати
із цеглин
залишених якимось муляром
ІІІ
Безпросвітні іграшки
дітей
їхня
фантазія непотривожена
й підстави для них
належить
шукати
всюди
і в ігри переносити
іншим спадає
з очей полуда
застосувати
непевне
значення
із того що
випадково
ударить в
голови про
них
Брейгель побачив все
і зі своїм похмурим
гумором правдиво
змалював
це
Дослідники творчості Брейгеля вважають, що це перша картина задуманого ним циклу "Чотири віка людини". При всій очевидності зображеного, немає єдиного розуміння цього послання Брейгеля людству. Хтось бачить в ній енциклопедію дитячих ігор: 168 хлопчиків і 78 дівчаток граються приблизно у 83 - 90 ігор. Інші вбачають в них алегорію на ігри дорослих, які поводяться як нерозумні діти, невигадливі, жорстокі, суєтливі. Їхні обличчя нагадують застиглі маски. Ще інші вважають, що головною темою картини є безумство світу, яким бачить його Бог, споглядаючи світ зверху.
Пітер Брейгель Старший "Дитячі ігри", 1560, дошка, масло, Музей історії мистецтв, Відень
Pieter Brueghel the Elder "Children's Games", 1560, Oil on wood, Kunsthistorisches Museum, Vienna
Особисто мене зворушила гра "5 крем'яшків", в яку граються дві дівчинки зліва внизу картини. Для гри в соді виварювалися майже квадратні кісточки з козиних суглобів і фарбувалися цибулиним лушпинням в червоний колір. Такі кісточки були знайдені в розкопках прадавнього Києва. Є варіанти цієї гри з горіхами або сухими бобами. В моєму степовому селі в Північному Причорномор'ї крем'яшки виготовляли обточуванням шматочків червоної черепиці. Це одна з найперших групових ігор, приправлена зворушливими спогадами про вихід у дитячий світ зі світу родини.
Збирався гурт до 5 дітей, кожен зі своїми власноруч обточеними крем'яшками. По черзі підкидалися крем'яшки - один підкидається і, доки він летить у повітрі, підбираються решта чотири крем'яшки, спочатку по одному, потім по два, потім три, потім чотири. Якщо підкинутий крем'яшок не впіймати - це стратка. Починає підкидати і збирати свої крем'яшки наступний, теж до стратки. І так по колу. Коли в жменю зібрані всі п'ять крем'яшків, вони підкидаються вгору і ловляться п'ять разів на стулені разом тильні сторони рук.
Майже всі ігри з картини Брейгеля дожили до нашого часу. Тут "Довга лоза", "Жмурки", "У коня", "Хвіст", "Весілля" , катання обруча... Як добре, що Брейгель залишив це детальне дитяче послання пів тисячоліття тому назад, щоб дійшло, як повільно змінюється людство і які ми однакові, незалежно від часу і місця народження.
William Carlos Williams PICTURES FROM BRUEGHEL
І. SELF PORTRAIT
In a red winter hat blue
eyes smiling
just the head and shoulders
crowded on the canvas
arms folded one
big ear the right showing
the face slightly tilted
a heavy wool coat
with broad buttons
gathered at the neck reveals
a bulbous nose
but the eyes red-rimmed
from over-use he must have
driven them hard
but the delicate wrists
show him to have been a
man unused to
manual labor unshaved his
blond beard half trimmed
no time for any-
thing but his painting
II. LANDSCAPE WITH THE FALL OF ICARUS
According to Brueghel
when Icarus fell
it was spring
a farmer was ploughing
his field
the whole pageantry
of the year was
awake tingling
near
the edge of the sea
concerned
with itself
sweating in the sun
that melted
the wings' wax
unsignificantly
off the coast
there was
a splash quite unnoticed
this was
Icarus drowning
III. THE HUNTERS IN THE SNOW
The over-all picture is winter
icy mountains
in the background the return
from the hunt it is toward evening
from the left
sturdy hunters lead in
their pack the inn-sign
hanging from a
broken hinge is a stag a crucifix
between his antlers the cold
inn yard is
deserted but for a huge bonfire
the flares wind-driven tended by
women who cluster
about it to the right beyond
the hill is a pattern of skaters
Brueghel the painter
concerned with it all has chosen
a winter-struck bush for his
foreground to
complete the picture
IV. THE ADORATION OF THE KINGS
From the Nativity
which I have already celebrated
the Babe in its Mother’s arms
the Wise Men in their stolen
splendor
and Joseph and the soldiery
attendant
with their incredulous faces
make a scene copied we’ll say
from the Italian masters
but with a difference
the mastery
of the painting
and the mind the resourceful mind
that governed the whole
the alert mind dissatisfied with
what it is asked to
and cannot do
accepted the story and painted
it in the brilliant
colors of the chronicler
the downcast eyes of the Virgin
as a work of art
for profound worship
V. PEASANT WEDDING
Pour the wine bridegroom
where before you the
bride is enthroned her hair
loose at her temples a head
of ripe wheat is on
the wall beside her the
guests seated at long tables
the bagpipers are ready
there is a hound under
the table the bearded Mayor
is present women in their
starched headgear are
gabbing all but the bride
hands folded in her
lap is awkwardly silent simple
dishes are being served
clabber and what not
from a trestle made of an
unhinged barn door by two
helpers one in a red
coat a spoon in his hatband
VI. HAYMAKING
The living quality of
the man’s mind
stands out
and its covert assertions
for art, art, art!
painting
that the Renaissance
tried to absorb
but
it remained a wheat field
over which the
wind played
men with scythes tumbling
the wheat in
rows
the gleaners already busy
it was his own –
magpies
the patient horses no one
could take that
from him
VII. THE CORN HARVEST
Summer!
the painting is organized
about a young
reaper enjoying his
noonday rest
completely
relaxed
from his morning labors
sprawled
in fact sleeping
unbuttoned
on his back
the women
have brought him his lunch
perhaps
a spot of wine
they gather gossiping
under a tree
whose shade
carelessly
he does not share the
resting
center of
their workday world
VIII. THE WEDDING DANCE IN THE OPEN AIR
Disciplined by the artist
to go round
& round
in holiday gear
a riotously gay rabble of
peasants and their
ample-bottomed doxies
fills
the market square
featured by the women in
their starched
white headgear
they prance or go openly
toward the wood's
edges
round and around in
rough shoes and
farm breeches
mouths agape
Oya!
kicking up their heels
IX. The Parable of the Blind
This horrible but superb painting
the parable of the blind
without a red
in the composition shows a group
of beggars leading
each other diagonally downward
across the canvas
from one side
to stumble finally into a bog
where the picture
and the composition ends back
of which no seeing man
is represented the unshaven
features of the des-
titute with their few
pitiful possessions in a basin
to wash in a peasant
cottage is seen and a church spire
the faces are raised
as toward the light
there is no detail extraneous
to the composition one
follows the others stick in
hand triumphant to disaster
X. CHILDREN'S GAMES
I
This is a schoolyard
crowded
with children
of all ages near a village
on a small stream
meandering by
where some boys
are swimming
bare-ass
or climbing a tree in leaf
everything
is motion
elder women are looking
after the small
fry
a play wedding a
christening
nearby one leans
hollering
into
an empty hogshead
II
Little girls
whirling their skirts about
until they stand out flat
tops pinwheels
to run in the wind with
or a toy in 3 tiers to spin
with a piece
of twine to make it go
blindman's-buff follow the
leader stilts
high and low tipcat jacks
bowls hanging by the knees
standing on your head
run the gauntlet
a dozen on their backs
feet together kicking
through which a boy must pass
roll the hoop or a
construction
made of bricks
some mason has abandoned
III
The desperate toys
of children
their
imagination equilibrium
and rocks
which are to be
found
everywhere
and games to drag
the other down
blindfold
to make use of
a swinging
weight
with which
at random
to bash in the
heads about
them
Brueghel saw it all
and with his grim
humor faithfully
recorded
it
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)