Падіння манить
як манив підйом
Спогад це вид
завершення
спосіб повторення
навіть
початку, бо відкриває він нові місця
зайняті ордами
невтілених донині
нових видів -
тому що їхній рух
спрямований до нових цілей
(хоча раніше вони були відкинуті)

Жодна поразка не складена цілком з поразок - тому що
світ завжди відкриває в ній можливість
раніше
непередбачену.
Світ втрачений,
світ несподіваний
манить новими шансами
і білизна (утрачена) настільки не біла як пам'ять
білизни

На схилі літ, кохання прокидається
своїм фантомом
який живе в уяві
від блиску сонця -
зараз міцно спляче й зникаюче
в бажанні

Любов фантомна ворухнеться зараз
почавши прокидатися
з приходом
ночі

Падіння
складається із безнадії
і без завершення
отримує нове позбавлення ілюзії:
що є зворотнім боком
безнадії

Чому не здатні ми здійснити те, що
відторгається коханням
що втратили в передчуванні
грядущого падіння
невідворотного і вічного.

William Carlos Williams "The Descent"
The descent beckons
as the ascent beckoned
Memory is a kind
of accomplishment
a sort of renewal
even
an initiation, since the spaces it opens are new places
inhabited by hordes
heretofore unrealized
of new kinds—
since their movements
are toward new objectives
(even though formerly they were abandoned)

No defeat is made up entirely of defeat—since
the world it opens is always a place
formerly
unsuspected. A
world lost
a world unsuspected
beckons to new places
and no whiteness (lost) is so white as the memory
of whiteness

With evening, love wakens
though its shadows
which are alive by reason
of the sun shining—
grow sleepy now and drop away
from desire

Love without shadows stirs now
beginning to awaken
as night
advances

The descent
made up of despairs
and without accomplishment
realizes a new awakening:
which is a reversal
of despair
For what we cannot accomplish, what
is denied to love
what we have lost in the anticipation—
a descent follows
endless and indestructible