Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Вільям Карлос Вільямс Падіння
як манив підйом
Спогад це вид
завершення
спосіб повторення
навіть
початку, бо відкриває він нові місця
зайняті ордами
невтілених донині
нових видів -
тому що їхній рух
спрямований до нових цілей
(хоча раніше вони були відкинуті)
Жодна поразка не складена цілком з поразок - тому що
світ завжди відкриває в ній можливість
раніше
непередбачену.
Світ втрачений,
світ несподіваний
манить новими шансами
і білизна (утрачена) настільки не біла як пам'ять
білизни
На схилі літ, кохання прокидається
своїм фантомом
який живе в уяві
від блиску сонця -
зараз міцно спляче й зникаюче
в бажанні
Любов фантомна ворухнеться зараз
почавши прокидатися
з приходом
ночі
Падіння
складається із безнадії
і без завершення
отримує нове позбавлення ілюзії:
що є зворотнім боком
безнадії
Чому не здатні ми здійснити те, що
відторгається коханням
що втратили в передчуванні
грядущого падіння
невідворотного і вічного.
William Carlos Williams "The Descent"
The descent beckons
as the ascent beckoned
Memory is a kind
of accomplishment
a sort of renewal
even
an initiation, since the spaces it opens are new places
inhabited by hordes
heretofore unrealized
of new kinds—
since their movements
are toward new objectives
(even though formerly they were abandoned)
No defeat is made up entirely of defeat—since
the world it opens is always a place
formerly
unsuspected. A
world lost
a world unsuspected
beckons to new places
and no whiteness (lost) is so white as the memory
of whiteness
With evening, love wakens
though its shadows
which are alive by reason
of the sun shining—
grow sleepy now and drop away
from desire
Love without shadows stirs now
beginning to awaken
as night
advances
The descent
made up of despairs
and without accomplishment
realizes a new awakening:
which is a reversal
of despair
For what we cannot accomplish, what
is denied to love
what we have lost in the anticipation—
a descent follows
endless and indestructible
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Вільям Карлос Вільямс ПАМ'ЯТЬ ПРО КВІТЕНЬ"
