Заповідаю чотирьом стихіям
якими володів недовгий час
вогню – думку
хай квітне вогонь
землі яку кохав занадто
тіло моє безплідне зерно
і повітрю слова і мову
а туга то річ зайва

ще залишається
крапля води
хай кружляє між
землею і небом

хай буде дощем прозорим
папороттю морозною сніжинкою

хай ніколи не сягає неба
долини сліз моєї землі

вертається чистою, росяною,
терпляче розбиває твердий ґрунт

скоро вернуся до чотирьох стихій
якими володів недовгий час

- не вернуся до витоку миру

Поет до останнього залишається вірним досократівському архе (архе - першоматерія, праматерія, вихідний стан речей). Чотири стихії - повітря, земля, вогонь і вода - є джерелом життєдайної сили природи, а також інструментом необхідності.
Епіктет у «Діатрибі III» описав життя після смерті так: "І коли [Бог] перестане забезпечувати все необхідне для життя, він відчинить двері й скаже. : "Увійди" - Куди? – „До нічого такого, де живе жах, звідки ти прийшов у світ серед друзів, серед рідні, серед стихій! Що було в тобі вогнем, стане вогнем, що було в тобі повітрям, стане повітрям, що було в тобі водою, стане водою”

Zbigniew Herbert Testament
Zapisuje czterem żywiołom
to co miałem na niedługie władanie
ogniowi - myśl
niech kwitnie ogień
ziemi którą kochałem za bardzo
ciało moje jałowe ziarno
a powietrzu słowa i ręce
i tęsknoty to jest rzeczy zbędne

to co zostanie
kropla wody
niech krąży między
ziemia niebem

niech będzie deszczem przezroczystym
paprocią mrozu płatkiem śniegu

niech nie doszedłszy nigdy nieba
ku łez dolinie mojej ziemi

powraca wiernie czystą, rosą,
cierpliwie krusząc twardą glebę

wkrótce zwrócę czterem żywiołom
to co miałem na niedługie władanie

- nie powrócę do źródła spokoju