Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
і за те, чого вже не буде…
Теплий сніг за холодним склом.
Грудень.
2024 рік
Відкриєш очі, пізнаєш.
І будуть сльози — хмарна тінь —
Це все що маєм…
Зупинились після всього…
Ой не плач вже… Не спіши ти
Я ж до тебе як до Бога…
роздирає ніч протяжне: нь-н-я-в!
За кварталів п’ять підлюку чути,
шлюбний місяць у котів настав.
Я тулюся дупою до любки.
За котом на вулицю? – Ні-ні!
Йде тепло оселею від грубки
гарно так і затишно мені.
Стерегтиму вуста,
Допоки злочинець передо мною.
Заціпенів я, принишк, замовк від добра.
Та біль мій нараз збаламутивсь.
Розпалилося серце, палахкотить роздумом,
Заговорив я своєю мовою:
«Повідом мені, Бо
Це щось нове дізнаюсь взимку
Як тільки но розбуджу скрипку
Для суперечки, не для бійки…
Деталі випхнемо в мережі
Переконання, що дрібниці,
Склюють горобчики й синиці
Коли залишимо одежі…
В багнюці перемішано усе.
Порушення в природі ритму й слуху
Розлами невідступні принесе.
В сльоті змішалися людські надії,
І збляклі, збанкрутілі прапори,
І вижовклі у забутті події
І Василька також грати запросили.
За м’ячем по полю він ганяв щосили,
Хоча й не спромігся ще забити гол.
Ще й перечепився і на землю впав.
А там залізяка із землі стирчала.
Вона йому руку до крові зідрала.
Тож він д
але на це готові... зокрема,
і лизоблюди,
з’їхавші із глузду,
і гонорове горе без ума.
***
А до непіду першого повільно
На мить загубитись в юрбі перехожих,
Бо, мов за весільним святковим кортежем,
Повсюди за мною уважно хтось стежить,
І навіть у сховках колись потаємних
Хильнути небаченим – справа даремна.
Уже неможливо котрусь поко
і тут і там шукають втіх.
Моя зламалась табакерка,
хоча курити, кажуть, – гріх,
налляй вина по самі вінця,
я Дике Поле скрізь пройшов.
Несу з країв тих зґарду жінці
за її віддану любов.
І гожий до кожних обставин
Лякай не лякай — я не боюсь
А ні камІнь, а ні заграви…
Судячи з того, що поруч «Амінь»
Чекає на згоду розправи
Каменем вляжусь поміж камінь
Тільки б ковток мірної кави…
і йде війною.
Він невідчутний,
але здатний руйнувати замки.
Час тече тихим струмком,
але залишає по собі руїни.
Пісок часу залітає
у найменші шпарини,
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од
Із огірочком, житнім хлібом
І в дружній ролі дивачка
Я заспокївся вже ніби
Та щось шкребе хитає більш
Як було змовлено до цього
У тому, де рождався вірш
Посеред вистрибом в дорогу…
де сцена гортає героїв,
де волосся і грим
насувають на образ печать,
я люблю перевтілитись
в те, що не зветься – собою,
і не можу від імені тих
не звучать.
І побачилось мені,
Як знялись мерщій куріпки
З придорожніх бур’янів.
Не вдалось поласувати
Зграї зернами, адже
Корм пташиний ворон-тато
Воронятам стереже.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Езра Паунд CANTO XLIX
Дощ; опустіла річка, подорож,
Вогонь з замерзлих хмар, суцільна злива в сутінках,
Під крівлею хатини один ліхтар.
Стіною очерет; згинається;
й бамбук шепоче, наче плаче.
Осінній місяць; гори піднімаються над плесом
назустріч західному сонцю
увечері немов завіса з хмар,
розгладжуються брижі хвиль і з ними
продовгі гострі голки у кориці,
з-за очерету безпристрасна пісня.
Від пагорба монахів дзвін
відносить вітер.
Тут парус промайнув у квітні, може вернеться у жовтні
човен розтанути у сріблі; спокій;
останній відблиск сонця в річці.
Де винний прапор (2) ловить захід сонця,
Прозорий дим із димаря на перехресті світла.
Вслід пеленою на ріку спустився сніг
і оповив жовто-зелений світ.
Немов ліхтар пливе маленький човен,
Від холоду загускла течія. І у Сан Їні
люди відпочинуть.
На мілину сідають дикі гуси,
Клубляться хмари в просвіту вікна
широких вод; і гуси покидають осінній
гвалт ворон над човником рибальським,
нечутний рух за виднокіл на північ;
там ловлять хлопчаки між каменів креветок.
У тисяча сімсотому на цих гірських озерах бував Тансі (3).
По видноколу півдня ковзає світло.
Держава, створююча розкіш, повинна опинитися в боргах?
Це ганьба; це Геріон (4).
І досі цей канал веде в Тен Ші,
хоча збудований для імператорських розваг.
КЕЙ МЕН РАН КЕЙ
КЮ МАН МАН КЕЙ
ДЖІЦУ ГЕЦУ К ОУ КВА
ТАН ФУКУ ТАН КАЙ (5)
Схід сонця; праця,
захід сонця; годі
криницю рити і водою напувати
зоране поле; їси зерно
імперської могутності? І що вона для нас?
Четвертий; це розуміння спокою.
й приборкування диких звірів.
(1) Ця поема - збірка поетичних перекладів до альбому живопису та каліграфії (тікагамі) ХVІІ ст., відданого Паунду його батьком. Тон, терміни і зміст творчих перекладів дають уявлення про ідеалізований погляд Паунда на Східну Азію як зразок порядку. Паунд бачив у правлінні імператора Кансі зразок ідеального державного устрою.
(2) Винні прапори - своєрідні прапори-вивіски, які на довгих жердинах встановлювалися над дахами винних лавок
(3) Кансі (04/05/1654 - 20/12/1722) - четвертий представник маньчжурської династії Цін, який правив усім Китаєм 61 рік.При ньому були припинені війни і заворушення, відновлено землеробство, збудовані дамби, зрошувальні і судохідні канали. Епоха Кансі стала символом благополуччя, "золотим століттям" Китайської імперії. Цін (1644 -1912), остання з імператорських династій Китаю.
(4) Геріон - у давньогрецькій міфології шестирукий і шестиногий крилатий велетень з острова Еріфія, де збирали сім урожаїв за рік. Володів незліченною кількістю срібла й золота. Десятий подвиг Геракла - викрадення червоних корів Геріона
(5) Шістнадцять слів являються романізованою транскрипцією японського прочитання китайського вірша "Прекрасні хмари", записаного Ернестом Феноллозою. Читається зліва направо і зверху вниз.
Splendid are the clouds and bright, Прекрасні і яскраві хмари
All aglow with various light! Всі сяють різнобарвним світлом!
Grand the sun and moon move on; Рух сонця й місяця величний;
Daily dawn succeeds to dawn. Стає щодня світанок ранком.
Цей вірш був гімном Першої постдинастичної китайської республіки в 1911 році
За естетично вишуканими об’єктами, які полонили уяву Паунда, проглядається довга й складна історія: Shō-Shō hakkei, вісім відомих пейзажів уздовж річок Сяо та Сян у провінції Хунань, започаткували окремий жанр у китайській поезії та живописі, який утвердився під час династії Північний Сун в ХІ столітті та був перейнятий у Японії в пізній період Муромачі. Цей жанр має поетичний прецедент у пізніх віршах танського поета Ду Фу та, можливо, навіть у найраніших виразах архаїчної поезії вигнання та жалоби. Пейзажі намальовані з місць, починаючи від злиття двох річок поблизу Чанші, на північ до озера Дунтін, а потім до місця, впадіння у Янцзи далі на північ. Актуальність місця відзначається його туманами, мряками та дощами, де гірські краєвиди, ліси та річки ніби зливаються воєдино в нечітку картину. Цей приголомшливий рельєф надихнув на створення скорботної, навіть меланхолійної поезії та живопису, і часто асоціювався зі станами фактичного або метафоричне вигнання. Художник-письменник одинадцятого століття Сонг Ді (1015-1080) створив серію "Вісім сцен:, Річка та небо у вечірньому снігу, Нічний дощ на Сяо та Сян, Гірський ринок із туманом, що піднімається, Повернення вітрил з далекого берега, Вечірній дзвін із оповитого туманом храму, Дикі гуси, що спускаються на піщану косу, Рибальське село у вечірньому сяйві та Осінній місяць над озером Донгтін". Потім багато художників зображували ці вісім видів (загальновідомих як Хаккей), хоча вони ніколи не бачили цих реальних пейзажів.
https://art.thewalters.org/detail/91847/eight-views-of-the-xiao-and-xiang-rivers/
Ezra Pound CANTO XLIX
For the seven lakes, and by no man these verses:
Rain; empty river; a voyage,
Fire from frozen cloud, heavy rain in the twilight
Under the cabin roof was one lantern.
The reeds are heavy; bent;
and the bamboos speak as if weeping.
Autumn moon; hills rise about lakes
against sunset
Evening is like a curtain of cloud,
a blurr above ripples; and through it
sharp long spikes of the cinnamon,
a cold tune amid reeds.
Behind hill the monk's bell
borne on the wind.
Sail passed here in April; may return in October
Boat fades in silver; slowly;
Sun blaze alone on the river.
Where wine flag catches the sunset
Sparse chimneys smoke in the cross light
Comes then snow scur on the river
And a world is covered with jade
Small boat floats like a lanthorn,
The flowing water clots as with cold. And at San Yin
they are a people of leisure.
Wild geese swoop to the sand-bar,
Clouds gather about the hole of the window
Broad water; geese line out with the autumn
Rooks clatter over the fishermen's lanthorns,
A light moves on the north sky line;
where the young boys prod stones for shrimp.
In seventeen hundred came Tsing to these hill lakes.
A light moves on the south sky line.
State by creating riches shd. thereby get into debt?
This is infamy; this is Geryon.
This canal goes still to TenShi
though the old king built it for pleasure
KEI MEN RAN KEI
KIU MAN MAN KEI
JITSU GETSU K O KWA
TAN FUKU TAN KAI
Sun up; work
sundown; to rest
dig well and drink of the water
dig field; eat of the grain
Imperial power is? and to us what is it?
The fourth; the dimension of stillness.
And the power over wild beasts.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)