ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Зоя Бідило (1952) / Вірші

 Езра Паунд ANIMA SOLA(1)

"Тоді ні сяючий круг сонця не вітали,
ні дику силу землі чи моря, тому в той час незмінювану сферу,
вмістилище гармонії, заповнював незмінюваний Бог, радіючи
довершеній самотності"

Емпедокл(2)

Довершена самотність:
Призначена мені в моїй уяві.
Злітаю я на крилах незвіданих акордів
Які вам не почути,
Не розпізнати
Музику мою чудесну і нестримну,
Варварську, дику, надзвичайну.
Злітаю я на ноті, яку не чують
і на акорді, що не насниться.
Поглянь, ваша затерта гармонія в минулому
як попіл і запліснявілий хліб,
В сльозах я помираю вранці
Цілую я ридання мертвих.
Для мене радість - вітер в небі,
Моє питво - наруга ночі,
Моя любов - блиск метеорів;
Залишена в польоті осінь.
Зависнувши в долині долі,
Менадам(3) обвиваю тирси(4).
Поглянь, взялись три Евменіди (5)
вершити суд по моїй волі.
Бо на незвіданих акордах літаю я посеред бурі.
Кров світла - Божа благодать,
Я ж прихисток людської крові
О Самота, О Самота,
Дарунок твій - прорив вогненний
Із раю в пекло й знов назад
Твій вміст - суть Божого в людині!
Бо я нестримний, таємничий,
Для мене харч - нелюдська їжа,
Мій дім - дощ всупереч риданню,
Моє питво - вино зі снігу.
Моя мелодія для вас незрозуміла
Божевільна, дисгармонійна,
Як брязкіт тисячі кимвалів(6).
В ній усміх сфінкса над пісками
І скрипка, що царям співає, -
Найменші із моїх велінь.
Один, довершений, безжурний,
Цілую безіменні знаки
Й закон мого буття глибинний -
співати безіменним храмам.
Втікаю я на крилах ноти незнаної,
Не кориться законам вашим моя мелодія,
Не здатні ви піти за мною моїм шляхом,
Поглянь! Я не приймаю вимоги ваші,
Тим бажанням, які ви маєте, не слідую.
Поглянь! Я тану багряним полум'ям в тумані,
Недопустимий мій акорд в гармонії непримиренній.

(1) Anima sola (лат.) - самотня душа
(2) Емпедокл - давньогрецький філософ (490 до н.е. - 430 до н.е.), - який вважав, що первинна стихія перебувала у стані злагоди і спокою, утворюючи божественну сферу. Рівновагу порушила ненависть. Боротьба любові з ненавистю призвела до утворення двох сфер: в досконалій існує божественне, в недосконалій - людське.
(3) Менади - в давньогрецькій міфології несамовиті шанувальниці і супутниці Діоніса, римляни їх називали вакханками.
(4) Тирс - дерев'яний жезл, обвитий плющем і виноградом. Менади під тирси маскували списи
(5) Евменіди (Ерінії, фурії) - богині помсти. Тісіфона мстить за вбивство, Алекто - непрощаюча і Мегера - заздрісниця
(6) Кимвали - старовинний ударний музичний інструмент складається з двох порожніх металевих півкуль, які при співударянні голосно дзвенять


Ezra Pound ANIMA SOLA
«Then neither is the bright orb of the sun greeted nor yet
either the shaggy might of earth or sea, thus then, in the firm
vessel of harmony is fixed God, a sphere, round, rejoicing in
complete solitude.»
Empedokles
Exquuisite loneliness:
Bound of mine own caprice
I fly on the wings of an unknown chord
That ye hear not,
Can not discern
My music is weird and untamed
Barbarous, wild, extreme,
I fly on the note that ye hear not
On the chord that ye can not dream.
And lo, your out worn harmonies are behind me
As ashes and mouldy bread,
I die in the tears of the morning
I kiss the wail of the dead.
My joy is the wind of heaven,
My drink is the gall of night,
My love is the light of meteors;
The autumn leaves in flight.
I pendant sit in the vale of fate
I twine the Maenad strands
And lo, the three Eumenides
Take justice at my hands.
For I fly in the gale of an unknown chord.
The blood of light is God’s delight
And I am the life blood’s ward.
O Loneliness, O Loneliness,
Thou boon of the fires blown
From heaven to hell and back again
Thou cup of the God man’s own!
For I am a weird untamed
That eat of no man’s meat
My house is the rain ye wail against
My drink is the wine of sleet.
My music is your disharmony
Intangible, most mad,
For the clang of a thousand cymbals
Where the sphinx smiles o’er the sand,
And viol strings that outsing kings
Are the least of my command.
Exquisite, alone, untrammeled
I kiss the nameless sign
And the laws of my inmost being
Chant to the nameless shrine.
I flee on the wing of a note ye know not,
My music disowns your law,
Ye can not tread the road I wed
And lo! I refuse your bidding.
I will not bow to the expectation that ye have.
Lo! I am gone as a red flame into the mist,
My chord is unresolved by your counter harmonies.





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-11-05 11:21:54
Переглядів сторінки твору 166
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.821 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.821 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.756
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.11.20 22:40
Автор у цю хвилину відсутній