Твій розум і ти – то наше Саргасове Море,
Лондон круг тебе обвився десятком років
І осяйні кораблі залишали по праву тобі те чи інше:
Задуми, давні чутки, залишки втрачених смислів,
Дивні полеміки мудрих і речі, що втратили вартість.
Великі уми зустрічали тебе – коли іншу шукали.
Ти була завжди на другому місці. Трагічно?
Ні, ти вважала що так і належало бути:
Невидатний чоловік, все тупішає й любить безмірно,
У посереднього – менше думок рік за роком.
О, ти терпляча, Я бачив, ти здатна сидіти
Годинами, мабуть, витаючи в хмарах.
І зараз ти платиш. Так, ти за все заплатила сповна.
Ти особистість цікава, і той, хто приходить до тебе,
Із дивовижним здобутком відправиться геть:
Цінний улов; якась незвичайна порада;
Факт, що нічого не важить, і байка про двох,
Зміст мандрагор або щось таке інше,
Здатне згодитися і ні на що не придатне,
Те, що не впишеться в дійсність, не стане реальним,
Що не зітчеться ніколи із прядива днів:
Тьмяна даремна чудова старинна робота;
Парфуми, божки і затійливі фрески,
Твоє надбання, твої сенси величні, і все ж
У всіх цих принесених морем скарбів із минущого хламу,
У дивному лісі зіпсутих водою і нових барвистих речей:
В повільнім потоці мінливого світла і тіні,
Немає! Немає нічого! В частині чи в цілому,
Немає нічого твого особисто.
Але це є ти.

Ezra Pound PORTRAIT D'UNE FEMME
Your mind and you are our Sargasso Sea,
London has swept about you this score years
And bright ships left you this or that in fee:
Ideas, old gossip, oddments of all things,
Strange spars of knowledge and dimmed wares of price.
Great minds have sought you — lacking someone else.
You have been second always. Tragical?
No. You preferred it to the usual thing:
One dull man, dulling and uxorious,
One average mind — with one thought less, each year.
Oh, you are patient, I have seen you sit
Hours, where something might have floated up.
now you pay one. Yes, you richly pay.
You are a person of some interest, one comes to you
And takes strange gain away:
Trophies fished up; some curious suggestion;
Fact that leads nowhere; and a tale for two,
Pregnant with mandrakes, or with something else
That might prove useful and yet never proves,
That never fits a corner or shows use,
Or finds its hour upon the loom of days:
The tarnished, gaudy, wonderful old work;
Idols and ambergris and rare inlays,
These are your riches, your great store; and yet
For all this sea-hoard of deciduous things,
Strange woods half sodden, and new brighter stuff:
In the slow float of differing light and deep,
No! there is nothing! In the whole and all,
Nothing that's quite your own.
Yet this is you.