Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом
залізо стане золотим
однак ніде не цінуватись
на цій землі уже ніким
04.26
поступово, повільно, невблаганно.
Із дзеркала тече кров
воєн світу.
Свічадо показує язик
новітнім тенденціям і теоріям,
які порвав на шматки час.
Дзеркало стало відображувати
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.
Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест
Не десь…на вістрі узбережжя Криму,
І просто до води, де сонечко зійшло
Крізь сад черешні преспокійно линуть.
Всміхаючись, сховавши в окулярах блиск
Очей, та йти по теплій плитці вулиць.
За стільки років, що майн
Неначе блюдце, скалка, що з тобою,
І на ній зіграть печалі світу,
Голосом її кричать од болю.
Непримітний голос, неврочистий,
Ледве чутний, і чужий на попит,
Ну і що! Та був би тільки чистий.
Ну а решта – це не мій вже кло
І угорі - блакить небесна, -
І море радісних пісень
Переповняє світ чудесний.
І я святкую навесні
Всього народження й зростання, -
І рвуться пута на мені,
Щоб розпочав пересування
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув
На Південь курс, через кордон
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім
дім на пагорбі
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.
Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.
Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце
У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;
замети нагортала,
В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…
Нам повернули лиш тіла,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Езра Паунд ЗАКЛИК
медовим словом, квітнучим цілунком
і краплями солодких напівістин,
що падають в траву старих забутих казок про любов,
утрачену в минулих днях.
У воркотінні сутінків
Не смію я здаватись нижчим тебе,
Захоплюватись пошепки,
тремтячи, як відлуння дальніх дзвонів.
Я всі ці речі знав колись
І уникав
У тій веселій юності, лишив я їх минулому.
І зникло це,
Неначе подих вітру.
Ні, я не можу домагатися тебе таким;
Але колись я вирвуся нагору,
Де суть всіх істин,
Тоді, охоплений вогнем великих звершень,
Тебе покликати повинен за собою,
Я завжди прагнутиму звати,
„Іди услід! Іди услід!”
І наша переможна зустріч
Повинна відродити силу.
І разом посеред стихії
Ми у взаємнім прагненні повинні
Кричати завжди:
„Я йду, а ти іди ще далі.”
І знову, „Йди услід”,
Нам зупинятися не можна.
Ezra Pound THE SUMMONS
I can not bow to woo thee
With honey words and flower kisses
And the dew of sweet half-truths
Fallen on the grass of old quaint love-tales
Of broidered days foredone.
Nor in the murmurous twilight
May I sit below thee,
Worshiping in whispers
Tremulous as far-heard bells.
All these things have I known once
And passed
In that gay youth I had but yester-year.
And that is gone
As the shadow of wind.
Nay, I can not woo thee thus;
But as I am ever swept upward
To the centre of all truth
So must I bear thee with me
Rapt into this great involving flame,
Calling ever from the midst thereof,
"Follow! Follow!"
And in the glory of our meeting
Shall the power be reborn.
And together in the midst of this power
Must we, each outstriving each,
Cry eternally:
"I come, go thou yet further."
And again, "Follow,"
For we may not tarry.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
