Одного прекрасного ранку вони прийдуть, чекаючи опору,
і зімкнуться наручники - просто так.
Виявляється вони багато років знали про тебе все,
в них є архів розміром з тюремний фургон
зі всього - касет, роздруківок, фільмів...
цілий пласт. Не запитуйте мене як, але
вони змогли вмонтувати мікрофон в один з твоїх молярів
і знають кожен злочинний порух і порушення закону
від самого зародження, з кольоровими діапозитивами
твоїх маленьких необачностей і незначних грішків.
Не варто говорити, ти заінтригований
тим, що, потрапивши в той реєстр,
ти привласнений ним, міцним як старий зуб -
вставлений у твою щелепу, твої закочені рукави
і триденна щетина... Тільки,
коли вони відмотують його назад, це виглядає інакше:
життя звичайне і бридке, як жуйка, приліплена до стільця.
Нудні години твого длубання в носі,
чухання, харчування, підстригання нігтів...
Сам по собі ти виглядаєш тупим; на публіці твої
дотепи липкі і кволі як старий лейкопластир.
Там є тисячі фотографій людей біля тебе,
стримуючих позіхання. Що стосується сексу - мізер
жалюгідного тикання між неприємним і нещасливим:
танець з кожним, хто утворить любовну пару в темряві
і ви самотньо гризете в кутку сушки.
Ти схоплюєшся на ноги, заперечуючи,
що все було не так, що вони у всьому помиляються.
Але ніхто тебе не слухає. Судовий пристав
хропе, суддя чистить зуби,
присяжні всі одягають окуляри, удаючи відкриті очі.
Мухи склали крила і припинили дзижчання,
нарешті після величезних доз кави
журі опитано. Один за другим
вони силяться піднятися,
як нарколептики у Серпні, затверджуючи твою долю:
Невинний... невинний... невинний... як належить за уставом.
Ти здіймаєш крик.

Steve Kowit Lurid Confessions
One fine morning they move in for the pinch
& snap on the cuffs— just like that.
Turns out they’ve known all about you for years,
have a file the length of a paddy-wagon
with everything- tapes, prints, film …
the whole shmear. Don’t ask me how but
they’ve managed to plug a mike into one of your molars
& know every felonious move & transgression
back to the very beginning, with ektachromes
of your least indiscretion & peccadillo.
Needless to say, you are thrilled,
tho sitting there in the docket
you bogart it, tough as an old tooth—
your jaw set, your sleeves rolled
& three days of stubble … Only,
when they play it back it looks different:
a life common & loathsome as gum stuck to a chair.
Tedious hours of you picking your nose,
scratching, eating, clipping your toenails …
Alone, you look stupid; in public, your rapier
wit is slimy & limp as an old bandaid.
They have thousands of pictures of people around you
stifling yawns. As for sex—a bit
of pathetic groping among the unlovely & luckless:
a dance with everyone making steamy love in the dark
& you alone in a corner eating a pretzel.
You leap to your feet protesting
that’s not how it was, they have it all wrong.
But nobody hears you. The bailiff
is snoring, the judge is cleaning his teeth,
the jurors are all wearing glasses with eyes painted open.
The flies have folded their wings & stopped buzzing.
in the end, after huge doses of coffee,
the jury is polled. One after another
they manage to rise to their feet
like narcoleptics in August, sealing your fate:
Innocent… innocent… innocent… Right down the line.
You are carried out screaming.