Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Із огірочком, житнім хлібом
І в дружній ролі дивачка
Я заспокївся вже ніби
Та щось шкребе хитає більш
Як було змовлено до цього
У тому, де рождався вірш
Посеред вистрибом в дорогу…
де сцена гортає героїв,
де волосся і грим
насувають на образ печать,
я люблю перевтілитись
в те, що не зветься – собою,
і не можу від імені тих
не звучать.
І побачилось мені,
Як знялись мерщій куріпки
З придорожніх бур’янів.
Не вдалось поласувати
Зграї зернами, адже
Корм пташиний ворон-тато
Воронятам стереже.
дрібненькі, крупнішенькі, ці.
Маю останню надію,
спечуться на ранок млинці.
Будуть. Дитині на втіху.
Молімося Богу натще.
Хай від дитячого сміху
Що душі й серця зігріває
І геть забирає мерзенне усе,
Що жити усім заважає.
В безодню хай котяться зорі з Кремля
І лихо в наш край не поверне,
Хай світ очищається від москаля
Поведе в невідомі шляхи.
Потонули думки на узвишші,
Де спочили прадавні гріхи.
Спотикаючись, йду у неволю,
Де пізнання загрузло в пісках.
Розчинивши в озерах недолю,
Напившись зранку крові немовлят,
Він не ховає закривавлену сокиру -
Це аргумент його, його штандарт,
Убивча «мироносна» міра.
Бравада неупинного терору,
Щоб втриматись на панівних місцях,
На голові несе глечик молока.
Співа з птаством – не змовка.
А ще так собі мудрує:
«Ось як грошики вторгую,
То сьогодні ж, до обіду,
Куплю крашанок в сусіда.
Треба трішки почекать
Зерном сваволі
На рінні святого Томи,
Де в тіні крисані
Чекаєш пришестя Пандори,
Відпочинь у гавані келиха
За столом у весталок чи то валькірій,
А ж тут журба – некликана,
Не спиш, тремтиш роки підряд,
А незабаром ще й свят-вечір…
Не що, а Хто — самозаряд…
Нажаль із вічності, не виторг
А просто дань космічних сил
Ну а руйнація як — мито
Для всих, без вийнятку, Мірил…
Обережно занурює зір
І заради якої я мушу
Переводити радо папір.
Я люблю оцю жінку, що слабо
Потягається тілом гнучким
І до себе усмішкою вабить,
І легенько цілує затим.
з швидкістю 2/3 маха,
наш пустун руденький кіт
доганяє свій обід.
Та не знає ще маленький,
що обід на батарейках.
Хай ганяє досхочу,
а я з нього регочу.
Здається, що Ейн-Керем –
Звичайнісінька ріка, а гори – береги її.
Осяяна вогнями, от-от затрубить
І зніметься із якорів Гадаса .
Десятки бакенів освітлюють їй шлях...
...Удень оця фата-моргана зникне,
Та вечір упо
Немовби в німім задзеркаллі,
В застиглім мовчанні природи,
На березі Стікса й Каяли.
І розум занурений в товщу
Із криги і безнадії.
Не вийдеш на неї на площу,
А в байраку степовому банкет починався.
Кіш Ісачка із Брацлава приймав гостей знатних.
Тож козаки вполювали дичини багато.
Смажилося на багатті і звіра, і птиці,
Щоб зустріти побратимів щедро, як годиться.
З околиць випхнув кілька літ…
Віддав на читку неба запис
Й підзарядив електроліт…
Воно згодилося б в підручник
Якби ж не підла суєта…
Якби ж не висвітив онучник
Мої не справжні імена.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Стів Ковіт Жахливі зізнання
і зімкнуться наручники - просто так.
Виявляється вони багато років знали про тебе все,
в них є архів розміром з тюремний фургон
зі всього - касет, роздруківок, фільмів...
цілий пласт. Не запитуйте мене як, але
вони змогли вмонтувати мікрофон в один з твоїх молярів
і знають кожен злочинний порух і порушення закону
від самого зародження, з кольоровими діапозитивами
твоїх маленьких необачностей і незначних грішків.
Не варто говорити, ти заінтригований
тим, що, потрапивши в той реєстр,
ти привласнений ним, міцним як старий зуб -
вставлений у твою щелепу, твої закочені рукави
і триденна щетина... Тільки,
коли вони відмотують його назад, це виглядає інакше:
життя звичайне і бридке, як жуйка, приліплена до стільця.
Нудні години твого длубання в носі,
чухання, харчування, підстригання нігтів...
Сам по собі ти виглядаєш тупим; на публіці твої
дотепи липкі і кволі як старий лейкопластир.
Там є тисячі фотографій людей біля тебе,
стримуючих позіхання. Що стосується сексу - мізер
жалюгідного тикання між неприємним і нещасливим:
танець з кожним, хто утворить любовну пару в темряві
і ви самотньо гризете в кутку сушки.
Ти схоплюєшся на ноги, заперечуючи,
що все було не так, що вони у всьому помиляються.
Але ніхто тебе не слухає. Судовий пристав
хропе, суддя чистить зуби,
присяжні всі одягають окуляри, удаючи відкриті очі.
Мухи склали крила і припинили дзижчання,
нарешті після величезних доз кави
журі опитано. Один за другим
вони силяться піднятися,
як нарколептики у Серпні, затверджуючи твою долю:
Невинний... невинний... невинний... як належить за уставом.
Ти здіймаєш крик.
Steve Kowit Lurid Confessions
One fine morning they move in for the pinch
& snap on the cuffs— just like that.
Turns out they’ve known all about you for years,
have a file the length of a paddy-wagon
with everything- tapes, prints, film …
the whole shmear. Don’t ask me how but
they’ve managed to plug a mike into one of your molars
& know every felonious move & transgression
back to the very beginning, with ektachromes
of your least indiscretion & peccadillo.
Needless to say, you are thrilled,
tho sitting there in the docket
you bogart it, tough as an old tooth—
your jaw set, your sleeves rolled
& three days of stubble … Only,
when they play it back it looks different:
a life common & loathsome as gum stuck to a chair.
Tedious hours of you picking your nose,
scratching, eating, clipping your toenails …
Alone, you look stupid; in public, your rapier
wit is slimy & limp as an old bandaid.
They have thousands of pictures of people around you
stifling yawns. As for sex—a bit
of pathetic groping among the unlovely & luckless:
a dance with everyone making steamy love in the dark
& you alone in a corner eating a pretzel.
You leap to your feet protesting
that’s not how it was, they have it all wrong.
But nobody hears you. The bailiff
is snoring, the judge is cleaning his teeth,
the jurors are all wearing glasses with eyes painted open.
The flies have folded their wings & stopped buzzing.
in the end, after huge doses of coffee,
the jury is polled. One after another
they manage to rise to their feet
like narcoleptics in August, sealing your fate:
Innocent… innocent… innocent… Right down the line.
You are carried out screaming.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Стів Ковіт Я стою на порозі "