Я запитала його про ті часи
коли ми були ще такі молоді,
наївні, запальні, дурні, незрілі.

Трохи з того лишилося, крім молодості
- відповів він.

Я запитала його, чи він все ще точно знає,
що для людства добре, а що погано.

З можливих це найбільш смертельна ілюзія
- відповів він.

Я запитала його про майбутнє,
чи він все ще може його ясно бачити.

Я прочитав надто багато книжок з історії
- відповів він.

Я запитала його про фото,
оті в рамках, на столі.

Були, минули. Брат, кузен, невістка,
дружина, донечка на колінах дружини,
кішка на руках донечки,
і квітуча черешня, а вище тієї черешні
неідентифікований літаючий птах
- відповів він.

Я запитала його, чи буває він іноді щасливим.

я працюю
- відповів він.

Я запитала про друзів, чи ще має їх.

Кілька моїх колишніх асистентів,
які також вже мають колишніх асистентів,
пані Людмила, яка порядкує в домі,
хтось дуже близький, але за кордоном,
дві дами з бібліотеки, обидві усміхнені,
маленький Гжесь з дому навпроти та Марк Аврелій
- відповів він.

Я запитала його про здоров'я та самопочуття.

Вони забороняють мені каву, горілку, сигарети,
перенесення важких спогадів і речей.
Мушу удавати, що цього не чую
- відповів він.

Я запитала про сад і лавку в саду.

Коли вечір ясний, я спостерігаю за небом.
Я не можу надивитися,
скільки точок зору там
- відповів він.

Wisława Szymborska Stary profesor
Spytałam go o tamt
kiedy byliśmy jeszcze tacy młodzi,
naiwni, zapalczywi, głupi, niegotowi.

Trochę z tego zostało, z wyjątkiem młodości
– odpowiedział.

Spytałam go, czy nadal wie na pewno,
co dla ludzkości dobre a co złe.

Najbardziej śmiercionośne złudzenie z możliwych
– odpowiedział.

Spytałam go o przyszłość,
czy ciągle jasno ją widzi.

Zbyt wiele przeczytałem książek historycznych
– odpowiedział.

Spytałam go o zdjęcie,
to w ramkach, na biurku.

Byli, minęli. Brat, kuzyn, bratowa,
żona, córeczka na kolanach żony,
kot na rękach córeczki,
i kwitnąca czereśnia, a nad tą czereśnią
niezidentyfikowany ptaszek latający
– odpowiedział.

Spytałam go, czy bywa czasami szczęśliwy.

Pracuję
– odpowiedział.

Spytałam o przyjaciół, czy jeszcze ich ma.

Kilkoro moich byłych asystentów,
którzy także już mają byłych asystentów,
pani Ludmiła, która rządzi w domu,
ktoś bardzo bliski, ale za granicą,
dwie panie z biblioteki, obie uśmiechnięte,
mały Grześ z naprzeciwka i Marek Aureliusz
– odpowiedział.

Spytałam go o zdrowie i samopoczucie.

Zakazują mi kawy, wódki, papierosów,
noszenia ciężkich wspomnień i przedmiotów.
Muszę udawać, że tego nie słyszę
– odpowiedział.

Spytałam o ogródek i ławkę w ogródku.

Kiedy wieczór pogodny, obserwuję niebo.
Nie mogę się nadziwić,
ile tam punktów widzenia
– odpowiedział.