Мусить вибирати,
Змінюватися аби лиш нічого не змінилося.
Це легко, неможливо, важко, варте спроби.
Її очі, якщо треба, то сині, то сірі,
Чорні, веселі, повні сліз без причини.
Спить з ним як перша в краю, єдина на світі.
Народить йому четверо дітей, жодної дитини, одну.
Наївна, але найкраща порадниця.
Слабка, але винесе на собі.
Не має голови на плечах, але матиме.
Читає Джаспера* і жіночі журнали.
Не знає навіщо той гвинтик і збудує міст.
Молода, молода як завжди, все ще незмінно молода,
Тримає в руках горобця зі зламаним крилом,
свої гроші на далеку і тривалу подорож,
м'ясорубку, компрес і чисту склянку.
Куди так біжить, хіба не втомлюється.
Та ні, тільки трохи, дякую, це не шкодить.
Або кохає його або затялася.
На добре, на погане і на божу ласку.

* Джаспер Ффорде — британський письменник. Найбільшу популярність йому принесла серія романів про Thursday Next (в російському перекладі Четверг Нонетот), два цикли — «Відділ Казкових Злочинів» та «Відтінки сірого».
Wisława Szymborska PORTRET KOBIECY
Musi być do wyboru,
Zmieniać się, żeby tylko nic się nie zmieniło.
To łatwe, niemożliwe, trudne, warte próby.
Oczy ma, jeśli trzeba, raz modre, raz szare,
Czarne, wesołe, bez powodu pełne łez.
Śpi z nim jak pierwsza z brzegu, jedyna na świecie.
Urodzi mu czworo dzieci, żadnych dzieci, jedno.
Naiwna, ale najlepiej doradzi.
Słaba, ale udźwignie.
Nie ma głowy na karku, to będzie ją miała.
Czyta Jaspera i pisma kobiece.
Nie wie po co ta śrubka i zbuduje most.
Młoda, jak zwykle młoda, ciągle jeszcze młoda.
Trzyma w rękach wróbelka ze złamanym skrzydłem,
własne pieniądze na podróż daleką i długą,
tasak do mięsa, kompres i kieliszek czystej.
Dokąd tak biegnie, czy nie jest zmęczona.
Ależ nie, tylko trochę, bardzo, nic nie szkodzi.
Albo go kocha albo się uparła.
Na dobre, na niedobre i na litość boską.