Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
задумали переділити світ,
та те, що нині
хочуть мати свині,
не тулиться до зайнятих корит.
***
А європейці мовою Езопа
утримують і змія на межі,
і тризуб волі
як забрало долі,
що захищає наші рубежі.
***
А демократій остається купка
Непримиренний ворог злої згуби.
Світився вечір мрією в очах,
Навколо - казка! Подивитись любо!
Шляхетний жовтень, мов сучасний Бах,
З повітря будував органні труби.
Лежали на асфальтових стежках
Сизий дим висить від стелі майже до підлоги.
Пробивається ледь світло із вікон крізь нього.
Стоїть гомін, що і слово розібрати трудно.
В дальньому кутку усілись за стіл два козаки.
Видно, давно не бачились,
За любим ручаєм.
Чимало в нашім краї висхлих ручаїв.
Я бачив якось узбережжя,
Покинуте й забуте ручаєм,
Лишилося воно з розбитим серцем
Серед піску й каміння.
Також і чоловік,
Сон - мовби випалена земля
у вирвах від снарядів
і віспою від розривних куль.
Вибухи дістануть тебе
де завгодно,
як наймані вбивці,
як небачена пошесть.
І небо солодким туманом осіло на скроні.
Я більше про зиму і стужу тепер не шепчу,
Тримаю краплину, мов пульс, у гарячій долоні.
Ще вчора завія крутила свій білий сувій,
А нині калюжі - дзеркала утрачених
З оков зими струмки, -
Купається в них галич
Щоденно й залюбки.
Під сонцем сніг підтанув
І став щезати лід, -
І нявкає, мов п'яний,
Чи одурілий, кіт.
Сиве світання, туманом сповите,
ниви зажурливі, снігом укутані...
Раптом згадаєш колись пережите,
й лиця, що довго здавались забутими.
Враз пригадаєш гарячі зізнання,
відпустила минуле у вічність.
Є сьогодні, а завтра, цей пористий сніг,
у відлизі потоне циклічно.
Ти мене не читав по складах власноруч;
проковтнув сторінки обважнілі.
Мимохідь прогорнувши та нашвидкуруч
Хтось ніби граблями вискріб.
Поникла моя зоринка –
боюся, не згасла в іскрі б.
Розкрилилась ніч привільно,
півсвіту уже накрила,
а місяць блукав безцільно
багрянцем хмари обдало,
і, мов згори спускався зонт,
спадала сутінь на село.
Тьмяніла неба бірюза,
дзвенів кришталем ожелест ,
мечем, уткнутим в гарбуза,
біля вуха дзеленька час.
Звисла туча, немов онуча,
закриваючи Волопас.
Тільки й видно: зорить окраєць
закоптілих у тьмі небес.
Он збліднілий мигає Заєць,
ось яріє Великий Пес.
за обрій злетів пелюсткою,
похнюпився звід розлогий
і світоч небесний згас.
Густий опустився морок
і світ закапканив пусткою,
і мов розчинився простір,
і ніби спинився час...
Дім Яакова – від чужого народу,
Стала Юдея Йому за святиню,
Ізраїль – підвладним Йому.
Побачило море й побігло,
Йордан порачкував назад,
Гори стрибали, немов барани,
Пагорби – немов ягнята.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Чарлз Буковскі Розворот
я нахиляюся над крилом свого автомобіля.
вона п'яна і її очі мокрі від сліз:
"ти сучий син, ти трахав мене коли б ти
цього не захотів. ти казав мені дзвонити
тобі, ти казав мені перебратися ближче до міста,
потім казав мені дати тобі спокій."
все це дуже драматично і я цим насолоджуюся.
"звичайно, гаразд, чого ти хочеш?"
"Я хочу поговорити з тобою. Я хочу запросити тебе
і поговорити з тобою..."
"Я зараз з деким. Вона просить
сендвіч."
"Я хочу поговорити з тобою... Треба якийсь час
щоб забути деякі речі. Мені треба більше часу."
"звичайно. почекай, доки вона піде. ми не
гуманно вчинимо, якщо вип'ємо всі разом."
"лайно," каже вона, "от лайно!"
вона скочила в свою машину і поїхала.
вийшла та інша: "хто це був?"
"колишній друг!"
зараз і вона пішла. я сиджу тут п'яний
і здається на очах моїх сльози.
дуже тихо і мені здається що мені спис
увіткнули в центр моїх кишок.
я йду до ванної кімнати помочитися.
милосердя, думаю я, чи рід людський нічого не знає
про милосердя?
Charles Bukowski turnabout
she drives into the parking lot while
I am leaning up against the fender of my car.
she’s drunk and her eyes are wet with tears:
“you son of a bitch, you fucked me when you
didn’t want to. you told me to keep phoning
you, you told me to move closer into town,
then you told me to leave you alone.”
it’s all quite dramatic and I enjoy it.
“sure, well, what do you want?”
“I want to talk to you, I want to go to your
place and talk to you…”
“I’m with somebody now. she’s in getting a
sandwich.”
“I want to talk to you…it takes a while
to get over things. I need more time.”
“sure. wait until she comes out. we’re not
inhuman. we’ll all have a drink together.”
“shit,” she says, “oh shit!”
she jumps into her car and drives off.
the other one comes out: “who was that?”
“an ex-friend.”
now she’s gone and I’m sitting here drunk
and my eyes seem wet with tears.
it’s very quiet and I feel like I have a spear
rammed into the center of my gut.
I walk to the bathroom and puke.
mercy, I think, doesn’t the human race know anything
about mercy?
from "Love is a dog from hell"
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
