Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.
Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є
В заметілі епох і формацій.
Прозвучить незглибима вина,
Над якою не владний Горацій.
Шум часів у шаленості снів,
В какофонії дикій, нестерпній,
В мерехтінні безжалісних днів,
Коли ляхи погромили козаків повсталих.
Павлюка і Остряниці полки подолали.
«Золоте десятиліття» для ляхів настало.
Навіть, Січ козацьку ляська залога зайняла,
Козаків по всіх усюдах звідти розігнала.
Хто у плавн
Тужних пісень еліта.
І розпочнеться дербі
Явищ погодних і літа.
Квестія життєдайна -
Хто добіжить останнім.
Інфа - це вже не тайна,
Та вільха вже вільніша без снігів.
Сьогодні сонце випило до ранку
Холодну синь заснулих берегів.
"Не я б’ю — верба б’є!" — лунає нині,
Від хати і до хати летить спів.
Пухнасті котики в дитячій жмені —
«Не можу влягтися. Посидимо біля віконця удвох?
Бо ходжу собі по квартирі нервово та зовсім не спиться,
Збираю світила, що падають з неба, складаю в куток.
Вони несподівано різні: спочатку
Теплу радіючи, трава, -
Від сну звільнилася замрія
І щастя звабно виграва.
Його будь-де щоденно ловить
Мій зір з появою весни
І водить радісно розмови
З ним про закінчення війни.
Виставу грає березень-актор.
Згадай, моє стареньке піаніно,
Адажіо дитинства ля мінор!
У нотній збірці, після сонатини,
Для мене одного співає хор
Ту давню пісню, наче лебедину...
Через гори, ріки та долини,
крізь пожежі, крізь югу та сніг
ми вели машини
й обминали міни
на шляхах-дорогах фронтових.
Це літо, що лишає нас.
Вони вовтузяться, мов оси,
Шукаючи убитий час.
У метушні і марнославстві
Шукаєм залишки тих днів,
Які минули так безславно,
та корупціонери.
Пошесть ця країну губить,
виснажує нерви.
Цим вона Майдан приспала,
ще й приспала правду,
що колись-то владу знала
за козацьку Раду.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Джеріко Браун ГАНІМЕД
Я надаю перевагу цій версії. Її надійність
Тішить мене, ніхто не в програші,
Кожного нагородили. Богові дістався
Хлопець. Хлопець здобув
Безсмертя. Батько їздитиме доти, доки
Горе лунає так гарно, як галоп
Тварин, народжених для перевезення тих,
Хто оберігав успадковане нами
Царство. Коли ми дивимось на міф
Ось так, нікому не заборонено обговорювати
Зґвалтування. Я маю на увазі, хіба ти не хочеш,
Щоб Бог зажадав тебе? Не мрієш,
Щоб хтось крилатий підніс тебе
Вгору? І коли приходить володар
За твоїми дітьми, він пахне
Як чоловік, який має конюшню
На Небі, в тім далекім краю
Між Обіцянням і Вибаченням.
Не треба нас переконувати.
Люди в моїй країни вірять -
Ми не зашкодимо, якщо нас можна купити.
Зі збірки "Традиція", 02/04/2019, Пулітцерівська премія 2020 в номінації "Поезія"
Ганімед, син царя Трої Троса і німфи Каллірої, був найпрекраснішим серед смертних. Зевс закохався в юнака. Коли той пас батьківське стадо (чи полював) на схилі гори Іди, орел його викрав. Ганімед став виночерпієм на Олімпі. Загорьованого батька Зевс утішив колісницею з парою безсмертних коней і / або виноградною гілкою, викуваною богом Гефестом.
Jericho Brown GANYMEDE
A man trades his son for horses.
That’s the version I prefer. I like
The safety of it, no one at fault,
Everyone rewarded. God gets
The boy. The boy becomes
Immortal. His father rides until
Grief sounds as good as the gallop
Of an animal born to carry those
Who patrol our inherited
Kingdom. When we look at myth
This way, nobody bothers saying
Rape. I mean, don’t you want God
To want you? Don’t you dream
Of someone with wings taking you
Up? And when the master comes
For our children, he smells
Like the men who own stables
In Heaven, that far terrain
Between Promise and Apology.
No one has to convince us.
The people of my country believe
We can’t be hurt if we can be bought.
"The Tradition" , 02/04/2019, Winner of the 2020 Pulitzer Prize in Poetry
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Густаво Адольфо Беккер Рима LIII. І знову темні ластівки вернуться"
