Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
бродить сказ у амбасадах кіс,
зирком!
місце для десанту висмалиш…
зірка!
зопалу упала в ліс, –
може, серце не моє, зурочене
покотилося і запалило хмиз?
Вона ж вернулася раптово.
Так серед поля ковили
Слова вриваються у мову.
Події увірвуться враз
У тихоплинний рай розмаю,
Здіймаючи в новий екстаз,
Обов'язково з вами ним, -
Вділю частки і щирий усміх
Нужденним, немічним, старим.
Бо сам такий, як ви, і разом
Вчуваю радість чи то сум, -
Бо серце, знаю, стисне спазма,
Як набуття не рознесу.
ніби в мене вдома на подвір'ї,
під старий, гаркавий патефон,
Гусаків товчуть чубаті Півні.
Заєць з Вовком п'ють на брудершафт,
грають в доміно з Кролями Свині.
Напідпитку Місячний ландшафт
зачепився за тумани сині.
віднімає, топче, б’є.
Чи настав, чи настає
час забрати все своє.
Спадок наш, країв Земля –
зазіхання від кремля.
Ця околиця Русі
Усі вони – лиш скалки мудрості Всевишнього.
Усі вони – одне лиш каяття
За скоєні й нескоєні гріхи супроти Істини.
***
Як поєднать здоровий глузд із вірою,
Аби лишилася ще й шпарка на дива,
Води огортають все у синь
Прохолодну
Чуйна, грішна
Ця любов є над усе красива
Знаю, де лишився би
Свій почавши день
Випасає вечір.
Не сумуй за мною
В темній порожнечі.
Маячіють миті,
Лиш зірки палають.
В небі оксамитнім
Богом забутої вулиці
у глибокій провінції.
Вона занесена листям,
пилом і снігами.
Вулиця міліє, як ріка
під час посухи.
Молодь виїжджає
Вдаєш із себе леді ти залізну.
І демонструєш, надто аж старанно,
Що, мабуть, у твоєму віці пізно
Не те, щоб поринати в вир любови,
А просто саму думку допускати
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Оліверіо Хірондо Городнє пугало, частина 18
Плакати потоками.
Плакати обідаючи.
Плакати уві сні.
Плакати перед дверима і в порту.
Плакати привітністю і жовтизною.
Відкрити крани,
шлюзи для сліз.
промочити душу,
сорочку.
Затопити тротуари й алеї,
і рятуватися, вплав, від наших сліз.
Відвідувати курси антропології,
плачучи.
Святкувати дні народження рідних,
плачучи.
Пересікати Африку,
плачучи.
Плакати як какуй*,
як крокодил...
якщо правда,
що какуї і крокодили
повік не перестануть плакати.
Виплакати все,
але виплакати щиро.
Виплакати носом
колінами.
Виплакати нутром,
словами.
Плакати коханням,
огидою,
втіхою.
Плакати фраком,
зневірою, слабкістю.
Плакати вигадливо,
спогадами.
Плакати всі безсонні ночі і всі дні!
* Какуй (гігантська дрімлюга) - нічний хижий птах родини дрімлюгових. Згідно з легендою, колись давно жили-були брат і сестра. Брат був добрим, а сестра злою. Брат приносив додому дикі плоди з лісу, а сестра тільки злилася і ображала його. Якось брат повернувся додому втомлений і голодний і попросив сестру дати йому меду. Сестра натомість принесла холодної води і вилила її перед ним.
Брат задумав її покарати Для цього покликав її в джунглі збирати мед. Знайшли вони дерево квебрахо, в дуплі якого жили бджоли. забралися на дерево і набрали меду. Брат почав спускатися з дерева і за собою обрубав усі гілки, щоб сестра не змогла за ним спуститися. Залишилася дівчина на дереві одна-однісінька. Настала страшна ніч. Дівчина налякалася і плакала. Минав час. І раптом вона з жахом помітила, що пальці її ніг перетворилися на кігті, руки стали крилами, а тіло покрилося пір’ям. Вона перетворилася на птаха какуя. Відтоді щоночі вона літає лісом і жалібно кличе свого брата.
https://www.youtube.com/watch?v=CcSln8hn9Xs&t=2s "Llorar a lágrima viva" - Oliverio Girondo
Oliverio Girondo Esantajaros Part 18
Llorar a lagrima viva.
Llorar a chorros.
Llorar la digestion.
Llorar el sueno.
Llorar ante las puertas y los puertos.
Llorar de amabilidad y de amarillo .
Abrir las canillas,
las compuertas del llanto.
Empaparnos el alma,
la camiseta.
Inundar las veredas y los paseos,
y salvarnos, a nado, de nuestro llanto.
Asistir a los cursos de antropologia,
llorando.
Festejar los cumpleanos familiares,
llorando.
Atravesar el Africa,
llorando.
Llorar como un cacuy,
como un cocodrilo...
si es verdad
que los cacuyes y los cocodrilos
no dejan nunca de llorar.
Llorarlo todo,
pero llorarlo bien.
Llorarlo con la nariz,
con las rodillas.
Llorarlo por el ombligo,
por la boca.
Llorar de amor,
de hastio,
de alegria.
Llorar de frac,
de flato, de flacura.
Llorar improvisando,
de memoria.
Llorar todo el insomnio y todo el dia!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Оліверіо Хірондо ГОРОДНЄ ПУГАЛО, ЧАСТИНА 1"
