Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,
Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!
Зрости одним махом,
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.
Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.
У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.
Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.
До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Оліверіо Хірондо Городнє пугало, частина 18
Плакати потоками.
Плакати обідаючи.
Плакати уві сні.
Плакати перед дверима і в порту.
Плакати привітністю і жовтизною.
Відкрити крани,
шлюзи для сліз.
промочити душу,
сорочку.
Затопити тротуари й алеї,
і рятуватися, вплав, від наших сліз.
Відвідувати курси антропології,
плачучи.
Святкувати дні народження рідних,
плачучи.
Пересікати Африку,
плачучи.
Плакати як какуй*,
як крокодил...
якщо правда,
що какуї і крокодили
повік не перестануть плакати.
Виплакати все,
але виплакати щиро.
Виплакати носом
колінами.
Виплакати нутром,
словами.
Плакати коханням,
огидою,
втіхою.
Плакати фраком,
зневірою, слабкістю.
Плакати вигадливо,
спогадами.
Плакати всі безсонні ночі і всі дні!
* Какуй (гігантська дрімлюга) - нічний хижий птах родини дрімлюгових. Згідно з легендою, колись давно жили-були брат і сестра. Брат був добрим, а сестра злою. Брат приносив додому дикі плоди з лісу, а сестра тільки злилася і ображала його. Якось брат повернувся додому втомлений і голодний і попросив сестру дати йому меду. Сестра натомість принесла холодної води і вилила її перед ним.
Брат задумав її покарати Для цього покликав її в джунглі збирати мед. Знайшли вони дерево квебрахо, в дуплі якого жили бджоли. забралися на дерево і набрали меду. Брат почав спускатися з дерева і за собою обрубав усі гілки, щоб сестра не змогла за ним спуститися. Залишилася дівчина на дереві одна-однісінька. Настала страшна ніч. Дівчина налякалася і плакала. Минав час. І раптом вона з жахом помітила, що пальці її ніг перетворилися на кігті, руки стали крилами, а тіло покрилося пір’ям. Вона перетворилася на птаха какуя. Відтоді щоночі вона літає лісом і жалібно кличе свого брата.
https://www.youtube.com/watch?v=CcSln8hn9Xs&t=2s "Llorar a lágrima viva" - Oliverio Girondo
Oliverio Girondo Esantajaros Part 18
Llorar a lagrima viva.
Llorar a chorros.
Llorar la digestion.
Llorar el sueno.
Llorar ante las puertas y los puertos.
Llorar de amabilidad y de amarillo .
Abrir las canillas,
las compuertas del llanto.
Empaparnos el alma,
la camiseta.
Inundar las veredas y los paseos,
y salvarnos, a nado, de nuestro llanto.
Asistir a los cursos de antropologia,
llorando.
Festejar los cumpleanos familiares,
llorando.
Atravesar el Africa,
llorando.
Llorar como un cacuy,
como un cocodrilo...
si es verdad
que los cacuyes y los cocodrilos
no dejan nunca de llorar.
Llorarlo todo,
pero llorarlo bien.
Llorarlo con la nariz,
con las rodillas.
Llorarlo por el ombligo,
por la boca.
Llorar de amor,
de hastio,
de alegria.
Llorar de frac,
de flato, de flacura.
Llorar improvisando,
de memoria.
Llorar todo el insomnio y todo el dia!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Оліверіо Хірондо ГОРОДНЄ ПУГАЛО, ЧАСТИНА 1"
