Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Оліверіо Хірондо Городнє пугало, частина 18
Плакати потоками.
Плакати обідаючи.
Плакати уві сні.
Плакати перед дверима і в порту.
Плакати привітністю і жовтизною.
Відкрити крани,
шлюзи для сліз.
промочити душу,
сорочку.
Затопити тротуари й алеї,
і рятуватися, вплав, від наших сліз.
Відвідувати курси антропології,
плачучи.
Святкувати дні народження рідних,
плачучи.
Пересікати Африку,
плачучи.
Плакати як какуй*,
як крокодил...
якщо правда,
що какуї і крокодили
повік не перестануть плакати.
Виплакати все,
але виплакати щиро.
Виплакати носом
колінами.
Виплакати нутром,
словами.
Плакати коханням,
огидою,
втіхою.
Плакати фраком,
зневірою, слабкістю.
Плакати вигадливо,
спогадами.
Плакати всі безсонні ночі і всі дні!
* Какуй (гігантська дрімлюга) - нічний хижий птах родини дрімлюгових. Згідно з легендою, колись давно жили-були брат і сестра. Брат був добрим, а сестра злою. Брат приносив додому дикі плоди з лісу, а сестра тільки злилася і ображала його. Якось брат повернувся додому втомлений і голодний і попросив сестру дати йому меду. Сестра натомість принесла холодної води і вилила її перед ним.
Брат задумав її покарати Для цього покликав її в джунглі збирати мед. Знайшли вони дерево квебрахо, в дуплі якого жили бджоли. забралися на дерево і набрали меду. Брат почав спускатися з дерева і за собою обрубав усі гілки, щоб сестра не змогла за ним спуститися. Залишилася дівчина на дереві одна-однісінька. Настала страшна ніч. Дівчина налякалася і плакала. Минав час. І раптом вона з жахом помітила, що пальці її ніг перетворилися на кігті, руки стали крилами, а тіло покрилося пір’ям. Вона перетворилася на птаха какуя. Відтоді щоночі вона літає лісом і жалібно кличе свого брата.
https://www.youtube.com/watch?v=CcSln8hn9Xs&t=2s "Llorar a lágrima viva" - Oliverio Girondo
Oliverio Girondo Esantajaros Part 18
Llorar a lagrima viva.
Llorar a chorros.
Llorar la digestion.
Llorar el sueno.
Llorar ante las puertas y los puertos.
Llorar de amabilidad y de amarillo .
Abrir las canillas,
las compuertas del llanto.
Empaparnos el alma,
la camiseta.
Inundar las veredas y los paseos,
y salvarnos, a nado, de nuestro llanto.
Asistir a los cursos de antropologia,
llorando.
Festejar los cumpleanos familiares,
llorando.
Atravesar el Africa,
llorando.
Llorar como un cacuy,
como un cocodrilo...
si es verdad
que los cacuyes y los cocodrilos
no dejan nunca de llorar.
Llorarlo todo,
pero llorarlo bien.
Llorarlo con la nariz,
con las rodillas.
Llorarlo por el ombligo,
por la boca.
Llorar de amor,
de hastio,
de alegria.
Llorar de frac,
de flato, de flacura.
Llorar improvisando,
de memoria.
Llorar todo el insomnio y todo el dia!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Оліверіо Хірондо ГОРОДНЄ ПУГАЛО, ЧАСТИНА 1"
