Завжди коли руки моєї
торкається чужа рука то сполучається з моєю
і твориться одна рука.

Коли я хочу сісти
то помічаю що моє тіло
всідається у інше тіло що встало звідти
куди сідаю я

І у належний час
заходячи в будинок,
я відчуваю що вже був тут
до того як прийшов.

Тому цілком можливо потраплю не в свою могилу,
коли на мене виливатимуть заїжджені слова,
я вже знайду у домовині
одягнений кістяк,
що позіхає від банальних слів й притворних сліз.

https://www.youtube.com/watch?v=x6iJPKQ7m_M

Oliverio Girondo DICOTOMÍA INCRUENTA
Siempre llega mi mano
más tarde que otra mano que se mezcla a la mía
y forman una mano.

Cuando voy a sentarme
advierto que mi cuerpo
se sienta en otro cuerpo que acaba de sentarse
adonde yo me siento.

Y en el preciso instante
de entrar en una casa,
descubro que ya estaba
antes de haber llegado.

Por eso es muy posible que no asista a mi entierro,
y que mientras me rieguen de lugares comunes,
ya me encuentre en la tumba,
vestido de esqueleto,
bostezando los tópicos y los llantos fingidos.