Чи б'є життя сильніше... я не знаю!
Б'є наче гнівний Бог; як ніби перед ним,
всі потерпають від похмілля
яким просякли душі... Я не знаю!

Їх мало; та вони... Розверзли чорну прірву
обличчя лютого й могутню спину.
Вони можливо кара варвара Атіла;
чи чорні вісники, яких нам Смерть явила.

В них душ Христових глибина падіння
від віри в чудо до хули на Бога.
Удари ці безжальні як горіння
тріск у печі за заслінкою хліба якогось.

І чоловік... Нещасний...бідний! Озирнися
хоча б через плече, плесни до нас в долоні;
поглянь в безумні очі й все прожите
відобразиться, як в гріха калюжі, у погляді,.

Чи б'є життя сильніше...Я не знаю!

CESAR VALLEJO "LOS HERALDOS NEGROS"
Hay golpes en la vida, tan fuertes... ¡Yo no sé!
Golpes como del odio de Dios; como si ante ellos,
la resaca de todo lo sufrido
se empozara en el alma... ¡Yo no sé!

Son pocos; pero son... Abren zanjas oscuras
en el rostro más fiero y en el lomo más fuerte.
Serán tal vez los potros de bárbaros Atilas;
o los heraldos negros que nos manda la Muerte.

Son las caídas hondas de los Cristos del alma
de alguna fe adorable que el Destino blasfema.
Esos golpes sangrientos son las crepitaciones
de algún pan que en la puerta del horno se nos quema.

Y el hombre... Pobre... ¡pobre! Vuelve los ojos, como
cuando por sobre el hombro nos llama una palmada;
vuelve los ojos locos, y todo lo vivido
se empoza, como charco de culpa, en la mirada.

Hay golpes en la vida, tan fuertes... ¡Yo no sé!