
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
а похмурі та зрізані течії
наплодять монстрів
вітрильнику смерть!
недолугій мент
а тоді перша тварина за бортом
ніг шалене биття
майстра психологічної і готичної прози, яскравого інтерпретатора українського літературного бароко
Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешев
Бо сумніви маю, що ти
Сховаєшся в сутінках знову
І зможеш до мене прийти.
А поки збираєшся звідси
Податися в рідні краї, –
Світання блакитного відсвіт
Забарвив зіниці твої.
Це заїжджене "потім" нічого мені не дає.
Незачинені двері, забутий опущений прапор,
Приховають сьогодні і щастя, і горе моє.
Я тебе не зустрів. Не судилося. Що тут казати!
У самотності тихо минають
повитий крученими паничами.
Сонячно й вітряно.
Гойдаються квіти
моєї маленької
України коло хати.
Півколо синього неба
пише серпневу симфонію
У тому, що створила цей шедевр, -
Твою красу, не схожу на банальність,
У миготінні первісних дерев.
Твоя душа, напевно, теж прекрасна,
Як і твоя небачена краса,
Яка мене заглибила у щастя,
Я не забув про тебе, ні.
Життям придавлений і гнаний,
Я вірю, вірю в кращі дні.
Я вірю в те, що все печальне,
Облишить нас хоча б на мить.
Хоч горе тисне так навально,
Ассоль
М
Пішов Сергійко в перший клас.
Школяр, як не крути!
Він рахувати вміє в нас
уже до десяти!
Такий учений, загалом,
параноїчні тирани-царі
мають ходулі і мешти...
перевзуваються поводирі,
ну і тому є нові і старі
парадоксальні ефекти.
ІІ
над нею хмари білі - не знамена.
Ряхтять перед очима числа,
і поступово тане літня сцена.
А далі як? Вітри на гривах
дерев, що скинули плоди додолу,
сиренний сплін, доба розбита?
Вирішує лише ґаздиня-доля.
Щиро вітаємо видатного музиканта, який від перших днів війни активно підтримує Україну!
Радості лишалося на денці.
Ну, а нині на душі весна,
Овид у шафрановій веселці.
Казку вимальовує стилО
І дарує вірш гарячий Єві.
О, дружино! Світла джерело!
Печалі та жалі, –
Бідою вбиті люди
На долю вічно злі.
Коли в минуле кане
Земного щастя блиск, –
Роз’ятрюються рани,
Підвищується тиск.
Там, де чекає лезо і клинок.
І тільки так досягнеш цілей певних
Без жодних перепонів і морок.
Приймає ліс екзамен доленосний,
І винесе він вирок, як тиран.
А ти ітимеш крізь серпанок млосний
червону доріжку поклали військові,
щоб не помітив раптом ніхто
там, на підборах, крові…
Щоб приглушила вибухів грім,
стукіт сердець до відбою,
крики дітей, плач матерів
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Джон Ешбері Ще одна висота
ваше невідання, що я живу.
Я дізнався, що ви мене звали. Я прийшов у ваш дім,
на сходи. Мене там ніхто не зустрів.
Ніхто не помітив мене. З цим не погодився
тільки сумний стілець. Багато разів на свято
кликали нас обох, тільки там,
де були ми, не сталось нічого,
нічого з того, що буває будь-де. Ми розминалися,
не обмінявшись поглядами. Коли сонце бурчало
оптимістично, що маємо час залишатися там,
я безтурботно проходив туди і звідти,
де ви сором'язливо червоніли
з номерком на пальто в кінці черги біля вікна,
за яким проповзала даль, я залишав на колись негайно і тут.
І ось час настав зіткнутися знову,
завмерти від того, що стукає час у вікно.
Його залишилося так небагато.
Я розсміявся й несміло поклав долоні
на ваші очі. Чи ви зараз бачите?
Так, я бачу, що я зараз тут,
де ріки цвітіння, за вашим вікном.
Йдіть негайно, сказали ви. Йдіть до мого вікна.
Я закоханий в ваше вікно, я не можу від нього піти,
я сказав.
John Ashbery The New Higher
You meant more than life to me. I lived through
you not knowing, not knowing I was living.
I learned that you called for me. I came to where
you were living, up a stair. There was no one there.
No one to appreciate me. The legality of it
upset a chair. Many times to celebrate
we were called together and where
we had been there was nothing there,
nothing that is anywhere. We passed obliquely,
leaving no stare. When the sun was done muttering,
in an optimistic way, it was time to leave that there.
Blithely passing in and out of where, blushing shyly
at the tag on the overcoat near the window where
the outside crept away, I put aside the there and now.
Now it was time to stumble anew,
blacking out when time came in the window.
There was not much of it left.
I laughed and put my hands shyly
across your eyes. Can you see now?
Yes I can see I am only in the where
where the blossoming stream takes off, under your window.
Go presently you said. Go from my window.
I am in love with your window I cannot undermine
it, I said.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)