Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Джон Ешбері Ще одна висота
ваше невідання, що я живу.
Я дізнався, що ви мене звали. Я прийшов у ваш дім,
на сходи. Мене там ніхто не зустрів.
Ніхто не помітив мене. З цим не погодився
тільки сумний стілець. Багато разів на свято
кликали нас обох, тільки там,
де були ми, не сталось нічого,
нічого з того, що буває будь-де. Ми розминалися,
не обмінявшись поглядами. Коли сонце бурчало
оптимістично, що маємо час залишатися там,
я безтурботно проходив туди і звідти,
де ви сором'язливо червоніли
з номерком на пальто в кінці черги біля вікна,
за яким проповзала даль, я залишав на колись негайно і тут.
І ось час настав зіткнутися знову,
завмерти від того, що стукає час у вікно.
Його залишилося так небагато.
Я розсміявся й несміло поклав долоні
на ваші очі. Чи ви зараз бачите?
Так, я бачу, що я зараз тут,
де ріки цвітіння, за вашим вікном.
Йдіть негайно, сказали ви. Йдіть до мого вікна.
Я закоханий в ваше вікно, я не можу від нього піти,
я сказав.
John Ashbery The New Higher
You meant more than life to me. I lived through
you not knowing, not knowing I was living.
I learned that you called for me. I came to where
you were living, up a stair. There was no one there.
No one to appreciate me. The legality of it
upset a chair. Many times to celebrate
we were called together and where
we had been there was nothing there,
nothing that is anywhere. We passed obliquely,
leaving no stare. When the sun was done muttering,
in an optimistic way, it was time to leave that there.
Blithely passing in and out of where, blushing shyly
at the tag on the overcoat near the window where
the outside crept away, I put aside the there and now.
Now it was time to stumble anew,
blacking out when time came in the window.
There was not much of it left.
I laughed and put my hands shyly
across your eyes. Can you see now?
Yes I can see I am only in the where
where the blossoming stream takes off, under your window.
Go presently you said. Go from my window.
I am in love with your window I cannot undermine
it, I said.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
