Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Рей Бредбері ДЕСЬ ДАЛЕКО ГРАЄ ОРКЕСТР
Награє мелодії дивні
про мореплавців з місяця
і соняшникове насіння.
Десь барабанщик шалений
Розхитує час невдалий
Нагадуванням про літо
В майбутньому, що не настало.
Майбутнє, древнє донині,
Покрилось єгипетським пилом,
Пахне бузок і могила,
І сім'я, що втратило силу,
І персик на гілці дерева
До неба не може дістать,
Як омари, чудові мумії
Пам'ятають майбутнє і вчать.
На піску малюють майбутнє
Діти, сидячи на камінні,
Пам'ятають, смерті не буде
В невідомій колись країні.
Десь далеко грає оркестр
Там, де місяць завжди сіяє,
І нікому не спиться влітку
І ніхто там не помирає;
Просто час тягнеться вічно
І серця продовжують битись
Під барабани місяця
І повільний поступ Вічності.
Там гуляють старі неспішно
І свій полудень відкладають,
і сплять на полях пшеничних,
щоб як діти рости далі.
Там старі і діти буркочуть
і знають, що час помирати,
і вкладаються спати в сльозах,
що під ліжком, не хочуть знати.
Сидять за столом обіднім,
де бенкет для плоті триває,
Де неможливе можливе
і зіпсоване свіжим буває.
Десь далеко грає оркестр,
О послухай, послухай ці трелі!
Хто почув, танцюватиме вічно
В червні й червні, й вічному червні.
І смерть пошиється в телепні
І навіки замовкне смерть
В червні й червні, й вічному червні.
Рей Бредбері помер 5 червня 2012 року
Ray Bradbury SOMEWHERE A BAND IS PLAYING
Somewhere a band is playing,
Playing the strangest tunes,
Of sunflower seeds and sailors
Who tide with the strangest moons.
Somewhere a drummer simmers
And trembles with times forlorn,
Remembering days of summer
In futures yet unborn.
Futures so far they are ancient
And filled with Egyptian dust,
That smell of the tomb and the lilac,
And seed that is spent from lust,
And peach that is hung on a tree branch
Far out in the sky from one’s reach,
here mummies as lovely as lobsters
Remember old futures and teach.
And children sit by on the stone floor
And draw out their lives in the sands,
Remembering deaths that won’t happen
In futures unseen in far lands.
Somewhere a band is playing
Where the moon never sets in the sky
And nobody sleeps in the summer
And nobody puts down to die;
And Time then just goes on forever
And hearts then continue to beat
To the sound of the old moon-drum drumming
And the glide of Eternity’s feet;
Somewhere the old people wander
And linger themselves into noon
And sleep in the wheat fields yonder
To rise as fresh children with moon.
Somewhere the children, old, maunder
And know what it is to be dead
And turn in their weeping to ponder
Oblivious filed ‘neath their bed.
And sit at the long dining table
Where Life makes a banquet of flesh,
Where dis-able makes itself able
And spoiled puts on new masks of fresh.
Somewhere a band is playing
Oh listen, oh listen that tune!
If you learn it you’ll dance on forever
In June and yet June and more June.
And Death will be dumb and not clever
And Death will lie silent forever
In June and June and more June.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
