Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле
це пілюлі шоу шапіто,
де карикатури
із натури
вилікують одного на сто.
***
А лінія життя, що на долоні,
Чи всох, чи здох... пучечком затугим...
Рай-тузи я зминала у пітній руці,
життя не в шоколаді і не в молоці,
ушир розмазувала посміх на лиці,
в той дім ступала, де кальянив дим...
Приспів:
В дитинстві пах весняною грозою,
Озоном літнім, і сідав зумисно
На губи, щоб розтанути росою,
Та смакуватися у чистих бризках,
І хвастатись- такий бадьоросвіжий,
Що можна з'їсти з нього цілу сніжку!
І я блукаю наодинці,
А сніг всміхається - блищить,
Синичка на гіллі сидить,
І раптом пурх і полетіла,
А я сніжиноньки ловила...
Хитається ялини гілка,
Вже не синиця...Певне білка...
Дійові особи:
• Режисер
• Оператор
• Головний герой
• Головна героїня
• Дівчина з хлопавкою
І слідкувати, щоби не згасли
довіра і любов, попри біль і сльози.
Якщо вони згаснуть, ця московська нечисть переможе.
Маю зоставатись сильною, навіть коли безсила.
Можна черпати сили у турбот
До себе ніжно пригорнути.
І так завмерти бездиханно,
І умлівати, вбивши смуток.
Зігріти радощі у серці,
І віддавати ласку свіжу,
І у смарагдових озерцях
Повторювали дітки рід, число.
Просте з простих, здається, ніби це.
В тяжкій задумі в малюка лице.
Спитав малий у вчительки про те:
- Якого роду слово в нас яйце?
От як, скажіть, вгадати рід мені?
Чи півень а чи к
маною оповила душу.
Ні голосом,
ані крильми
твоєї тиші не порушу.
Зійшла у крижані сніги —
льодами
Я бачу твої солодкі сни — без жалю і покути.
Бачу чорні руки зі святою книгою, яка важить більше за душу сліпого читача.
Ви не бачите чорта, навіть коли він гортає ваші сторінки.
Райдугокрилі птахи доокола сонця
Дзвоники сонця проллються в розвої
Наяди з дельфінами поринають у досвіт
Що воно сталося із немовлям
У грудневий холодний ранок?
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе —
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
Світле минуле... Попереду - крок у безодню.
Так і не став я сучасності тихим лакеєм!
Тільки хода моя вже беззмістовно-самотня.
Я озираюсь... Душа так зігрітися хоче!
Серце шматує незіграна зболена правда.
Тихо л
Кутиками пальцiв пробралися.
Поруч на очах менi з'явися,
Покажи менi своє лице.
Мiсяць сам по собi не блукає:
Завiтали спогади лише.
Серед хмар, їх тайно береже,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Річард Олдінгтон ДЕЙЗІ
кохав більше за себе і всіх рідних,
нині...
Катул, LVIII
Була ти моїм другом в іграх в моріМи разом плавали.
Твоє дівчаче тіло було безгрудим.
Шукали ми молюсків серед скель:
На сонці ніжилися і байдикували;
Надвечір йшли ми гратися до інших.
Я був щасливий, коли був з тобою.
Я часом цілував тебе,
І ти мене завжди охоче цілувала;
Але боявся я - бо мав лиш чотирнадцять.
І я забув про тебе зовсім.
Тебе й твоє ім'я.
Сьогодні я по вулиці проходжу.
Вона, яка торкає мої руки, зі мною розмовляє
Вона - хто впізнає? - Єлена з Спарти,
Дріопа, Лаодамія...
Тут ти
повія з Оксфорд-стріт.
Єлена - у давньогрецькій міфології донька Зевса і спартанської цариці Леди, найвродливіша серед жінок. Обрала собі за чоловіка Менелая - царя Лакедемонії. Паріс викрав Єлену і привіз до Трої. Це стало причиною Троянської війни. Після падіння Трої Єлена з Менелаєм повернулися до Спарти.
Дріопа - пасла батьківських овець. В неї закохався Аполлон, обернувся черепахою, яку вона поклала собі в пазуху, там він перетворився на змію. Вона народила від нього сина. Пізніше стала німфою і перетворилася на тополю. Коли її секрет став відомий іншим німфам, вони перетворили її на ялину.
Лаодамія - дружина царя Протесилая, який відразу після весілля відправився воювати з Троєю. Загинув у найпершому бою. Дізнавшись про це, Лаодамія ублагала богів дозволити йому явитися до неї на три години. Гермес привів його і після тригодинної розмови, коли настав час прощання, Лаодамія вбила себе, щоб не розлучатися з чоловіком.
Richard Aldington "Daisy"
Plus quan se atque suos amavit omnes,
nunc...
- Catullus
You were my playmate by the sea.
We swam together.
Your girl's body had no breasts.
We found prawns among the rocks;
We liked to feel the sun and to do nothing;
In the evening we played games with the others.
It made me glad to be by you.
Sometimes I kissed you,
And you were always glad to kiss me;
But I was afraid - I was only fourteen.
And I had quite forgotten you,
You and your name.
To-day I pass through the streets.
She who touches my arms and talks with me
Is - who knows? - Helen of Sparta,
Dryope, Laodamia ...
And there are you
A whore in Oxford Street.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Рей Бредбері ДЕСЬ ДАЛЕКО ГРАЄ ОРКЕСТР"
