Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.30
06:50
В. К. Осиповій
За рікою, поза лісом,
Поле, всіяне залізом,
Ще шурхоче сумовито
До цих пір незжатим житом.
За рікою, поза лісом,
Воювати достобіса
За рікою, поза лісом,
Поле, всіяне залізом,
Ще шурхоче сумовито
До цих пір незжатим житом.
За рікою, поза лісом,
Воювати достобіса
2026.07.30
06:41
Фінальний акорд розлуки
Музичний супровід:
Франц Ксавер Моцарт.
Шість полонезів для фортепіано, ор. 17 (Полонез № 3 фа мінор)
«Жозефіна ступала бруківкою Лємберга так, наче кожен її крок відгукувався Adagio в його змученій душі. Баронеса з очима
2026.07.29
21:57
Серед зими, як горобці поснули,
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від
2026.07.29
21:05
Вже втрачаю у Тебе віру,
та й не маю вірити чим, —
мов згоріла душа допіру.
Отче, Отче… А чи вітчим?
Що Ти бачиш отам, із неба?
Як усотує поле кров?
Не усім, не всім як потребу,
та й не маю вірити чим, —
мов згоріла душа допіру.
Отче, Отче… А чи вітчим?
Що Ти бачиш отам, із неба?
Як усотує поле кров?
Не усім, не всім як потребу,
2026.07.29
17:03
Соломон Фогельсон (1910-1994)
Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:
Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:
2026.07.29
14:40
Баба деда присмотрела
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.
А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.
А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,
2026.07.29
14:05
Не хочеться зранку вставати
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.
Не хочеться зранку вставати
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.
Не хочеться зранку вставати
2026.07.29
13:57
Я відчиняю скриню мовчання
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині
2026.07.29
12:10
Що є загрозою тьюторам* кліру?
Бо на початку ніхто не губився!-
В конях кінця, у потоках ефіру,
Не допускаючи в серце спіритів.
Втім миті меркли … жита колосились…
Потай загорнуті в ковдру яскраву,
Довго дивились на хвилі ковили
Бо на початку ніхто не губився!-
В конях кінця, у потоках ефіру,
Не допускаючи в серце спіритів.
Втім миті меркли … жита колосились…
Потай загорнуті в ковдру яскраву,
Довго дивились на хвилі ковили
2026.07.29
10:14
Вітчизна-мати не усім дається
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі
2026.07.29
09:47
політ джмеля довкіл граната
у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба
у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба
2026.07.29
08:27
Художня мапа сновидінь
В собі тримає білі плями,
А в них небачену глибінь,
На жаль, обмежену краями.
А там якраз небесний плуг.
Це він заорює прогали
Зірок, розкиданих навкруг,
В собі тримає білі плями,
А в них небачену глибінь,
На жаль, обмежену краями.
А там якраз небесний плуг.
Це він заорює прогали
Зірок, розкиданих навкруг,
2026.07.29
05:36
Приснилася жінка безвісна
І щез надокучливий сум,
Бо в тиші почулася пісня
Та запах відчувся парфум.
Помадою змащені губи
Роняли усмішки й слова,
А очі дивились так любо,
Що обертом йшла голова.
І щез надокучливий сум,
Бо в тиші почулася пісня
Та запах відчувся парфум.
Помадою змащені губи
Роняли усмішки й слова,
А очі дивились так любо,
Що обертом йшла голова.
2026.07.29
03:09
Штрих IV: Прихисток на Ринку та Слава Галичини
Музичний супровід:
продовжує тихо звучати Другий концерт (Andante espressivo)
Невдовзі Лемберг капітулював перед ним. Ксавер став головною фігурою тутешнього музичного життя – засновником хорового То
2026.07.28
20:51
Кажи усім, кого зустрів
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
2026.07.28
19:35
У світі, бездонному морі скорботи,
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
2026.07.04
2026.07.04
2026.06.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євген Федчук (1960) /
Вірші
* * *
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
* * *
Хвалилися комуняки, пам’ятаю нині,
Що не було безробіття при них у країні.
То й не дивно, що не було. При таких порядках,
Не хотілося нікому проблем наживати.
Хто не хотів працювати – «тунеядців», тобто
Вони змушували, навіть, братись до роботи.
Міліція, відповідно, таких виявляла
І, чи хоче, чи не хоче – того не питали.
А затятих «тунеядців» і в тюрми садили…
Отож, було при Союзі, кажуть, таке діло.
В міліцію поступила заява від когось:
Мовляв, один не працює, не робить нічого,
А, при тому, має гроші і живе заможно.
І у кінці приписали: «Разі ж таке можна?»
Тож начальник посилає наряд із наказом
Взяти того «тунеядця» й привести одразу.
Привели до нього дядька. Начальник питає:
- Де працюєш? – Та постійно роботи не маю.
- Звідки ж тоді в тебе гроші? – Чесно заробляю.
Закладаюсь з людьми в спорі, от виграш і маю.
- Та не може того бути – весь час вигравати?
- Ну, не вірите, то, мабуть й говорить не варто.
А начальнику ж цікаво: - Можеш показати,
Як тобі вдається в спорі гроші вигравати?!
- Та ну! Та як? Та не хочу! Можете програти,
А мені тоді прийдеться сідати за грати!
- Не бійся! Того не буде! Даю тобі слово!
- Ну, коли пообіцяли не карать, чудово!
От давайте на сто рублів закладемось поки,
Що я себе зараз зможу укусить за око!
- Та не може того бути?! Ставлю сотню власну!
Той витягнув штучне око і зубами клацнув.
Попрощався із грошима начальник зі смутком.
А той знову пропонує: - Так тому і бути.
Ставлю сотню проти ваших, не зійшовши звідти,
Що я зможе своє око друге укусити!
Начальнику жалко сотні, а тут є можливість
Її знову повернути. Тож згодився живо.
Бо ж не може того бути ні з якого боку,
Щоб обидва в чоловіка були штучні ока.
Заклалися. Чоловік той щелепу виймає…
Хто ж то відав, що вставну він проклятущий має?!
Програв сотню ще начальник, супиться сердито.
У ті часи ті дві сотні важко заробити.
Глянув чоловік на нього, на пику сердиту.
А йому ж іще у місті у оцьому жити.
Тож і каже: - А давайте закладемось з вами,
Що до завтрашнього ранку, на задниці прямо
У вас чиряк з кулак буде…Ставлю аж дві сотні.
Коли чиряка не буде, заберете. Згодні?
- Звісно, згоден… Ніч не спалось начальнику тому,
Усе бігав та дивився – ні п’ятна на ньому.
Вранці прийшов на роботу та хитро всміхався.
Мовляв, отой спорщик клятий, нарешті, попався.
Той прийшов: - Жени дві сотні! Чиряка немає!
- Перш за все, я сам у тому упевнитись маю!
Хоч не хоч, а довелося все ж штани знімати.
Подивився чоловічок: - Щось тут темнувато.
До вікна от станьте ближче. І, справді, немає!
Що ж, програв! – на стіл дві сотні тоді викладає.
А начальник розходився та і став казати:
- Значить, не завжди ти в спорі можеш вигравати?!
А казав! Не стримавсь дядько та і одізвався:
- Та ви у вікно погляньте. Там народ зібрався.
Я із кожним з них заклався аж на сотню, - каже, -
Що начальник в вікно голу задницю покаже!
Що не було безробіття при них у країні.
То й не дивно, що не було. При таких порядках,
Не хотілося нікому проблем наживати.
Хто не хотів працювати – «тунеядців», тобто
Вони змушували, навіть, братись до роботи.
Міліція, відповідно, таких виявляла
І, чи хоче, чи не хоче – того не питали.
А затятих «тунеядців» і в тюрми садили…
Отож, було при Союзі, кажуть, таке діло.
В міліцію поступила заява від когось:
Мовляв, один не працює, не робить нічого,
А, при тому, має гроші і живе заможно.
І у кінці приписали: «Разі ж таке можна?»
Тож начальник посилає наряд із наказом
Взяти того «тунеядця» й привести одразу.
Привели до нього дядька. Начальник питає:
- Де працюєш? – Та постійно роботи не маю.
- Звідки ж тоді в тебе гроші? – Чесно заробляю.
Закладаюсь з людьми в спорі, от виграш і маю.
- Та не може того бути – весь час вигравати?
- Ну, не вірите, то, мабуть й говорить не варто.
А начальнику ж цікаво: - Можеш показати,
Як тобі вдається в спорі гроші вигравати?!
- Та ну! Та як? Та не хочу! Можете програти,
А мені тоді прийдеться сідати за грати!
- Не бійся! Того не буде! Даю тобі слово!
- Ну, коли пообіцяли не карать, чудово!
От давайте на сто рублів закладемось поки,
Що я себе зараз зможу укусить за око!
- Та не може того бути?! Ставлю сотню власну!
Той витягнув штучне око і зубами клацнув.
Попрощався із грошима начальник зі смутком.
А той знову пропонує: - Так тому і бути.
Ставлю сотню проти ваших, не зійшовши звідти,
Що я зможе своє око друге укусити!
Начальнику жалко сотні, а тут є можливість
Її знову повернути. Тож згодився живо.
Бо ж не може того бути ні з якого боку,
Щоб обидва в чоловіка були штучні ока.
Заклалися. Чоловік той щелепу виймає…
Хто ж то відав, що вставну він проклятущий має?!
Програв сотню ще начальник, супиться сердито.
У ті часи ті дві сотні важко заробити.
Глянув чоловік на нього, на пику сердиту.
А йому ж іще у місті у оцьому жити.
Тож і каже: - А давайте закладемось з вами,
Що до завтрашнього ранку, на задниці прямо
У вас чиряк з кулак буде…Ставлю аж дві сотні.
Коли чиряка не буде, заберете. Згодні?
- Звісно, згоден… Ніч не спалось начальнику тому,
Усе бігав та дивився – ні п’ятна на ньому.
Вранці прийшов на роботу та хитро всміхався.
Мовляв, отой спорщик клятий, нарешті, попався.
Той прийшов: - Жени дві сотні! Чиряка немає!
- Перш за все, я сам у тому упевнитись маю!
Хоч не хоч, а довелося все ж штани знімати.
Подивився чоловічок: - Щось тут темнувато.
До вікна от станьте ближче. І, справді, немає!
Що ж, програв! – на стіл дві сотні тоді викладає.
А начальник розходився та і став казати:
- Значить, не завжди ти в спорі можеш вигравати?!
А казав! Не стримавсь дядько та і одізвався:
- Та ви у вікно погляньте. Там народ зібрався.
Я із кожним з них заклався аж на сотню, - каже, -
Що начальник в вікно голу задницю покаже!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
