ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Зоя Бідило (1952) / Проза

 Чінгачгук - Великий Змій
Коли чекаєш, час повзе повільно. Дитинство - невпинне чекання майбутнього. Хочеться підглянути, розгадати, зазирнути за завісу тайни, яким буде світ, люди, я. Немає тієї шестирічної малої, яка відважно місила два кілометри покровської грязі задля пакуночка новорічних солодощів. Рік за роком дитячі руки квапливо розкривали подарунок і клали цукерки за обидві щоки. Спочатку шоколадні Ластівку, Ромашку і химерно названу Чіо-чіо-сан. Затим доходила черга до Шкільних і Лайки. Нарешті карамельки Яблуко, Слива, Полуниця. І кінець святу.
Рік за роком - дев'ять подарунків, які все більше втрачали свою принадність. І ось нарешті десятий Новий рік. Випускний клас. Вже не Новорічний ранок, а Новорічний вечір, святкова самодіяльність і танці... Дівчачий хор третій рік підряд виспівує "Який тихий вечір нині наближається, лиш Боржава на бистрині не вгавається" і з особливим піднесенням - "Отчего гармонь поет? Оттого что кто-то любит гармониста". Що з того, що за гармоніста у нас старий і сліпий, з подзьобаним віспою обличчям Симон Іванович. Співає баян про кохання, яке вже постукало, присушило, покликало.
У цьому році в школі буде новорічний маскарад і призи за найкращі костюми. Чим всіх вразити? Першим спадає на думку Чінгачгук - Великий Змій. Недавно це кіно показували в клубі. Немає нікого кращого за Чінгачгука. У порівнянні з ним потьмянів негероїчний образ друга Кольки. Щоб стати Чінгачгуком, є все: заячі шкурки для мокасинів, куряче пір'я для головного убору (зійде за орлине), лук і стріли майструвалися багато разів, то й зараз не проблема. "Тату, можна на горищі взяти заячу шкурку? Мамо, можна в комірці взяти трішки пір'я?" З повним розумінням дозволено все.
Закипіла робота. На уроках домоводства нас навчили кроїти й шити черевики з полотнини. Розкреслена шкурка. Хутром назовні - халявки, хутром всередину - підошви. Зшито, одягнено, поважно походжено перед дзеркалом в індіанських мокасинах - вилитий Чінгачгук, ні додати, ні відняти. Надимаючись від пихи, сидячи у дикунських мокасинах, нанизую на нитку чінгачгукові подвиги - метр курячого пір'я. Аж обридло - стільки подвигів за один день. Мабуть, день за днем додавати по пір'їні було не так обтяжливо. Пальці сколоті, праця завершена. Але в чому справа? Замість гарно стирчати над головою і стелитися по спині пір'я негероїчно поскручувалося віхтями, ніскільки не схоже на Чінгачгукову красу і гордість. "Мамо, що робити, щоб пір'я стирчало вгору?". Неіндіанська мама знає індіанські звичаї - треба пір'я нашити на головну пов'язку. Треба, то й треба. Чінгачгук знову береться за голку - подвиги нашиваються на старий, непотрібний пасок від маминого вельветового халату. Нарешті головний убір готовий. Дещо засмучує, що пір'я біле, все ж воно повинне бути сірим. Але що поробиш, покровські кури всі однієї масті, а орли тут не водяться. Добре що не водяться, бо тоді довелося б орла вполювати... Хай літає!
Настругано стріл, зігнуто лук. Знову походжено перед дзеркалом в мокасинах, у пір'ї, коричневих байкових шароварах і простій вовняній кофтині, оздобленій бахромою від портьєр. Залишилася дрібниця - маскарадна маска з паперу на поворозочках з суворої нитки. Аж не терпиться дочекатися вечора. Уява малює, як відкриваються двері в спортзал, де стоїть новорічна ялинка, і заходить Чінгачгук. Всі вражені! На цьому політ уяви закінчувався.
Потім по розкислому багну два кілометри до школи. Брудні чоботи замінено на мокасини. Пір'я. Лук зі стрілами. Маска. Відкриті двері. Ялинка. Біля ялинки гомінка юрма. Хто в чому. Льончик - Д'Артаньян при шляпі, плащі і шпазі. Вовка - солдат в гімнастерці, касці, з дерев'яним автоматом і алюмінієвою гранатою на ремені. Шурко - морячок у безкозирці і з матроським комірцем... Але ж подивіться на дівчат! Очей не відвести від цієї краси! Люба в строкатій циганській спідниці, в намисті, квітчаста хустка на плечах. Алла у вишиванці і віночку. Тома - Снігурочка в блискучому кокошнику і білому платті. Сніжинки, принцеси, королеви... І жодного Чінгачгука!
Була самодіяльність. Люба танцювала циганочку, Казик - матроський танець. Чінгачгук проникно співав про тополі - "мы растем и старимся, но душою всегда юными останемся", старенькі сорокарічні вчительки витирали сльози. Призи за найкращі костюми одержали Д'Артаньян і Чінгачгук. Коли почалися танці, Чінгачгук зрозумів, що червоношкірим індіанцям немає місця на святі блідолицих, і тихо почалапав додому зі своїми заячими мокасинами і курячими подвигами.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-12-26 23:54:25
Переглядів сторінки твору 169
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.821 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.821 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.753
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.11.20 22:40
Автор у цю хвилину відсутній