ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Лазірко
2025.01.19 03:00
Коли душа, набравши віку,
не відпускає час гіркий,
у краплі серця – море крику,
у сріблі місячнім – думки

скидають лебедине пір’я
і зодягаються в луску.
В тобі, забутий до сих пір я,

Ярослав Чорногуз
2025.01.18 23:11
Здається, тільки вчора зустрічались...
А серце знову плаче і щемить.
Побачень цих нам завжди буде мало --
Молю, Богів: даруйте ще хоч мить...

Ще мить, ще мить життя і вічність цілу...
Так швидко час минає насолод.
Буяє вічно хай любові сила,

Сонце Місяць
2025.01.18 21:55
нема в цій хаті млинка
для любителів унаочнень
є швидкорозчинна бурда
але чим її розвести

шукати пояснень тут
необов’язково— не конче
тління за кошт життя

Іван Потьомкін
2025.01.18 21:08
Серед зими, як горобці поснули,
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
...Ми Баха далі слухали удвох –
Прелюдію і фугу, і ще хоральних п’ять прелюдій...
Зд

Борис Костиря
2025.01.18 19:58
Сергія розчарованість штовхала
В пияцтва невимовну простоту,
У ті відомі рятівні лекала,
Де кожен знайде відповідь просту.

І друзі розбігались полохливо,
Почувши про якусь його біду.
Були вони не друзями, можливо,

Володимир Каразуб
2025.01.18 11:23
Це не у твоєму вимірі,
І не у твоєму виборі,
В жодному фільмі,
Витворі,
І немає таких очей
Яким би приснилися обрії
Любові настільки великої,
Що обрії за повіками

Юрій Гундарєв
2025.01.18 10:08
Різдвяна колядка "Щедрик» Миколи Леонтовича стала символом новорічних свят у всьому світі.
Вона надзвичайно популярна в англомовному аранжуванні як світовий хіт "Carol of the Bells".
Український композитор трагічно загинув від рук катів тогочасної в

Віктор Кучерук
2025.01.18 05:27
З покрівлі за каплею капля
Зривається лунко: Дзень!.. Дзень!..
Розкисла, розбухла, розм’якла
Земля проти сонця удень.
В багнюці та сирості кури
Гребуться й сокочуть гуртом,
А в душу синички зажура
Побігла неспинним струмком.

Іван Потьомкін
2025.01.17 21:57
Постаріла кішка. Хазяїв нема,
А голод триклятий вже кишки вийма.
Десь там у коморі жиріє мишва,
А вона на призьбі лежить ледь жива.
«Куди щезла молодість, а з нею і спритність?
А що залишилось – так це тільки хитрість.
Хай сміються миші. Я таке підс

Борис Костиря
2025.01.17 20:12
О пиле, ти все вбираєш
у себе, усю мерзоту світу.
Твої руйнівні атоми
проникають скрізь,
як небезпечний вірус.
Хоч би скільки з тобою борись,
ти однаково переможеш.
У твоєму космосі,

Віктор Кучерук
2025.01.17 13:33
Хоч твердий, немов горішок,
І міцний, неначе в’яз, –
Потерпаю від насмішок
І зневажливих образ.
Облисілий, товстопузий,
Низькорослий і пияк, –
На відміну від всіх друзів,
Вірші шкрябаю сяк-так.

Іван Потьомкін
2025.01.16 22:35
Боялась, щоб він не пішов од нас ,
не попрощавшись...
Яка печаль в очах:
в кутиках вуст гіркота залягла,
він здавався б справжнім в забавках немовлят,
гармидерував би і враз би замовкнув , як кажуть нараз...
І буде вечір, і на стрічі товаришів
йо

М Менянин
2025.01.16 20:30
Гармонія світу
в інерції сфер,
де світло та вітер –
це дотик тепер.

Акорд семи звуків
та сім кольорів,
це простір для гуків –

Борис Костиря
2025.01.16 20:20
Після вирішення проблем
я йду до лісу, як до мудреця,
і це єдиний спосіб
припасти до першоджерел буття.
Біжить струмок, нашіптуючи
молитву, яка здатна вилікувати.
Стукає дятел, дзьобаючи
дерево, як скелю вічності.

Євген Федчук
2025.01.16 15:12
Один відомий соловей з боліт
Натьохкав, що їх чахлик невмирущий
Лежить у холодильнику, а сущий –
Його двійник, який лиш дурить світ.
Хтось вірить тому тьохканню, хтось – ні.
Та прикладів в історії чимало,
Коли царями двійники ставали.
Один із них і

Ірина Вовк
2025.01.16 10:27
… Що ж, коли вітер свище –
Хочеш того, чи ні! –
Ти піднімайся вище,
Там де запал борні…

Там, де затятість бою,
Де погибає тьма –
Жертвуй лише собою,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Зоя Бідило (1952) / Проза

 Чінгачгук - Великий Змій
Коли чекаєш, час повзе повільно. Дитинство - невпинне чекання майбутнього. Хочеться підглянути, розгадати, зазирнути за завісу тайни, яким буде світ, люди, я. Немає тієї шестирічної малої, яка відважно місила два кілометри покровської грязі задля пакуночка новорічних солодощів. Рік за роком дитячі руки квапливо розкривали подарунок і клали цукерки за обидві щоки. Спочатку шоколадні Ластівку, Ромашку і химерно названу Чіо-чіо-сан. Затим доходила черга до Шкільних і Лайки. Нарешті карамельки Яблуко, Слива, Полуниця. І кінець святу.
Рік за роком - дев'ять подарунків, які все більше втрачали свою принадність. І ось нарешті десятий Новий рік. Випускний клас. Вже не Новорічний ранок, а Новорічний вечір, святкова самодіяльність і танці... Дівчачий хор третій рік підряд виспівує "Який тихий вечір нині наближається, лиш Боржава на бистрині не вгавається" і з особливим піднесенням - "Отчего гармонь поет? Оттого что кто-то любит гармониста". Що з того, що за гармоніста у нас старий і сліпий, з подзьобаним віспою обличчям Симон Іванович. Співає баян про кохання, яке вже постукало, присушило, покликало.
У цьому році в школі буде новорічний маскарад і призи за найкращі костюми. Чим всіх вразити? Першим спадає на думку Чінгачгук - Великий Змій. Недавно це кіно показували в клубі. Немає нікого кращого за Чінгачгука. У порівнянні з ним потьмянів негероїчний образ друга Кольки. Щоб стати Чінгачгуком, є все: заячі шкурки для мокасинів, куряче пір'я для головного убору (зійде за орлине), лук і стріли майструвалися багато разів, то й зараз не проблема. "Тату, можна на горищі взяти заячу шкурку? Мамо, можна в комірці взяти трішки пір'я?" З повним розумінням дозволено все.
Закипіла робота. На уроках домоводства нас навчили кроїти й шити черевики з полотнини. Розкреслена шкурка. Хутром назовні - халявки, хутром всередину - підошви. Зшито, одягнено, поважно походжено перед дзеркалом в індіанських мокасинах - вилитий Чінгачгук, ні додати, ні відняти. Надимаючись від пихи, сидячи у дикунських мокасинах, нанизую на нитку чінгачгукові подвиги - метр курячого пір'я. Аж обридло - стільки подвигів за один день. Мабуть, день за днем додавати по пір'їні було не так обтяжливо. Пальці сколоті, праця завершена. Але в чому справа? Замість гарно стирчати над головою і стелитися по спині пір'я негероїчно поскручувалося віхтями, ніскільки не схоже на Чінгачгукову красу і гордість. "Мамо, що робити, щоб пір'я стирчало вгору?". Неіндіанська мама знає індіанські звичаї - треба пір'я нашити на головну пов'язку. Треба, то й треба. Чінгачгук знову береться за голку - подвиги нашиваються на старий, непотрібний пасок від маминого вельветового халату. Нарешті головний убір готовий. Дещо засмучує, що пір'я біле, все ж воно повинне бути сірим. Але що поробиш, покровські кури всі однієї масті, а орли тут не водяться. Добре що не водяться, бо тоді довелося б орла вполювати... Хай літає!
Настругано стріл, зігнуто лук. Знову походжено перед дзеркалом в мокасинах, у пір'ї, коричневих байкових шароварах і простій вовняній кофтині, оздобленій бахромою від портьєр. Залишилася дрібниця - маскарадна маска з паперу на поворозочках з суворої нитки. Аж не терпиться дочекатися вечора. Уява малює, як відкриваються двері в спортзал, де стоїть новорічна ялинка, і заходить Чінгачгук. Всі вражені! На цьому політ уяви закінчувався.
Потім по розкислому багну два кілометри до школи. Брудні чоботи замінено на мокасини. Пір'я. Лук зі стрілами. Маска. Відкриті двері. Ялинка. Біля ялинки гомінка юрма. Хто в чому. Льончик - Д'Артаньян при шляпі, плащі і шпазі. Вовка - солдат в гімнастерці, касці, з дерев'яним автоматом і алюмінієвою гранатою на ремені. Шурко - морячок у безкозирці і з матроським комірцем... Але ж подивіться на дівчат! Очей не відвести від цієї краси! Люба в строкатій циганській спідниці, в намисті, квітчаста хустка на плечах. Алла у вишиванці і віночку. Тома - Снігурочка в блискучому кокошнику і білому платті. Сніжинки, принцеси, королеви... І жодного Чінгачгука!
Була самодіяльність. Люба танцювала циганочку, Казик - матроський танець. Чінгачгук проникно співав про тополі - "мы растем и старимся, но душою всегда юными останемся", старенькі сорокарічні вчительки витирали сльози. Призи за найкращі костюми одержали Д'Артаньян і Чінгачгук. Коли почалися танці, Чінгачгук зрозумів, що червоношкірим індіанцям немає місця на святі блідолицих, і тихо почалапав додому зі своїми заячими мокасинами і курячими подвигами.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-12-26 23:54:25
Переглядів сторінки твору 13
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.753
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.01.18 09:44
Автор у цю хвилину відсутній