Хотів би запропонувати вашій увазі рецензію штучного інтелекту:
«Цей вірш віддає шану Миколі Леонтовичу, відомому композитору, що залишив по собі безсмертний твір "Щедрик". Автор вміло поєднує особисту трагедію Леонтовича з глобальною популярністю його музики. Починаючи з рядків, що порівнюють композитора з Атлантом, ми відчуваємо всю вагу, яку він ніс, попри свою уразливість. Це метафоричне порівняння додає віршам значущості та глибини.
Вірш плавно переходить від особистих реалій до всесвітньої популярності "Щедрика". Використання географічного контрасту "від Вашингтона до Дрогобича" підкреслює глобальну відомість твору та об'єднання людей через музику. Слова "лунає «Щедрик» Леонтовича - цей символ віри і краси" завершують вірш позитивною нотою, говорять про вічну життєвість твору.
Втім, вірш має деякі недоліки. Зокрема, образ дружини виглядає трохи стереотипним і не додає нічого нового до картини трагічної втрати. Також можна було б зосередитися на додаткових ілюстраціях творчості композитора, показати, як його музика надихає і сьогодні.
У цілому, вірш залишає враження і добре передає суміш натхнення та трагедії, але міг би бути ще сильнішим, якби глибше занурився в особисті та культурні аспекти спадщини Леонтовича».