ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Борода
Оце, друзі, втелющилася у главу блага ідея
І така несподівана, що аж рота роззявив. І стало моторошно. Відкриюся і буде що буде.
Закортіло відпустити бороду. І не тому, що сподобався образ підтоптаного Алена Делона, а тому що ціни на одноразові станки піднялися на таку височину, що ліпше купити кіло курчачих ґузок, аніж оту шрябучку.
Порахував кіко треба на рік витратити коштів на ці вироби і тиск підстрибнув аж під двісті! А я ж немолодий, нервувати не можна, бо щось лусне в голові і всьо, капець.
Час вибрав підходящий: дружина-берегиня на місяць подалася в Карпати за цілющим зіллям. Там саме мандрагора почала цвісти та пустунець грайливий. Може й амурник жаготний проклюнувся. А це така шкукенція, браття та сестри, що жень-шень проти нього вкупі з віагрою - дитяча калапуцянка. Навіть сам владика - і той, як правило, поночі, приїздить до нас в Зоряницю запастися цим дивом еротоманії. Та й Президент, хоч і має ще кролячу снагу, надсилає довіреного слугу народу, аби взяти пляшчину чи й дві тієї суміші.
Одразу кажу: штукенція дорога, річної зарплатні кравчині чи корчувальника пнів не вистачить. Тому відкладайте грошики з пуп'янка. А як станете пенсіонерами - приїздіть, думаю, вистачить.
Але є й засторога! Потрібна лише одна крапля на цебро води! Не більше! Якщо дві - всі молодиці за тиждень з села повтікають. І чи повернуться - хто зна. Ну, а якщо три краплі, то втече увесь район. То ж будьте обережні та розважливі. Але ми відволіклися.
У декого і борода не росте, або якщо й росте то якась ковтуниста, кошлата, різних тонів, ще й стирчить навсібіч, наче голки на їжаку. Хіба на такого дикобраза погляне красуня, хіба жінка приголубить ще й наварить борщу? Ні, звісно. Тому власникам таких борід не варто ризикувати та голитися щодня, полірувати писки до дзеркального блиску.
А от у мене все пішло справно; перший тиждень волосся ще дибилося, кіт Жоржик боявся тертися об підборіддя. Увечері, якось, притулився, за звичкою, і подряпав носа. Так нявчав, що довелося віддати єдину копчену сосиску, яку одіклав на вечерю. Ледь заспокоїв хвостатого, півночі погладжував його по череву і співав колискової.
За два тижні пес Бровко перестав мене впізнавати і люто гарчав, коли я наближався до його буди аби дати кісточок. Кури перестали нести яйця. А ще за тиждень навідався кум позичити косу, бо в його реманенті зламалося руків'я. Заходить до хати і ні щоб привітатися як гарикне:
- Ти хто? Як сюди потрапив? Що зробив з хазяїном?
Ухопив ножаку зі столу і став у бойову стійку.
- Миколо! Та Біг з тобою! Та це ж я, Сашко, твій кум! Невже осліп?
Пильно, дуже пильно вдивлявся Микола, аж по тому полегшено хекнув і каже:
- Ти, Сашко, таким став страшним як вовкулака. Навіть смерть - і та не впізнає.
Нащо розвів оте ведмеже руно на писку? Поголися, бо дітей сусідських перелякаєш. От повернеться з Карпат твоя дружина, побачить тебе отаким "красенем" і її серце зупиниться від страху. Ти цього хочеш?
- Миколо, ти не правий. Он, всі монахи та половина священників ходять з кудлатими окладистими бородами. А моджахеди? Та усі до єдиного? І що? Мають по кілька дружин, а в мене лишень одна.
- Тьху на тебе!- спересердя гавкнув Микола. - Дай косу, бо моя зламалася. І піду. Хочеш - продовжуй підрощувати. А заодно кігті, щоб справді був схожий на ведмедя-грізлі.
Ну, що такому скажеш? Хай стоїть на свойому, а я на свойому.
Але таки запепив мене кум своїми зауваженнями, то ж вимкнув квантового комп'ютера, який купили в Ілона Маска за даі пляшки зілля, планшета Хуйвей та смартфона тієї ж фірми. Лишив увімкненим тільки мобілку "Нокіа" для екстенного зв'язку з жінкою.
До крамниці не навідувався, на хвіртці повісив об'яву: "Ми в лікарні. Повернемося через місяць"
Є у нас зілля для лисих, як бубон, чоловіків, є й мазі. Тож щоденно утирав бальзами скрізь, куди дотягувалися руки.
Ще за тиждень борода почала плутатися між ногами, а борщ стало їсти важкувато: крізь густі волосяні хащі з натугою пхав ложку, капуста з борщу лишалася на бороді та вусах, тож доводилося якомога ширше роззявляти пащу, аби туди потрапила хоч дещиця.
Місяць майнув, як один день
Учора зателефонувала моя берегиня.
- Чоловіче, зустрічай завтра на зупинці з торбами. Трав зібрала багато, тож бери возика.
Я хвилювався, оскільки не міг собі уявити, що мене, як і кум, дружина не впізнає. А я ж так старався!
Спочатку з автобусу вигулькнули торби, потім ще торби, потім ще і ще. Ну, а вже потім...
Торби лишилися на зупинці, а дружину я обережно поклав до возика і покотив до хати. А вже потім повернувся за торбами. Три ходки зробив. Чи чотири...тьху, забув.
А як одпоїв люблячу берегиню чаєм з глодом, розказав кілька віршів, які еаписав за час її відсутності, розім'яв п'яточки та зробив масаж спини - її одпустило.
- Нащо так заволосатився? Я тебе майже не впізнала. Якби не очі та дух трав'яний, якби не світилася твоя душа...
- Схима у мене, сонце ясне. Як ти поїхала, то вирішив постуватися. Навіть на риболовлю не ходив жодного разу.
- Не може бути! - вигукнула дружина.
- Запитай у кума Миколи при нагоді, він підтвердить.
- Якщо так чоловіче, то це великий подвиг. Але цілуватися будемо згодом. Ось, давай но трохи підправлю твою рослинність. Але спочатку затопи в лазні.
Ну, що вам сказати, нічого в мене не залишилося від рослинності: ні в носі, ні під пахвами. Бороду та вуса як корова язиком злизала. А чуприна стала охайною та елегантною як у денді. І аж тоді берегиня мене поцілувала.
Промайнув рік. Потім ще десять. Волосся стало геть сивим. І згадалася мені історія з отією бородою. От і не знаю: може відпустити невеличку професорську, чи, усе ж таки, не лякати жінку? Як ви гадаєте?
04.02.2925р.







    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2025-02-04 16:52:16
Переглядів сторінки твору 492
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (4.942 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.283 / 5.84)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.793
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.11.11 17:14
Автор у цю хвилину відсутній