Композиція вокального супроводу складена частково з колись вже написаного, доповненого для майбутнього живого виконання.

***
Мої левади соковиті,
покої тихі і убрані,
причаль човна у сонні миті
мого світанку - в тихі трави,
росою вкриті.
Квіти ранні
тебе провадять до стежини.
Вона кружляє, далі краще
йти навпростець,
кущі ожини
розступляться,
і пильні пави
не закричать, -
їм, гордим, важче,
як і мені, прощання зріти, -
але хіба тобі достатньо
одної тільки миті втіхи
в країні ніжності і насолоди?

Приспів:
Люби - не покинь!
І ми пі́демо вдвох
туди, де, слідів
не лишаючи,
Бог
ранки нового
виписує дня
тобою і мною,
в одне наше „я”.

ІІ
Ти ж не полинеш в далеч? -
Вийдеш
за квітами у сад.
І п’янко
наш ранок тишею дзвінкою
тебе огорне в крила птахів -
у пахощі
цвітіння квітів,
у світ життя
мого кохання.

І повертатимешся з ними -
у такт прибою,
крок за кроком,
по сходах древнього покрою,
в дверей дихання,
у тремтіння,
що весняним, трунким потоком
наповнить дім наш нетерпінням -
моїм солодким павутинням,
твоєю, милий мій, жагою.

Люби....

Приспів

І навіть у думках
Не відпливай
не покидай наш дім.
І нашу казку
Бо що знайти ми можемо
крім смутку
у далечі -
один від одного
окремо?

Приспів

Люби не покинь
Не іди - раптово,
прошепотівши останнє слово
навіть укупі
із хором святим.
Прошу не іди
ні до кого, ні з ким.

Люби - не покинь!
Не даруй юдолі,
бо що тоді я на медовім полі
грітиму цвіт до опалих зернин.
Прошу, не відходь необачно один.

І просто люби, не шукаючи слів,
із небом і сонцем - усім, чим горів -
Усім, що нікуди і не відбуло -
у зорі очей передавши тепло.

Люби….

III
І сонцем тане у багряній піні
його сріблистий човен – вдалину.

Красуня в прихистку змарнілих піній
всміхається кохання убранню.

Та друг мандрівників - осінній вітер -
вже крає мрійну позолоту літер -
зі скель у море сипле: „я люблю!..”

Люби…

2004 - 2025

Ось створена мною магічна композиція )