Чому так бува, що Доля злочинців рятує?
Вже, здається іще трохи і йому пропасти.
Бач, і бункерному діду привалило щастя,
Сидить собі у бункері й радісно воркує.
Вже ж здавалося, що скоро свої ж і пришиють,
Бо ніхто із ним у світі стрічатись не хоче,
Дехто, мабуть, якби стрілись, плюнув межи очі.
А тут Трамп зненацька виліз й рятує Росію.
Із Гітлером свого часу теж таке бувало.
Ще, як тільки починав він Європу дражнити.
Захотів він в Рурську область з військами вступити.
За угодою французькі там війська стояли.
РУР, хоча і був німецьким, та за договором,
Не мав права виробляти будь-якої зброї.
Не могли війська німецькі ходити тудою,
Щоби німці війну нову не почали скоро.
Бо ж РУР – то зброярня німців, там їхні заводи,
Які зброю виробляли. Що вони без зброї?
Чи беззбройною багато здобудуть юрбою?
Тож без РУРу воювати ті «боші» не годні.
Гітлеру ж на те начхати, велить генералам
Ввести війська в Рурську область, французів прогнати.
Генералів те страшенно почало лякати,
Щоб, бува їм від французів та й не перепало.
Стали уже домовлятись Гітлера схопити,
Щоб на нього все звалити… Але Доля раптом
Повернулась… І французи стали відступати.
Тож без бою батальйонам в РУР вдалось вступити.
Здивувались генерали везінню такому.
Хоч боялись, що той може ще таке утнути,
Що прийдеться генералам у кайданах бути.
Але Доля усе ширше посміхалась тому.
Австрію собі захапав речами одними.
До Чехії причепився Судети забрати.
Зібралися сильні світу, взялися рішати.
Віддали йому Судети – подавися ними..
А тому Судетів мало – він усього хоче.
Виставляє тепер чехам новий ультиматум,
Мовляв, треба їм німецьким стать протекторатом.
Знов тепер у генералів забігали очі.
А, як війна розпочнеться, що мають робити?
Воювати сил немає – можуть і програти.
Біснуватого отого треба прибирати,
Щоб з-за голови дурної усім не сидіти.
Віддали, проте накази та й стали чекати,
Як учинять чехи опір, французи б напали
Їм у спину й доведеться чимскоріш втікати.
Та…здалися, не схотіли чехи воювати.
А англійці і французи пальцем помахали.
Отоді-то генерали й повірили в диво,
Що в них фюрер геніальний, його любить Доля.
Більше і не сумнівались в наказах ніколи.
Та все, врешті, закінчилось для них нещасливо.