Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Андрій Будкевич (1918) /
Проза
Картини Валентина Назаренка крізь призму мистецтва есеїзму
Есе – жанр літератури. Есеїзм. Мистецтво есеїзму… Як його слід розуміти? Це певний спосіб мислення й пізнання. Це й метод писання тексту, що виходить за межі загальноприйнятих тлумачень деяких категорій, робить ширшим та глибшим їх поняттєвий об’єм. Отже, есеїзація – то мистецтво архітектоніки стосовно якоїсь речі, це може бути картина. Есе не завжди зважає не якісь настанови чи правила, це вільна думка автора з певного приводу, звісно, суб’єктивна. Цей жанр літератури виконує й просвітницьку функцію. Твір у якому формулюються точні думки, гострі, але пишеться частенько на відчуттях…
Наприклад, в есе про живопис відображається невидимий взаємозв’язок, перегук: між картиною - й конкретним віршем чи мелодією, уривком з роману чи повісті. Автор ділиться з читачами тексту уявою, а які ж асоціації викликає у нього зміст певної роботи. Філософія, психологія мистецтва теж не чужа смисловому наповненню есе.
Есеїст тлумачить поняття не за допомоги дефініцій, а через контекст. Вибудовує власні, тільки йому характерні контури думок…
Валентин Назаренко, митець, про його творчість поведу мову. Освіта, самоосвіта, важливі для кожної людини, незалежно від обраного фаху. Художники не виняток… Валентин закінчив Дніпропетровську (тепер – Дніпровську)дитячу художню школу №1. Наступний крок – навчання у Дніпропетровському художньому училищі імені Євгена Вучетича. Згодом здобув вищу освіту – закінчив Українську академію друкарства у Львові, факультет графічного дизайну, здобув ступінь бакалавра. Понад 20 років працює викладачем спеціальних дисциплін Дніпровської художньої школи №2.
Активний учасник міжнародних, Всеукраїнських та обласних художніх виставок та пленерів. Доречно назвати бодай деякі виставки, де були представлені роботи автора, бодай за останні три роки: Всеукраїнське трієнале «Ню – арт» у рамках міжнародної виставки «ART – NOVA», місто Кременчук (2018); Всеукраїнська виставка «Графіка у Харкові»(2018); Всеукраїнська виставка «Чарівні барви Дніпра» (2019 та 2020). Член Січеславської організації НСХУ (Національна спілка художників України).
Дитячі роки… Окремі спогади про них супроводжують людину всеньке життя. З плином років набувають все більш яскравих барв, кожен з нас дорожить ними. Здібності до малювання у хлопчика першою помітила Тамара Денисівна, бабуся по лінії батька. Вважала, що в онука є хист, отже, його потрібно розвивати.
Художник пригадує: «Коли був школярем, окрім звичайної школи, ходив на плавання шість років. Траплялося, що на заняття доводилося відвідувати й двічі. Перший раз рано - вранці. Досі перед очима така картина: яскраві сонячні промені проникають крізь вікна з кольоровими вітражами, вони пронизують воду у басейні до самого дна, до білого кахлю, від нього відбиваються. Здавалося, вода у басейні розфарбована різними кольорами, я з радістю пірнав, тріумфував, кричав від захвату. Пройшли, промчали роки… І, буває коли малюю, бачу оте розмаїття барв у воді, в якому пливу хлопчаком… Ніби на миттєвість повернувся у далекі роки дитинства».
У ті роки любив роздивлятися різні орнаменти, візерунки на килимі. Звертав увагу на кольори й відтінки, вбачав образи людей, тварин. Мама Валентина, Наталія Вікторівна, працювала вчителькою біології. В їхній домівці було багато книжок, журналів про рослини та тварин. Від матері йому передалася любов до Природи й живих створінь. Мрії та наміри щодо майбутньої професії з віком змінювалися: спочатку прагнув стати біологом, потім, коли з’явилося бажання малювати – художником-анімалістом. Пізніше виникло прагнення стати вчителем, відтак, пан Валентин вервечку років з радістю ділиться з учнями художньої школи здобутими знаннями та навичками.
Першим викладачем у Художньому училищі був Андрій Миколайович Пономаренко. Він мав чималий вплив на формування майбутнього художника. Цей педагог доносив до студентів розуміння, щоб стати професійним живописцем потрібно тривалий час сумлінно вчитися, вдосконалюватися, бути спраглим до необхідних знань. Прийшло усвідомлення, малярство – це непроста, копітка праця.
Значний вплив на молодь що студіює відігравав Олександр Григорович Нем’ятий. Один з найбільш оригінальних, яскравих живописців сучасного Придніпров’я. Він як наставник умів захопити студентів творчістю великих митців минулих часів: Рембрандта, Ганса Гольбейна Молодшого, Пабло Пікассо, Вінсента ван Гога, Поля Сезанна, багатьох інших.
Щодо вподобань Валентина Назаренка у царині живопису, то посеред величних імен митців називає – Рембрандта, Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаеля, Рубенса, Дюрера, Веласкеса, Вермеєра, Босха, ряд можна продовжити.
Захоплюється картинами українських художників: Володимира Орловського, Архипа Куїнджі, Олександра Мурашка. Митець полюбляє займатися фотографуванням. Фіксує на світлинах: людей, птахів, комах. Якщо є вільна година, з цікавістю читає наукову літературу, фантастику, детективи. Звісно, вивчає фахову літературу по мистецтву. Має намір надалі вдосконалювати майстерність живописання.
Стиль письма художника можна означити – як постімпресіоністичний (імпресіонізм/постімпресіонізм) з певними ознаками реалізму. Не випадково, виставка картин художника яка відкрилася в Університеті митної справи та фінансів (27.03.2025), має назву «Живописні враження». Адже імпресіонізм (impression) в перекладі з французької – враження.
Відомий живописець Придніпров’я Ігор Зайцев, член Січеславської організації НСХУ, арт - куратор постійного проєкту: «Україна – єдиний культурний простір»у даному ВНЗ, про презентовані твори писав наступне: «Представлені картини виконані в різних стилях і техніках. Серед робіт можна побачити: пейзажі та натюрморти, які вражають своєю колірною палітрою, багатогранністю та емоційною насиченістю, любов’ю до рідного міста. Творчість Валентина Назаренка відзначається прагненням до пошуку нових форм та експериментів з матеріалом».
Винуватець цієї події, Валентин Назаренко, під час виступу говорив про важливість мистецтва у нашому бутті, про те, що заледве не усі його картини є наслідком спостережень за навколишнім світом, відображають відчуття, прагнення до гармонії. Керівництво Університету митної справи та фінансів (м. Дніпро): ректор - Д.О. Бочаров, перший проректор В.В. Ченцов, декан факультету економіки, бізнесу та міжнародних відносин - В.В. Даценко, докладають немало зусиль для популяризації образотворчого мистецтва серед студентства та сприяють появі нових шанувальників малярства у місті та області.
Художник і Простір… Простір, у філософії форма буття, яка висловлює його структурованість та взаємодію елементів. Простір – як величезне вмістилище, в якому знаходяться різні предмети й відбуваються події. Простір визначає співіснування об’єктів та їхнє розташування. Взаємини Живописця й Простору, його бачення того, що відбувається довкола, є чудове слово довкілля, мають неабияке значення у творчості….
Тематика робіт Валентина Назаренка розмаїта, годиться виокремити : поетичні міські пейзажі, в яких багато світла; ліричні краєвиди Придніпров’я, інших місцевостей України.
Розгляньмо детальніше окремі картини автора. «Яхта під червоним тентом», тепла пора року, ріка Дніпро - головна водна артерія України, яка є чудовим місцем для вітрильництва та екотуризму, яхтсмени, що готуються до водної подорожі, великий міст… «Сонячний настрій», раювання ясного дня, кущі, дерева вздовж Дніпра, вдалині видніється міст та будівлі одного з районів міста…
Міст, символічне значення того, що з’єднує щось, когось або роз’єднує. Міст це й душевний зв'язок, шлях (кладка) до коханої. Мости: зв'язок минулого з сьогоденням, поєднання двох берегів річок, споруда для руху по ньому автівок та людей.
Поетичність, ліричність властиві творчості митця. Рядки вірша Миколи Вінграновського, видатного українського лірика, співзвучні ряду картин Валентина Назаренка:
«Привіт тобі, ріко моєї долі!...
Ні, я себе не можу уявить
Без тебе, Дніпре, як і без тополі,
Що в серці моїм змалку тополить».
«Осінній вечір», «Вечірня пісня» - це нагадування про те, що кожен закуток Природи, кожна пора року володіє характерними їй привабами. Квітування сакур, рудувате вбрання дерев осіннього вечора, барви сонця, яке йде на спочинок наприкінці дня – це та неповторна краса, що близька багатьом людям.
Життєствердність, кордоцентризм, любов до рідного краю також характерні картинам автора. Кордоцентризм (від латинського «cors» - серце) – сприйняття дійсності не стільки розумінням, скільки серцем, душею.
Федір Шміт, професор, мистецтвознавець, теоретик мистецтва писав й таке: «Суть мистецтва не у відтворенні дійсності, навіть тоді, коли художник нібито ставить завдання її відтворити, - він відтворює лише породжені його власною уявою образи».
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ – 4 (Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) та БУМ (Брама Українського Мистецтва).
На фото - картина Валентина Назаренко "Яхта під червоним тентом".
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Картини Валентина Назаренка крізь призму мистецтва есеїзму
Есе – жанр літератури. Есеїзм. Мистецтво есеїзму… Як його слід розуміти? Це певний спосіб мислення й пізнання. Це й метод писання тексту, що виходить за межі загальноприйнятих тлумачень деяких категорій, робить ширшим та глибшим їх поняттєвий об’єм. Отже, есеїзація – то мистецтво архітектоніки стосовно якоїсь речі, це може бути картина. Есе не завжди зважає не якісь настанови чи правила, це вільна думка автора з певного приводу, звісно, суб’єктивна. Цей жанр літератури виконує й просвітницьку функцію. Твір у якому формулюються точні думки, гострі, але пишеться частенько на відчуттях… Наприклад, в есе про живопис відображається невидимий взаємозв’язок, перегук: між картиною - й конкретним віршем чи мелодією, уривком з роману чи повісті. Автор ділиться з читачами тексту уявою, а які ж асоціації викликає у нього зміст певної роботи. Філософія, психологія мистецтва теж не чужа смисловому наповненню есе.
Есеїст тлумачить поняття не за допомоги дефініцій, а через контекст. Вибудовує власні, тільки йому характерні контури думок…
Валентин Назаренко, митець, про його творчість поведу мову. Освіта, самоосвіта, важливі для кожної людини, незалежно від обраного фаху. Художники не виняток… Валентин закінчив Дніпропетровську (тепер – Дніпровську)дитячу художню школу №1. Наступний крок – навчання у Дніпропетровському художньому училищі імені Євгена Вучетича. Згодом здобув вищу освіту – закінчив Українську академію друкарства у Львові, факультет графічного дизайну, здобув ступінь бакалавра. Понад 20 років працює викладачем спеціальних дисциплін Дніпровської художньої школи №2.
Активний учасник міжнародних, Всеукраїнських та обласних художніх виставок та пленерів. Доречно назвати бодай деякі виставки, де були представлені роботи автора, бодай за останні три роки: Всеукраїнське трієнале «Ню – арт» у рамках міжнародної виставки «ART – NOVA», місто Кременчук (2018); Всеукраїнська виставка «Графіка у Харкові»(2018); Всеукраїнська виставка «Чарівні барви Дніпра» (2019 та 2020). Член Січеславської організації НСХУ (Національна спілка художників України).
Дитячі роки… Окремі спогади про них супроводжують людину всеньке життя. З плином років набувають все більш яскравих барв, кожен з нас дорожить ними. Здібності до малювання у хлопчика першою помітила Тамара Денисівна, бабуся по лінії батька. Вважала, що в онука є хист, отже, його потрібно розвивати.
Художник пригадує: «Коли був школярем, окрім звичайної школи, ходив на плавання шість років. Траплялося, що на заняття доводилося відвідувати й двічі. Перший раз рано - вранці. Досі перед очима така картина: яскраві сонячні промені проникають крізь вікна з кольоровими вітражами, вони пронизують воду у басейні до самого дна, до білого кахлю, від нього відбиваються. Здавалося, вода у басейні розфарбована різними кольорами, я з радістю пірнав, тріумфував, кричав від захвату. Пройшли, промчали роки… І, буває коли малюю, бачу оте розмаїття барв у воді, в якому пливу хлопчаком… Ніби на миттєвість повернувся у далекі роки дитинства».
У ті роки любив роздивлятися різні орнаменти, візерунки на килимі. Звертав увагу на кольори й відтінки, вбачав образи людей, тварин. Мама Валентина, Наталія Вікторівна, працювала вчителькою біології. В їхній домівці було багато книжок, журналів про рослини та тварин. Від матері йому передалася любов до Природи й живих створінь. Мрії та наміри щодо майбутньої професії з віком змінювалися: спочатку прагнув стати біологом, потім, коли з’явилося бажання малювати – художником-анімалістом. Пізніше виникло прагнення стати вчителем, відтак, пан Валентин вервечку років з радістю ділиться з учнями художньої школи здобутими знаннями та навичками.
Першим викладачем у Художньому училищі був Андрій Миколайович Пономаренко. Він мав чималий вплив на формування майбутнього художника. Цей педагог доносив до студентів розуміння, щоб стати професійним живописцем потрібно тривалий час сумлінно вчитися, вдосконалюватися, бути спраглим до необхідних знань. Прийшло усвідомлення, малярство – це непроста, копітка праця.
Значний вплив на молодь що студіює відігравав Олександр Григорович Нем’ятий. Один з найбільш оригінальних, яскравих живописців сучасного Придніпров’я. Він як наставник умів захопити студентів творчістю великих митців минулих часів: Рембрандта, Ганса Гольбейна Молодшого, Пабло Пікассо, Вінсента ван Гога, Поля Сезанна, багатьох інших.
Щодо вподобань Валентина Назаренка у царині живопису, то посеред величних імен митців називає – Рембрандта, Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаеля, Рубенса, Дюрера, Веласкеса, Вермеєра, Босха, ряд можна продовжити.
Захоплюється картинами українських художників: Володимира Орловського, Архипа Куїнджі, Олександра Мурашка. Митець полюбляє займатися фотографуванням. Фіксує на світлинах: людей, птахів, комах. Якщо є вільна година, з цікавістю читає наукову літературу, фантастику, детективи. Звісно, вивчає фахову літературу по мистецтву. Має намір надалі вдосконалювати майстерність живописання.
Стиль письма художника можна означити – як постімпресіоністичний (імпресіонізм/постімпресіонізм) з певними ознаками реалізму. Не випадково, виставка картин художника яка відкрилася в Університеті митної справи та фінансів (27.03.2025), має назву «Живописні враження». Адже імпресіонізм (impression) в перекладі з французької – враження.
Відомий живописець Придніпров’я Ігор Зайцев, член Січеславської організації НСХУ, арт - куратор постійного проєкту: «Україна – єдиний культурний простір»у даному ВНЗ, про презентовані твори писав наступне: «Представлені картини виконані в різних стилях і техніках. Серед робіт можна побачити: пейзажі та натюрморти, які вражають своєю колірною палітрою, багатогранністю та емоційною насиченістю, любов’ю до рідного міста. Творчість Валентина Назаренка відзначається прагненням до пошуку нових форм та експериментів з матеріалом».
Винуватець цієї події, Валентин Назаренко, під час виступу говорив про важливість мистецтва у нашому бутті, про те, що заледве не усі його картини є наслідком спостережень за навколишнім світом, відображають відчуття, прагнення до гармонії. Керівництво Університету митної справи та фінансів (м. Дніпро): ректор - Д.О. Бочаров, перший проректор В.В. Ченцов, декан факультету економіки, бізнесу та міжнародних відносин - В.В. Даценко, докладають немало зусиль для популяризації образотворчого мистецтва серед студентства та сприяють появі нових шанувальників малярства у місті та області.
Художник і Простір… Простір, у філософії форма буття, яка висловлює його структурованість та взаємодію елементів. Простір – як величезне вмістилище, в якому знаходяться різні предмети й відбуваються події. Простір визначає співіснування об’єктів та їхнє розташування. Взаємини Живописця й Простору, його бачення того, що відбувається довкола, є чудове слово довкілля, мають неабияке значення у творчості….
Тематика робіт Валентина Назаренка розмаїта, годиться виокремити : поетичні міські пейзажі, в яких багато світла; ліричні краєвиди Придніпров’я, інших місцевостей України.
Розгляньмо детальніше окремі картини автора. «Яхта під червоним тентом», тепла пора року, ріка Дніпро - головна водна артерія України, яка є чудовим місцем для вітрильництва та екотуризму, яхтсмени, що готуються до водної подорожі, великий міст… «Сонячний настрій», раювання ясного дня, кущі, дерева вздовж Дніпра, вдалині видніється міст та будівлі одного з районів міста…
Міст, символічне значення того, що з’єднує щось, когось або роз’єднує. Міст це й душевний зв'язок, шлях (кладка) до коханої. Мости: зв'язок минулого з сьогоденням, поєднання двох берегів річок, споруда для руху по ньому автівок та людей.
Поетичність, ліричність властиві творчості митця. Рядки вірша Миколи Вінграновського, видатного українського лірика, співзвучні ряду картин Валентина Назаренка:
«Привіт тобі, ріко моєї долі!...
Ні, я себе не можу уявить
Без тебе, Дніпре, як і без тополі,
Що в серці моїм змалку тополить».
«Осінній вечір», «Вечірня пісня» - це нагадування про те, що кожен закуток Природи, кожна пора року володіє характерними їй привабами. Квітування сакур, рудувате вбрання дерев осіннього вечора, барви сонця, яке йде на спочинок наприкінці дня – це та неповторна краса, що близька багатьом людям.
Життєствердність, кордоцентризм, любов до рідного краю також характерні картинам автора. Кордоцентризм (від латинського «cors» - серце) – сприйняття дійсності не стільки розумінням, скільки серцем, душею.
Федір Шміт, професор, мистецтвознавець, теоретик мистецтва писав й таке: «Суть мистецтва не у відтворенні дійсності, навіть тоді, коли художник нібито ставить завдання її відтворити, - він відтворює лише породжені його власною уявою образи».
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ – 4 (Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) та БУМ (Брама Українського Мистецтва).
На фото - картина Валентина Назаренко "Яхта під червоним тентом".
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Плин думок про монографію Любов Волошин. Олекса Новаківський: учні, послідовники..."
• Перейти на сторінку •
"Вічні категорії: Любові, Добра, Краси мовою кольору (Есе)"
• Перейти на сторінку •
"Вічні категорії: Любові, Добра, Краси мовою кольору (Есе)"
Про публікацію
