Есе – жанр літератури. Есеїзм. Мистецтво есеїзму… Як його слід розуміти? Це певний спосіб мислення й пізнання. Це й метод писання тексту, що виходить за межі загальноприйнятих тлумачень деяких категорій, робить ширшим та глибшим їх поняттєвий об’єм. Отже, есеїзація – то мистецтво архітектоніки стосовно якоїсь речі, це може бути картина. Есе не завжди зважає не якісь настанови чи правила, це вільна думка автора з певного приводу, звісно, суб’єктивна. Цей жанр літератури виконує й просвітницьку функцію. Твір у якому формулюються точні думки, гострі, але пишеться частенько на відчуттях…

Наприклад, в есе про живопис відображається невидимий взаємозв’язок, перегук: між картиною - й конкретним віршем чи мелодією, уривком з роману чи повісті. Автор ділиться з читачами тексту уявою, а які ж асоціації викликає у нього зміст певної роботи. Філософія, психологія мистецтва теж не чужа смисловому наповненню есе.
Есеїст тлумачить поняття не за допомоги дефініцій, а через контекст. Вибудовує власні, тільки йому характерні контури думок…

Валентин Назаренко, митець, про його творчість поведу мову. Освіта, самоосвіта, важливі для кожної людини, незалежно від обраного фаху. Художники не виняток… Валентин закінчив Дніпропетровську (тепер – Дніпровську)дитячу художню школу №1. Наступний крок – навчання у Дніпропетровському художньому училищі імені Євгена Вучетича. Згодом здобув вищу освіту – закінчив Українську академію друкарства у Львові, факультет графічного дизайну, здобув ступінь бакалавра. Понад 20 років працює викладачем спеціальних дисциплін Дніпровської художньої школи №2.
Активний учасник міжнародних, Всеукраїнських та обласних художніх виставок та пленерів. Доречно назвати бодай деякі виставки, де були представлені роботи автора, бодай за останні три роки: Всеукраїнське трієнале «Ню – арт» у рамках міжнародної виставки «ART – NOVA», місто Кременчук (2018); Всеукраїнська виставка «Графіка у Харкові»(2018); Всеукраїнська виставка «Чарівні барви Дніпра» (2019 та 2020). Член Січеславської організації НСХУ (Національна спілка художників України).

Дитячі роки… Окремі спогади про них супроводжують людину всеньке життя. З плином років набувають все більш яскравих барв, кожен з нас дорожить ними. Здібності до малювання у хлопчика першою помітила Тамара Денисівна, бабуся по лінії батька. Вважала, що в онука є хист, отже, його потрібно розвивати.

Художник пригадує: «Коли був школярем, окрім звичайної школи, ходив на плавання шість років. Траплялося, що на заняття доводилося відвідувати й двічі. Перший раз рано - вранці. Досі перед очима така картина: яскраві сонячні промені проникають крізь вікна з кольоровими вітражами, вони пронизують воду у басейні до самого дна, до білого кахлю, від нього відбиваються. Здавалося, вода у басейні розфарбована різними кольорами, я з радістю пірнав, тріумфував, кричав від захвату. Пройшли, промчали роки… І, буває коли малюю, бачу оте розмаїття барв у воді, в якому пливу хлопчаком… Ніби на миттєвість повернувся у далекі роки дитинства».

У ті роки любив роздивлятися різні орнаменти, візерунки на килимі. Звертав увагу на кольори й відтінки, вбачав образи людей, тварин. Мама Валентина, Наталія Вікторівна, працювала вчителькою біології. В їхній домівці було багато книжок, журналів про рослини та тварин. Від матері йому передалася любов до Природи й живих створінь. Мрії та наміри щодо майбутньої професії з віком змінювалися: спочатку прагнув стати біологом, потім, коли з’явилося бажання малювати – художником-анімалістом. Пізніше виникло прагнення стати вчителем, відтак, пан Валентин вервечку років з радістю ділиться з учнями художньої школи здобутими знаннями та навичками.

Першим викладачем у Художньому училищі був Андрій Миколайович Пономаренко. Він мав чималий вплив на формування майбутнього художника. Цей педагог доносив до студентів розуміння, щоб стати професійним живописцем потрібно тривалий час сумлінно вчитися, вдосконалюватися, бути спраглим до необхідних знань. Прийшло усвідомлення, малярство – це непроста, копітка праця.
Значний вплив на молодь що студіює відігравав Олександр Григорович Нем’ятий. Один з найбільш оригінальних, яскравих живописців сучасного Придніпров’я. Він як наставник умів захопити студентів творчістю великих митців минулих часів: Рембрандта, Ганса Гольбейна Молодшого, Пабло Пікассо, Вінсента ван Гога, Поля Сезанна, багатьох інших.

Щодо вподобань Валентина Назаренка у царині живопису, то посеред величних імен митців називає – Рембрандта, Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаеля, Рубенса, Дюрера, Веласкеса, Вермеєра, Босха, ряд можна продовжити.
Захоплюється картинами українських художників: Володимира Орловського, Архипа Куїнджі, Олександра Мурашка. Митець полюбляє займатися фотографуванням. Фіксує на світлинах: людей, птахів, комах. Якщо є вільна година, з цікавістю читає наукову літературу, фантастику, детективи. Звісно, вивчає фахову літературу по мистецтву. Має намір надалі вдосконалювати майстерність живописання.

Стиль письма художника можна означити – як постімпресіоністичний (імпресіонізм/постімпресіонізм) з певними ознаками реалізму. Не випадково, виставка картин художника яка відкрилася в Університеті митної справи та фінансів (27.03.2025), має назву «Живописні враження». Адже імпресіонізм (impression) в перекладі з французької – враження.

Відомий живописець Придніпров’я Ігор Зайцев, член Січеславської організації НСХУ, арт - куратор постійного проєкту: «Україна – єдиний культурний простір»у даному ВНЗ, про презентовані твори писав наступне: «Представлені картини виконані в різних стилях і техніках. Серед робіт можна побачити: пейзажі та натюрморти, які вражають своєю колірною палітрою, багатогранністю та емоційною насиченістю, любов’ю до рідного міста. Творчість Валентина Назаренка відзначається прагненням до пошуку нових форм та експериментів з матеріалом».

Винуватець цієї події, Валентин Назаренко, під час виступу говорив про важливість мистецтва у нашому бутті, про те, що заледве не усі його картини є наслідком спостережень за навколишнім світом, відображають відчуття, прагнення до гармонії. Керівництво Університету митної справи та фінансів (м. Дніпро): ректор - Д.О. Бочаров, перший проректор В.В. Ченцов, декан факультету економіки, бізнесу та міжнародних відносин - В.В. Даценко, докладають немало зусиль для популяризації образотворчого мистецтва серед студентства та сприяють появі нових шанувальників малярства у місті та області.

Художник і Простір… Простір, у філософії форма буття, яка висловлює його структурованість та взаємодію елементів. Простір – як величезне вмістилище, в якому знаходяться різні предмети й відбуваються події. Простір визначає співіснування об’єктів та їхнє розташування. Взаємини Живописця й Простору, його бачення того, що відбувається довкола, є чудове слово довкілля, мають неабияке значення у творчості….
Тематика робіт Валентина Назаренка розмаїта, годиться виокремити : поетичні міські пейзажі, в яких багато світла; ліричні краєвиди Придніпров’я, інших місцевостей України.

Розгляньмо детальніше окремі картини автора. «Яхта під червоним тентом», тепла пора року, ріка Дніпро - головна водна артерія України, яка є чудовим місцем для вітрильництва та екотуризму, яхтсмени, що готуються до водної подорожі, великий міст… «Сонячний настрій», раювання ясного дня, кущі, дерева вздовж Дніпра, вдалині видніється міст та будівлі одного з районів міста…

Міст, символічне значення того, що з’єднує щось, когось або роз’єднує. Міст це й душевний зв'язок, шлях (кладка) до коханої. Мости: зв'язок минулого з сьогоденням, поєднання двох берегів річок, споруда для руху по ньому автівок та людей.

Поетичність, ліричність властиві творчості митця. Рядки вірша Миколи Вінграновського, видатного українського лірика, співзвучні ряду картин Валентина Назаренка:

«Привіт тобі, ріко моєї долі!...
Ні, я себе не можу уявить
Без тебе, Дніпре, як і без тополі,
Що в серці моїм змалку тополить».

«Осінній вечір», «Вечірня пісня» - це нагадування про те, що кожен закуток Природи, кожна пора року володіє характерними їй привабами. Квітування сакур, рудувате вбрання дерев осіннього вечора, барви сонця, яке йде на спочинок наприкінці дня – це та неповторна краса, що близька багатьом людям.
Життєствердність, кордоцентризм, любов до рідного краю також характерні картинам автора. Кордоцентризм (від латинського «cors» - серце) – сприйняття дійсності не стільки розумінням, скільки серцем, душею.

Федір Шміт, професор, мистецтвознавець, теоретик мистецтва писав й таке: «Суть мистецтва не у відтворенні дійсності, навіть тоді, коли художник нібито ставить завдання її відтворити, - він відтворює лише породжені його власною уявою образи».

Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ – 4 (Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) та БУМ (Брама Українського Мистецтва).

На фото - картина Валентина Назаренко "Яхта під червоним тентом".