Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.06
18:18
Нарешті я збагнув,
хоч це так очевидно -
Нема мені без тебе
наснаги до життя.
За нетривалий час
ти стала мені рідною -
В минуле,
де відсутня ти,
хоч це так очевидно -
Нема мені без тебе
наснаги до життя.
За нетривалий час
ти стала мені рідною -
В минуле,
де відсутня ти,
2026.03.06
17:20
На подвір’ї кляштору містики
Завесніло, наче то переддень,
Коли брили й цеглини
Стають жовтими квітами.
Вчитель, що пізнав виноград,
Що прийшов з глинища снів,
Сказав-напророчив, що вода на столі
Перетвориться в шкаралущу Істини,
Завесніло, наче то переддень,
Коли брили й цеглини
Стають жовтими квітами.
Вчитель, що пізнав виноград,
Що прийшов з глинища снів,
Сказав-напророчив, що вода на столі
Перетвориться в шкаралущу Істини,
2026.03.06
16:15
Зле дівча, повне вроди
Порятунок людського роду
Личко горде
Вільне дівча, лихе дівча
Не батьків твоїх оце дитинча бо
Хай, дівча, гайда кричати
Порятунок людського роду
Личко горде
Вільне дівча, лихе дівча
Не батьків твоїх оце дитинча бо
Хай, дівча, гайда кричати
2026.03.06
16:03
у кожної дороги є поріг...
у квітки -
мати душу кольорову...
є чорна шаль
для кутання зорі...
солодкі сни -
на ніжну колискову
у квітки -
мати душу кольорову...
є чорна шаль
для кутання зорі...
солодкі сни -
на ніжну колискову
2026.03.06
15:55
Життя - безодня,
Безбарвна мить.
Усе сьогодні
Гниє, смердить.
Читати мушу
Я до кінця
Фальшиві душі,
Безбарвна мить.
Усе сьогодні
Гниє, смердить.
Читати мушу
Я до кінця
Фальшиві душі,
2026.03.06
11:48
Анатолій Д’Актиль (1890-1942)
А ми – червоні кінники,
і це про нас
поповнюють билинники
пісень запас –
про те, як днями млистими
й ночами багрянистими
А ми – червоні кінники,
і це про нас
поповнюють билинники
пісень запас –
про те, як днями млистими
й ночами багрянистими
2026.03.06
11:12
Як дні летять! Їх годі зупинити.
І аркуші злітають стрімголов
З календаря, мов невідчутні миті,
Та крізь папери проступає кров.
Зима, весна і літо пронесуться,
Як марення, як навіжений сон.
Крізь них прогляне невмолима сутність,
І аркуші злітають стрімголов
З календаря, мов невідчутні миті,
Та крізь папери проступає кров.
Зима, весна і літо пронесуться,
Як марення, як навіжений сон.
Крізь них прогляне невмолима сутність,
2026.03.06
09:54
березня 1980 року завершив свій земний шлях неповторний майстер новели, письменник трагічної долі, який завжди був «Собою, Особою, себто особливим»…
У нього є пронизлива новела «Дивак». Головний її герой хлопчик Олесь - НЕ такий, як інші. Він полюбляє ма
У нього є пронизлива новела «Дивак». Головний її герой хлопчик Олесь - НЕ такий, як інші. Він полюбляє ма
2026.03.06
07:58
продовження)
Ярослав Саландяк
Наїв! Наїв! Продовжу про наїв —
мистецький напрям, ворог формалізму.
Мене він часто ранив і гоїв
мою з дитинства логіку залізну,
Ярослав Саландяк
Наїв! Наїв! Продовжу про наїв —
мистецький напрям, ворог формалізму.
Мене він часто ранив і гоїв
мою з дитинства логіку залізну,
2026.03.06
06:05
Ранкове затишшя... Півсонні тумани
На луках вологих незрушно лежать, -
Порушує явно світання бажане
Затверджений часом короткий формат.
Подовжує лінощі сяйне проміння
І птиці не пробують ритми й лади, -
Сповиті ще з ночі важким безгомінням,
У моро
На луках вологих незрушно лежать, -
Порушує явно світання бажане
Затверджений часом короткий формат.
Подовжує лінощі сяйне проміння
І птиці не пробують ритми й лади, -
Сповиті ще з ночі важким безгомінням,
У моро
2026.03.06
00:43
Дарую щедро крижані октави
І білосніжні радісні свята.
Вдягну, мов для красивої вистави,
У білі шуби села та міста.
Різдвяна зірка сяє вам ласкаво,
А хуртовина смуток заміта.
Неначе режисер, почую "браво",
І білосніжні радісні свята.
Вдягну, мов для красивої вистави,
У білі шуби села та міста.
Різдвяна зірка сяє вам ласкаво,
А хуртовина смуток заміта.
Неначе режисер, почую "браво",
2026.03.06
00:21
Мовою ворога шукають друзів серед ворогів.
Між політиками і повіями існують взаємоповага і взаємозамінність.
Вічний диктатор – «вічний двигун» московської влади.
Той, хто голосніше кричить, створює ефект чисельної переваги.
Злочинам сприяють б
2026.03.05
19:21
Підгаєцький міф у правдивих живих світлинах
Дійові особи
Голос поза світлинами
Ярослав Саландяк
Іван Банах
Степан Колодницький
Володимир Федорчук
Дійові особи
Голос поза світлинами
Ярослав Саландяк
Іван Банах
Степан Колодницький
Володимир Федорчук
2026.03.05
17:59
Бува, дорветься хтось до влади і вважа,
Що він величніший з правителів усіх.
Що усі люди – то комашки біля ніг,
Він оком кине й всі виконувать біжать.
Що знає він, як всі народи мають жить
І має право шлях указувати їм.
Що за життя ще має стати він
Що він величніший з правителів усіх.
Що усі люди – то комашки біля ніг,
Він оком кине й всі виконувать біжать.
Що знає він, як всі народи мають жить
І має право шлях указувати їм.
Що за життя ще має стати він
2026.03.05
15:16
І
І живу, й виживаю окремо
від юрби, що заковтує сир
мишоловки. Лякає дилема –
чи герой, чи фальшивий кумир,
чи дрімуче, чи дуже зелене
Україну веде у ясир?
І стає, навіть дуже, помітно,
І живу, й виживаю окремо
від юрби, що заковтує сир
мишоловки. Лякає дилема –
чи герой, чи фальшивий кумир,
чи дрімуче, чи дуже зелене
Україну веде у ясир?
І стає, навіть дуже, помітно,
2026.03.05
11:31
Весна. Нарешті. Цього року тебе чекала особливо.
Хоча зима, морозна й сніжна, була вражаюче красива.
Ходила в білому й шапками поснулі віти прикрашала.
І дихала на перехожих сліпучо-мерехливим жаром.
Але тепла не вистачало. А без тепла краси замало.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Хоча зима, морозна й сніжна, була вражаюче красива.
Ходила в білому й шапками поснулі віти прикрашала.
І дихала на перехожих сліпучо-мерехливим жаром.
Але тепла не вистачало. А без тепла краси замало.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Андрій Будкевич (1918) /
Проза
Плин думок про монографію Любов Волошин. Олекса Новаківський: учні, послідовники...
Тримаю в руках солідну наукову розвідку…, обсягом на 591 сторінку. Видавці: Львів – Дрогобич, видавництво «Коло», 2024. Присвячена 100-річчю заснування у Львові Мистецької школи Олекси Новаківського.
Годиться перш за все повідати деяку важливу інформацію про авторку цієї капітальної монографії: ПРО ПАНІ ЛЮБОВ ВОЛОШИН.
Українська мистецтвознавця, членкиня НСХУ (2002), дійсна членкиня НТШ, заслужена діячка мистецтв України (2006). Здобула дві вищі освіти: Львівський медінститут (1966), Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури, факультет теорії та історії мистецтва. Старша наукова співробітниця Національного музею у Львові (1975 – 1989), завідувачка Художньо – меморіального музею Олекси Новаківського у Львові (1989 – 2015), від 2015 року - старша наукова співробітниця відділу сучасного мистецтва Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького. В її науково – творчому доробку чимало монографій, текстів для мистецьких альбомів видатних художників, статей.
За вагомі досягнення у царині мистецтвознавства нагороджена: званням Заслужена діячка мистецтв України, премією імені Іларіона та Віри Свєнціцьких, премією імені Святослава Гординського, золотою медаллю Академії Мистецтв України, іншими відзнаками.
Мистецтвознавиця в процесі праці використала величезну кількість розмаїтих джерел, ця риса надає розвідці особливого значення. Монографія побудована не на розгляді діяльності окремо взятої Мистецької школи, а подається широка історична картина того, що ж відбувалося у широкому Світі, Европі, на теренах не лише Галичини чи Західної України, а й на землях Наддніпрянської України.
Любов Волошин пише: «Суспільно - ідеологічні передумови для створення в Галичині власне української художньої школи почали закладатись тут щойно з початком ХХ століття. Сприяла цьому, передусім, потужна хвиля культурно - національного відродження…». У науковій розвідці представлені розділи в яких висвітлюється: Ситуація, що склалася в Галичині в ділянці життя суспільній й культурній у 1920 – 1930-х роках; ведеться оповідь про фундаторів школи – Митрополита Андрея Шептицького та Олекси Новаківського; детально, скрупульозно описується – структура Школи, система викладання; про те, як відбувалися пленери у Космачі, та їх вплив на учнів; про звітні виставки представників Школи у Львові та інших містах й містечках Галичини; про утворення крила традиціоналістів й авангардистів; про інтелектуальне життя спудеїв, їхні стосунки з різними товариствами Львова; про прихильників Школи та меценатів.
Окремий великий розділ присвячений викладу правдивої історичної інформації ПРО: участь Новаківців у культурному житті Галичини, їх діяльність у 1939 – 1941 роках, перша московсько - більшовицька окупація Східної Галичини; та німецької окупації 1941 – 1944; буття та творчість репрезентантів Школи у період тоталітарного режиму СРСР/УРСР (1945 – 1980 рр.).
У наступному розділі мова йде про творчість випускників Школи у таборах для переміщених осіб, про творчість вихованців у США, Канаді, Аргентині, Австралії, про їх перебування опісля 2-ї Світової війни у країнах Европи: Франції, Німеччині, Австрії, Польщі, Люксембурзі, інших країнах.
Від сторінки 326 до 436 можна ознайомитися з біографічними даними художників, що мали більший – менший стосунок до Мистецької школи Новаківського. Загалом їх є – 98.
Наступна глава праці – це спогади про Школу та Вчителя (с. 437 – 480).
Далі, маємо змогу отримати насолоду від споглядання якісних репродукцій вихованців Школи (с. 482 – 582).
Є необхідність бодай стисло окреслити словом творчість Олекси Новаківського, чиїм іменем названа Мистецька Школа. Славетний український живописець та педагог. Народжений на Поділлі, у селі Слободо - Ободівка, тепер – Вінницька область. Початкову освіту здобув вдома, потім – навчання у приватному закладі. Вісім років студіював науки у Краківській школі образотворчих мистецтв, нині – Академія образотворчих мистецтв імені Яна Матейка. Педагогами були видатні польські художники, серед яких: Ян Матейко, Станіслав Виспянський, Яцек Мальчевський. Володів власним стилем письма, котрий базувався на імпресіонізмі. Загалом його стилістика письма не обмежувалася одним напрямом, у творчій праці пройшов крізь – академізм, модерн, експресіонізм. Значна частина картин автора має експресивний характер, то є вияв його вдачі. До ознайомлення з творчістю Олекси Новаківського бажано мати попередню підготовку, годилося б знати історію: Галичини, України, Европи, тієї доби, коли жив та творив великий митець.
Мистецтво Живописця являється яскравою сторінкою української культури початку ХХ століття. Величезне значення має історичний факт появи Мистецької Школи Олекси Новаківського (1921 – 1935), яка постала за потужного сприяння великого Митрополита Андрея Шептицького.
В українському мистецтві з’явилася плеяда непересічних, обдарованих художників, які у свій час були учнями Школи. Назвімо окремі імена: Роман Сельський, Григорій Смольський, Святослав Гординський, Михайло Мороз, Ольга Плешкан, Лев Гец, Леонід Перфецький, Іванна Нижник - Винників, Мирон Левицький, Володимир Ласовський, багатенько інших.
Винятковість Мистецької Школи Олекси Новаківського полягала в наступному – це був потужний центр духовно – мистецького життя з виразною національною орієнтацією, який в прийдешні роки й десятиліття мав великий вплив на розвиток української культури на наших теренах та в широких світах.
P.S.
Потрібно наголосити, що не слід плутати Мистецькі школи як навчальні заклади та Крайові Школи Малярства, яких в Україні є 5-6: Закарпатська, Львівська, Київська, Харківська, Одеська та Кримська (я б назвав – Південна Школа Малярства, А.Б.).
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ - 4 (Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) та БУМ (Брама Українського Мистецтва).
На фото - Любов Волошин, львівська мистецтвознавиця.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Плин думок про монографію Любов Волошин. Олекса Новаківський: учні, послідовники...
Тримаю в руках солідну наукову розвідку…, обсягом на 591 сторінку. Видавці: Львів – Дрогобич, видавництво «Коло», 2024. Присвячена 100-річчю заснування у Львові Мистецької школи Олекси Новаківського.Годиться перш за все повідати деяку важливу інформацію про авторку цієї капітальної монографії: ПРО ПАНІ ЛЮБОВ ВОЛОШИН.
Українська мистецтвознавця, членкиня НСХУ (2002), дійсна членкиня НТШ, заслужена діячка мистецтв України (2006). Здобула дві вищі освіти: Львівський медінститут (1966), Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури, факультет теорії та історії мистецтва. Старша наукова співробітниця Національного музею у Львові (1975 – 1989), завідувачка Художньо – меморіального музею Олекси Новаківського у Львові (1989 – 2015), від 2015 року - старша наукова співробітниця відділу сучасного мистецтва Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького. В її науково – творчому доробку чимало монографій, текстів для мистецьких альбомів видатних художників, статей.
За вагомі досягнення у царині мистецтвознавства нагороджена: званням Заслужена діячка мистецтв України, премією імені Іларіона та Віри Свєнціцьких, премією імені Святослава Гординського, золотою медаллю Академії Мистецтв України, іншими відзнаками.
Мистецтвознавиця в процесі праці використала величезну кількість розмаїтих джерел, ця риса надає розвідці особливого значення. Монографія побудована не на розгляді діяльності окремо взятої Мистецької школи, а подається широка історична картина того, що ж відбувалося у широкому Світі, Европі, на теренах не лише Галичини чи Західної України, а й на землях Наддніпрянської України.
Любов Волошин пише: «Суспільно - ідеологічні передумови для створення в Галичині власне української художньої школи почали закладатись тут щойно з початком ХХ століття. Сприяла цьому, передусім, потужна хвиля культурно - національного відродження…». У науковій розвідці представлені розділи в яких висвітлюється: Ситуація, що склалася в Галичині в ділянці життя суспільній й культурній у 1920 – 1930-х роках; ведеться оповідь про фундаторів школи – Митрополита Андрея Шептицького та Олекси Новаківського; детально, скрупульозно описується – структура Школи, система викладання; про те, як відбувалися пленери у Космачі, та їх вплив на учнів; про звітні виставки представників Школи у Львові та інших містах й містечках Галичини; про утворення крила традиціоналістів й авангардистів; про інтелектуальне життя спудеїв, їхні стосунки з різними товариствами Львова; про прихильників Школи та меценатів.
Окремий великий розділ присвячений викладу правдивої історичної інформації ПРО: участь Новаківців у культурному житті Галичини, їх діяльність у 1939 – 1941 роках, перша московсько - більшовицька окупація Східної Галичини; та німецької окупації 1941 – 1944; буття та творчість репрезентантів Школи у період тоталітарного режиму СРСР/УРСР (1945 – 1980 рр.).
У наступному розділі мова йде про творчість випускників Школи у таборах для переміщених осіб, про творчість вихованців у США, Канаді, Аргентині, Австралії, про їх перебування опісля 2-ї Світової війни у країнах Европи: Франції, Німеччині, Австрії, Польщі, Люксембурзі, інших країнах.
Від сторінки 326 до 436 можна ознайомитися з біографічними даними художників, що мали більший – менший стосунок до Мистецької школи Новаківського. Загалом їх є – 98.
Наступна глава праці – це спогади про Школу та Вчителя (с. 437 – 480).
Далі, маємо змогу отримати насолоду від споглядання якісних репродукцій вихованців Школи (с. 482 – 582).
Є необхідність бодай стисло окреслити словом творчість Олекси Новаківського, чиїм іменем названа Мистецька Школа. Славетний український живописець та педагог. Народжений на Поділлі, у селі Слободо - Ободівка, тепер – Вінницька область. Початкову освіту здобув вдома, потім – навчання у приватному закладі. Вісім років студіював науки у Краківській школі образотворчих мистецтв, нині – Академія образотворчих мистецтв імені Яна Матейка. Педагогами були видатні польські художники, серед яких: Ян Матейко, Станіслав Виспянський, Яцек Мальчевський. Володів власним стилем письма, котрий базувався на імпресіонізмі. Загалом його стилістика письма не обмежувалася одним напрямом, у творчій праці пройшов крізь – академізм, модерн, експресіонізм. Значна частина картин автора має експресивний характер, то є вияв його вдачі. До ознайомлення з творчістю Олекси Новаківського бажано мати попередню підготовку, годилося б знати історію: Галичини, України, Европи, тієї доби, коли жив та творив великий митець.
Мистецтво Живописця являється яскравою сторінкою української культури початку ХХ століття. Величезне значення має історичний факт появи Мистецької Школи Олекси Новаківського (1921 – 1935), яка постала за потужного сприяння великого Митрополита Андрея Шептицького.
В українському мистецтві з’явилася плеяда непересічних, обдарованих художників, які у свій час були учнями Школи. Назвімо окремі імена: Роман Сельський, Григорій Смольський, Святослав Гординський, Михайло Мороз, Ольга Плешкан, Лев Гец, Леонід Перфецький, Іванна Нижник - Винників, Мирон Левицький, Володимир Ласовський, багатенько інших.
Винятковість Мистецької Школи Олекси Новаківського полягала в наступному – це був потужний центр духовно – мистецького життя з виразною національною орієнтацією, який в прийдешні роки й десятиліття мав великий вплив на розвиток української культури на наших теренах та в широких світах.
P.S.
Потрібно наголосити, що не слід плутати Мистецькі школи як навчальні заклади та Крайові Школи Малярства, яких в Україні є 5-6: Закарпатська, Львівська, Київська, Харківська, Одеська та Кримська (я б назвав – Південна Школа Малярства, А.Б.).
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ - 4 (Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) та БУМ (Брама Українського Мистецтва).
На фото - Любов Волошин, львівська мистецтвознавиця.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Риси традиціоналізму, ідеологія терену, мистецький прояв цивілізацій, інше у творах Аліни Гаєвої"
• Перейти на сторінку •
"Картини Валентина Назаренка крізь призму мистецтва есеїзму"
• Перейти на сторінку •
"Картини Валентина Назаренка крізь призму мистецтва есеїзму"
Про публікацію
